…Торговці «живим товаром» сидять не у кущах сусіднього парку, а перед моніторами комп’ютерів, у повії запрошують через інтернет. На потенційних секс-рабинь полюють на форумах, у чатах, а то й стукаються у приватні електронні скриньки. Щоб опинитися у полі зору вербувальників, вистачить лише спокуситися на легкі гроші, або ж просто вдати із себе зацікавлену з поїздки, як це зробила я. РОСІЙСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КРАСУНЬ
Усе розпочалося з того, що на адресу моєї особистої скриньки в інтернеті надійшов лист з пропозицією попрацювати за кордоном. Випадкова кореспонденція або ж спам – явище повсюдне, тож нічого дивного у тому не було. Але посилання на інтернет-сайт з детальними умовами роботи «лише для дівчат» зацікавило мене. Виявилося, йдеться про роботу в ескорт-агентстві для українок – в Англії доведеться супроводжувати самотніх бізнесменів на різноманітні ланчі й вечірки. Оформлення документів, проїзд, проживання – усі витрати благородно брав на себе працедавець. Він же гарантував оплату праці, дотримання умов контракту і цілковиту безпеку. Було важливе запевнення – ніякого інтиму. Нібито нічого кримінального, здивувало лишень, що інтернет-ресурс – російський, головний офіс знаходиться у Москві, а от дівчата потрібні виключно наші.
Читаю умови праці. Одразу перший пункт приємно вражає – за одну лише годину працівниця зароблятиме 70-100 євро, а знизу ще й зазначалося: якщо дівчина особливо гарна, то й від 100 євро за годину. Усі щедрі чайові теж належатимуть українці. Працедавець оплачуватиме квартиру у Лондоні, по двоє дівчат проживатимуть в одній трикімнатній квартирі у центрі міста. За умови працевлаштування невідомі благодійники навіть беруть на себе зобов’язання щодня зустрічати дівчат і супроводжувати на місце роботи. Тепер про власне роботу: зазвичай довелося б відвідувати фуршети і дефіляди з інтелігентними англійцями 4-8 разів у день. Зате неділя – у повному розпорядженні дівчини, цього дня їй обіцяють екскурсії Лондоном. І нарешті, для недовірливих – строк контракту лише 1-2 місяці, а далі – гарантований квиток у зворотньому напрямку. Щоправда, зазначалося, що контракт можна продовжити. Знову підкреслювали – за бажанням українки. Далі працедавці узагалі вказували нереальну суму – у середньому за місяць дівчина зароблятиме 10 тисяч євро.
Згадую приказку про безплатний сир і читаю, як оформитися на таку роботу-мрію. Найперше, зазначає невідомий автор, потрібно надіслати два фото у купальнику – вигляд спереду і ззаду. Мовляв, це потрібно для того, щоб можна було розгледіти, що на тілі немає татуювань. Вимагали також повідомити дріб’язкову інформацію: вік, вагу, ріст, розміри… Далі йшлося таке – після того, як отримаєте підтвердження, що підходите на роботу, для виготовлення закордонного паспорта потрібно буде надіслати зіскановані копії першої і другої сторінки українського паспорта, сторінку з пропискою. Про оформлення віз, іншої документації й супровід до Лондона теж подбають представники агентства.
ГРОШІ, ЯКІ ТРЕБА ВІДПРАЦЮВАТИ
Пишу електронного листа на вказану адресу. Уже за якусь годину-другу (хто б міг подумати, що так швидко!) у моїй скриньці лежить лист-відповідь, щоправда, відправлений зовсім з іншої поштової адреси від якогось Аліка. Чоловік запитує, яка конкретно робота і в якій саме країні мене цікавить? Дивні запитання, подумалось мимохіть, – я нібито налаштувалась прогулюватися у неділю біля Біг Бена і витрачати свої легко зароблені тисячі у модних бутиках… Яка конкретно робота? Так самі ж запрошували на роботу в ескорт-агентство, жодного інтиму! Добре, входжу в азарт і пишу таке – погоджусь на будь-яку хорошу високооплачувану роботу за кордоном. Мовляв, так хочу заробляти шалені гроші, що готова виїхати за кордон якнайшвидше. Схоже, Аліка потішила моя завзятість, бо у наступному листі він був уже більш відвертий: “Ольга, я працюю з Італією, Іспанією, Грецією, Англією. Умовами залишитеся задоволені. Безпеку гарантую. Оформлення легальне. Заповніть анкету і вишліть фото – у повний ріст і топлес”. Пропозиція сфотографуватися без верхньої частини купальника, а потім упізнати себе на якомусь із еротичних сайтів мені зовсім не сподобалася, тому довго вибираю з усіх своїх фото найлегковажніше. Знайшла – я у легенькому платтячку, спина і плечі відкриті. Як не дивно, і таке фото підійшло, бо Алік не попросив надіслати іншої світлини.
Вигадую номер паспорта, прізвище і заповнюю доволі підозрілу анкету. У шапці – заголовок великими буквами: “Артистичне агентство”. Це все. Жодних тобі координатів, телефонів, номерів ліцензії, ба хоча б назви агентства. У анкеті мене називають “артистом” і запитують окрім паспортних даних, чи працювала у країнах Шенген, а також, чи можу самостійно оплатити візу, переліт, і на яку суму кредиту від працедавця розраховую. І ще один цікавий момент: наявність тату і пірсингу, – просять вказати, де саме. Вигадую собі тату розміром із сірникову коробку у формі метелика на плечі. Цікаво, чи забракують мою кандидатуру? Даремне сподіваюся, бо відповідь знову не забарилася. Заголовок листа великими літерами мав би мене потішити, а то й розвіяти будь-які сумніви: “УНІКАЛЬНИЙ ШАНС!”. Мій співрозмовник пише, що мені пощастило, як нікому. Мовляв, конче потрібні нові працівниці. До всього, на представників фірми з сорока шести кандидатур найбільше враження справила моя і ще кількох українок. Щоправда, далі Алік запитував, за скільки місяців планую відпрацювати 3000-4000 євро за оформлення документів й комісію для агентства. Слово “отработать” неприємно різонуло свідомість. Схоже, саме цієї миті, якби насправді збиралася до Англії, мрія про безтурботні заробітки луснула б, наче мильна бульбашка.
РОБОТА, “ЧАСТКОВО ПОВ’ЯЗАНА З ІНТИМОМ”
Але листування з Аліком стає усе цікавішим. У наступному листі натякаю, що вагаюся, і навмисне ставлю занадто багато питань про особисту безпеку. Напевне, таки перестаралася, бо Алік нервує, переходить на “ти” і відкриває мені деякі карти.
“Давай, щоб ми зрозуміли одне одного! Робота частково пов’язана з інтимом. Якщо це Італія, і ти знаєш мову, можеш розраховувати саме на супроводження – ресторан, виставка, просто супровід на вечір-ніч (500-1000 євро). Якщо не знаєш мови – прийом у своїй квартирі чи на території клієнта. Окремо замовляють виїзди на ніч. Перспективним дівчатам роблять документи на річне проживання у країні. У середньому виходить 200-400 євро у день.
Далі – Італія, місто Ріміні, на 3 місяці. Консумація – за алкогольний напій, що його з твоєї подачі замовить клієнт, ти отримуватимеш 50 відсотків вартості, інтимні послуги – за бажанням. З того живуть ресторани і клуби, з того житимеш і ти. Для цікавості – найдешевший напій коштує 20 євро. Твій кредит, який повинна відпрацювати – 1500 євро, віддаєш по 250 євро у тиждень. Якщо працюватимеш стриптизеркою – отримуватимеш більші гроші.
Іспанія – лише інтим, система закрита, усе під контролем. Контракт від півроку, відробляєш 3000-4000 євро. Дівчата живуть і працюють на віллі, можливе працевлаштування у клубі. Проживання – безоплатно, харчування – ні.
Греція, місто Афіни, консумація і стриптиз. Тут кредиту немає, єдина умова – рік пропрацювати у країні. Заробітна плата – перші чотири місяці по 25 євро щоденно, потім тобі виплачують по 30 євро плюс 4 євро зі склянки алкогольного напою (30 мг). Після року роботи працюватимеш у Греції офіційно, через п’ять років отримаєш громадянство. У вільний час зможеш відвідувати солярій, салон краси, фітнес-центр, здійснювати шопінг. Графік роботи – з 21.00 до 04.00. Середній заробіток – від 2000 євро у місяць, а то й більше, залежно від твого бажання.
Греція, інтим. Стандартний статевий акт – 15 євро за годину, усі інші послуги оплачуються окремо, а гроші забираєш собі. В Греції дівчата заробляють на чайових, тому, якщо порівняти помісячні заробітки дівчат у Європі, виходить приблизно однаково – по 2000-3000 євро у місяць. Система напіввільна – тобто, дівчата можуть вільно переміщатися, але не завжди і нечасто, головне, бути на зв’язку. Графік – 24 години на добу, залежно від наявності клієнтів”…
Далі з подробицями описувалося ще кілька варіантів роботи у Греції і додавався список документів, які мала б виготовити я сама. На їх основі, зазначав Алік, мені оформлять фіктивний шлюб з греком, а потім уже й дозвіл на проживання у країні й роботу. Оформлення шлюбу і отримання ще якоїсь документації потрібно чекати місяць. За цей час, йшлося у листі, можна ставити танці у клубі, вчити мову тощо.
Я вирішила більше не спокушати долю і припинила листування. Від Аліка ще двічі надходили листи з попередженнями, щоб не зволікала, мовляв, представники агентства ладні почекати ще місяць, але не більше. Потім листування припинилося, але Алік, схоже, не розчарувався, бо зовсім нещодавно кинув мені на скриньку інше повідомлення: “Запрошуються агенти з підбору персоналу (дівчат) в усіх регіонах України. Робота не офісна, полягає в пошуку необхідного персоналу для компанії. Зарплата залежить від кількості підібраних вами людей з розрахунку 300 у.о. за людину. Необхідні якості – творчий підхід, ініціативність…”. Усе зрозуміло. Невідомому творчому й ініціативному Аліку за мою кандидатуру у секс-рабині теж, напевне, перепали б ті 300 доларів. А якщо він посередник середньої ланки, то, ймовірніше, значно більше…
***
Блукала нещодавно танцювальним інтернет-форумом, у мою скриньку знову впала пропозиція роботи, на цей раз танцівницею в турецькому місті Ізмирі. Працедавці обіцяли від 50 доларів у день. „Десять доларів щодня – наші, або віддаєш 300 у.о. в місяць. Хочеш, можемо влаштувати тебе легально, але тоді багато не заробиш, – так, на шпильки, на відпочинок, приблизно доларів 500-600. Звичайно, спочатку буде важко налаштуватися працювати з 23.00 до 6.00, зате дивись, які хороші гроші!”, – радили, наче рідній. Коли почала розпитувати про умови детальніше, виявилося, нікого не хвилює, вмію я танцювати, чи ні – жодного підтвердження не вимагалось. Скидалося на те, що мені платитимуть гроші лише тому, що я поїду до Туреччини. Напружую пам’ять і пригадую історію волинянки – героїні одного з моїх матеріалів. То власне від неї я уперше почула назву турецького міста – Ізмир. „То місто з найгіршою репутацією, навіть у Стамбулі немає стільки будинків розпусти і повій, як там. Наші казали, хто туди потрапить, то вже назавжди”, – розповідала мені дівчина, яку подруга продала у турецьке секс-рабство. Тим часом серед відвідувачок форуму знайшлися і порадниці, які нібито щойно повернулися з Туреччини, засумувавши за ріднею. Вони наперебій захоплювалися умовами праці й днями збиралися повертатися назад. Відверто запитую листом одну з них: “Ви – зацікавлена посередниця?”. Відповіді не отримую, а незнайомка втрачає будь-який інтерес до моєї особи. Схоже, у мене дежа вю.
КОМЕНТАР
“Вербувальник може знаходитися у сусідньому офісі”, – начальник відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми УМВС України у Волинській області Петро Шпига:
– Вербування у повії через мережу інтернет – явище абсолютно нове, але ми начувані про нього. Щоправда, зловмисників, які б вербували дівчат і жінок таким чином, ще не затримували. Уся справа у тім, що немає практики виявлення таких злочинів, відповідного правового механізму, незрозуміло, як виявляти організатора, як доводити його вину, проблематично проводити експертизи. Щоб боротися з агітацією в рабство через інтернет-сітку потрібно мати хороше технічне забезпечення, підкованих комп’ютерників, зрештою, доступ до світової мережі. У нашому підрозділі є працівники, покликані виявляти інтернет-вербувальників, є певні напрацювання, але немає правового механізму. А злочинці тим часом прогресують. Якщо раніше потенційних повій зазвичай шукали у барах, серед знайомих, то інтернет-вербувальник може сконтактуватися з вами будь-якої хвилини. І не обов’язково, що листи надходять з Москви чи Києва. Вербувальник може жити у Луцьку, навіть працювати у сусідньому офісі з вами.
Ольга Гембік, ХайВей