Зазвичай усе починається з того, що злочинці під виглядом привабливих жінок намагаються подружитись із чоловіками. Часом акаунти фейкові, а жінки діп-фейкові, але іноді бувають справжні. Секс-шантаж – ціла система: злочинні синдикати з Азії й навіть Африки викачують мільйони доларів з користувачів по всьому світу, користуючись онлайн-системами оплати та криптовалютами.
Влада не встигає за швидким розвитком технологій, включно з глибоким фейком, щоб ефективно боротись із цим видом злочинності.
Про це йдеться в матеріалі групи дослідників з Індії, Філіппін, Південної Кореї та інших країн, опублікованому в South China Morning Post (Гонконг). У виданні “Тексти” опублікували переклад цього розслідування.
Деякі імена змінено для захисту жертв
Сімнадцятирічний шотландець Деніел Перрі думав, що розмовляє з гарною американкою з Іллінойсу. Невдовзі вони почали обмінюватися відвертими картинками – нічого незвичного для підлітків. Проблема була лише в тому, що дівчини не існувало.
Перрі став жертвою банди секс-шантажистів, яка працювала з Філіппін. Записавши відео з вебкамери, вони почали вимагати гроші, погрожуючи в іншому випадку розіслати відео його друзям і родичам. Не знаючи, що робити, Перрі у липні 2013 року покінчив життя самогубством, стрибнувши з моста.
Через рік Інтерпол заарештував десятки підозрюваних – але минуло ще сім років, а родина Перрі так і не побачила правосуддя. Тим часом жертвами стають іще тисячі людей.
Кількість випадків зросла з приходом пандемії, коли дедалі більше людей опиняються відрізаними від справжнього світу й вимушені шукати як не кохання, то секс онлайн.
Sextortion (від “секс” та “вимагання грошей”, “шантаж”) типово починається з того, що злочинці під виглядом привабливих жінок намагаються подружитись із чоловіками. Часом акаунти фейкові, але іноді це справжні жінки.
Наразі відомо, що найбільша кількість “спецоперацій” плануються з Філіппін, Марокко та Берега Слонової Кістки. Експерти вважають, що ця “індустрія” лише починає свій розвиток, користуючись розвитком онлайн-технологій: від відеочатів до систем онлайн оплати та криптовалют.
«Удар у відповідь», який нічим не закінчився
Після смерті Перрі владі стало зрозуміло, що секс-шантаж неможливо подолати в межах однієї країни. Інтерпол розробив план під назвою Operation Strikeback – спершу він включав представників поліції з Гонконгу, Сингапуру та Філіппін. Було викрито щонайменше три філіппінські злочинні групи, проведено рейди, заарештовано 58 осіб, зокрема й Арчі Толіна, через якого, як підозрюють, закінчив життя самогубством шотландець Перрі.
Операція була результатом спільного розслідування влади Філіппін, США, Гонконгу, Сингапуру, Австралії, Англії та Шотландії. Ще два рейди відбулось у 2014 та 2016 році. Проте розслідування смерті Перрі досі триває: ордер на арешт Арчі Толіна видано, але у зв’язку з іншими звинуваченнями.
Проблема виникла при спробі взаємодії між урядами. Британія хотіла судити Толіна у себе, не ділилася даними – а поки тривала тяганина, справа, за якою його заарештували, була закрита судом, і Толіна відпустили. Філіппіни не видали ордер на його екстрадицію.
Типово для міжнародної співпраці, саме розслідування виявилось ефективним і швидким – але потім юридичні проблеми не дали завершити його судом.
«Королева шантажу» теж утекла
Другий рейд в Operation Strikeback завершився арештом вісьмох дорослих і звільненням від експлуатації п’ятьох неповнолітніх.
Серед затриманих – Марія Капарас (Maria Cecilia Caparas-Regalachuela), яку преса охрестила “королевою шантажу”. Вона працювала на цілий світ із кількох невеликих містечок у провінції Булакан.
Сотні жертв секс-шантажу загалом виплатили її банді понад пів мільйона доларів США. Злочинці мали постати перед судом за шантаж і грабіжництво, але що сталося потім, неясно: судячи з повідомлень у ЗМІ, всі звинувачення проти Капарас було знято, й через багатство та зв’язки у владі вона змогла уникнути будь-якої відповідальності.
Відомо, що Капарас було повторно заарештовано за схожими звинуваченнями в рейді Інтерполу в вересні 2016 року. Але, схоже, вона була коханкою когось у поліції й “зараз залягла на дно”, пишуть розслідувачі. Офіційно влада Філіппін не відповіла на запити ані щодо Толіна, ані щодо Капарас (наскільки відомо, ці двоє ніяк між собою не пов’язані).
Толін, який на момент шантажу і сам був підлітком – один зі студентів-самоуків, тоді як банда Капарас була значно професійнішою й організованою. По суті, над шантажем працювало практично ціле її село. Незрозуміло, чи продовжила вона працювати після рейдів Інтерполу – але подібні злочинні операції, спрямовані на іноземців, досі діють.
Розпорошення злочинної активності
Завдяки розвитку технологій у злочинців змінилися стратегії, через що відстежити та виявити їхній центр доволі складно. Якщо раніше “чатери” працювали з офісів, по суті, кол-центрів – то нині це робота в стилі ґерильї. Кожен діє з власного дому, знайти центр операцій і закрити його стало значно складніше.
Філіппіни використовують інтернет-протокол, за яким тисячі користувачів мають одну IP-адресу. Крім того, злочинці приховують своє місце перебування, використовуючи віртуальні приватні мережі (VPN) та шифрування повідомлень, наприклад, за допомогою WhatsApp.
Переважно секс-шантажем займаються офіційно безробітні, які живуть у міських нетрях, у бідних районах. Тож виявити навіть фінансову активність таких людей, надходження на рахунки, дуже складно.
Утім, самі журналісти-розслідувачі змогли знайти десятьох людей у Філіппінах, які принаймні намагалися займатися секс-шантажем. Більшість не погодилася розповісти про свою діяльність. Одна людина вимагала грошей за інтерв’ю, на що розслідувачі не пішли з етичних міркувань.
Тебе примушують почуватися винним
Річард (ім’я змінено), двадцятилітній студент із Британії, не очікував на такий розворот подій. Під час тривалого локдауну, коли було заборонено зустрічатись із людьми, з якими не живеш, та було закрито всі бари й ресторани, більшість студентів повернулися до своїх батьків і вчились онлайн.
Річард, самотній та молодий, познайомився в інтернеті із молодою жінкою й невдовзі погодився на відеодзвінок по Google Hangouts. Спершу він дивився, як дівчина роздягається на екрані, а потім відео обірвалось, і раптом він побачив у телефоні, як він сам мастурбує. «Я почав панікувати», – розповідає Річард.
Людина по той бік екрана заявила, що розішле це відео його друзям і родичам в Інстаграмі, якщо він не заплатить 400 фунтів на рахунок у Філіппінах, який вона вислала. Річард заплатив, але з гачка це його не зняло. Його змусили надсилати ще по двісті фунтів щомісяця впродовж наступного року.
«Через два дні я розповів мамі особисто. Мені було дуже соромно, що я так наївно повівся. Саме так вони працюють. Тебе примушують почуватися винним, щоб ти заплатив».
Але мати, всупереч очікуванням Річарда, не розізлилася на нього, а підтримала. Й вони пішли до поліції. Втім, влада нічого не могла зробити, оскільки злочинець в іншій країні. Видаливши свій акаунт на Інстаграм, Річард на тиждень припинив заняття онлайн, оскільки перебував у нездоровому психічному стані.
«Я тільки про це й думав. Коли це щойно сталося, ти почуваєшся ізольованим. Ти не знаєш нікого, хто б через таке пройшов, і не знаєш нікого, з ким можна поділитися».
Згодом він знайшов онлайн-групу інших людей, які поділилися своїми історіями про те, як вони стали жертвами секс-шантажу – й почувається вдячним, що родичі підтримали, а не звинуватили його. Втім, стрес залишився.
Вагмар (ім’я змінено), 25-річний працівник банку з Індії, дістав схожий урок. Знайшовши в застосунку для знайомств “верифікований профіль” жінки з іменем Seema Saini, він познайомився. Невдовзі дійшло до секстингу. «Ми зідзвонилися, я почав роздягатися на камеру».
Звісно, дуже швидко він отримав відеозапис самого себе з погрозою, що це відео з’явиться в соцмережах, якщо він не заплатить через Google Pay півтори тисячі рупій (еквівалент $20).
Невдовзі він отримав дзвінок нібито від індійського поліціянта – телефоном у нього повторно почали вимагати гроші.
За даними мумбайського відділу кіберзлочинності, сотні людей в Індії стали жертвами подібного шантажу, в цьому разі працювала національна банда з центром операцій в індійському місті Бхаратпур, штат Раджастан.
«Чоловіки – легка здобич. Дівчата не йдуть на зв’язки через соцмережі настільки легко», – заявив один з офіцерів поліції розслідувачам.
Дедалі більше випадків шантажу
Британський підрозділ із викрадень і шантажу National Crime Agency зафіксував у 2020 році 2604 звернення, пов’язаних із секс-шантажем – це на 62% більше, ніж було у 2019-му (найбільше зростання за п’ять років).
«На жаль, це серйозна організована злочинність, яка грає на емоціях і вразливості людей. Хоча жертвами можуть стати як чоловіки, так і жінки, наші дані свідчать, що переважно цілями стають чоловіки віком від 19 до 35 років», – заявив речник підрозділу.
Для злочинців за кордоном секс-шантаж – малоризикований та легкий спосіб заробітку. Для жертв наслідки можуть бути серйозними. Поліції відомо про щонайменше чотири нещодавніх самогубства у Британії, пов’язаних із секс-шантажем.
Найбільше зростання – в Гонконгу, тут у 2020 році зафіксовано 905 жертв, майже вдвічі більше, ніж у 2019-му. Вони заплатили злочинцям суму, еквівалентну $27,4 млн. Цікаво, що в Гонконгу 88% жертв – це якраз жінки, у віці від 15 до 85 років. Злочинці представляли себе солдатами, бізнесменами, професіоналами. Вони завойовували довіру жертв, що приводило до онлайн-стосунків і згодом до вимог заплатити.
«Люди проводять дедалі більше часу на самоті – й багато хто з них дуже самотній. Очевидно, що це мало статися», – каже Вейн Мей, засновник групи психологічної допомоги жертвам секс-шантажу. Щодня до групи звертаються напряму в середньому по шість осіб, а на сайт заходять по вісім тисяч людей.
«Типова жертва – чоловік від 20 до 40, але до нас зверталися як підлітки, так і люди за 60 з усіх країн світу”, – каже він.
Часто злочинці використовують фейкові відео (зокрема, стокові відео жінок, які продаються на підпільних платформах). Крім того, багато хто навчився використовувати програми для глибокого фейку, наприклад, жінки на відео можуть помахати у відповідь на прохання, щоб “довести”, що вони справжні. Звісно, це нічого не доводить:
Більша частина злочинців діє із Філіппін, Берега Слонової Кістки та Марокко – у них є різні підходи, але явно централізовані.
«Наприклад, на Філіппінах часто використовують слово “скандал”. Якщо це Берег Слонової Кістки, звучить фраза “я зруйную твоє життя”. Зазвичай злочинці із Західної Африки вимагають вищі суми. Вони ліниві та сподіваються на одноразовий великий куш», – каже Вейн Мей.
НАПРИКЛАД, НА ФІЛІПІНАХ ЧАСТО ВИКОРИСТОВУЮТЬ СЛОВО “СКАНДАЛ”. ЯКЩО ЦЕ БЕРЕГ СЛОНОВОЇ КІСТКИ, ЗВУЧИТЬ ФРАЗА “Я ЗРУЙНУЮ ТВОЄ ЖИТТЯ”
«Схоже, зокрема на Філіппінах, це синдикати… але в інших місцях, як-от у Західній Африці, ймовірніше, що це окремий індивід, який сподівається, що йому пощастить заробити», – каже Мей.
За його словами, суми широко варіюються: від якихось 50 доларів і до астрономічних 90 тисяч. Зазвичай для шантажу використовують Western Union та MoneyGram, але останнім часом дедалі частіше звучать криптовалюти, а також PayPal.
Цифрові сліди
Девід Бішоп, колишній корпоративний юрист, а нині викладач університету Гонконгу, каже, що брудні гроші відстежити стає дедалі важче.
За його словами, переказувати гроші за кордон легше, ніж будь-коли раніше, а відстежити людей з нелегальними доходами складніше, ніж будь-коли. Банки зазвичай реагують на будь-яку незвичну діяльність доволі швидко, надто коли йдеться про торгівлю людьми, а от поліція та суди діють дуже повільно.
Такі компанії, як Western Union, спливають у випадках про злочинність постійно, оскільки це децентралізована мережа з 550 тисячами агентів у 200 країнах, і вона навмисне не має суворих правил. «Це сором, як вони блефують і брешуть. Такі компанії, як Western Union, полегшують значну частину нелегальної поведінки та відмивання грошей, бо вони не підлягають регулюванню так, як інші фінансові інституції, як-от банки».
Злочинці не просто використовують Western Union. Донька “королеви шантажу” Капарас, згаданої вище – сама володіла двома підрозділами Western Union у тій-таки провінції Балакан, з якої шантажувала людей (вимагаючи гроші через WU) її мати. Її також заарештували у 2014 році, й Інтерпол підтвердив, що саме ці підрозділи використовувалися для секс-шантажу.
Речник компанії заявив, що «ми належним чином упоралися з ситуацією», припинивши працювати з Капарас після арешту.
Речник PayPal, яку останнім часом жертви шантажу теж часто називають як канал виплат, заявив, що компанія приділяє “значні зусилля” протидії незаконній діяльності на платформі.
Обхідні маневри
Крім компаній з переправлення грошей, секс-шантажисти почали використовувати подарункові карти на Amazon, Google Play та Apple, а також онлайн-платформи для азартних ігор.
Але найбільш просунуті злочинці звернулися до криптовалют – передусім йдеться про біткойн.
За дослідженням 2019 року, 46% усіх біткойн-операцій у 2019 році були нелегальними.
Співавтор дослідження, доцент університету Macquarie в Австралії, пояснює, що секс-шантаж – лише невеличка частина нелегальних дій, пов’язаних із криптовалютами. Переважно там ідеться про наркотики, зброю та хакерство.
Таліс Патнінс, інший співавтор і професор Сіднейського технологічного університету, каже, що “темна мережа” (доступна лише через анонімізатори) в сукупності з криптовалютами сприяє поширенню також і дитячої порнографії, при цьому даючи злочинцям почуття безпеки.
«Уявлення про механізм виплат, який неможливо відстежити чи який є цілком анонімним, без сумніву, заохочує деяких злочинців, а також комерціалізує цю індустрію», – каже Патнінс.
Звісно, “обмін” біткойнів на справжні гроші може викрити як злочинця, так і сторони, з якими він взаємодіяв. Але це відбувається із запізненням.
Частка злочинної діяльності через біткойн спадає – але не через зменшення діяльності, а тому, що зростає мейнстримова увага до валюти, а також з’являються менш відомі, альтернативні криптовалюти. Серйозні злочинці переходять на ZCash, який дає змогу ще серйозніше приховати адресу відправлення, адресу передачі та суму.
Представники влади, з якими спілкувалися розслідувачі, визнають: по-перше, міжнародна співпраця у протидії кіберзлочинності залишає бажати кращого, а по-друге, влада часто через брак бюджету й обладнання відстає від швидкого розвитку кіберзлочинності.
Включаються як юридичні, так і технічні складнощі – втім, юридичні переважають. Кожна країна має власну юрисдикцію, а кіберзлочинність є транскордонною.
У лютому 2021 року Джон (ім’я змінено) з Ірландії познайомився через Facebook із жінкою, яка начебто теж була з Ірландії. «У неї на акаунті були пости десятирічної давності. Були звичайні пости від учора, тижневої давності. Акаунт не здавався фейковим».
Зрештою вони мали відеодзвінок. Джон, усупереч її наполяганню, не показував на відео обличчя. Коли він продовжив відмовлятися – відео обірвалося. Потім він отримав повідомлення. «Тепер у мене є відео, де ти розмовляєш з голою жінкою, плати».
У нього вимагали заплатити тисячу євро на рахунок у Філіппінах – або ж це відео отримають через Facebook Messenger його родичі. В якийсь момент під час шантажу (по відео) він навіть встиг побачити шантажиста.
Джон деактивував свій рахунок. «Один із моїх друзів казав, що відео справді було розіслано, й дехто міг його побачити. Але відтоді групу було видалено».
Він не заплатив, але дуже невдоволений тим, як у цих випадках діє Facebook. Їхня політика, вважає він, підтримує (а то й заохочує) такі дії. Наприклад, злочинці змогли отримати доступ до списку його друзів у Messenger, це не мало бути можливо. «Й після того, як сотні моїх френдів повідомили про інцидент, компанія не знищила профайл особи на Facebook». За його словами, через місяць після інциденту акаунт злочинця досі активний.
Речник Facebook заявив, що в “більшості випадків” акаунти деактивують і після цього особам “можуть” не дозволити створювати нові акаунти. Проте жертви злочинів, та й експерти, кажуть, що злочинцям надто легко створювати нові акаунти.
«Соцмережі мають нести відповідальність, – каже Елена Мареллоццо, професорка криміналістики в університеті Мідлсекс, Лондон. – Це майже як виготовляти небезпечний автомобіль. Виробник не продаватиме машини, які не тестовано й не визнано безпечними».
