Справа зґвалтування 11-річного хлопчика у Львові: батьки дитини великої активності у справі не бачать

У червні всю країну сколихнула новина про зґвалтування 11-річного хлопчика у Львові. І хоча його кривдника майже відразу затримали, сьогодні батьки побоюються, що ця справа може затягнутися на роки, а кривдника їхнього сина не покарають.

18 червня серед дня 18-річний львів’янин заманив на Левандівці (житловий масив Львова) у хащі 11-річного хлопчика і вчинив над ним наругу. Наступного дня його затримали і, за рішенням суду, взяли під варту без права застави на 60 діб. Підозрюваного у Львові вважають мажором, його батьки мають бутик у центрі і мережу магазинів ковбасних виробів за франшизою місцевого виробника, пише видання LB.ua.

Так виглядають хащі Левандівки, варто тільки зійти з головної асфальтованої вулиці.Фото: Іринка ГромоцькаТак виглядають хащі Левандівки, варто тільки зійти з головної асфальтованої вулиці.

«Я, звісно, не криміналістичний експерт, але хотілося б, щоб справу розслідували швидше. Я боюся, що розслідування будуть затягувати до того часу, поки все затихне, і тоді, наприклад, зроблять експертизу, що затриманий якийсь не такий, а потім і взагалі випустять. Він тут далі буде ходити і таке робити», – говорить LB.ua батько постраждалого хлопчика Олег Яцків.

За його словами, минув майже місяць із 60-денного взяття під варту кривдника їхнього сина, а великої активності у справі він не бачить.
«Наприкінці першого тижня ми з адвокатом були в прокуратурі, минулого тижня викликали дружину на допит як свідка, і далі нічого не відбувається. Мало б бути відтворення злочину, оскільки затриманий не визнає вини, а стверджує, що це був не він», – каже Олег Яцків.

Підозрюваного зняли на відео друзі постраждалого, коли той виходив з хащів після інциденту. Його впізнав сам хлопчик. Але молодик не визнає провини. Захист наполягає, що це був не він. Очікується відтворення події, і це тримає у величезному напруженні сім’ю Яцкових.

«Має бути слідчий експеримент, і малий має знову то все пройти… Пройти до того місця і розказати, як то було. Це все тримає нас у напруженому стані, ми не можемо йому сказати «забудь» чи робити щось, аби він забув, бо він мусить ще раз це згадати і пережити. Тому ми зараз чекаємо на цю експертизу, а її все готують… Я не знаю, чи так має бути, просто не хочу, щоб це все загальмували. Я не хочу, щоб це тягнулося роками, а ми тільки по судах ходили», – додає батько.

Підозрюваний у скоєнні злочину під час засідання судуФото: Національна поліціяПідозрюваний у скоєнні злочину під час засідання суду

Батьки вірять, що увага громадськості не дасть можливості зам’яти справу. Свідчення дітей, одяг, який був на підозрюваному на відео, результати експертизи – це все має довести, що саме затриманий вчинив цей злочин.

У поліції області LB прокоментували, що справа розслідується і її перебіг залежатиме від кількості і складності експертиз. Крайнього терміну для завершення слідчих дій законодавчо не встановлено.

За словами Олега Яцківа, за два дні до нещастя юнак, на вигляд схожий на затриманого, намагався заманити в хащі 10-річних дівчат: мовляв, допоможіть, там дівчинці погано. Одна дитина пішла за ним, за нею побігли ще дві, тоді ще четверта… Аж власне батько останньої, гуляючи з меншою дитиною, помітив, що дівчатка йдуть на торфи з якимось чоловіком, і розвернув усіх, а незнайомець утік. Батько звернувся в поліцію – вона приїхала і поїхала. Очевидці також розповідають про ще один випадок минулого літа. Тоді дівчатка пішли з чоловіком, а він комусь подзвонив і сказав: «Приходь, тут двоє». Дівчатка це почули, увімкнули музику на телефоні, ніби мама дзвонить, і втекли.

Олег Яцків не приховує, що його багатодітній родині зараз вкрай складно емоційно. Але ні на секунду не шкодує, що вони обрали шлях боротьби. Він переконаний, що їхня позиція дозволить уберегти не одну дитячу долю.

Батько хлопчика Олег Яцків. Фото: Ірина Громоцька

«Звісно, з дітьми треба на такі теми говорити. Треба їх попереджати, але вберегти ми, на жаль, не можемо. Педофіли – це настільки тонкі психологи, що вмить дезорієнтують дитину. І скільки б разів батьки не наказували не ходити з незнайомцями, діти піддаються впливу і йдуть. Нашого сина він попросив допомогти виштовхати поламаний мопед. Дівчата бігли рятувати дівчинку, якій нібито стало погано», – каже Олег Яцків.

«Офіційно питання сексуального насилля над дітьми не стоїть узагалі. А по факту стоїть дуже гостро. Коли я порушила тему дитячої педофілії на своїй сторінці, то в приват мені написали дуже багато історій. І багато жінок писали: «Ти перша, кому я це розказую». Або: «Ти перша після психотерапевта, кому я змогла відкритися». Вони досі не сказали навіть своїм батькам про те, що з ними трапилося в дитинстві, – розповідає LB.ua Христина Шабат, засновниця мережі дошкільних закладів «Пташеня. Дитячий простір» і ГО «Добра освіта». – Допоки в нас не буде анонімних опитувань у школах, ми не будемо знати реальної картини. Американська і європейська статистика говорить про те, що 85% сексуального насилля відбувається в межах родин або близького оточення: сусіди, знайомі. Але випадок, який стався у Львові – унікальний. Жертва скоріше не вистежена, а випадкова. Дитина все розказала, і це набуло розголосу».

Офіційна статистика говорить про приблизно 400 щорічних кримінальних проваджень про сексуальне насилля над дітьми в Україні. Але правоохоронці і правозахисники теж говорять про те, що цифра не відображає реальності і може становити не більш ніж 10% від реальних злочинів. Згідно з опитуванням Ради Європи, проведеним у 2017 році, близько 1 мільйона 400 тисяч українських дітей зазнавали сексуального насильства в тій чи іншій формі: зґвалтування, торкання статевих органів чи примус до цього, демонстрація оголених частин тіла дитині, підглядання за дитиною, зваблення чи непристойні пропозиції.

Христина Шабат переконана, що це питання набагато ширше і загалом включає момент довіри між батьками і дітьми.

«Якщо батьки постійно говорять дитині: «Не ябедничай», «Не кажи дурниць»; якщо відштовхують її, коли вона хоче поговорити, то вона нікому потім не буде розказувати, що з нею щось сталося. У дитини виникає почуття провини. Вона думає, що зробила щось неправильно. З дітьми треба говорити, що не вони винні, якби таке сталося. Що дорослі відповідальні за дітей, а не навпаки», – зазначає вона.

Христина Шабат. Фото: скріншот відео

Христина вже кілька років досліджує цю тему і зараз спільно з методичним центром міського управління освіти працює над програмою для педагогів дошкільних навчальних закладів, яку вже з вересня хочуть упроваджувати в садочках і початкових школах.

«Застрахувати від таких ситуацій ми не можемо. Але навчити певного алгоритму дій: що робити, якщо таке станеться, – ми зобов’язанні. Батьки при словах “сексуальна освіта” відразу уявляють статевий акт. Але ми пояснюємо – це тема безпеки тіла і це дуже важливо, бо кожна 5 дитина у світі переживала коли-небудь сексуальне насильство. А сюди належать і порно, і ексгібіціонізм тощо. Коли ми пояснюємо, про що йтиметься, що це насамперед питання безпеки, то батьки позитивно до цього ставляться, бо зазвичай самі не знають, з якого боку підійти. А коли вже знають, то або запізно, або діти вже все знають і не завжди з правильного боку», – додає вона.

«Сексуальне виховання є важливим елементом розвитку дитини, коли ми їй правдиво, без капуст і лелек розповідаємо про те, звідки беруться діти та як вони народжуються. Абсолютно в будь-якому віці можна дібрати слова, які будуть доречними та задовольнять цікавість малюка. Ми починаємо з віку 2-3 років і правила “трусиків” – усе, що під білизною, належить до інтимної зони, якої можуть торкатися лише батьки під час купання або туалетних справ і лікарі з дозволу батьків. З віком додаємо інформацію в міру цікавості дитини та власних міркувань. Завжди краще розповісти самим, ніж дитина почує десь на вулиці спотворену та недостовірну інформацію», – коментує психологиня Ірина Лабаз.

Про важливість довіри між батьками і дітьми говорить і Віра Проців, заступниця начальника відділу зв’язків з громадськістю УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції, яка багато років опікувалася саме дитячими справами.

“Обмежити насильство ми можемо тільки тим, що створимо з дитиною зону довіри, коли по найважливішу й інтимну пораду вона прийде до рідних, навчимо її критично мислити, ставити незручні запитання дорослим, вміти вчасно сказати “ні”, “не хочу”, “не буду”.
“І навчимо цього на власному прикладі, коли не заборонятимемо їй сперечатися й ставити нам запитання, не погоджуватися й мати власну думку, ухвалювати рішення й нести за них відповідальність. І саме тоді ми можемо бути за дітей спокійні, а не тоді, коли ми за ними стежимо і підглядаємо”, – зазначає Віра Проців.

Маркером того, що щось не так, для дитини мають бути слова про те, що взаємодію з дорослим варто зберегти в таємниці. Важливо привчити дитину, що в неї не може бути секретів із дорослими людьми, які не є її батьками. Батькам слід занепокоїтися, якщо дитина раптом замкнулася, носить забагато одягу, не відповідного погоді (ніби приховує тіло), намагається побути наодинці або несподівано агресує чи мимовільно плаче.

«Якщо насильство вже сталося і ви про це довідалися, важливо не панікувати, не соромити і не сварити дитину, а все-таки звернутися насамперед у поліцію за номером 102. Також розкажіть дитині про Національну дитячу гарячу лінію, куди вона зможе телефонувати для консультації в разі будь-якої особистої потреби, навіть анонімно: 111 116. Також у навчальних закладах Львівщини працюють шкільні офіцери поліції та інспектори ювенальної превенції, тому і діти, і батьки, і шкільна адміністрація завжди можуть звертатися до них із питаннями про безпеку», – розповідає LB.ua Віра Проців.

Слід зауважити, що до сексуального насильства, крім особистої участі в статевому акті, належать: демонстрація своїх статевих органів дорослими дитині й примушування до цього самої дитини; доторкання до інтимних зон без медичної потреби; поцілунки й інші різновиди сексуальної стимуляції; розповіді про сексуальні дії; фотографування оголеного тіла.

Автор: Тетяна Турчина, Львів, журналістка;