Недавній скандал із так званими “п’яними вечірками” в Києві, де хлопці ґвалтували та знімали на камеру непритомних дівчат знову спонукає нас говорити про безпеку жінок. У виданні “Рубрика” поговорили з психологами та фахівцем із залежностей, щоб з’ясувати, що таке спайкінг, які перші симптоми отруєння наркотичними речовинами та як переконатися, що про правила особистої безпеки знаєте не лише ви, але й ваші діти.
У чому проблема?
31 січня в мережі розгорівся скандал через жахливі відео, на яких група молодиків, які називають себе “криптани з Франика”, принижують та ґвалтують непритомних дівчат. Насильники влаштовували вечірки в київській квартирі, де накачували дівчат алкоголем, змішаним із транквілізатором “Ксанакс”, а потім знімали безпорадних жертв на камеру. Кадри насильства хлопці поширювали в соціальних мережах та закритих каналах Telegram.
Історія набула великого розголосу. Правоохоронці швидко розшукали ґвалтівників. Тепер зі зловмисниками буде розбиратися правосуддя. Двох організаторів вечірок затримано та поміщено до ізолятора тимчасового тримання. Обом авторам принизливих відео та вчиненого насильства загрожує від 3 до 7 років позбавлення волі.
Яке рішення?
Завдяки небайдужості українців ґвалтівників із камерою знешкоджено. Маємо надію, вони понесуть справедливе покарання. Але, на жаль, можуть існувати й інші покидьки, які можуть захотіти повторити “подвиг” заарештованих молодиків.
“Рубрика” розповідає, як подбати про власну безпеку, виявити перші ознаки отруєння та вчасно попросити про допомогу, а також як батькам говорити зі своїми дітьми, щоб тактовно й без пресингу попередити про можливу небезпеку, навчити розпізнавати небезпеку та діяти відповідно до ситуації.
Як це працює?
Насильство — це завжди провина лише насильника. Та в суспільстві й досі намагаються “перекладати провину” на жертву. У випадку сексуального насильства — часто на жінку. Не те вдягнула, не так поводилась, не туди пішла. І найпопулярніше — “А на що вона розраховувала?”. Напевне, для тих, хто звинувачує жінок у вчиненому над ними насильстві, це новина, але: не на зґвалтування.
Вкрай важливо боротися з явищем віктімблеймінгу та не допускати його. Часто саме така реакція суспільства зупиняє жертв сексуальних злочинів заявити про них у правоохоронні органи. Ба більше — “розв’язує” ґвалтівникам руки.
Та зміни в суспільстві — не миттєвий процес. Тому, борючись на цьому фронті, важливо подбати про себе та своїх дочок уже зараз. А отже — бути обізнаними та розуміти, як поводитись у тих чи інших ситуаціях, щоб убезпечити себе.
Що таке “Drink spiking”?
“Drink spiking” (коли хтось додає міцний алкоголь або наркотики в напій іншій людині без її відома) — зовсім не винахід “криптанів із Франика”. Ця проблема, на жаль, поширена в усьому світі. Негласне правило особистої безпеки в закладах — якщо залишили напій без нагляду хоч на хвилину, повернувшись, не слід знову його пити. Адже підсипати в напій речовину — справа кількох секунд.
У напої можуть опинитися снодійні препарати та транквілізатори. Наприклад, препарат рогіпнол (діюча речовина — флунітразепам) — снодійне без кольору, запаху та смаку. Саме його часто підсипають в напої ґвалтівники. “Криптани з Франика” використовували ксанакс — сильний седативний препарат. Також це можуть бути ліки, що відпускаються за рецептом (наприклад, стимулятори, транквілізатори, седативні засоби, опіати).
За спайкінг у деяких країнах загрожує до 10 років ув’язнення (причому не обов’язково наслідком спайкінгу має бути зґвалтування чи інші насильницькі дії). Напад, зґвалтування та пограбування — усе це карається додатковими вироками.
Офіційної статистики таких отруєнь немає ні в Україні, ні за кордоном, тож важко визначити справжні масштаби злочинів. Часто жертви не повідомляють про те, що з ними сталося, тому що не пам’ятають подробиць ночі або відчувають сором. Але такий злочин, на жаль, може торкнутися кожного, тому важливо вміти розпізнавати ознаки того, що у ваш напій було щось підмішали, і вміти допомогти людині, яка, на вашу думку, стала жертвою.
Як розпізнати спайкінг?
Насправді якщо таке відбувається на вечірці, де люди вживають алкогольні напої, зробити це буде не просто. Річ у тім, пояснює голова ГО “Допомога залежним” Ігор Гох, фахівець з узалежнень та практичний психолог, що наркотичні та психотропні препарати мають різну дію на психіку людини. Завдання ускладнює й те, що найчастіше речовини підмішують саме в алкоголь.
До прикладу, транквілізатор ксанакс, який використовували “криптани з Франика”, діє на ті самі рецептори у мозку, що й алкоголь. Тому відрізнити його самому на початку дії дуже важко, бо симптоми сп’яніння фактично такі ж за проявами, тільки дія ксанаксу сильніша й переходить у неможливість рухатись, глибокий сон та кому. До того ж ксанакс має заспокійливий характер і так гамує відчуття загрози та тривоги.
Ще менше шансів відчути різницю між напоєм без домішок і з ними (незалежно від того, який напій ви п’єте), якщо він був “приправлений” “наркотиком для зґвалтування на побаченні”. “Наркотики для зґвалтування” можуть бути без запаху, кольору та смаку. Вони також швидко виводяться з організму людини, що ускладнює їх виявлення постфактум. Більшість таких препаратів починають діяти через 15-30 хвилин після прийому, а симптоми зазвичай тривають кілька годин.
Симптоми отруєння можуть включати:
- Відчуття загальмованості;
- Втрату рівноваги;
- Почуття сонливості;
- Проблеми із зором;
- Спантеличеність;
- Нудоту;
- Блювання;
- Непритомний стан.
Симптоми будуть різнитися залежно від того, що саме підмішали в напій і залежатимуть від багатьох факторів, таких як доза речовини або суміші речовин, що були підмішані, вік і вага жертви, а також кількість алкоголю, який вона вже встигла вжити.
Ігор Гох зазначає, що для людини, яка не вживає наркотики чи транквілізатори систематично, передозування може призвести навіть до летального наслідку. Але найпоширеніша картина для непідготовленого організму у випадку поєднання спайкінгу з алкоголем або марихуаною — втрата свідомості та нудота. Запаморочення та втрата свідомості — це звичайний фінал будь-якої важкої інтоксикації організму.
Що відчуває людина перед втратою свідомості?
- Раптове підвищення тиску (стає жарко та душно);
- галас стає гучнішим/тихішим, звуки навколо зливаються;
- з’являється відчуття браку світла;
- з’являються слухові та зорові галюцинації;
- здається, що просто нестерпно хочеться спати.
За всіх цих симптомів людина вже не контролює себе. Тобто говорити про особисту безпеку в такому стані майже неможливо.
Чи можна запобігти отруєнню?
У багатьох країнах забезпечення безпеки всіх місць від нападу та агресивних дій, таких як підливання у напої, є колективною відповідальністю. Усі заклади, які мають ліцензію на продаж алкоголю, несуть юридичну відповідальність щодо громадської безпеки та запобігання злочинності та заворушенням у своїх приміщеннях, і це контролюється місцевою владою. Усі ліцензії на продаж алкоголю зазвичай включають умови, які гарантують, що місця продажу мають належний рівень безпеки та спеціально навчений персонал.
Так, деякі заклади разом із напоями надають кришки для келихів та пляшок, щоб ніхто не зміг підсипати щось у ваш напій. Бармени відхиляють прохання клієнтів додати більше алкоголю до напою іншої людини. Офіціанти подають воду в індивідуальних склянках, замість того, щоб розміщувати на столах великі глечики для води. У деяких барах навіть є набори для тестування, які можна використовувати для виявлення певних наркотиків.
Українські бари та клуби поки далекі від того, щоб опікуватися напоями, що вже розлиті в келихи відвідувачів. Тож дбати про свою безпеку відвідувачі мають самостійно — знову ж таки, повертаємось до правила не залишати напої без нагляду, і навіть відвертаючись — за можливості прикривати рукою.
Проблема особистої безпеки стає ще гострішою, коли вечірка проходить не в барі, де в разі загрози можна звернутися хоча б до охорони, а, наприклад, у когось вдома. Спайкінг може відбутися в будь-якому середовищі — навіть під час прогулянки. І надходити загроза може не лише від незнайомців, а й від тих, кому ви вже довіряєте.
Щоб зменшити ризик спайкінгу, Ігор Гох пропонує дівчатам 5 простих запобіжних заходів:
- Якщо ви прийняли запрошення відвідати приватне помешкання — на початку вечірки зніміть та розмістіть у соцмережах селфі та сторіз, щоб це побачили ті, хто вас запросив. Запропонуйте їм навіть долучитись до фото. Якщо вам забороняють знімати або розповідають, що робити фото в помешканні не можна через те, що житло орендовано абощо, намагаються не потрапляти в кадр із вами — це вже свідчить про нечисті наміри.
- Якщо в компанії, до якої ви долучаєтесь, лояльне відкрите ставлення до заборонених речовин — треба розуміти, що вас можуть “пригостити” не з вашої волі.
- Не завадить поділитися локацією вечірки з людьми, на яких ви можете покластися (батьки, надійні друзі й так далі).
- Під час розпиття алкоголю спостерігайте за людьми навколо. Якщо іншим стає швидко весело або зле, порушується координація — не вживайте.
- Якщо ви п’єте спиртне в компанії, навіть і знайомій, слідкуйте за своєю реакцією після першого ж ковтка. Пильність та відчуття безпеки втрачається і за вживання звичайного алкоголю. Ви маєте знати: чим вам веселіше — тим більше ви втрачаєте контроль над ситуацією.
Якщо ви стали свідком чужої інтоксикації — просіть викликати швидку. Якщо бачите байдужість — намагайтесь покинути приміщення в будь-який спосіб: якщо ви притомні та вільні — є шанс допомогти іншому. Спробуйте вдати, наприклад, що у вас раптово почалася менструація та вам терміново треба піти до найближчого магазину. Не показуйте, що ви налякані або панікуєте. Якщо не випускають — шукайте відкрите вікно й починайте вже щосили кликати на допомогу. Якщо маєте доступ до власного телефону — викликайте швидку та правоохоронців самі.
І ще кілька речей, які може зробити кожен, щоб захистити себе в барі чи клубі:
- Ніколи не залишайте свій напій без нагляду, незалежно від того, алкогольний він чи ні.
- Не приймайте напій від когось, кого ви не знаєте.
- Якщо вам запропонував випити хтось, кого ви погано знаєте, підіть із ним у бар і подивіться, як бармен наливає вам напій.
- Якщо вам здається, що ваш напій має дивний смак, вилийте його.
- Тримайтеся разом із друзями та піклуйтеся одне про одного.
- Якщо ви або ваш друг починаєте відчувати себе дивно або п’янішим, ніж слід, негайно зверніться по допомогу.
Поради для батьків. Як уберегти своїх дітей від подібного досвіду?
“Мені б дуже хотілося володіти такими секретами, але, на жаль, їх не існує, — говорить психологиня та сексологиня Марися Стахів. — Бо єдиний спосіб уберегти жінок від сексуального насильства — не ґвалтувати. Усе починається з виховання. І робота повинна вестися не лише з дівчатами, а, в першу чергу, з хлопцями. Тому подальші мої рекомендації стосуватимуться батьків дітей обох статей”.
Отже, виховуючи дітей (як дівчаток, так і хлопчиків), варто пам’ятати наступне:
- Насамперед навчайте дитину понять “тілесні кордони” та “психологічні межі” — не лише дівчат, а й хлопців, які мають розуміти межі інших. Моє тіло — мій простір. Ніхто не має права торкатися його, якщо я цього не хочу або мені неприємно. Нікому не дозволено торкатися інтимних частин мого тіла. Ніхто не має право порушувати меж, які я визначаю — підходити надто близько, давати словесну оцінку моїй зовнішності чи будь-яким іншим чином порушувати мою приватність, а я не маю права порушувати чиюсь.
- Поважайте кордони вашої дитини — стукайте у двері, коли заходите до неї в кімнату, питайте дозволу обійняти її, не беріть її речей без її згоди. Саме так діти навчаються цінувати власні межі та кордони інших — через приклад батьків.
- Намагайтеся мати довірливі стосунки зі своїми дітьми. Це буває складно. Особливо, якщо ваша дитина — підліток. У таких випадках налагодити комунікацію допоможе психолог, який вкаже на помилки в спілкуванні та допоможе їх виправити.
- Не сваріть дитину, коли із нею стається неприємність — наприклад, хтось у школі жартома потягнув за рукав і розірвав улюблену сорочку, чи випадково розлив какао на її книжку. Адже саме так ви формуєте у ній відчуття провини та відповідальності за те, на що вона насправді не мала впливу. Підтримайте її та поясніть, що сорочку чи книжку ви купите нову, а той, хто це зробив, повинен, наприклад, відшкодувати збиток, або, як мінімум, перепросити. Так дитина навчиться розуміти межі власної відповідальності та не братиме на себе чиєїсь.
- Будьте на боці своєї дитини. Якщо її скривдили, відстоюйте її та захищайте, вимагайте справедливості. Так вона знатиме свою цінність. Якщо ж кривдником є ваша дитина, будьте розсудливими та поясніть дитині її відповідальність за такий вчинок. Застосуйте певні санкції щодо неї, наполягайте на тому, щоб вона просила вибачення перед тим, кого скривдила, чи відшкодувала завдану шкоду. Тоді він чи вона знатимуть про причинно-наслідкові зв’язки та усвідомлюватимуть свою відповідальність за власні вчинки.
- Не нав’язуйте дітям сексистську думку про те, що жінка — слабка стать! Не ставте дівчат в позицію “нижче” — це від початку неправильно. Говоріть про рівність прав і можливостей, про відповідальність за дискримінацію за ознакою статі. Ніхто не повинен почуватися в небезпеці через свою стать.
Якщо вам стало відомо, що ваша дитина зазнала сексуального насильства, насамперед вам потрібно звернутися в правоохоронні органи із відповідною заявою та по допомогу психолога. Поясніть дитині, що провина лежить не на ній, а на ґвалтівнику, і він повинен за це відповісти. Нагадайте їй, що те, що вона не залишить цей злочин без покарання, допоможе вберегти інших дівчат від дій кривдника. Будьте поряд зі своєю дитиною, це допоможе пройти їй нелегкий шлях до психологічного та фізичного відновлення.
Одна з причин, чому жінки та дівчата бояться звертатися до правоохоронних органів чи просити про допомогу — це пекучий сором. Хоча соромитися має злочинець. Чітко проартикулюйте своїй дитині: немає різниці, у що вдягнена дівчина, не важливо, в яку пору доби й де вона проводить час, вживає вона алкоголь чи ні, — ніхто не має права чинити над нею насилля. Якщо ж людина в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, вона не може приймати рішень, і згоди на секс у таких випадках точно не дасть. Тому однозначно будь-який сексуальний контакт із людиною, що знаходиться у вразливому стані — це зґвалтування. Так говорить закон. І ми повинні йому слідувати. Було б добре, якби суспільство розуміло це. А поки мусимо щоразу здіймати галас і відстоювати тих, хто ні в чому не винен.
А це точно спрацює?
Дитячо-сімейна психотерапевтка Наталія Подоляк, авторка навчального курсу “Дитяча психологія та психотерапія”, наголошує: сексуальне виховання повинно починатися не тоді, коли вже доросла донька чи син збираються кудись на відпочинок, а з дітьми від 3-х років.
Саме в 3 роки починається перша сексуальна ідентифікація, коли дівчатка та хлопчики бачать відмінності свого тіла, саме тоді важливо почати говорити з дітьми.
- У дошкільному віці — розповідати про фізичні відмінності, роздивлятися їх на картинках, саме тоді розповідати про правило “трусиків” (навчати кордонів свого тіла і що ніхто немає правила торкатися тіла дитини). Тоді ж розповідати, що діти народжуються не в капусті, а природним шляхом, що таке любов, шлюб, сім’я.
- У молодшому шкільному віці вже варто розповідати про секс. У бесідах про небезпеку важливо говорити, що така небезпека може бути не лише від чужих людей, а й від близьких та знайомих. І знову повертатися до того, що тіло належить лише господарю, ніхто не має права його торкатися, примушувати робити якійсь маніпуляції, також діти не повинні оглядати чи торкатися чогось іншого оголеного тіла, чи його частин.
Для того, щоб дитина просигналізувала, що її хтось до чогось примушував, вона має мати довірливі стосунки зі своїми батьками. Якщо дитина знає, що мама чи тато розгніваються або будуть соромити, то, звісно, дитина ніколи не розповість про те, що сталося або могло статися. Важливо на кожному етапі дорослішання (3-5, 8-9, 11-12, 14-15 років) цікавитися дітьми, розмовляти з ними на “незручні” теми. Нерідко дорослі соромляться підіймати ці теми (статеве дозрівання, секс, зґвалтування), що діти зчитують на невербальному рівні та переймають цю модель поведінки, мовляв, усе, що стосується сексу — це соромно. Так тема стає табуйованою. Саме для того, щоб цього не відбувалося, і варто бути відкритими з дітьми в обговоренні таких питань. До речі, ключове слово тут — обговорення. Уникайте “лекцій”. Будуйте зі своїми дітьми діалог, де кожен може вільно висловитися. Підліток має відчувати, що його батьки — це його тил, який завжди підтримає, допоможе, а не засудить, покарає, знецінить.
А ще — підтримуйте самооцінку вашої дитини. У підлітків вона часто занижена, і коли в компанії щось пропонують, дитина може прийняти пропозицію, навіть якщо вона неприйнятна та неприємна, через страх бути засудженою, “не такою, як усі”.
Чого навчити дитину про безпеку в компаніях:
- Важливо знати людей у компанії.
- Якщо хтось бачить неправомірні дії, не слід мовчати про це та ставати мовчазним свідком — варто повідомити дорослого.
- Ідучи на вечірку абощо, слід залишити координати дорослому, якому підліток довіряє.
- Ніколи не слід робити те, що не подобається (навіть якщо це роблять інші).
- Зустрічатися краще на нейтральній території (на такій, яку в будь-який момент можна залишити) та щоб звідти були можливості добратися до транспорту.
- У незнайому компанію не слід іти самому\самій; лише з людиною, якій довіряєш.