У Німеччині щороку викрадають кілька сотень тисяч велосипедів. А в останні роки – дедалі більше роверів преміумкласу. Багато з них згодом опиняються в Україні, частина переправляється далі. У виданні DW з’ясували, в який спосіб.
Анна з Берліна недовго тішилася своїм новеньким червоним електровелосипедом. У січні 2020 року вона купила його за 2600 євро. Тримала не на вулиці, а в “велосипедному” підвалі свого будинку. Однак це не допомогло – у липні його звідти викрали. Про крадіжку Анна заявила в поліцію.
260 тисяч крадених велосипедів у Німеччині минулого року
У 2020 році в Німеччині зареєстрували понад 260 тисяч крадіжок велосипедів на загальну суму майже 200 мільйонів євро, повідомили DW у Федеральній кримінальній службі (BKA). Поліційна статистика не відображає, велосипеди яких саме марок і моделей поцупили, але більше половини з них були застраховані, і, як зазначили DW у Спілці німецьких страховиків (GDV), тренд останніх років у злодіїв – велосипеди преміумкласу, передусім електробайки. Катрін Ярош (Katrin Jarosch) з GDV розповіла, що обсяг страхових виплат за викрадені велосипеди сягнув у 2020 році рекордних 110 мільйонів євро. “Середня сума страхового відшкодування становила 730 євро, а ще десять років тому це були 400 євро”, – зазначила Ярош.
Знаходять у Німеччині, однак, лише мізерну частку викрадених велосипедів. Поліція, за її власними даними, з таких злочинів 2020 року розкрила лише 10 відсотків. У Берліні ця квота ще нижча: з 27,6 тисячі крадіжок (на 21,5 мільйона євро) минулого року розкрили менше п’яти відсотків. “На місці злочину зазвичай не залишається слідів, тож нам просто нема за що зачепитися”, – пояснили DW у поліції.
З викрадених недорогі моделі велосипедів продають через інтернет або на блошиних ринках у ФРН. Ровери преміумкласу зазвичай або розбирають на запчастини, або намагаються збути цілими. Утім, робити це в Німеччині чи в ЄС не дуже й “безпечно” – поліція має реєстр викрадених байків і може доволі швидко ідентифікувати кожен велосипед за номером рами. Тому багато крадених велосипедів намагаються вивезти для збуту за межі ЄС. Номер рами, звичайно, може бути проконтрольований митницею при вивезенні з країни, але ці перевірки, як правило, вибіркові.
До слова, статистика поліції і GDV свідчить, що найбільше роверів викрадають у портових містах Гамбург і Бремен, а також у східних землях – Берліні, Бранденбурзі та Саксонії.
Тож куди переправляють викрадені в Німеччині велосипеди?
Берлінський велосипед знайшовся в Україні
Про все не скажемо, але велосипед берлінки Анни опинився в українському Дніпрі. Як вдалося з’ясувати DW, восени 2020 року в одному з тамтешніх веломагазинів цей червоний електровелосипед придбав місцевий мешканець Володимир. “Так, я купив велосипеда за 26 тисяч гривень (близько 800 євро. – Ред.), – розповів він DW. – Продавці сказали, що він з Німеччини, але документів не надали, тільки фіскальний чек. Чи здивували мене ціна та відсутність документів? Та ні – адже він не новий! У мене навіть майнула думка – а чому так дорого, могли б і дешевше продати!”
Саме він: ідентифікувати викрадений у Берліні велосипед вдалося за номером рами
DW зв’язалася з магазином на вулиці Робочій, згаданим Володимиром. Там підтвердили, що продають “уживані велосипеди, серед іншого, і з Німеччини”, й запевнили, що “мають на них документи”. Утім, на прохання DW показати ці документи або хоча б сказати, про які саме документи йдеться, відповіли відмовою. Додали лише, що самі нічого не завозять, а купують велосипеди через онлайн-сервіс оголошень OLX.ua або беруть “на комісію” від приватних власників.
Остаточно для DW електробайк верифікували за номером рами в берлінському магазині E-Motion, де його придбала Анна.
Велосипедний ринок в Україні
В Україні інтернет рясніє повідомленнями про продаж “уживаних велосипедів з Німеччини та ЄС”. Повсюдно працюють і магазини, які торгують такими велосипедами – як-от у Дніпрі.
Утім, точних даних, скільки уживаних велосипедів з Німеччини чи взагалі з ЄС опиняється в Україні, немає. Співрозмовники DW з велосфери в Україні дають дуже різні оцінки: від кількох десятків тисяч до більш ніж 100 тисяч на рік. Їх може бути і більше, це не фантастика, адже будь-хто має право легально провезти в Україну один уживаний велосипед, а, за даними Західного регіонального управління Держприкордонслужби України, тільки минулого року (при всіх тодішніх коронавірусних обмеженнях) західний кордон перетнули понад 16,2 мільйона людей. На кордоні ж не ведеться окремий облік осіб, які перетинають його з велосипедом або на ньому, тож цей вид транспорту жодним чином не реєструють і в статистику не вносять.
Офіційно ж – тобто з митним оформленням – в Україну завозять переважно велосипеди з Китаю і Тайваню. Згідно з наданими DW Державною митною службою України даними, у 2020 році в Україну звідти було імпортовано велосипедів на майже 21 мільйон доларів США (у 2019-му – на понад 27 мільйонів). Ще завозять з Білорусі – у 2020 році звідти на митниці оформили роверів на суму понад 400 тисяч доларів США (у 2019-му – на 432 тисячі). З інших же країн, тобто і з Західної Європи також, на українській митниці минулого року оформили велосипедів заледве на 1,7 мільйона доларів США (у 2019 році – 1,1 мільйона).
Статистичні дані по категоріях офіційно завезених велосипедів відсутні, але, як запевняють фахівці велоринку, з якими говорила DW, йдеться переважно про нові велосипеди середнього цінового сегмента.
Уживані велосипеди з Німеччини – логістика на межі мистецтва
Завозити ж до України великими партіями уживані велосипеди – доволі марудно і може бути не зовсім і вигідно. Враховуючи логістику, митне оформлення, митні й податкові платежі тощо, ровери набирають в ціні. “Складно конкурувати з краденими уживаними велосипедами, це економічно невигідно. Тому дилери в Україні обирають більш складний бізнес з продажу нових велосипедів”, – пояснює Антон Вакуленко, власник велобізнесу в Києві, ексчлен ради Асоціації велосипедистів Києва.
Киянин Михайло Уманець – один з небагатьох в Україні, хто офіційно, тобто з митним оформленням, завозить уживані велосипеди з Німеччини. “Ми оформляємо на митниці 1000-1300 велосипедів на рік, завозимо партіями. Гірські велосипеди закуповуємо переважно в мережах уживаних велосипедів в Німеччині, а сітібайки – в Нідерландах”, – розповів він.
Михайло детально пояснює DW, як німецькі митники перевіряють укладені з продавцями в Німеччині контракти, виписки з банківських рахунків, і запитують поліцію на предмет відсутності велосипедів у розшуку. Також він розповідає, як проводить перевірки польська митниця, та про розмитнення українцями. Чоловік показує DW, якими документами супроводжується кожен із цих кроків, і зазначає, які документи надає покупцям в Україні він: “Крім фіскального чека, ще й товарний чек з номером рами та гарантією. До деяких велосипедів додаються інструкції чи сервісні книжки”.
Найвигідніший бізнес – продаж краденого?
Усі співрозмовники DW наголошують, що переважна більшість уживаних велосипедів, які опиняються в Україні, є краденими. Непрямий, але промовистий доказ цьому, на який вказують і офіційні торговці, – і в інтернеті, і в багатьох магазинах уживані велосипеди з Німеччини пропонують за значно заниженими, порівняно з німецькими, цінами і без документів. Однак документами покупці не надто цікавляться, а низька ціна тільки стимулює попит.
Варто наголосити, що якщо німці продають свої велосипеди на блошиних ринках чи через інтернет, вони зазвичай нададуть на запит і документи на них, тим більше на дорогі моделі. Бо саме з паперами можна, наприклад, переукласти договір страхування. Як правило, німці без проблем підписують і договори купівлі-продажу, якщо знають, що велосипед вивозитимуть за кордон.
Антон Вакуленко і Михайло Уманець, а також інші офіційні дилери в Україні, з якими спілкувалася DW, стверджують, що в останні роки ринок торгівлі краденими велосипедами склався в Україні таким чином, що продають здебільшого саме дорогі моделі, передусім електрифіковані.
Підтверджують це й джерела DW, пов’язані з сірим ринком велоторгівлі. “Дишлаки” (дешеві велосипеди. – Ред.) з Європи не везуть – їх треба з десяток завезти, щоби заробити якісь 200-300 євро. Вигідно торгувати спортивними велосипедами й електробайками. Тому везуть “куби”, “треки”, “кольнаги”, “вінори” (марки Cube, Тrek, Colnago, Winora. – Ред.), – пояснює DW співрозмовник з Луцька, який просив зберегти його анонімність. – Ось щойно чув, що завезли три “мадоне” (Trek Madone. – Ред.), кожен коштує на Заході 12 тисяч доларів. Навіть якщо їх тут продадуть за якихось пару тисяч – все одно будуть у наварі. Продавати крадене – найвигідніший бізнес”.
Він запевняє, що з завезенням в Україну крадених велосипедів проблем фактично не виникає: “Їх завозять у розібраному вигляді. Рами з номерами ховають, а педалі й сидіння можуть видати за запчастини. Доставка йде “бусиками”-перевізниками, які зазвичай в долі”.
Чоловік стверджує, що ні з митницею, ні з поліцією проблем не виникає. “Позаяк усі водії з прикордоння, то кожен має свої “зміни” на митниці, й зламати ці схеми годі. Маєш “своїх” на кордоні – тягай, що хочеш. В Україні ж крадені велосипеди перетримують у приватних гаражах чи клунях, тож поліція не турбує – це ж приватні володіння”.
Співрозмовник DW з Луцька додає, що за останні кілька років український ринок настільки насичили краденими велосипедами, зокрема, електробайками, що зараз їх переганяють до Росії й далі на схід: “Або “бусиками” перевозять, або, якщо на “бусик” товару не назбирується, просто з західного кордону поштучно відправляють поштою до східного кордону, звідки вже на Росію й далі аж до Казахстану”.
DW перевірила – пересилка “Новою поштою” по Україні відбувається геть просто – велосипед можна здати у вантажному поштовому відділенні у повністю зібраному вигляді, де його запакують й доставлять у будь-який куточок України вже наступного дня. Ціна послуги – від 600 гривень.
Чи можна повернути викрадений велосипед німецькому власнику?
Анна з Берліна щиро здивувалася, що її велосипед знайшли у Дніпрі. Бажання повернути його у неї не виникло. Володимир, з яким DW зв’язувалася телефоном, відмовився від зустрічі, побоюючись, що журналісти приведуть до нього поліцію.
Берлінський електровелосипед за 2600 євро на вулицях Дніпра за 26 тисяч гривень
DW звернулася з запитом до правоохоронних органів Німеччини й України з питанням щодо методів боротьби з трансфером крадених велосипедів до України.
У пресслужбі поліції Берліна, наприклад, відповіли, що спеціальних рейдів для припинення крадіжок велосипедів та переправки їх до України не проводять і не співпрацюють з поліцією України з цього питання. “З Україною ми кооперуємо на базі угоди про правову допомогу”, – пояснили в поліції німецької столиці.
Тобто німецька поліція може реагувати на спеціальні запити про правову допомогу від українських колег, які подаються зазвичай через Офіс генерального прокурора чи міністерство юстиції. Робити такий запит щодо одного-єдиного знайденого в Україні викраденого в Німеччині велосипеда навряд чи хтось буде.
Тим більше, що Національна поліція України взагалі не вважає питання збуту викрадених велосипедів істотним. “Проблема торгівлі велосипедами, викраденими в Євросоюзі, зокрема, в Німеччині, і ввезеними на територію України існує, проте не є масштабною, – відповіли на запит DW у департаменті карного розшуку Національної поліції. – Статистична звітність щодо викриття випадків торгівлі викраденими велосипедами з Німеччини та з інших країн ЄС у Національній поліції не передбачена”.
Своєю чергою, українські митники повідомили, що 2020 року було складено 17 протоколів про порушення митних правил, предметами яких є велосипеди або запчастини до них (у 2019-му – сім протоколів). “Переважна більшість зазначених протоколів складена за недекларування товарів комерційного призначення й за переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю”, – зазначили в Держмитслужбі України.
Велосипеда Анни в цих протоколах не було. Його перевезли через український кордон без проблем.
Автор: Олена Перепадя; DW