«А МИ ТУТ ПРИ ЧОМУ?». Смертельна відмова за п’ять хвилин від порятунку та ціна байдужості київської підземки
У Києві біля метро «Політехнічний інститут» стався черговий краштест системи, який вона з тріском провалила. Поки перехожі 40 хвилин боролися за життя чоловіка, дефібрилятор за сотні тисяч гривень мирно висів на платформі під охороною «інструкції». Три спроби виблагати апарат у працівників метро вперлися в залізобетонне «не маємо права виносити». Це історія про те, що можна встановити найсучасніше обладнання та прописати найкращі закони, але неможливо імплантувати функцію «не бути байдужим» у систему, де збереження дорогої коробки цінується вище за шанс врятувати батька чи сина.
У Києві біля метро «Політехнічний інститут» стався черговий краштест системи, який вона з тріском провалила. Поки перехожі 40 хвилин боролися за життя чоловіка, дефібрилятор за сотні тисяч гривень мирно висів на платформі під охороною «інструкції». Три спроби виблагати апарат у працівників метро вперлися в залізобетонне «не маємо права виносити». Це історія про те, що можна встановити найсучасніше обладнання та прописати найкращі закони, але неможливо імплантувати функцію «не бути байдужим» у систему, де збереження дорогої коробки цінується вище за шанс врятувати батька чи сина.
Цю сумну історію розказала на своїй сторінці у Фб Маша Назарова – бойовий медик, інструкторка з тактичної медицини і співавторка програм підготовки з тактичної медицини Генштабу ЗСУ
Сьогодні в Києві помер чоловік по причині «А МИ ТУТ ПРИ ЧОМУ?»
Коротко – чоловіку стало погано біля БЦ Смарт плаза на виході з метро Політех, небайдужі перехожі почали серцево-легеневу реанімацію і ТРИЧІ послали гонців в метро, щоб винести нагору дефібрилятор, який знаходиться на платформі. Не схопили самі і потягли, а просили, щоб не було паніки і поліція не гналась. Людям ТРИЧІ відмовили винести деф (дефібрилятор) нагору. Чоловік не дочекався дефа, швидка продовжила реанімацію, загалом 40 хв, чоловік не вижив.
Коли ми РеаніМетро встановлювали дефібрилятори в метро, кінцевою метою була не просто наявність дорогих коробок на стінах.
Потрібно було ПЕРЕКОНАТИ метро, що рятувати людей потрібно.
Цього не вдалося.
– Дефи встановили.
– Продавили через 3 фракції КМР рішення, що працівники метро обовʼязково надають домедичну допомогу
– Кошти на ці навчання (закладені в наші проекти та бюджет міста) КМДА не використала
– Витримали брехню від керівництва метро, що проект РеаніМетро це «піар на крові»
– 10 життів з того часу врятували поліцейські в метро, це вартувало всього
Але щоб сьогодні вижив чоловік БІЛЯ метро, якому за ~5 хв могли винести з платформи нагору деф, потрібна була одна річ, яку неможливо купити чи встановити рішенням депутатів.
Працівникам метро мало бути не похуй.
А їм було похуй і вони ТРИЧІ відмовили, бо А ВДРУГ ШО.
А після 10 хвилин деф уже не потрібен. Кожну хвилину після раптової зупинки кровообігу шанси врятувати падають на 10%. 
Ми так і не змогли внести в «правила користування метрополітеном» пункт «Не будьте уродами».
Пробачте всі, хто не дочекався.
Дякую Наталія Бойко, яка проводила реанімацію і написала звернення в поліцію щодо відмови в наданні дефібрилятора.
На жаль, жоден з родичів померлих в метро людей не писав скарги на метрополітен. Я ніколи не могла просити їх про це, зважаючи на горе, яке вони переживають.
Та непокаране зло завжди зростає. Завжди.
Заяви в поліцію також не вирощують в людях моральні якості, яких не існувало. Але ми маємо спробувати усе. Усе, щоб хоч трохи зменшити шанси, що це станеться знову.
