Чому я більше ніколи не відвідуватиму Ocean Plaza – Оушен Плаза (як власне й і Gulliver, після поста Олег Гороховский про ліфт і дрібного шахрайства з правилами підземного паркінгу).
Pоздрібне жлобство Ocean Plaza
Вольтеру приписують висловлювання, що мавпа огидна саме своєю схожістю з людиною. Так жирні мішки з грошима будують пафосні пародії на європейські торговельні центри, наповнюючи їх людським сміттям з демонстративно-огидним ставленням до клієнтів. Річ в тім, що власникам і топ-менеджменту цього типу бізнесу абсолютно байдуже чи комфортно у них нам, плебсу, бо їх клієнти не ми, а орендарі. Вони не зацікавлені в задоволених нас, отже правила в цих “храмах роздрібного бізнесу” створюються аж ніяк не під відвідувачів, а економія на персоналі має наслідком жалюгідність ідеї. Метал, скло, дизайн, вогники – нібито людина, а додати працівників – мавпа.
В неділю 29 листопада об 11:13:52 ми з Юлія Маслова заїхали на зовнішній паркінг цього одоробла, щоб залишити там машину і сходити поснідати. Не встигли ми знайти місце для парковки, як у мене задзвонив месенджер – різко намалювалась зустріч, яку я не міг пропустити. Я розвернувся і поїхав на виїзд.
Парковка безкоштовна перші 15 хвилин. Припускаючи, що мабуть і 10 хвилин не минуло (насправді минуло 11 хвилин і 56 секунд) , я спокійно вставляю паркувальний талон в автомат перед шлагбаумом рівно об 11:25:48. Це зафіксовано на відеореєстратор моєї Тесли (одночасно з декількох камер, на лівій краще за все).
Чекаю підняття шлагбаума, але ніт. Ocean Plaza економить не лише на персоналі, але і на обладнанні. Автомат зависає з повідомленням “зчитується талон” і шлагбаум не відчиняється.
Здавалося б проста ситуація. Кличу працівника, який з обличчям валенка намагається ймовірно відпрацьованим прийомом перекласти лайно на невістку і повідомляє мені “ви наверноє талон помялі”. Нічого собі, кажу, заявочка, піднімай шлагбаум, хлопче, будь ласка, бо поспішаю. Щойно заїхав.
І тут це тіло мені заявляє: платіть 30 гривень (за 3 години парковки). Бо … “я не знаю скільки ви тут були”. Від подібної зухвалості я аж підскочив: мені не шкода 30 гривень і навіть не рахував би хвилини і секунди, але ж це не я зажував талон, а твій автомат! І якщо ти не знаєш скільки коштує пиріжок, то він за рахунок закладу. “Ні”, – каже. – “Я не буду зі своєї зарплати платити 30 гривень!”.
Тут вже нам з Юлею стало цікаво чим все закінчиться. Бо це дрібне шахрайство і кривда. Особливо доставило “ви помяли талон”. Викликай начальство. “Начальство” прирулило і виявилося невихованою молодою тіткою. Тупо так заявила: можете показати талон? Ні? Платіть 30 грн. Намагання чемно пояснити, що ми поспішаємо, що вони нас протиправно затримують не мали ніяких результатів. Викликали техніка, який дістав талон (звісно аж ніяк не помятий). І тут тітка зовсім охревша така каже: от бачите 11:13 А ЗАРАЗ СКІЛЬКИ? Ви тут більше 15 хвилин – платіть!
На зауваження це незаконне вимагання з протиправним утриманням транспортного засобу, і що я викликаю поліцію я отримав ще більш обурюючу відповідь: “ну стойте полиция приедет часа через два” (в розрахунку, що я поведусь на шахрайські умови з метою економії часу). Але від подібного нахабства я вже зовсім розізлився.
Патрульні були просто молодці (дякую), приїхали за 4 хвилини, швидко розібралися в ситуації і чемно звільнили нас разом з автівкою, за що їм щира подяка. Я навіть майже встиг на зустріч.
Виховання персоналу, як власне і сам персонал на думку багатьох, не варті капіталовкладень. Все одно ж будете ходити, плебеї, в мої псевдобутіки, нікуди не дінетесь, бо інших нема. Через це мавп’ячий “сервіс” у виконанні цих осіб огидний своєю схожістю з сервісом людським. Вольтер мав рацію.