Чому ростуть ціни, хто у цьому винен і що робити?

Після того, як у 2015 році інфляція сягнула 43%, зростання цін стало однією з найбільш маніпулятивних тем серед українських політиків, псевдоекспертів та не дуже чесних ЗМІ. У зростанні цін і, відповідно, бідності українців звинувачували владу, президента, Національний банк.

У рамках проекту «Відсоток правди» VoxCheck та UA: Українське радіо розібрались, що ж взагалі означає «інфляція», яка вона буває, що впливає на зростання цін і як його виміряти, спростували найбільш поширені міфи про інфляцію в Україні та підготували перелік достовірних джерел на цю тему.

Що таке інфляція і як вона впливає на українців?

На перший погляд все просто. Інфляція – це і є зростання цін. На противагу інфляції є дефляція – це зниження цін. Дефляцію не треба плутати з дезінфляцією – уповільнення темпів інфляції.

Інфляція буває різною. Є помірна інфляція. Тоді ціни зростають у межах 5-10% на рік. Україна вже другий рік утримує інфляцію у межах «one-digit»: у 2018 році споживчі ціни зросли на 9,8%. На кінець 2019 року НБУ очікував на інфляцію 6,8%, але зараз більше схиляється до показника 5% +/-1%.

А є гіперінфляція, коли ціни зростають на понад 50% на місяць. Тож, коли говорять, що у 2015 році в Україні була гіперінфляція, це неправда. У 2015 році ціни зросли на 43% за рік, а не за місяць. Для порівняння, гіперінфляція в Україні була у 1993 році, коли за рік ціни зросли на 10 000%. Аналогічна ситуація зараз у Венесуелі. Згідно з розрахунками МВФ, інфляція у Венесуелі у 2018 році сягнула понад 68 тис. відсотків, а на кінець 2019 року очікується на рівні 200 тис. відсотків.

Різниця очевидно, але це не заважило деяким політикам порівнювати інфляцію в Україні з інфляцією у Венесуелі.

Інфляція зменшує купівельну спроможність наших доходів, тобто те, скільки товарів та послуг ми можемо собі дозволити. Так, це звучить очевидно, але саме на цьому найчастіше маніпулюють політики: або ж забувають про коригування на інфляцію, коли говорять про зростання доходів бюджету, або ж порівнюють наші доходи у доларах, хоча ми розраховуємось у магазинах у гривнях.

Як виміряти зростання цін?

Є два основні показники.

Індекс споживчих цін, який показує зміну цін на товари та послуги, які купують українці. Тобто, це зміна цін на продукти харчування, одяг, ліки, медичні послуги, послуги транспорту, паливо, вартість освіти, зміна тарифів на ЖКГ тощо.

А ще є дефлятор ВВП. Він показує, які змінились ціни не лише на споживчі товари, як взагалі змінились ціни по економіці: на товари проміжного споживання для виробництва, на експорті та імпортні товари послуги, на товари, які купує держава та інвестиційні товари.

Окрім цього, є індекси, які показують зміну цін на промислові товари, будівельно-монтажні роботи, сільгосппродукцію, на житло тощо.

Є і альтернативні показники.

Наприклад, Платформа ефективного регулювання при Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства розраховують «індекс вареника», або ж інфляційний барометр. Для аналізу вони обрали перелік товарів певних торгових марок, які необхідні для приготування вареників, і моніторять зміну їх цін у магазинах.

Їх індекс не варто порівнювати з ІСЦ Держстату через різницю у методології збору та обробки інформації. Але цей інтерактивний інструмент дозволяє краще зрозуміти, що таке інфляція і як реально ростуть ціни в Україні.

Чому взагалі ціни ростуть?

Для України у різні періоди на споживчу інфляцію впливали різні фактори:

• на початку 90-х років високий дефіцит бюджету і активне «вливання» грошової маси в умовах занепадаючої економіки;
• у 2000-х роках проведення нестерилізованих інтервенцій для збереження обмінного курсу по відношенню до долара і занадто оптимістичне інтенсивне приватне споживання, яке не підтримувалось зростанням продуктивності;
• сплески інфляції після девальвації в 1998, 2008 і 2014 роках посилюються тим, що українська економіка є занадто відкритою (вразливою) в міжнародній економічній системі.

З іншого боку, ціни в Україні росли не завжди. Наприклад, у 2001 та 2012 рр. в Україні була дефляція.

Чи є щось хороше від інфляції?

Пояснимо від зворотного. А що поганого від дефляції, тобто, падіння цін?

Якщо людина очікує, що завтра товар коштуватиме дешевше, аніж сьогодні, то вона, ймовірно, відкладає покупку до завтра. Але якщо так роблять усі, то нічого, виробленого сьогодні в економіці, не буде куплено, тобто не буде отримано жодних доходів, які б мали підтримати споживання.

Тобто, попит споживачів на товари і послуги падатиме. Небажання споживачів робити покупки жодним чином не стимулюватиме виробників виробляти більше продукції. Тоді зростання економіки буде сповільнюватися.

Все ж, втрати від інфляції суттєвіші. Їх можна розділити на дві основні категорії: від невизначеності та від розміру інфляції (темпів зміни рівня цін). Навіть якби інфляція була повністю передбачувана, вона створює проблеми і для виробників, і для споживачів. Наприклад, виробники несуть додаткові витрати, щоб змінювати ціни, а споживачі постійно мають визначати необхідну кількість грошей «на руках». Основний же негативний вплив інфляції полягає саме у збільшенні невизначеності.

Як боротися з інфляцією і хто має це робити?

У 2015 році НБУ перейшов до таргетування інфляції та гнучкого обмінного курсу. Ця політика забезпечує наявність формального якоря (низька та стабільна інфляція) та потужного чинника амортизації внутрішніх та зовнішніх шоків (гнучкий курс). Це суттєвий крок уперед, оскільки попередня політика НБУ, заснована на фіксованому валютному курсі, робила економіку дуже вразливою до банківських та валютних криз (Україна пережила три серйозні кризи в період між серединою 1990-х та 2014 рр.).

Сутність режиму інфляційного таргетування полягає у публічному оголошенні кількісних цілей з інфляції та зобов’язанні центрального банку досягати цих цілей упродовж середньострокового періоду. Рішення щодо грошово-кредитної політики ухвалюються з урахуванням прогнозу інфляції.

Основним монетарним інструментом і операційним орієнтиром за такого монетарного режиму є процентна ставка. Якщо прогнозована інфляція знаходиться вище цільового рівня, то для її стримування проводиться політика «дорогих грошей», тобто процента ставка підвищується. І навпаки – при нижчому прогнозованому показнику інфляції порівняно з цільовим рівнем проводиться політика «дешевих грошей», коли процентна ставка знижується.

Чому фейки і дезінформація про темпи росту цін тільки погіршують ситуацію?

Результати таргетування інфляції залежить від інфляційних очікувань, тобто, на яку зміну цін розраховують споживачі. Якщо люди очікують, що ціни падатимуть, вони будуть стримувати свої покупки, тим самим стримуючи виробників від збільшення цін на їх продукцію. Якщо ж споживачі чекають на ріст цін, вони будуть інтенсивно скуповувати все більше і більше товарів (особливо ті, які можна довго зберігати), що у свою чергу стимулюватиме виробників підвищувати ціни.

Тому, НБУ комунікує з населенням таким чином, щоб якомога детальніше та частіше пояснювати, наскільки ціни зростають, на яку інфляцію очікує Нацбанк, що є причинами росту цін чи уповільнення темпу їх росту.

Дезінформація та фейки щодо росту цін спричинятимуть негативні інфляційні очікування, через що всі заходи НБУ будуть провальними.

Як політики маніпулюють і брешуть про зростання цін?

Порівняння доходів українців у доларах

Якщо порівнювати мінімальну пенсію у 2014 році (949 грн) та у 2019 році (1669,2 грн, або 40% від мінімальної зарплати), то в доларах це будуть $118 та $42 (за середнім курсом на січень 2014 року та січень 2019, відповідно).

Прожитковий мінімум у 2014 року становив 1176 грн або $147 (за середнім курсом січня 2014 року). Станом на січень 2019 року прожитковий мінімум складає 1853 грн або $66 (за середнім курсом січня 2019 року)

Але таке порівняння некоректне, адже ми купуємо товари за гривні, а не за долари, і тому на купівельну спроможність доходів напряму впливає інфляція, а не девальвація (курс валюти впливає на споживчі витрати лише через зростання вартості імпортних товарів). Тому порівнювати  мінімальні соціальні стандарти треба у гривнях, коригуючи їх на інфляцію.

Так, мінімальна пенсія 2019 року у цінах 2014 року становитиме 762,19 грн, а прожитковий мінімум 2019 року у цінах 2014 року буде 846,12 грн. Обрахунки дивіться тут.

Тому в реальному вимірі мінімальна пенсія у 2019 році менша, ніж у 2014 році, на 20%, а прожитковий мінімум у січні 2019 менше на 28%, а не в 2,2 рази, як в обох випадках стверджує Тимошенко.

Скасування державного регулювання на ціни у 2016 році призвела до стрімкого росту цін

З 1 жовтня 2016 року в рамках пілотного проекту уряд скасував  регулювання цін до 1 січня 2017 року. В результаті ціни на товари, які раніше регулювалися, в 4 кварталі 2016 підвищились менше, ніж загальна інфляція, та не перевищили показник 4 кварталу 2015. Тому 1 липня 2017 року Кабмін остаточно скасував державне регулювання цін на продовольчі товари як атавізм соціалізму.

2017 року ціни на продукти харчування зросли на 18,3% через зростання мінімалки, підвищення тарифів на послуги ЖКГ, зростання світових цін сировинні товари, зокрема на нафту, що призвело до здорожчання палива на внутрішньому ринку.

Маніпуляція полягає в тому, що ціни на продукти харчування зросли не через скасування державного регулювання цін. До речі, у 2007 2008, 2010, роках ціни на продукти харчування зростали швидше, ніж на інші споживчі товари попри наявність державного регулювання.

Ціни ростуть, а доходи ні

У 2014-2015 роках справді відбулось значне падіння реальних доходів громадян. Однак з того часу ситуація покращилась, і зараз середня зарплата зростає швидше, ніж інфляція. Тобто, споживчі можливості поступово збільшуються, а не зменшуються, як каже Дмитро Добродомов.

Якщо казати про минулорічне підвищення пенсій, то її середній розмір зріс з 1828 грн до 2480 грн (ст.24). Зростання – 35,7% при річній інфляції 13,7%. Середня зарплата за 2017 рік зросла з 6008 грн до 8777 грн або на 46%. Отже, споживчі можливості населення зростають.

Економіка не росте, це лише ріст цін

3,2% зростання ВВП – це реальне зростання, тобто вже скориговане на інфляцію.

Нацбанк повинен зменшити облікову ставку

Ставки за кредитами для бізнесу в українських банках – від 17,87% до 25,85% річних у гривні. Вартість комерційних кредитів, крім облікової ставки, залежить також від захисту прав кредиторів та якості позичальників (прозорості їхнього бізнесу та перспектив його зростання).

З кінця січня цього року облікову ставку НБУ підняли з 14,5% до 17%. Такі дії НБУ спрямовані на гальмування інфляції, яка також є шкідливою для економіки – оскільки при інфляції більше 10% надзвичайно ускладнюється довгострокове планування. Якби уряд провадив більш виважену фіскальну політику, можливо, облікова ставка сьогодні була б нижчою. Реальна (з урахуванням інфляції) облікова ставка в Україні складає трохи більше 2%.

VoxCheck не коментує доцільність зміни політики Нацбанку.

Де шукати правду?

Інфляцію в Україні рахують Державна служба статистики та Національний банк України. Держстат рахує, як зросли ціни у порівнянні з кінцем минулого року (наприклад, ІСЦ «до грудня попереднього року»), з минулим місяцем або з відповідним місяцем минулого року.

НБУ ще робить прогнози та детально описує причини зміни цін щомісяця, щокварталу та щороку. Аналіз інфляції НБУ викладає в «Інфляційних звітах».

Інші корисні дані Нацбанку: динаміка облікової ставки, що таке інфляційне таргетування, все про монетарну політику НБУ та її перспективи на 2020 рік.

Детально, просто і фахово про інфляцію пишуть такі експерти:

• Олександр Жолудь, головний експерт Департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ;
• Дмитро Сологуб, заступник Голови Національного банку України;
• Юрій Городніченко, асоційований професор Кафедри Економіки Університету Каліфорнії Берклі;
• Олександр Петрик, член Ради НБУ, заступник виконавчого директора Ради директорів МВФ від України (2013–2017);
• Богдан Данилишин, академік Національної академії наук України.

Автори: Світлана Сліпченко, аналітик VoxCheck: VoxUkraine 

Tweet