Усі, хто хоче отримати водійське посвідчення, рано чи пізно чують, що ніколи не складуть іспит без хабаря. Іще наприкінці 2019-го в МВС почали фіксувати складання практичної частини іспиту на відео, щоб зменшити корупційну складову. Уся процедура чітко регламентована Інструкцією про порядок приймання іспитів.
І все ж про “неформальні” іспити обов’язково знайдуться десятки історій у соцмережах. Наприклад, у неофіційному опитуванні Facebook-групи “Права без хабарів” із 134 респондентів лише 1 зазначив, що хабарів в автошколі не брали. Решта називали суми від 4 до 10 тис грн за право на водіння. Деякі, замість вчитися, обирають посвідчення за гроші як простіший варіант. При цьому, за даними Патрульної поліції, більшість ДТП в Україні стається саме через порушення правил дорожнього руху. І все ж, багато хто таки отримує посвідчення по-чесному. Тож журналісти видання УП.Життя вирішили розібратися, чого очікувати від процесу, які ризики можуть виникати і що робити, якщо у вас вимагають гроші за право водити.
Допомогли із цим Святослав Літинський, громадський активіст та один з адміністраторів групи Права без хабарів у Facebook, та Олександр Зєрщиков, автор онлайн-курсів із ПДР України для майбутніх водіїв на платформі instructor.in.ua.
Етап 1: автошкола
Шлях до водійського посвідчення розпочинається з навчання в автошколах, діяльність яких регламентована постановою Кабміну.
Там усі майбутні водії мусять пройти теоретичний курс із правил дорожнього руху, а також “від’їздити” практичні заняття з інструктором. “Практика” повинна складати не менше ніж 40 годин (40 занять по 60 хвилин, або ж 20 занять по 90 хвилин). Типова навчальна програма підготовки водіїв також визначена постановою Кабміну.
Зазвичай після цього студенти складають внутрішні іспити із теорії та практики водіння.
Далі автошкола може реєструвати студентів на складання іспитів у Сервісному центрі МВС. Або ж студенти отримують документи і самостійно реєструються в системі.
Зазвичай, саме в автошколі та на заняттях з інструкторами історії про хабарі за “права” стають реальними.
“Нам одразу сказали: якщо ви двічі складаєте іспит у сервісному центрі, третій раз краще не йти і просто заплатити. Анна (ім’я змінене на прохання героїні) розповідає, що свій шлях до водійського посвідчення розпочала у червні 2021-го, наразі перебуває на етапі складання практичного іспиту у Сервісному центрі. Вже на першому ж установчому занятті лектор озвучив “прайс” – 300-500 доларів.
Я думала, що він пожартував. Потім лекції завершилися, на останній ми складали пробні білети.
І от він з нами прощається і каже: “Ви ж пам’ятаєте: 300-500 доларів. Якщо треба, то дзвоніть, я все дізнаюся для вас. Особливо дівчата – не соромтеся, дзвоніть (нас було двоє у групі)”.
Мовляв, він “дізнається”, бо ж велика різниця – платити 300 чи 500″, – ділиться дівчина.
Про подібну ситуацію розповідає і графічна дизайнерка Олена Зенченко, яка отримала посвідчення у серпні 2021-го:
“В автошколі мені призначили інструктора Сергія, який сказав: “Нащо ми оце мучимось на парковці, щоб ти нормально паркувалася, якщо можна було б покататись по місту, а за іспит заплатити?”
Я прозаймалась із ним деякий час на “механіці”, але потім зламала ногу, і прийшла зима. Паралельно з цим сталась ситуація, коли йому інша дівчина давала хабаря за складання іспиту просто поки я була за кермом.
Я відлежала свій місяць в гіпсі і вже до нього не поверталась”.
Інструктора Олена змінила в цій же автошколі. Новий наставник сказав, що Сергій у них більше не працює, однак деталей і причин не називав.
“Знаю що новий інструктор, з яким я складала, теж “промишляє” хабарями, але не дуже активно.
Мені він цього не пропонував, бо я від початку заявила про свою позицію складати самій без “допомоги”, – розповідає Олена.
За такі “домовленості” інструктори отримують свою “частку”. Однак, не слід забувати, що кінцевий бенефіціар – органи МВС.
Святослав Літинський, громадський активіст та один з адміністраторів групи Права без хабарів у Facebook, пояснює: таким чином через автошколи гроші йдуть до Сервісних центрів:
“Вони мають безпосередній вплив на школу, говорять: ось є канал передачі грошей. Канал, очевидно, непублічний.
Переважно це озвучує на практичній частині інструктор.
Каже: ти молодець, гарно їздиш, але у мене не було ні разу нікого, хто би склав самостійно.
Більше нічого не каже – вже ти маєш запропонувати: ну то давайте якось вирішимо”, – пояснює експерт.
Аліна (ім’я змінене) обрала автошколу так, щоб було зручно територіально. Від початку була переконана, що все за замовчуванням буде по-чесному. Навчанням в цілому залишилася задоволеною, але вже після внутрішнього іспиту на школу подивилася дещо інакше. Каже, що напряму також нічого і ніхто не говорив.
“Після того, як ми вже склали внутрішній іспит, почалася якась розмова про “винагороди”. При чому, вона випливла абсолютно природньо.
І ще прозвучала така фраза “Хай староста до мене підійде після ваших занять, і я розповім цікаву для вас інформацію”.
Я не хотіла вірити у ці натяки. Потім тато сказав, що 25 років тому там само складав на “права”, і ця система працювала так само.
Тому попросити вказати пальцем на того, хто і кому заплатив – неможливо”, – поділилася дівчина.
Про те, що автошколи не є ключовими бенефіціарами, говорить і Олександр Зєрщиков, автор онлайн-курсів із ПДР України для майбутніх водіїв.
“Сервісні центри прикриваються автошколами.
Натякають тому, що система змушує, і кажуть: ми не приймемо іспит, якщо ти не принесеш стільки.
Чому так стається? Бо інструктор може залишитися без атестата, а автошкола без акредитації, якщо не буде співпрацювати із тими, хто ці “дозволи” видає, а це одна й та сама державна структура – Сервісні центри МВС.
Тобто єдиний орган допускає на ринок тих, хто навчає, контролює роботу, і потім приймає іспити в учнів автошкіл, яким дозволили вчити”, – пояснює Олександр.
Утім, за його словами, робота інструкторів також є “болісним” питанням. В Україні вони не отримують спеціалізованої освіти.
“Ці люди самоучки, які навчають як можуть: колись стали водієм, тепер навчають, як знають і вміють.
Система допуску інструкторів до навчання в Україні не відповідає Європейським нормам та практикам.
В жодній країні Європи інструктором не може стати звичайна людина, там завжди є навчання, воно може тривати від 3 місяців до 2 років”, – додає експерт.
До того ж вони не несуть будь-якої відповідальності за наслідки навчання. Іншими словами, якщо інструктор погано навчає, і ви не складете іспит після його уроків – покарання для нього не буде.
Коли проєктна менеджерка Людмила (ім’я змінене) залишилася сам на сам із директором автошколи в аудиторії, також почула розповідь про неможливість скласти без хабарів.
“Він почав мене підводити: “Ви ж розумієте, що якщо не складете в МРЕВ, то вам доведеться ще місяць чекати, це буде довгий процес… Тому, якщо хочете, щоб це було швидше, є така можливість, що вам не заважатимуть у Сервісному центрі, сприятимуть, допомагатимуть, і ви зможете скласти іспит”.
Хоча теорію я склала з першої спроби при ньому ж, а про те, як я їжджу, людина поняття не мала.
Коли мені назвали ціну, я запитала, чи можу я взагалі сама скласти. Мені подали це так, що або я плачу, або ні”, – пригадує Людмила.
Такий постійний психологічний тиск – це ще одна реальна причина, чому вже на етапі автошколи люди дають хабар. У них підтримують міф про те, що лише через хабар можна скласти іспит.
Святослав Літинський наголошує: не треба піддаватися тиску.
“Це погрози, які не виправдовуються. Щоб бути водієм, не потрібно мати якихось специфічних знань чи вмінь – правила дорожнього руху написані для простих людей, щоб можна було їх виконати”, – переконує він.
Таку думку поділяє й Олександр Зєрщиков:
“Багато людей, які заплатили кошти, ніколи не скажуть, що можна скласти самостійно.
Вони захищатимуть свій вибір і казатимуть, що це складно. Це – міф.
Якщо запитати, чи людина взагалі пробувала, вона скаже, що ні, бо це – нереально”.
Що із цим робити?
Першим кроком Олександр Зєрщиков називає саме прощання із міфом про виключно можливий спосіб скласти за хабар. Ви повинні від самого початку чітко визначитися, що складатимете по-чесному.
Другий важливий крок – свідомий вибір місця та людини, з якою навчатиметеся. Раніше ми вже писали, як обрати найкращу автошколу.
Експерт радить звертати особливу увагу саме на інструктора
“Якщо ви хочете залишитися на дорозі живим, потрібно обирати вчителя, який дасть вам інструменти для цього, а не просто поїздить поруч”, – вважає Олександр.
Обравши автошколу, зверніть також увагу на формальності: умови оплати (що саме входить у вартість) та навчання. За потреби – попросіть платити частинами.
Так можна убезпечити себе від ситуацій, коли, наприклад, інструктор відмовляється їздити 40 годин.
“Чим менше годин надасть вам автошкола, тим легше буде взяти кошти за майбутній іспит.
Бо чим менше ви знаєте – тим більше невпевненості”, – додає Олександр.
Вашою метою повинне бути отримання знань і вмінь для реального життя, а не просто складання іспиту.Важливо також пошукати інформацію про сам процес навчання, вимоги до нього, ваші права щодо автошколи. Це убезпечить від ситуацій, коли ви заплатили кошти, але якісних знань не отримали.
“Коли ви обираєте вчителя для свої дитини, або для себе, коли треба пройти курс – ви не обираєте того, хто вам видасть диплом, а того, після якого у вас залишаться знання чи вміння.
Запитуйте порад у того, хто нещодавно закінчив автошколу і їздить, а не поклав посвідчення водія на полицю”, – зауважує Олександр Зєрщиков.
Щоб знайти якісного наставника, зверніть увагу на відгуки про установу/інструктора у соцмережах. У випадку, якщо школа чи людина відмовляються виконувати умови угоди, порушують ваші права, тиснуть на вас – не соромтеся і не бійтеся говорити про це публічно.
“Є навіть така думка: якщо ти публічно пишеш, що хочеш скласти самостійно, система починає боятися тебе, бо ти можеш зняти відео, щось записати”, – додає Олександр.
Варто зауважити, що інструктори, які навчають якісно, дійсно можуть коштувати дорожче. Олександр відмічає, що в середньому один урок водіння тривалістю 60 хвилин у хорошого інструктора обійдеться у 400-700 грн. Дешевші пропозиції повинні викликати сумніви, оскільки у суму входить вартість пального, амортизація авто, навички людини.
Тож потрібно бути готовим заплатити більше/витратити більше часу.
Якщо все ж дійшло до критичної ситуації, і автошкола, наприклад, відмовляється віддавати ваші документи, варто писати скаргу до Сервісного центру МВС.
Зразки такої скарги можна знайти у файлах спільноти “Права без хабарів”. Сюди ж можна звернутися по безкоштовну консультацію щодо подальших дій.
Етап 2: Сервісний центр МВС
Наступний етап після автошколи – складання іспиту у Сервісному центрі МВС.
Згідно з інструкцією, затвердженою МВС, іспит на водійське посвідчення включає 2 частини: теоретичну на знання ПДР і практичну.
“Теорію” з перервою у 5 днів між спробами можна складати безліч разів. На кожну спробу дають 20 хв і можливість зробити 2 помилки у тестах.
На “практику” є 3 спроби, у разі невдачі потрібно знову навчатися в автошколі. На одну спробу кожен має по 3 припустимі помилки, вони вказані в екзаменаційному листі та інструкції.
Практична частина” має 2 складові: вправи на майданчику і виїзд у місто. При цьому, маршрут для складання у конкретному СЦ можна переглянути та проїхати з інструктором завчасно.
Щоб скласти іспит вперше, потрібно досягти щонайменше 18-ти років і надати пакет документів, серед яких медична довідка і довідка про успішне завершення автошколи.
Варто зауважити, що труднощі можуть виникнути вже на етапі реєстрації на складання іспиту:
“Перший раз, коли я реєструвалася на іспит, випадково замість теорії обрала іншу послугу. В автошколі нам про цю процедуру не розповіли.
Вдруге мій номер не потрапив до загальної черги, і мені теж довелося шукати людей, які б прийняли мої документи. Багато не очевидних моментів”, – ділиться Людмила.
Першочергово на потенційного водія чекатиме теоретичний іспит.
Його складають на комп’ютерній програмі, а тому людський фактор тут зведений до мінімуму. І Олександр, і Святослав говорять, що якщо знати правила і “проклацати” безкоштовні тести в Інтернеті, впоратися можна без проблем.
Реальні неприємності найчастіше пов’язані саме з “практикою”. Все починається ще на етапі реєстрації, коли система не реєструє людину.
“Система має багато корупційних ризиків. Норми прописані так, щоб створити багато складнощів для майбутнього водія: від початку навчання і до вибору Сервісного центру, у якому складати. Все зроблене так, щоб людині було легше заплатити, ніж скласти.
Наприклад, мої знайомі кажуть: у Києві записалися на іспит зранку на 10, склали о 5 вечора. Цілий день втратили. Він ІТ-івець, заробляє 10 доларів за годину, втратив 80 доларів”, – коментує Олександр Зєрщиков.
“Потрібно, наприклад, заїхати в гараж. Цей гараж у сервісному центрі деколи пробують зробити меншим, ніж за вимогами. І з цими вимогами у школі не ознайомлюють”, – пояснює Святослав Літинський.Згодом проблеми можуть з’явитися вже на етапі складання іспиту.
За словами експерта, більшість людей також не знають про зміст документа, який регламентує їхні іспити, тому можуть потрапляти у неприємності.
“У нас була конкретна ситуація: людина заїхала на бордюр. Їй сказали: ти не склала, бо створила аварійну ситуацію.
А законодавство говорить, що аварійна ситуація – це тоді, коли ти змушений був екстренно реагувати через людину або автомобіль.
Але наїзд на бордюр – тут ніхто не змушений був екстрено реагувати.
Ми оскаржили це в суді: суд визнав, що Сервісний центр МВС неправомірно скасував складання цієї практичної частини”, – розповідає Літинський.
Чітких правил щодо поведінки екзаменатора також не прописано. Напряму він чи вона можуть нічого не порушувати, але окремі слова вплинуть на водія психологічно – і він провалить іспит.
Буває, що правила просто порушують. Наприклад, вони спеціально провокують потенційного водія чи водійку на порушення ПДР. Наприклад, просять зупинитися у місці, де зупинка заборонена.
Згідно з Інструкцією, “під час проведення іспиту екзаменатору забороняється давати команди, виконання яких може призвести до вчинення порушення ПДР або створення аварійної ситуації”. Іншими словами, екзаменатори не мають права перевіряти навички водіння через провокацію.
При цьому, поведінку екзаметарів не перевіряють.
“Немає системи контролю прийому іспитів. Якщо у вас прийняли іспит, і ви не згодні, то можете це оскаржувати.
Але дуже важко визначити за тими камерами, які сьогодні фіксують іспити, чи ввімкнули ви вчасно поворот, чи ні, чи вчасно перестроїлися.
При цьому, система працює лише, коли є скарга від того, хто складав. За вас могли крутити кермо, натискати на педалі – і цього ніхто не контролює.
Немає покарання ні для екзаменатора, який непрофесійно підійшов до своїх обов’язків, ні до інструктора, який формально “вчив”. Тому й виходять тисячі недосвідчених водіїв”, – пояснює Олександр.
Практичний іспит можна складати виключно на машині, яка для цього обладнана: має розпізнавальний знак і додаткові педалі зчеплення (крім машин з “автоматом” ), гальмування, дзеркалом заднього виду для екзаменатора.
Багато хто для цього обирає саме машину інструктора, на якій вчилися їздити. На знайомому транспорті виконувати маневри простіше, ніж на машині з СЦ.
Студент і віднедавна водій Роман (ім’я змінене з етичних міркувань) заплатив хабар. Він успішно самостійно склав “теорію” з першої спроби. Практичну частину вирішив складати на машині інструктора, проте постійно щось ставало на заваді. на заваді стали дії екзаменатора. інструктора:
“Після складання теорії у тебе є 3 місяці, щоб скласти практику. А потім інструктор постійно відтягує час, аж поки не залишиться одна спроба. Ймовірно, на цій спробі тебе “завалять”. Так тебе просто підтягують до хабаря”, – розповідає Роман.
Таким чином, інструктори переконують людину, що гроші – це єдиний можливий варіант таки скласти іспит.
Які наслідки це має?
На 2021-й рік система нібито передбачає цілковиту прозорість: іспити з теорії та практики складаються із відеозаписом. Тепер людина дійсно має бути присутньою, однак, іспит складає не обов’язково вона.
Святослав Літинський говорить: з усіх присутніх складати чесно в аудиторії можуть близько 10% людей.
Решті через режим віддаленого доступу “допомагають” співробітники Сервісного центру. При чому, зафіксувати це часто неможливо: камера на них не спрямована. А на екрані водія визначити, хто тисне на кнопки, важко.
“Практика” складається схожим чином, коли за людину кермує хтось інший.
“Така людина отримує посвідчення водія і думає, що все вміє. І в цьому найгірша проблема.
Ми сьогодні зіштовхуємося з тим, що учень говорить: я склав сам, їхав без жодних зауважень від екзаменатора.
Він може навіть не знати, що за нього домовився батько, ще хтось. Він виїжджає на дорогу і думає, що склав сам, а, отже, все вміє”, – зауважує Олександр.
У публічному доступі навіть озвучують суми хабарів у конкретних місцях:
“Була смішна історія в Бучі: там сервісний центр брав на 1000 грн менші хабарі, ніж у Києві. До них усі пішли складати.
Далі до них скерували перевірку, і вони підняли до рівня Києва. А Київ підняв ще на 1000 грн. Отака історія про конкуренцію”, – ділиться Святослав.
Активіст говорить: намагається достукатися до МВС та ініціювати зміни у системі. Однак поки що його спроби залишаються без відповіді:
“Написав публічний допис, що прошу, давайте створимо робочу групу і напрацюємо зміни. Але відповіді ніякої не було.
Моє письмове звернення, яке я скерував в МВС, було перескероване в Сервісний центр МВС у Львові, що, по суті, є іншою юридичною організацією.
Я вже подав позов до суду, щоб визнати їхнє перескерування незаконним і зобов’язати їх дати відповідь щодо вимоги створення робочої групи, щоб виправити це питання”, – розповідає активіст.
За статистикою Патрульної поліції, від початку 2021 року до кінця вересня в Україні сталося 137 268 ДТП. Із них 18 032 – із загиблими чи травмованими людьми. Всього за цей період загинуло 2 225 людей, понад 22 200 – травмувалися.
Причина більшості із цих випадків – порушення правил дорожнього руху.
Але провина за хабарі не лежить цілковито на одній стороні: їх не лише вимагають, але й активно пропонують.
“Багато людей живуть із міфом, що треба отримати (купити) посвідчення водія, а досвід потім прийде на практиці.
Мовляв, чим більше їздиш, тим більше досвіду набираєшся. Це міф.
Якщо не вміти їздити, то на практиці ти тільки постійно закріплюєш навички “поганого” водіння.
Багато людей не думають, що навчання без професійного інструктора може коштувати у майбутньому людського здоров’я і життів”, – додає Олександр.
Як самостійно отримати посвідчення без хабаря?
Якщо ви хочете складати самі, першою порадою залишається – вірити у те, що це можливо і бути готовим докласти час і зусилля.
Анна складала вже двічі, обидва рази не успішно. На черзі – її третя спроба.
“Коли я вдруге не склала і вийшла з машини, інші інструктори, які там стояли, сказали мені, що втретє до мене будуть прискіпливо ставитися.
І або я складу все ідеально, або 300 доларів.
Сказали подумати і порадитися з чоловіком. Я принципово відмовилася платити”, – розповідає Анна.
Як коментує сама героїня, обидва перші рази помилки фіксувалися справедливо, а екзаменатори ставилися доброзичливо. Тож скласти було цілком можливо.
Проблема у тім, що деякі від цієї можливості свідомо відмовляються. А дарма.
Олена свій практичний іспит складала в СЦ у Києві на вулиці Туполєва. Маршрут для неї видався складним сам по собі. І все ж, з третьої спроби, маючи 3 помилки, водійське посвідчення таки отримала.
У такому випадку, Олександр Зєрщиков зауважує: замість платити хабар у понад 5 тис грн, краще ці кошти вкласти у додаткові уроки водіння у хорошого інструктора.
“Головне – взяти того, хто вчить. Тоді є шанс скласти самостійно. Можливо, не з першого разу, але з другого-третього точно складете. Ті, хто підходять виважено, цей шлях точно проходять”, – додає експерт.
Деякі рішення платити мотивують стресовістю складання іспиту.
“Я своїм учням кажу одну річ: якщо ви на іспиті не можете побороти свій стрес, або навчитися з ним співіснувати, то як ви потім виїдете на дорогу? Іспит власними силами – це і перевірка того, чи ви готові виїхати самостійно на дорогу. Іспит – це в тому числі урок на стресостійкість і взаємодію з іншими”, – пояснює експерт.
Якщо ж складання іспиту “саботує” інструктор, слід звернутися до іншої людини. Зрештою, кілька уроків водіння на його автомобілі коштуватимуть менше, ніж хабар.
У разі, якщо ваші права порушили, або ви не згодні з результатами іспиту, Інструкція чітко прописує оскарження рішення екзаментара.
Згідно з нею, відео складання повинне зберігатися впродовж 10 днів. Тож у той же або на наступний день слід написати скаргу до МВС.
Якщо, до прикладу, відео “зникло”, Святослав радить відразу звертатися до суду. У цьому випадку, його зникнення навіть буде плюсом та додатковим аргументом на вашу користь.
Автор: Ярослава Бухта; УП.Життя