Збройні сили України можуть звільнити території, захоплені Росією після 23 лютого, вже до кінця цього року. А до літа 2023-го ЗСУ звільнять Крим. Так вважає колишній командувач Сухопутних сил США у Європі генерал-лейтенант Бен Годжес.
В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів, як саме, на його думку, українська армія зможе звільнити півострів та такі великі міста, як Маріуполь, а також про те, як зміниться хід війни із настанням холодів, чи здатна Росія поновити запаси артилерії і чого намагається досягти Кремль, коли кидає у бій непідготовлених мобілізованих солдатів.
– Бахмут, за даними ЗСУ, зараз є однією із найгарячіших точок на фронті. Як ви можете оцінити ситуацію там, і як, на вашу думку, вона може розвиватися у майбутньому?
– Я думаю, що результат операцій на сході вже неминучий. Україна досягла незворотного імпульсу. Досі тривають важкі бої, як ви кажете, у Бахмуті, а також у Херсонській області. Протягом останніх кількох тижнів росіяни начебто забирали з Херсону мирних жителів, а також грабували все, що не прибито до підлоги.
І я передбачаю, що в Херсоні та навколо нього триватимуть бої кілька тижнів, поки українці не знищать усіх росіян, які є на правому березі Дніпра.
Але подумаймо про український контрнаступ, який почався у вересні. Сприймайте це як одну велику операцію. І тому ліве крило контрнаступу – це операція, яка спустилася з Харкова, зараз є біля Донецька і рухається на Маріуполь.
Інше крило – у Херсоні. Отже, це праве крило. Тож обидва ці крила сходяться до Криму. Всі дороги ведуть до Криму. І коли вони наближатимуться все ближче й ближче, вони зможуть застосувати HIMARS та інші засоби високоточного ударів великої дальності для ураження російських цілей у Криму.
І як тільки вони почнуть застосовувати високоточну зброю по російських авіабазах і пунктах зберігання чи матеріально-технічного забезпечення та військово-морських об’єктах у Криму, то я думаю, що Крим стає непридатним для оборони росіян. І саме тому, я вважаю, Україна звільнить Крим до літа.
– Раніше ви також прогнозували, що Україна до кінця року зможе повернути території, окуповані після 23 лютого. Серед іншого, йдеться і про такі великі міста, як Маріуполь. Чи можете ви пояснити, що свідчить про те, що Україна здатна відбити це місто так швидко? Бо ми пам’ятаємо, як важко і якими силами Росія його завойовувала. Чому ви так впевнені, що це можливо зробити протягом наступних двох місяців?
– Це чудове запитання. Згадайте, коли росіяни атакували Маріуполь, які були обставини? Це були українські воїни, які захищали Батьківщину. Вони були звідти. І тому у вас є воля до боротьби, моральний фактор, якщо хочете, рішучість солдатів, які захищають свій дім.
Будь-які російські війська, які є в Маріуполі, нічого не захищають. Ніхто з них не захоче бути там. Вони побачать, що опинилися в пастці спиною до Азовського моря, а це зовсім інший збіг обставин.
Тож це не просто ситуація, коли хтось нападає, а хтось захищається. Я не применшую пов’язаних із цим викликів, але вважаю, що Україна має вищу мотивацію. Весь світ бачить це. Всі бачать, що українські воїни і народ мають вищу волю у боротьбі.
І коли справа доходить до випробування логістики, росіяни мають проблеми. У них закінчуються можливості. Більшість їхнього обладнання найвищої якості була знищена або недоступна через те, що їхня логістична система настільки виснажена.
Звичайно, я покладаюся на відкриті джерела, але ми знаємо, що українці перехоплюють усілякі розмови російських солдатів про те, що у них більше немає машин, у них немає деталей, у них немає боєприпасів.
Тож я вважаю, що ми всі повинні зрозуміти, що Росія зазнає поразки старомодним способом. Вони зазнають поразки на полі бою. Чорноморський флот – нуль допомоги, окрім запуску ракет, їх ніде на Чорному морі немає. Вони ховаються від українських протикорабельних ракет і тепер переживають через українські безпілотники. Тому, звісно, ще зарано планувати парад перемоги, але я – оптиміст.
– А як щодо можливих шляхів деокупації Криму? Ви прогнозували, що ЗСУ звільнять Крим до літа 2023 року. Я вже спілкувався з кількома аналітиками. Більшість із них каже, що це може бути дуже складно і означатиме багато втрат з української сторони. Їхні аргументи полягають у тому, що наземних шляхів із материкової України до Криму лише два. А авіації, яка потрібна для подолання систем ППО супротивника, Україна не має. Чи можете ви пояснити, як може проходити ця операція і які тут виклики?
– Занепокоєння, які ви щойно висловили, які ви отримали від інших аналітиків, звісно, законні. Особливо якщо ви думаєте про це лише в конвенційному плані: як-от пряма атака через Перекопський перешийок чи якийсь інший спосіб наземно потрапити на півострів, тоді це важко. Це завжди було традиційною оборонною лінією для захисту Криму протягом століть. Але це не відбуватиметься у вакуумі.
Ми все ще говоримо про ситуацію через вісім місяців, і дуже багато речей станеться на полі битви по всій Україні, але також і в Росії. І в якийсь момент, я думаю, Генштаб РФ зрозуміє, що вони втрачають аж так багато потужностей.
Коли українські сили почнуть застосовувати високоточну зброю по кожному аеродрому та по кожній військово-морській базі в Криму, російські сили стануть дуже вразливими. Подумайте про те, наскільки вразливі російські сили в Криму. Не думайте про те, що є лише один спосіб проїхати на півострів, подумайте про те, наскільки вразливі російські сили та військово-морські сили Росії у Криму.
Тиск на Росію зростає, українці отримують все більше можливостей, що, до речі, і відбувається: чи безпілотники, чи авіація, чи дальній вогонь та інші засоби. Факт, що росіяни не змогли захистити Керченський міст, і я думаю, що українці продовжуватимуть намагатися вдарити по цьому мосту.
І якщо російські сили не зможуть поповнити запаси наземним шляхом через Маріуполь, тоді, я думаю, вони усвідомлять, що у них там справжня біда, і Генштабу Росії доведеться вирішувати, скільки вони готові втратити і чи є у них ще щось, що вони можуть кинути у боротьбу.
Згадайте шум навколо Білорусі пару тижнів тому, але про Білорусь зараз ніхто не чує. Росіяни настільки у відчаї, що вони шукають інші засоби для вирішення викликів. І тому, якщо ми, Захід, продовжуватимемо підтримувати Україну, тоді я буду впевнений, що наступного літа, 2023 року, Крим буде звільнений.
– Протягом останніх кількох тижнів російські війська атакували енергетичну інфраструктуру України. Чому, на вашу думку, Росія використовує свої ракети для ударів на енергетичну інфраструктуру, а не на військові цілі? Виходячи з інформації української розвідки, Росія може мати дефіцит високоточних ракет. А ресурс невисокоточних ракет також обмежений, я припускаю.
– Росіяни вдалися до цього, бо інших варіантів у них майже немає. Вони зазнають невдачі в усіх аспектах на полі бою та у Чорному морі. І тому вони зараз роблять те, що вміють найкраще, а саме: вбивають невинних людей.
Вони атакують енергомережу навмисно, щоб зробити українські міста менш придатними для життя з наближенням зими. І сподіваються вигнати мільйони українців до Європи. Тобто, іншими словами, використати біженців як зброю для їхніх цілей. Це посилило б тиск на європейські уряди, щоб ті тиснули на Україну, щоб вона пішла на переговори.
Ви маєте рацію, їм не вистачає високоточної зброї. Вони не можуть замінити ту, яку використовують, тому що санкції не дозволяють їм отримати частину необхідних компонентів. І тому, звичайно, безпілотники, які надають іранці, заповнюють цю прогалину.
– Але Іран також нібито збирається постачати Росії балістичні ракети, а не лише безпілотники. Якщо це станеться, як, на вашу думку, це може змінити динаміку війни?
– Іранці не дурні. Очевидно, тут є якась співпраця. Тому я думаю, що є п’ять-шість речей, які ми, Захід, повинні зробити, щоб допомогти Україні в цій ситуації.
По-перше, ми повинні викрити, про що саме домовились у Кремлі з Тегераном. Чому іранці надають зброю, ризикуючи посилити санкції в той час, коли переглядається ядерна угода? Навіщо їм це робити? І я припускаю, що це якось пов’язано з тим, що Росія пропонує ядерну зброю чи ядерні можливості, чи ділиться знаннями, чи чимось подібним, щоб допомогти Ірану. Тож це треба викрити.
По-друге, звичайно, ми повинні допомогти Україні знайти способи протистояти різним безпілотникам і балістичним ракетам. Треба негайно надати більше можливостей протиповітряної та протиракетної оборони, а також будь-які новітні можливості для збивання безпілотників.
Ми повинні шукати способи перервати шляхи їхнього постачання. Як ці дрони потрапляють з Ірану в Росію чи в Крим? Я маю на увазі, що на цьому шляху повинні бути способи зупинити це. А потім, звісно, дістатися і до їхнього джерела.
Якщо ми не можемо змусити Іран припинити виробляти, доставляти ці безпілотники до Росії, то, можливо, повинні відбуватися якісь вибухи на заводах, які не можна пояснити, автомобільні інциденти з людьми, які беруть участь у цьому процесі в Ірані. І, звісно, іранські техніки, які в Криму допомагають росіянам, вони теж мають стати вимираючим видом.
– Наближається зима. Ви вже сказали в одному зі своїх інтерв’ю, що, мабуть, українська армія краще підготовлена до нових умов війни. Як, на вашу думку, зима змінить ситуацію на полі бою?
– Найбільш очевидним буде вплив на транспортні можливості або здатність транспортних засобів рухатися по землі. Ми знаємо, що ґрунт на південному сході України стає особливо складним для просування, коли він вологий. І тому я вважаю, що колісним транспортним засобам буде важче рухатися.
З іншого боку, гусеничні машини повинні мати можливість рухатися ефективніше. Тож ми ще побачимо, як це вплине. Це, звичайно, уповільнить пересування військ. Але це не завадить Україні використовувати HIMARS та інші високоточні системи великої дальності, які їй надав Захід, і які вони дуже ефективно використовували проти російської оборони і особливо проти російських мереж постачання.
Думаю, українські військові будуть краще підготовлені. Кілька країн, які надали одяг та обладнання для холодної погоди, укриття тощо. І, звичайно, за ЗСУ стоїть вся країна, тоді як російські війська, які перебувають там на південному сході України та на Донбасі, знаходяться в кінці довгого, виснаженого та крихкого ланцюга постачання.
Важлива частина ефективності взимку полягає в тому, щоб бути дисциплінованим і натренованим, знати, як підтримувати сухість, і знати, як зберегти своє здоров’я. І коли ви виставляєте тисячі російських солдатів, які щойно були мобілізовані, і кидаєте їх у цю жахливу ситуацію, вони будуть або убиті, або захоплені в полон, або захворіють і стануть дуже неефективними.
– Ви згадали про новомобілізованих російських солдатів, і ми як журналісти бачили багато доказів того, що вони можуть бути погано навчені. Яка тут мотивація російських сил? Навіщо вони використовують таких солдатів?
– Ну, Кремль, звичайно, поки що робить це, щоб виграти час. Їм байдуже, скільки людей вони втратять. Ми спостерігали за цим вісім місяців. Їхня зневага до життя людей, у тому числі російських солдатів, добре задокументована.
Але вони вважають, що вливання цих щойно мобілізованих солдатів додасть певної щільності їхнім формуванням, що, попри те, що вже буквально тисячі з них вбиті і будуть вбиті чи взяті в полон, це якимось чином уповільнить рух України.
– Що ви думаєте про нещодавню заяву Білого дому, що, на їхню думку, Північна Корея таємно постачає Росії артилерійські боєприпаси? Якщо це правда, чи означає це, що Росія зможе відновити свої запаси і збереже перевагу в артилерії? (Північна Корея стверджує, що заяви Сполучених Штатів про те, що Пхеньян постачає артилерійські боєприпаси Москві для її війни в Україні, є безпідставними, повідомляє агенція AFP з посиланням північнокорейське державне ЗМІ KCNA.)
– Ну, подумайте, у якому відчаї має бути Росія, якщо їй доводиться отримувати боєприпаси з Північної Кореї. Дві-три речі, на мій погляд, тут не збігаються.
По-перше, Північна Корея прямо зараз запускає ракети всюди. Я маю на увазі дуже загрозливі дії проти Південної Кореї. Чи почала б Північна Корея серйозно роздавати велику кількість артилерійських боєприпасів у той самий час, коли вони погрожують Південній Кореї? Це не має сенсу.
Як вони ці боєприпаси доставлятимуть? Чи дозволить Китай перевозити боєприпаси потягом із Північної Кореї, чи вони збираються везти їх із Північної Кореї до Владивостока? А потім доводиться обпливати або доставляти вагонами з Владивостока. Це довгий-довгий ланцюг, численні можливості його обірвати чи знищити.
І, звичайно, ми не знаємо, яка якість цих боєприпасів.
Росія в розпачі, і вони шукають допомоги, де тільки можуть. Для мене перший показник того, що вони в біді, був ще в березні, коли вони шукали добровольців із Сирії. Це вже сигналізувало про те, які в них проблеми.
Джерело: Голос Америки