74-річного Олександра Косторного Галицький районний суд Львова визнав винним у державній зраді. Репортаж з зали суди опублікувало видання “Судовий репортер”.
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ, 4 березня 2022 року Косторний надіслав зображення території Міжнародного центру миротворчості та безпеки, що більш відомий як Яворівський полігон, своєму другові Олександру Свістунову. Останній проживає в анексованому Криму і є одним із засновників партії «Русский блок» та Всеукраїнської громадської організації «Руський рух України». У 2017 році РНБО застосувала до Свістунова санкції, зокрема, заборонивши йому вʼїзд в Україну.
На прохання Свістунова Косторний продублював повідомлення на ще одну електронну пошту деякого Ніколая Водолазова, якого ідентифікували як співробітника ФСБ РФ Юрія Водолазького.
13 березня 2022 року росіяни обстріляли військовий полігон, що за 30 кілометрів від Львова, ракетами, влучивши у казарми, в яких спали солдати. Загинула 61 людина і ще 160 було поранено.
«Нормальне громадське життя»
Косторний — уродженець Львова і колишній працівник КДБ СРСР, керівник «Російського товариства ім. О.Пушкіна» та співзасновник і голова ще низки організацій. Він одружений, має чотирьох дочок і шестеро онуків.
Як показало слідство, цей чоловік належав до мережі керованих із Росії діячів, які під виглядом громадської діяльності фатично займалися дестабілізацією ситуації в Україні і забезпечували видимість російської присутності.
У списку його контактів — працівники Федерального агентства у справах СНД, «Росспівробітництва», Посольства РФ у м. Києві, підрозділи МЗС РФ, колишні співробітники КДБ СРСР, журналісти пропагандистських каналів РФ, тощо.
У 2002-2010 роках Косторний балотувався до Верховної Ради України від проросійських сил —Прогресивної соціалістичної партії України, Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» та Комуністичної партії України.
«В Украине у власти последыши нацистов», «запредельный уровень фашизации на западной Украине» і «возить мордой по полу нынешних украинствующих» — це приклади цитат із листування Косторного із проросійськими діячами.
9 травня 2015-го він із георгіївською стрічкою відвідав Пагорб Слави у Львові для покладання квітів на могили. Ввечері того ж дня Косторний вийшов в ефір каналу «Россия-1», жаліючись, що «нацики» зірвали з нього георгіївську стрічку.
Ще в 2015 році Свістунов давав Косторному задачі щодо організації проплачених мітингів на заході України. Тематика мітингів не має значення, головне, щоб звучало: «Порошенка у відставку! Геть владу!» і тому подібне. За одного мітингувальника організаторам обіцяють 50-100 гривень.
«Нужно тупо набрать студентов. Люди часик погутарят, заработают денег и поедут на автобусе домой… Тема — любая, социальная», «Надо создать виденье, что на Западе недовольны центральной властью. Стратегически может бить завуалировано под социальное, что хочешь. Вот то что от нас сейчас как би хотят увидеть», — пояснює російський куратор.
Косторний відповідає, що Свістунов пропонував провести мітинги з приводу порушення прав людини. Каже, що акції проводилися із дозволу влади і організації, які він представляв, були офіційно зареєстровані і проти України нічого не робили.
Він називає себе свідомим правозахисником із 30-річним досвідом. Косторний є одним із засновників «Міжнародного товариства прав людини». Зі значком саме цієї організації на лацкані піджака він перебуває в залі суду.
Адвокат Юрій Палєй у судових дебатах сказав, що його підхзахисний вів «нормальне громадське життя» і зокрема брав участь у розробці закону про національні меншини.
«Я фотографував не карту, а схему»
Обвинувальний акт щодо Косторного передали до суду ще в кінці вересня 2022-го. Але тільки в січні 2023 року справу почали слухати по суті.
Задовго до вироку обвинуваченого в ЗМІ почали називати коригувальником, а рідні загиблих і зниклих на Яворівському полігоні відвідували судові засідання, очікуючи справедливого покарання.
Косторний засипав суд численними клопотаннями і намагався отримати для себе якісь переваги, апелюючи до свого віку і стану здоровʼя. Ображався на упередженість преси і дорікав суду байдужістю.
— Я маю дійсно померти в камері?! Вам хоч відомо, що я зараз у лікарняній палаті, після того, як один із самогубців накинувся на мене з кулаками?!
Не отримуючи бажаного, Косторний викрикував із місця, перебивав суддю Віктора Романюка, вступав у суперечку на підвищених тонах і за це отримував попередження, що буде видалений із залу засідання.
Косторний вимагав заборонити журналістам фото і відеозйомку судового засідання.
— Ті, хто знімає, не подають правдиво інформацію про хід судового засідання, не подають ті думки, які я висловлюю (…) Я не скоював того злочину. Я пропонував, щоб перевірили, чи можливо взагалі зробити те, що мені інкримінують. Це ніде не прозвучало. Дається неправдиво інформація, що я нібито націлював ракети.
Адвокат Палєй сказав про «важелі впливу на пресу» і пообіцяв, що «цивільні позови будуть подані».
Обвинувачений хотів, щоб процес узагалі закрили від публіки, кажучи, що називатиме «секретні дані» зі справи щодо розміщення обʼєктів на Яворівському полігоні. Але за пару хвилин повідомив, що насправді усе таємне в відкритих засіданнях уже розголосили прокурор і слідчий. Мовляв, саме вони націлюють тепер російські ракети, а не він.
— З 2013 року я жодного разу не був у районі Яворівського полігону, що може довести експертиза пересування мого телефона, — категорично заявляв Косторний.
Але насправді мобільний телефон показує, що 19 липня 2021 року Косторний побував у мисливсько-рибальському господарстві «Старичі» і сфотографував карту на стіні. Саме це зображення він передав представнику РФ на початку березня 2022-го. Зрештою, він визнає, що їздив у Старичі.
— Я фотографував не карту, а схему розташування мисливсько-рибальських угідь. Я багато років є членом мисливсько-рибальських обʼєднань. Ці обʼєднання зробили заяву, що для людей старших 70 років вони дозволяють безоплатно користуватися послугами таких мисливсько-рибальських товариств, як Старичі. Я їздив у Старичі, щоб оновити членський квиток. І побачив там схему розташування… Зрозуміло, що аби дістатися до озер, де можна безоплатно рибалити, треба знати як туди доїхати. Саме з цією метою була сфотографована схема на стінці. Аналогічна схема в обласній організації… Прокурор стверджує, що на тій схемі позначені військові містечка — Гвардійське, Інженерне, Центральне… Це неправдиві відомості. Таких назв на схемі, що була сфотографована, немає. Це вигадка прокурора.
— З якою метою ви це скинули на телефон (Свістунову і Водолазову — ред.)? — уточнив прокурор Андрій Никеруй.
— Без усякої мети. Це звичайне звернення між людьми, які користуються послугами мисливсько-рибальського господарства.
— Ви всім такі схеми скидали?
— Ну неодноразово.
Захист наголошував, що немає документа який би засвідчив, що карта-схема мислисько-господарського господарства «Старичі» має гриф секретності чи її заборонено розповсюджувати. Адвокат особисто побував у приміщенні господарства і переконався, що карта висить на стіні в коридорі у вільному доступі.
«Російською мовою написав, де можуть проживати військовослужбовці»
Основними доказами обвинувачення стали переписки і телефонні контакти обвинуваченого.
«Там рядом есть общежития, где живут военные инструктора, гостинницы может? Если ли какое-то аномальное увеличение иностранцев? Где могут бить железки и иностранные грибы? Вообще нет ли понятной информации по той стороне?», — зацитував прокурор повідомлення від представника РФ Водолазького. На ці запитання Косторний повторно надіслав карту «Старичів», зробивши позначку «3».
— Я позначив? То ваші фантазії! — говорить Косторний прокуророві. — Позначення, які є, то не я робив. Вони зроблені, коли ця схєма надавалась у користування членам товариства мисливців та рибалок. Вона відкрита і дозволена ще в 2008 році Міністерством юстиції України для широкого вжитку.
— У подальшому є запитання: «Где могут жить военные инструктора? 3?» А ви відповіли: «4».
— Я не відповідав.
— У подальшому вас питаються: «3 і 4 — там общаги и места ночевок?»
— І що я відповів? Прочитайте! Написано, що я відмовився відповідати.
— Ні, від вас відповідь: «Да нет. Это все снимки 21 года. Но вполне возможно использование этих помещений для этих целей».
— Так. Можливо. Це припущення, це не твердження, — намагається викрутитися Косторний.
— Ви ж говорили, що переписка з приводу грибів, а не військових гуртожитків.
— Він спитався. Я не знав, з якою метою. Я й відповів обтікаємо.
— А вас не стурбувало, що в той час летіли сотні ракет на Україну?..
— Не брешіть! В той час нічого не летіло! Запитання брехливе! — кричить Косторний.
— У березні 2022 року, коли Росія повномасштабно напала на Україну, ви на російській мові пишете про приміщення, де можуть проживати військовослужбовці.
— Неправда! Неправда! Я цього не писав! Це ваші міркування з цього приводу. Якщо б усі мали можливість подивитися ці записи, там весь час «не відповідає», «не відповідає», «не зняв трубку»…
— Обвинувачений, поясніть, якщо не ви це писали, то хто? — втрутився суддя.
— Спитайте прокурора, — каже Косторний.
— Це ваш телефон, а не прокурора.
— Пане суддя, звертаю вашу увагу, що слідчий, який вів справу, відмовився, щоб я був присутній при огляді телефону. Тобто що туди занесли, яким чином, мені невідомо. Телефон оглядався у моїй відсутності…
— У вас є версія, хто цю переписку міг вести, якщо не ви? — поцікавився суддя.
— Прокурор у мою відсутність. Слідчий, який мав той телефон.
— Прокурор, як міг заднім числом ту переписку вести?
— Внести любу правку в цей телефон можна без проблем. І саме тому слідчий наполягав, щоб я не був присутній при огляді телефону (…) Слідчий стверджував, що я, як буду присутній при огляді, можу унічтожити речові докази.
— Хто такий Игорь Водолазов? — запитав прокурор.
— Понятія нє імєю. Свістунова я знаю 20 чи 30 років. Він сповістив, що бувають перебої у звʼязку, тому сказав, що можна користуватися ще оцим телефоном.
— Ви знали, що Свістнунов є представником РФ? — запитав адвокат.
— Ні. Якщо я років 15 цю людину не бачив.
— А чому він записаний у вас у телефоні як Игорь Водолазов? — запитав прокурор.
— Тому що так мені назвав. То ви видумали [Юрія] Водолазького.
— Ви хочете сказати, що Игорь Водолазов — це фактично ви зі Свістуновим спілкувалися?
— Так.
Косторний вважає, що прокурор намагається зробити його цапом-відбувайлом і вигороджує керівництво полігону. Тривога пролунала о 3 годині, але засоби оповіщення на полігоні нібито не спрацювали і військові залишалися спати в приміщеннях. Тому загибель людей є нібито відповідальністю керівництва полігону.
— Ці ракети наводяться не по схемам, якими я користувався і які я пересилав. Вони використовували для наведення американські супутники. Треба мати знімки з космосу, — каже обвинувачений.
Водночас ніяких висновків експертів, як націлюються подібні ракети у матеріалах справи немає.
«Версія подій міняється кожні пʼять хвилин»
Показання Косторного часто були непослідовними, він суперечив сам собі і потім уточнював свої показання.
Він підтвердив, що був членом правління ветеранської організації міста Львова і входив до президії обласної ради ветеранів і ніби так допомагав людям отримувати гуманітарну допомогу.
— За свій кошт я їздив по районам навкола Львова, збирав їжу і розвозив літнім людям, яким 80 і більше років.
— Уточніть, який період ви це робили? — попросив суддя.
— Та багато років. 30 років я займався правозахисною діяльністю.
— Ви ж на запитання прокурора сказали, що з 2013 року ви за межі Львова не виїжджали. Один раз тільки поїхали в Старичі… А зараз ви розповідаєте, що 30 років їздите по всім селам і гуманітарку роздаєте.
— Саме так.
— Ви казали пʼять хвилин тому, що за межі Львова не виїжджали з 2013 року. Це неправда?
— Я мав на увазі, що в район полігону.
— Ваша версія подій міняється кожні пʼять хвилин, Косторний! — звернув увагу суддя.
Захисник вважає, що в випадку держзради співрозмовник Косторного мав би бути представником державних органів країни-ворога.
— Свістунов, можливо, знаходиться під санкціями, можливо, ні. Я навіть цього перевіряти не буду. Але він є громадянином України і не доведено, що він є представником ворога, — зазначив Палєй.
Косторний каже, якщо він винен у наведенні ракет, то його мали б звинуватити у загибелі людей і завданні матеріальної шкоди. Але в обвинувальному акті цього нема.
— Якщо я винний, що загинули люди, я можу виразити лише співчуття родинам загиблих. Але прокурор не визнає мене винним, бо пише: потерпілі у кримінальному провадженні відсутні (…) Я дійсно не маю відношення до тої біди. В чому тоді мене звинувачують?! Що я сфотографував дозволену для користування всім громадянина України схему розташування мисливсько-рибальського господарства?!
Свій виступ у дебатах він завершив російською: «Совесть рано или поздно просыпается. Надеюсь увидеть живым последствия того, как совесть проснется у здесь присутствующих. Спасибо!».
За державну зраду Косторного засудили до максимально можливого покарання — 15 років увʼязнення. Довічне увʼязнення йому не могли б дати навіть у випадку більш жорсткої кваліфікації, оскільки, за законом, таке не призначається особам старшим 65 років.
Автор: Ірина Салій
Фото: Роман Балук, для «Судового репортера»