На початку осені ЗСУ звільнили майже всю територію Харківщини. Опісля на звільнених територіях почали відновлювати зруйновану інфраструктуру. Правоохоронці працюють над фіксацією та розслідуванням воєнних злочинів, скоєних окупантами. Ще одним важливим напрямом їхньої роботи став пошук державних зрадників і колаборантів, які перейшли на бік ворога.
У цьому матеріалі видання ZN.ua розказує, що таке державна зрада та колабораційна діяльність, яка між ними відмінність; хто з міських і селищних громад і посадовців Харківщини пішов на співпрацю з ворогом та як склалася їхня доля; як відбувається пошук державних зрадників і колаборантів та яка відповідальність чекає на них.
Що таке державна зрада та колабораціонізм
Кримінальний кодекс України (ККУ) у статті 111 визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Державна зрада може мати такі форми: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Поняття колабораційної діяльності з’явилося в українському Кримінальному кодексі у перших числах березня 2022 року, відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. За словами юридичного радника Громадянської мережі ОПОРА Павла Романюка, спершу законодавці планували визначити колабораційну діяльність як одну з форм державної зради, але згодом вирішили винести її в окрему статтю. Тому в ККУ з’явилася стаття 1111, яка не дає чіткого визначення цієї діяльності, але описує широку палітру її проявів.
© Харківська обласна прокуратура/facebook
Наприклад, різновидами колабораційної діяльності є публічна підтримка збройної агресії або її заперечення; добровільна робота в створених державою-агресоркою органах влади та правоохоронних органах, у тому числі окупаційних адміністраціях, судах чи поліції; участь у незаконних воєнізованих формуваннях та/або збройних формуваннях держави-агресорки, передача їм матеріальних ресурсів чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних сил України; допомога у реалізації політики держави-агресорки на окупованих територіях, наприклад, організація псевдореферендумів.
За словами Павла Романюка, якщо порівнювати державну зраду та колабораційну діяльність, то друга можлива лише на окупованих територіях, — її здійснюють жителі цих територій на користь держави-агресорки. «Натомість, коли ми говоримо про державну зраду, то вона може мати місце не лише на окупованих територіях і не тільки на користь країни-агресорки, а й в інтересах будь-якої іноземної держави чи організації», — говорить юрист.
Державна зрада карається позбавленням волі на строк від 12 до 15 років із можливою конфіскацією майна. «Якщо державна зрада скоєна в період дії правового режиму воєнного стану, то покарання стає суворішим. Людині загрожує від 15 років позбавлення волі аж до довічного ув’язнення з обов’язковою конфіскацією майна», — каже юридичний радник ОПОРИ.
Відповідальність за колабораційну діяльність залежить від форми, у якій вона відбувалася. Найменше покарання передбачене за дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресорки в українських закладах освіти. За це можна отримати покарання у вигляді виправних робіт на строк до 2 років або арешту на строк до 6 місяців, або позбавлення волі на строк до 3 років. Штрафом до 170 тис. грн або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років можуть покарати за надання матеріальних ресурсів ворожій армії. В інших випадках покарання за колабораціонізм коливається від 5 до 10 років та від 10 до 15 років з можливою конфіскацією майна.
Разом з тим Павло Романюк зауважує: якщо людина доведе, що була змушена піти на співпрацю з ворогом під фізичним чи психічним примусом, то склад кримінального правопорушення за колабораційну діяльність буде відсутній.
VIP-зрадники та колаборанти: керівники громад, які пішли на співпрацю з ворогом
За 11 місяців 2022 року правоохоронці повідомили про підозру в колабораційній діяльності 217 особам, у державній зраді — 177 особам. Про це повідомив KHARKIV Today із посиланням на Харківську обласну прокуратуру. Крім цього, на Харківщині обліковано 20 кримінальних правопорушень за статтею про державну зраду та 85 — за колабораційну діяльність. Кримінальні провадження за ними скеровано до суду.
Частина цих справ стосується очільників громад, посадових осіб місцевого самоврядування і депутатів місцевих рад. Ідеться про 22 жителів області. З них п’ятеро — це голови територіальних громад, троє — заступники голів міських і сільських рад, один — староста села, а ще 13 — депутати міських, сільських і селищних рад.
Зупинімося на найбільш знакових фігурах — очільниках громад, яким оголосили підозру в державній зраді чи колабораційній діяльності. Це міський голова Куп’янська Геннадій Мацегора, міський голова Балаклії Іван Столбовий, міський голова Вовчанська Анатолій Степанець, селищний голова Старого Салтова Едуард Коновалов, голова Чкаловської селищної об’єднаної територіальної громади Віктор Соловйов.
На початку липня стало відомо, що окупанти арештували Геннадія Мацегору. Про це в ефірі телемарафону розповів начальник Харківської обласної військової адміністрації (ОВА) Олег Синєгубов. Він також додав, що причини арешту невідомі, як і подальша доля Мацегори.
У квітні Харківська обласна прокуратура оголосила підозру Івану Столбовому в державній зраді та колабораційній діяльності. Згідно з даними слідства, мер Балаклії добровільно пішов на співпрацю з росіянами та погодився виконувати обов’язки голови окупаційної адміністрації. 28 березня він провів нараду з керівництвом Балаклійської міської ради, на якій агітував своїх заступників лояльно ставитися до окупації та держави-агресорки. Того ж дня він закликав жителів брати «гуманітарну допомогу» від російських військових і пообіцяв налагодити роботу міських комунальних служб. Згодом стало відомо, що на початку квітня міський голова виїхав на територію Росії.
У червні прокуратура Харківської області оголосила підозру в державній зраді Анатолію Степанцю. 3 червня в тимчасово окупованому Куп’янську він разом з іншими вісьмома особами, яким теж оголосили підозру в держзраді, брав участь у створенні незаконної «тимчасової цивільної адміністрації Харківської області». «На «нараді» був присутній Вовчанський міський голова Харківської області, який перейшов на бік РФ, підтримав створення незаконного органу та добровільно брав участь у його діяльності», — зазначили в прокуратурі.
У жовтні обласна прокуратура також заочно повідомила про підозру Віктору Соловйову за фактом колабораційної діяльності. Про це стало відомо з інформації в Телеграмі відомства. За даними слідства, Соловйов під час окупації вирішив працювати на благо Кремля і погодився стати так званим старостою смт Чкаловське. Прокуратура повідомляє, що Віктор Соловйов брав активну участь у засіданнях окупаційної влади та збирав заяви від місцевих жителів про «турботу» з боку російської влади.
Менше за інших пощастило селищному голові Старого Салтова Едуарду Коновалову, якому в травні оголосили підозру у державній зраді. Річ у тім, що, на відміну від вищезгаданих керівників громад, Коновалова затримали після звільнення міста. Про це повідомив голова Харківської ОВА Олег Синєгубов. «За матеріалами слідства, відразу після окупації Старого Салтова Коновалов добровільно перейшов на бік окупантів, забезпечував їх житлом, агітував населення не чинити опору ворогам», — розповів посадовець.
22 серпня у Київському райсуді Харкова розпочався розгляд справи Едуарда Коновалова. За її матеріалами, під час окупації селища 9 березня Коновалов зібрав у будівлі селищної ради Старого Салтова депутатів на нараду, «на якій заявив, що допомагатиме ЗС РФ у вирішенні питань забезпечення житлом, харчуванням, транспортними засобами тощо і сподівається на аналогічні вчинки депутатів». Те саме він сказав жителям селища, агітуючи «не чинити опору загарбникам, а навпаки, допомагати їм». Своєю чергою підозрюваний усі обвинувачення відкидає. Розгляд цієї справи ще триває.
Також правоохоронці затримали Олександра Брюханова, міського голову Південного, яке не було окуповане. Арешт відбувся ще наприкінці лютого. Ексмеру оголосили підозру у державній зраді. За даними слідства, 27 лютого біля міського клубу Брюханов закликав місцевих жителів не чинити опору російським окупантам. Він сказав, що в місті не формуватимуть сил опору, а вогнепальної зброї населенню не видаватимуть. У зборах узяли участь близько 70 людей. 20 червня 2022 року Київський районний суд Харкова визнав Брюханова винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. При цьому його звільнили з іспитовим терміном у два роки.
З-поміж місцевих депутатів варто згадати Анатолія Фомичевського, який входив до Ізюмської міської ради. За інформацією слідства, він показав ворогові незахищені шляхи та напрямки, з допомогою яких війська РФ на початку квітня потрапили до Ізюма й тимчасово окупували місто, а також повідомляв росіянам інформацію про українських активістів і членів родин військових. Анатолію Фомичевському наразі вдалося уникнути відповідальності — напередодні українського контрнаступу на Харківщині він утік у російський Бєлгород.
Правоохоронці виявили більш як 40 посадовців-колаборантів, найбільше серед них — поліцейських
Крім міських голів і місцевих депутатів, на бік ворога переходили й працівники поліції — колишні та нинішні. Наразі Харківська обласна прокуратура повідомила про підозру в державній зраді 31 поліцейському, семи працівникам податкової служби, трьом працівникам лісових господарств і голові одного з районних судів. Спільною рисою всіх цих людей є те, що в органах окупаційної влади вони йшли на «підвищення» порівняно зі своїми попередніми посадами.
Після звільнення окупованої частини Харківщини частину зрадників вдалося затримати. Наприклад, у грудні заарештували колишнього поліцейського, який ще у травні почав добровільно співпрацювати з росіянами. Він отримав керівну посаду в створеному окупаційною адміністрацією «правоохоронному» органі. «Після деокупації Куп’янського району «правоохоронець» хотів втекти до РФ, але його затримали на одному із закинутих горищ», — інформує СБУ.
Така ж доля спіткала головного лісничого державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», який перейшов на бік ворога. За інформацією прокуратури, він став «директором» незаконно створеного органу окупаційної влади — «Волчанское лесное хозяйство». На цій посаді він, зокрема, забезпечував заготівлю деревини, яку війська РФ використовували для облаштування бліндажів і фортифікаційних споруд проти ЗСУ.
Утім, частину зрадників поки що затримати не вдалося. Хтось утік до Росії, а хтось успішно переховується на звільнених територіях. Попри це, проти них відкрито кримінальні справи. Наприклад, у травні правоохоронці оголосили підозру в держзраді голові Вовчанського районного суду Ірині Уханьовій, яка пішла на співпрацю з окупантами та працювала над утворенням псевдосудового органу на території міста Вовчанськ.
Як виявляють колаборантів і державних зрадників
Крім представників місцевого самоврядування та посадовців, колаборантами стали і звичайні жителі окупованих міст, які з різних причин пішли на співпрацю з ворогом. Хтось — з ідейних міркувань, а хтось побачив у цьому для себе можливість кар’єрного зростання чи підвищення заробітної плати. Додатковими коштами окупанти мотивували людей іти працювати в «народну міліцію», військові псевдоадміністрації, фейкові судові установи тощо. Наприклад, за матеріалами слідства, вже згадана голова Вовчанського районного суду обіцяла своїм підлеглим грошову допомогу в сумі 10 тис. російських рублів за здійснення правосуддя в умовах війни.
Правоохоронці активно виявляють колаборантів завдяки допомозі місцевих жителів, які перебували в окупації. Про це Олег Синєгубов розповів у себе в телеграм. «Місцеве населення багато розповідає про злочини окупантів та активно співпрацює з правоохоронцями. Жоден зрадник не уникне відповідальності», — написав посадовець під час контрнаступу ЗСУ на Харківщині.
Також місцеві жителі повідомляли про колаборантів і державних зрадників ще тоді, коли їхні населені пункти перебували в окупації. Для цього на початку березня Міністерство цифрової трансформації запустило чатбот «еВорог», де можна надати інформацію про людей, які допомагають ворогу. Станом на середину жовтня українці надіслали майже 5 тисяч повідомлень про колаборантів.
Ще один інструмент пошуку та виявлення колаборантів — стабілізаційні заходи. Наприклад, представники поліції обходять будинки, верифікують людей і з’ясовують, чого вони потребують. Про це в ефірі 24 каналу розповіла міністерка з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук.
За її словами, під час стабілізаційних заходів безпідставних затримань не відбувається: «Однак вони є, коли точно відомо, що той чи інший громадянин України співпрацював з окупантами».
Автор: аналітик Громадянської мережі ОПОРА, Дзеркало тижня. Україна