Наприкінці травня ситуація на Покровському напрямку для нашого противника почала набувати певної двозначності. Його угруповання військ «Центр» досягло тактичного успіху в районі Очеретиного, здійснило декілька проривів у різних напрямках, тож перед ним на повен зріст постало питання: а що робити далі?
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій у виданні аналізує події на фронті.
Головні сили рашистів, успішно скориставшись заміною наших бригад, рухалися вздовж залізниці від Авдіївки в північно-західному напрямку на Очеретине — Новоолександрівку. Ширина ділянки прориву на 24 травня — приблизно два кілометри, тобто з ДШК можна наскрізь прострілювати, але незабезпечені фланги цієї ділянки стримували наступальний порив агресора.
Якби командувач УВ «Центр» генерал-полковник Андрій Мордвічов обмежився виходом на рубежі Новобахмутівка — Соловйове й Новокалинове — Керамік, увівши в операцію на лівому фланзі частину сил 27-ї МСД 2-ї армії та 35-ту ОМСБр 41-ї армії на правому, то зараз ми мали б іншу оперативну ситуацію. Але 30-та і 35-та ОМСБр від Очеретиного посунули на Новоолександрівку, підставляючись під контратаки нашої «Таврії».
Тобто це оперативне рішення штабу УВ «Центр», котрим керує генерал-лейтенант Денис Лямін, передбачало не закріплюватися на досягнутому рубежі, не розв’язувати проблеми флангів для забезпечення просування військ в глибину нашої оборони, а поглиблювати прорив. Для цього в операцію ввели не лише основні сили 2-ї армії (27-ту МСД і 30-ту ОМСБр), які й до того рухалися в північно-західному напрямку, але й 35-ту, 55-ту, 74-ту ОМСБр 41-ї армії. Тут видно оперативну помилку — ворожі бригади вводили в операцію поетапно, а не одночасно (тобто штаб «Центру» не дотримався принципів зосередження зусиль і масування військ). До того ж усі три бригади 41-ї армії раніше вже наступали в інших напрямках, що потребувало повороту на нові, а це — перегрупування всього бойового порядку. Що «Таврії», звісно, було на руку.
Противник захопив Керамік, Новокалинове й Архангельске, витіснив підрозділи «Таврії» з цього району за каскад ставків на північ від останнього села, прорвався на схід від Новоолександрівки. За підсумками цих боїв стало зрозуміло, що навіть захоплення Новобахмутівки й Соловйового не забезпечувало флангу 30-ї та 35-ї ОМСБр, а обставини вимагала вийти на рубіж Сокіл — Новопокровське й зачистити район між Новоолександрівкою та Архангельским. Результатом цього наполегливого руху на Новоолександрівку 35-ї ОМСБр і 433-го МСП 27-ї МСД стала загроза отримати від «Таврії» потужний удар з району Сокола на Очеретине, що могло створити величезні проблеми щонайменше для передових підрозділів ворога, які залізли в цю кишку.
Слід визнати, що штаб УВ «Центр» вчасно помітив це й задіяв свій резерв — 15-ту ОМСБр у напрямку на Сокіл. Але «Таврія», демонструючи надлюдську стійкість в обороні, майже тиждень стримувала атаки 15-ї та 74-ї ОМСБр на Сокіл і Новопокровське. Так само нічого не вдалося ворогові з просуванням за лінію ставків у бік Калинового чи зі штурмом Новоолександрівки. Усе це дуже скидалося на наступ без мети, просто рух кудись. Логічним й обґрунтованим був би наступ на рубіж Суха Балка — Нью-Йорк, щоб обійти з півдня район оборони нашої тактичної групи поблизу Торецька.
Покарати тоді ворога за всі ці помилки «Таврії» завадила нестача боєприпасів й інших ресурсів.
Поза населеними пунктами піхота окупантів просувається насадженнями пішки, іноді застосовує легкий транспорт для швидких наскоків ґрунтовими дорогами.
За тиждень 228-й МСП і 239-й ТП 90-ї танкової дивізії 41-ї армії у взаємодії з 1-ю ОМСБр 1-го корпусу зайняли Нетайлове й Уманське, але проблема флангів ударного угруповання, що лізло в напрямку Очеретине — Новоолександрівка, лише загострилася. 15-та й 55-та ОМСБр уперто атакували, щоб вийти на рубіж Сокіл — Новопокровське, а 114-та ОМСБр 1-го корпусу й декілька батальйонів 74-ї ОМСБр 41-ї армії тиснули в напрямку Семенівка — Новоселівка Перша.
35-та й 132-га ОМСБр, не припиняючи атак у напрямку Архангельске — Калинове, дещо змінили вектор свого наступу з Архангельске — Калинове на Керамік — Олександропіль, ближче до дороги Костянтинівка — Ясинувата. Усі ці дії явно вказували на намір штабу УВ «Центр» сформувати умови, щоб провести подальшу наступальну операцію в районі Торецька. Враховуючи дії суміжного флангу УВ «Юг», вимальовується явний намір ворога охопити Торецьк з півночі й півдня.
Ще за тиждень боїв «Центр» зачепився за Новоолександрівку й забезпечив урешті-решт лівий фланг своєї очеретинської групи просуванням до рубежу Сокіл — Новопокровське.
Після 10 червня передові підрозділи 30-ї, 35-ї ОМСБр і 433-й МСП 27-ї МСД зайняли Новоолександрівку та просунулися на північ від залізниці до Лозуватського. Хоч південний фланг УВ «Центр» перебував у відносній безпеці, ворог намагався наступати в напрямку Новоселівки Першої, аби просунутися далеко за рубіж, що гарантував безпеку його військ в Очеретиному. Ворог докладав зусиль, щоб пройти в західному й північно-західному напрямках, водночас не був активним у смузі наступу 132-ї ОМСБр 1-го корпусу, наприклад, на Калинове чи Олександропіль. І ця дивна, на перший погляд, спроба означає, що УВ «Центр» хоче створити «Таврії» серйозні оперативні проблеми, адже штаб «Центру» в цьому районі набув варіативності у своїх подальших діях, насамперед просуватися якомога глибше за правий фланг Торецької тактичної групи ОСУВ «Таврія» з півдня аж до дороги Покровськ — Костянтинівка.
Упродовж тижня слід очікувати виходу УВ «Центр» на рубіж Новопокровське — Уманське й захоплення його військами Яснобродівки. Якщо це йому вдасться, то повністю буде усунута загроза удару у фланг тактичній групі противника в районі Очеретиного — 30-й, 137-й ОМСБр і 433-му МСП 27-ї МСД. А це стане сприятливою умовою продовжити наступ у північно-західному й західному напрямках, тобто на Лозуватське, Сокіл і на Новоселівку Першу.
Можна припуститися, що 74-та, 55-та ОМСБр 41-ї армії, 15-та ОМСБр 2-ї армії та 114-та ОМСБр 1-го корпусу із засобами посилення (фактично м’ясофермами зі складу територіальних військ й інших формувань «мобілізаційного резерву») атакуватимуть через Воздвиженку до дороги Покровськ — Костянтинівка аби перерізати її на ділянці Малинівка — Нова Полтавка й вийти на річку Вовча на ділянці Прогрес — Комишівка і створити там декілька плацдармів за сприятливого для ворога перебігу подій.
На користь такого розвитку подій свідчить уведення в операцію на Покровському напрямку 137-ї ОМСБр і прибуття поповнення до 15-ї ОМСБр (до батальйону).
На напрямку свого головного удару УВ «Центр» має значну перевагу в силах і засобах, уміло маневрує нею, доводячи до тотальної в потрібні моменти бою на обраних ділянках.
Якщо генерал Мордвічов уведе в операцію дві-три бригади й три-чотири полки резервів, то майже 100 %, не лише ОСУВ «Таврія» вже вирішуватиме кризу оперативного масштабу, чого Сили оборони не мали років зо два.
Слід уважно читати новини про розвиток подій на напрямках на Олександропіль, Калинове та в районі Карлівки, тобто на суміжному фланзі УВ противника «Центр» і «Юг» і в смузі наступу 132-ї ОМСБр, безпосередньо за її бойовими порядками. Очевидно, противник спробує скористатися результатами свого успіху на Покровському напрямку.
Головнокомандувач ЗС України Олександр Сирський (праворуч) та командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Сил оборони України Олександр Тарнавський у районі активних бойових дій Східного фронту.