Останнім часом суспульство перебуває в очікуванні якогось монументального наступу Збройних Сил України на херсонському напрямку задля визволення Херсону від російських загарбників, військовий оглядач неурядового проєкту “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець пояснює, чому не варто чекати банальної навали.
Про контрнаступ на Херсон
Я так розумію всі продовжують очікувати на якісь міфічний “контр-наступ” Сил оборони України із потужною артпідготовкою по передовим позиціям та найближчим тактичним тилам противника, масованими танковими атаками та звільненням чергової “Іванівки” чи “Киселівки”?
Так ось, розчарую вас всього цього ви найближчим часом не побачите. Ніхто нікуди особливо прориватися з боку ЗСУ не буде і навіть не планує, принаймні зараз. А будуть удари далекобійними та високоточними засобами ураження, впродовж достатньо тривалого часу по цілях та об’єктах в тактичному та оперативно-тактичному тилу ворога, а також ведення активної оборони на визначених напрямках та ділянках.
Судячи зі всього, українське військове командування, нарешті, відійшло від концепцій “радянської військової школи” з її “ударними угрупуваннями” та “концентрацією переважаючих сил” на напрямках “головного удару” та намагається реалізувати на практиці принципи так званої “війни нового типу”.
Цей метод ведення війни не передбачає “масованих атак” наземних військ у стилі Першої чи Другої світових війн, пов’язаних з необхідністю зазнавати суттєвих втрат у живій силі та техніці. Точніше кажучи, передбачає обмежений наземний наступ на кінцевому етапі і базується на принципі так званого “поступового розм’якшення” угрупувань військ противника, за рахунок переваги у засобах розвідки та вогневого ураження. Головним сенсом такого принципу є примушення противника до відходу, або капітуляції переважно “дистанційним” методом.
Фото: ISW
Так, ви цілком вірно подумали у зв’язку з цим про зброю, яку нам зараз передають західні партнери та союзники. Саме для цієї війни “нового типу” вона й призначена та підходить найбільше через те, що переважає за своїми ТТХ відповідні зразки противника.
Тому, у кого вже “припікає” на рахунок “коли вже, коли звільнять Херсон” (або інший окупований н.п., потрібне підставить), дуже наполегливо рекомендую набратися терпіння та витримки. Звільнять, але не “прямо зараз” і “чічас”.
Нагадую, тим у кого вже “терпець уривається” і він схильний бачити навколо себе лише “зраду зраденську”, ще пан Кучма допетрив, що Україна – НЕ Росія. Вкладати свій цвіт нації у чорнозем в “масованих атаках” на позиції ворога, щоб звільнити пару херсонських сіл ми не будемо. Це не наш принцип, це принципи якими зараз керується саме російське військове командування. Захопити за будь-яку ціну, та утримувати також, за будь-яку ціну.
ЗСУ воюють в зовсім іншій парадигмі й за іншими принципами. Принаймні, намагаються.
Так, зважаючи на перевагу противника у силах та засобах, а також через наявність у нього значних обсягів резервів, ЗСУ були вимушені у рамках Стратегічної оборонної операції вести активну мобільну, а потім й цілком “класичну” оборону саме на тих принципах, яке нав’язувало російське командування. Тим більше в умовах, коли військово-технічних передумов для переходу до війни “нового типу” у ЗСУ просто не було, а ворог суттєво переважав, безпосередньо українське військо, у засобах ведення війни.
Тобто, це були “класичний” фронт маси піхоти та бронетанкової техніки з підтримкою артилерії, та час від часу ракетні удари по нашим глибоким тилам. Зовсім недаремно генерал Залужний нещодавно акцентував увагу нашого суспільства, а також наших світових партнерів на географічних умовах (щодо протяжності лінії фронту, наприклад) ведення ЗСУ нинішньої війни.
Так, завдяки мужності та професійності нашого війська, ворога на сьогодні вдалося пригальмувати. Сталося це для нашої країни та народу, дуже дорогою ціною, але це зовсім не означає, що її треба й далі підвищувати, відтепер у непродуманому та безграмотному “контр-наступі” у класично-расеянському стилі, як це практикує ворог.
Тим більше, якщо тепер, образно кажучи, із Заходу в Україну “поїхали відповідні стволи та боєприпаси до них”. Навіщо битися головою у браму, коли можна “відкрити хвіртку” в ній й спокійно зайти у двір без гучного проламування?
Думаю, що найближчим часом. на одному з операційних напрямків ми побачимо, так би мовити “пілотну серію” майбутнього українського, так званого “контр-наступу”. Але я впевнений, це не буде серія поспіхом підготовлених наземних атак та наступів. Це буде у зовсім іншому стилі та по іншій методиці. Я знаю в якому, але детально поки що, думаю, казати про це зарано..
Про обстановку на фронтах
Впродовж останніх днів, стало очевидно, що противник активно готується до нарощування інтенсивності бойових дій не тільки північнише та північно-східніше Харькова, а й південніше та південно-східніше міста.
Адже, командування тактичної групи російської 29-ї ЗВА у обсязі, не меньш як 4 БТГр та 2-3 ТГр зі складу 36-ї мсбр, 288-го мсп та 200-ї абр, протягом останніх 2-х діб спромоглося організувати низьку атак на Чугуївському напрямку, явно з метою тактичного покращення вихідних рубіжів для подальших активних дій.
До того ж, у цій же смузі фіксується інтенсивне роззосередження противником складів та місць зберігання боеприпасів (район Балаклея, Шевченкове та Волохів Яр) та їх активне поповнення.
Окрім того, в цій же смузі командуванням військ противника застосовуються інтенсивні заходи щодо підсилення спроможностей своїх артилерійських ТГр вести контр-батарейну боротьбу із відповідними силами та засобами ЗСУ. Зокрема, принаймні у двох місцях ( р-н Таранушине та Снежківка) з метою виявлення вогневих позицій української артилерії, фіксується розгортання противником радіолокаційних комплексів артилерійської розвідки типу “Зоопарк-1”. За всіма ознаками, на цьому напрямку противнику особливо дошкуляє українська артилерія.
Фото: ISW
Командування військ противника потягнуло до Дніпра військову та спеціальну техніку для наведення понтоних переправ через річку. Зокрема, в районі Великі Копані в напрямку на Раденськ було зафіксовано пересування інженерного підрозділу російских війск (до 22-х одиниць понтоно-мостової та інженерної техніки). Судячи зі всього, противник планує наведення відповідної переправи десь на відрізку між Козачими Лагерями та Новою Каховкою. Принаймні, вперте бажаня командування військ противника прикрити цей район за будь-яку ціну засобами ППО, навіть в умовах високої вірогідності іх виявлення та знищення дальнобійними та високоточними засобами ураження ЗСУ, наштовхують саме на цю думку.
Противник продовжує виношувати плани щодо використання в якості засобу “зупинки українського наступу на Херсон” у прибережних районах Херсонської області спеціальних сил та засобів. Зокрема, планується активна дія спеціальних розвідувальних та диверсійно-розвідувальних груп противника з Кінбурскої коси та приглих територій Національного природного парку та Чорноморського біосферного заповідника НАН України за допомогою швидкісних та малорозмірних плавзасобів.
Відповідні групи та підрозділи противника неоднарозово фіксувалися в районі населенних пунктів Покровського, Василівки, Геройского та Станиславського маяка (по нашим даним там оперує зведена тактична група сил спеціального призначення, морської піхоти, засобів РЕБ та росгвардії противника, загальною чисельністю до 2-х рот), а його катери також регулярно з’являються у районі Лимани та Парутине, фіксували їх появу й в районі Очакова.
Командування військ противника продовжує масштабне перегруппування своїх сил та засобів на цілому ряді операційних напрямків. Зокрема, на Херсонському, Мелитопольскому та Луганському напрямках.
Головним сенсом цього перегрупування військ противника є створення умов для проведення успішних оборонних дій (переважно у Південній операційній зоні) та створення ударних угрупувань військ на низці інших ділянок для проведення активних, наступальних дій (Славянско – Краматорський, Харьківський напрямки).
Окрім цього, противник активно відновлює систему бойового управління на тих напрямках, де її елементи зазнали сутєвих втрат, внаслідок вогневих нальотів відповідних засобів ураження ЗСУ. Так, фіксується розгортання принаймні ще одного ППУ (не нижче дивізійно-корпусного рівня, скоріше всього армійського) на Краматорському напрямку, а також перекидання через Сватове на південь не меньш як двох багатоцільових мобільних комплексів П-260Т “Редут-2УС”.
Підозрюю, що на Краматорсько – Бахмутському напрямку противник намагатиметься створити нову єдину командну структуру з частини лівофлангових тактичних груп угрупування “Изюм” та Лисичанскої группи військ, яка й буде координувати наступ на Краматорск та Бахмут зі сходу та південного сходу.
В свою чергу, в районі Берислав та Нова Каховка продовжується зосередження підрозділв 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), які, скоріше за все, будуть в подальшому розгорнуті у другому ешелоні Херсонсько – Бериславського угрупування військ противника (відомого під назвою “Юг”), у оперативному підпорядкуванні 49-ї ЗВА ПвдВО.
На Запоріжському напрямку, командування військ противника підсилило своє угрупування, яке діє в районі Василівка, Щербаки та південіше Оріхів зразу 4-мя БТГр зі складу 83-ї дшбр, 100-ї орбр та чвк “вагнер”. При цьому, “вагнери” та десантники зразу виведені у першу лінію, а батальон “сотки” розгорнутий у районі Токмаку “у резерві”. За рахунок цього, противник зумів ущільнити бойові порядки БТГр 70-ї мсбр та 503-го мсп у районі Полог.
Противник продовжує вести активну розвідку та контроль за повітряною та надводною обстановкою в районі черноморського узбережжя, яке залишається під контролем України (північно-західна частина Чорного моря). Зокрема, для цих цілей він використовує переважно авіаційну складову свого угрупування військ.
Головним її завданням є виявлення місць дислокації засобів ППО та протикорабельних комплексів ЗСУ, дальнобійних і високоточних засобів ураження, а також переміщення та місцезнаходження сил і засобів Сил оборони України, в тому числі на морі.
Так, з цими цілями оперативно-тактична авіація противника продовжує виконувати щоденно польоти у північно-західній частині акваторії Чорного моря, у т.ч. в районі о.Зміїний. В середньому командування військ протиника залучає для цього приблизно 15 -17 літаків розвідувальної, винищувальної, бомбардувальної та протичовнової авіації.
Автор: Костянтин Машовець, військовий оглядач “ІС”; Фейсбук