Навесні 2022 року двоє мешканців Донеччини, Антон Лігінчук і Олександр Коніщев, вдерлися до квартири мешканки Ірпеня. Зробили це вони разом із російськими солдатами. Мародери заволоділи золотом, двома парами чоловічих і жіночих кросівок, шкіряним ременем, ручним годинником та готівковою валютою. Це відбулося під час окупації Бучанського району Київщини.
У виданні «Главком» промоніторили низку свіжих вироків української Феміди стосовно учасників бандформувань, котрі воювали за Росію і потрапили до українського полону. Їх судять за державну зраду (ст. 111 Кримінального кодексу України) і порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу). Обвинувачені визнають себе винними.
Офіс генпрокурора уже повідомив підозри Лігінчуку та Коніщеву як членам незаконних збройних формувань у складі росармії за порушення законів та звичаїв війни.
У той же час на іншій ділянці фронту, куди Росія закинула осіб, що вважають себе «громадянами «ДНР» та «ЛНР»», було значно гарячіше. Поблизу села Стеблянки Сумської області 26 березня стався бій між Збройними силами України та російською армією з її сателітом – «119-м полком «народної міліції ДНР». У результаті чого багато новоявлених «народних міліціонерів», які ще вчора були безробітними, потрапили у полон.
Протягом останніх восьми років держава-агресорка надавала непряму підтримку квазіутворенням «Л/ДНР» і при цьому заперечувала будь-який «російський слід» в окупації Донбасу. Поширеним контраргументом було те, що на Донбасі розгорілася «громадянська війна».
Усе стало на свої місця після повномасштабного вторгнення. «Бананові республіки» стали конвеєром з постачання російській армії живої, але непідготовленої сили. Чоловіки, котрі опинилися у рядах ряжених батальйонів «Л/ДНР», зазвичай виконували чорну роботу: рили окопи, укріплювали блокпости та чергували на них, полювали на безпілотники української армії. А коли відбувалися бойові зіткнення із ЗСУ під час деокупації населених пунктів, просто ставали гарматним м’ясом.
Як чоловіки з «Л/ДНР» потрапляють на війну
Готуватися до війни проти України у маріонеткових «республіках» почали завчасно. 19 лютого 2022 року «глава Донецької народної республіки» терорист Денис Пушилін видав «указ» про проведення загальної мобілізації і розпорядився перевести економіку «ДНР» на рейки воєнного часу.
(для перегляду натисніть на зображення)
Мешканця Донеччини Ігоря Сосницького мобілізація застала на посаді «судового розпорядника у «верховному суді ДНР». У минулому він –реальний бойовик, у 2014-2015 роках воював у лавах «1-ї окремої мотострілецької Слов’янської бригади «ДНР», куди вступив добровільно. Тепер Сосницького було закріплено за «четвертою окремою механізованою бригадою 119-го полку «народної міліції» «ДНР». Окупанти призначили його командиром відділення, давши у підпорядкування трьох стрільців, кулеметника, гранатометника і помічника гранатометника.
Як стало відомо із судового вироку, до того, як потрапити на поле бою, Сосницький пройшов два курси навчання, яке тривало з 26 лютого до 10 березня. Перше – в окупованому селі Самсонове на Донеччині, там його муштрували вогневій підготовці і змушували чергувати у караулах. Друге навчання відбулося у Бєлгородській області Росії. Туди Сосницького та інших членів бандформувань доправили залізницею. Під керівництвом російських військових мобілізовані «денеерівці» ходили на стрільби, рили окопи та чергували у нарядах та караулах на території місцевого військового табору.
11 березня Сосницький, разом з іншими найманцями та військовими РФ, вирушив у складі Z-колони. Вдершись на територію України, бойовики закріпились у населених пунктах Сумщини, окупованих Росією. Пробувши в Україні два тижні, Сосницький та інші представники «119-го полку «народної міліції» «ДНР» потрапили у полон. У суді Сосницький повністю визнав вину. Суд призначив йому 15 років тюрми з конфіскацією майна.
Мешканець окупованого Лисичанська Андрій Панченко з 2015 року теж свідомо воював за «ЛНР». Починав шлях воєнного злочинця зі стрілка «народної міліції» і доріс до оператора-навідника БМП-1. У середині березня 2022-го потрапив у полон. Під час судового засідання визнав себе винним, додавши: розуміє, що своїми діями вчинив державну зраду. Вирок суду – 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Мешканець окупованого Луганська Олексій Ткаченко воював у «батальйоні 127 мотострілецького полку армії «ДНР» на території Миколаївської області. 14 березня 2022 року його було затримано у селі Білозірка Миколаївського району. Отримав 15 років позбавлення волі. На суді Ткаченко зазначив, що у 2021 році став «громадянином ЛНР» за власною ініціативою, бо хотів скласти водійський іспит. Також восени 2021 року оформив паспорт громадянина Росії, але не відмовився від українського громадянства.
Про початок «спеціальної військової операції» Росії проти України обвинувачений дізнався з новин, 24 лютого. Цю ж інформацію йому підтвердив рідний брат, який мешкає у Києві. Ткаченко заявив, що брати участь у військових діях не хотів, розраховував, що його не мобілізують, оскільки він мав лист-направлення з навчального закладу на роботу у лікарню.
«Я був впевнений: людей, котрі ніколи не воювали, нікуди не направлятимуть. Думав, усе робиться для показухи. Знімуть на відео те, що багато чоловіків піднялося з Донбасу, з «ДНР» і «ЛНР», взяли зброю, а потім їх назад повернуть», – стверджував він під час бесіди з блогером Володимиром Золкіним.
У числі полонених «л/днрівців» є й такі, котрі не приховували, що пішли воювати заради грошей. «Мав скрутне матеріальне становище», – так виправдав свою держзраду снайпер-радіотелефоніст «115-го полку «народної міліції ДНР» Владислав Гросс. 20-річний бойовик з Макіївки пильнував блокпости і перевіряв документи у мешканців окупованих населених пунктів Харківщини. Наприкінці квітня 2022-го він потрапив до полону у селищі Момонтове, а невдовзі отримав 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Полонені бойовики Росію не цікавлять
29 червня Росія та Україна провели перший з початку повномасштабного вторгнення великий обмін полоненими – 144 на 144. Левову частку повернутих росіянам полонених становили «л/днрівці». З цього приводу їхній ватажок Пушилін заявив головному російському пропагандисту Соловйову, що псевдореспубліки буцімто дуже піклуються про збереження життя власних бійців.
Утім, як розповіла заступниця міністра юстиції України Олена Висоцька, за життя представників так званих «ДНР» і «ЛНР» особливо ніхто не бореться. У списках на обмін вони не у пріоритеті, інтерес Росії до них дуже низький.
«Коли так звані «л/днрівці» потрапляють до полону, то починають бідкаютися, що їх використали і продовжують далі використовувати. Водночас країна-агресор намагається витягнути з полону передовсім військових-громадян Росії, які мають офіцерські звання. Окремий інтерес ворог демонструє щодо полонених «кадировців», – пояснила посадовець.
Не витримують жодної критики заяви терориста Пушиліна про те, що в українському полоні його найманці утримуються у нелюдських умовах. Раніше «Главком» писав, що в Україні створено табір для військовополонених. Умови там набагато кращі, аніж у звичайній в’язниці чи слідчому ізоляторі. Адже все зроблено за критеріями Женевської конвенції, якої Україна, на відміну від Росії, ретельно дотримується. Щоправда, із самого початку Міністерство юстиції вело дискусії з міжнародними експертами на предмет того, чи розповсюджується статус військовополоненого на представників так званих «ДНР» і «ЛНР».
«Оскільки вони є громадянами України, то правильніше їх утримувати у звичайних камерах, а не у таборі для військовополонених. Однак дійшли спільного знаменника, що представники Донбасу, котрі воювали на боці Росії, підпадають під гарантії Женевської конвенції. Бо їх було затримано на полі бою, зі зброєю в руках», – резюмувала Олена Висоцька.
Автор: Віталій Тараненко, «Главком»