Створити військову поліцію намагалися депутати кількох скликань. Але відповідні законодавчі ініціативи набували такого резонансу, що далі скандальних обговорень справа не рухалась. Лише наприкінці червня цього року нарешті відповідний законопроєкт проголосований у першому читанні.
А поки він опрацьовується до другого читання, журналісти видання “Цензор.НЕТ“ поспілкувались з уповноваженим Міністерства оборони з питань військової поліції Іллею Костіним.
“У НАШІЙ АРМІЇ ФАКТИЧНО НЕМАЄ СИСТЕМИ ПРИМУСУ”
– Коли законопроєкт про створення військової поліції розглядався перед голосуванням у першому читанні, він викликав чимало критичних зауважень. А після того, як за нього все ж проголосували, коментуючи, депутати зазначали, що він має бути дуже серйозно допрацьований. Чи проводиться зараз ця робота? Чи бере міністерство в цьому участь?
– Цю роботу вже завершено. За дорученням міністра була створена робоча група, яка буквально за тиждень опрацювала всі зміни. Усі ці напрацювання передані до профільного комітету Верховної Ради. Зміни, запропоновані міністерством, спрямовані на те, щоб цей законопроєкт мав перспективу на роки.
Основні зміни такі:
Перше. У Законі України “Про національну безпеку України” передбачена наявність механізмів демократичного цивільного контролю за силами безпеки та оборони. Тому в законопроєкті, підготовленому для другого читання, йдеться про підпорядкування військової поліції виключно напряму Міністерству оборони.
Бо наразі Військовою службою правопорядку Міністерство керує через Генеральний штаб. І все відбувається залежно від того, чи є синергія між Міністром оборони та Головнокомандуючим, чи немає. Саме тому настільки важливий контакт Головнокомандувача і міністра. Як це було з Резніковим і Залужним, і не було з Хомчаком і Тараном.
Тому, щоб подолати таку “совдепію” і виконати вимоги закону “Про національну безпеку України”, і має бути безпосереднє підпорядкування військової поліції Міністерству оборони. Як це зроблено в усіх країнах, за винятком Італії та Франції. Там передбачено подвійне підпорядкування корпусу карабінерів та жандармерії. Наприклад, в Італії та Франції така служба підпорядковується Міністерству внутрішніх справ і Міністерству оборони. Але у 90% країн НАТО передбачено підпорядкування саме міністерству оборони.
Друге. У законопроєкті, який пройшов перше читання, передбачено, що склад військової поліції формується за рахунок Збройних сил України. Ми вирішили відійти від цього. Це буде окреме формування, зі своїми військовослужбовцями. Вони будуть проходити службу не в ЗСУ, а безпосередньо у військовій поліції. Це забезпечує незалежність і знову- таки стосується побудови демократичного цивільного контролю.
Така сама ситуація з Державною спеціальною службою транспорту. Теж окремий закон, теж підпорядковується напряму міністерству, теж окремі військовослужбовці.
Але обов’язкова вимога до військовослужбовців військової поліції полягає в тому, щоб вони проходили військову службу в Збройних силах України. Тобто “з вулиці” потрапити у військову поліцію буде неможливо. І це правильно, тому що потрапити не з військового середовища, не розуміючи єдиноначалія, ієрархії, статутних відносин і завдань обороноздатності, в орган, який може карати, – це катастрофа. Якщо це дозволити, то ми створимо неконтрольоване військове формування з правоохоронними функціями.
Трете. Позиція міністерства полягає в тому, що військова поліція повинна мати досудове розслідування. У тексті законопроєкту, проголосованому в першому читанні, військову поліцію цього позбавили. Це відбулося через категоричну позицію Державного бюро розслідувань, яка полягає в тому, що підслідність військових злочинів має залишатись за цим правоохоронним органом.
Але статистика говорить про те, що вони не можуть впоратись з тією кількістю військових злочинів, які є зараз, а цього допустити не можна, тому що безкарність породжує хаос. Слідчих ДБР не так багато і не всі працюють у цьому напрямку, а у нас мільйонна армія.
Тому, після довгих перемовин, ми змогли донести свою позицію депутатам і зараз паралельно підготовлені зміни до Кримінально процесуального кодексу і передбачається, що оперативні працівники військової поліції в бойовій обстановці, в районі бойового зіткнення можуть здійснювати як слідчо-оперативні, так і слідчі дії. Тобто проводити досудове розслідування. Звичайно, за окремим дорученням слідчого ДБР. Але там, куди не може потрапити цивільна особа, вони зможуть відбирати покази, оглядати місце події і т.ін. Такі обмеження повноважень військової поліції інституційно неправильні, але повторюю, нам потрібна чинна структура саме зараз.
Це основні зміни, які ми запропонували. Документ вже в Комітеті з питань правоохоронної діяльності Верховної Ради. Вже була зустріч з керівництвом комітету, певні моменти узгоджені. Ми дуже чекаємо розгляду законопроєкту в другому читанні, тому що статистика щодо військових злочинів дійсно критична.
– Що означає критична статистика?
– Цифри я не наведу – це інформація з обмеженим доступом. Але я не знаю ще таких випадків в історії, коли лінія активного фронту розтягнулася на 800 кілометрів, і з обох сторін воюють мільйонні армії. Коли економіка світу не може впоратись з поставкою боєприпасів і озброєння. А в нашій армії фактично немає системи примусу. Системи, яка буде вимагати виконання військового обов’язку та дотримання військової дисципліни.
Тому що всі нормативні і практичні напрацювання, які були до цього моменту, не життєздатні. І це вже було зрозуміло на практиці 2014 року. Але політики, не дивилися на те, що треба для цієї країни, вони дивилися, як краще для себе. Як мені говорили люди, які були дотичні до розробки законопроєкту про військову поліцію ще в 2016 році, Аваков казав, що або така поліція буде в системі МВС, або її не буде зовсім. І тоді військові сказали, що краще хай не буде зовсім.
Ліквідація військової прокуратури в 2019 році взагалі поставила крапку в усій цій ситуації з військовою юстицією. Повторюся: у нас немає дієвої системи примусу.
Хлопці з моєї бригади розповідають, що останнім часом росіяни не здаються в полон. Вони або стріляються, або вже б’ються до кінця. Тому що сенсу їм потрапляти в полон немає. Їхні родини залишаються без виплат, а у них виникають проблеми при поверненні – їх притягають до кримінальної відповідальності.
Але вони й не відступають, бо є так звані загородзагони і вони одразу потрапляють у буцегарню. А ще нещодавно з’явилась інформація про те, що Держдума РФ прийняла закон, який дає право командирам затримувати за військові злочини будь-кого. У нас такого повноваження не має навіть ВСП.
Те, що такі затримання відбуваються миттєво, дає свої результати. Тобто диктаторська система примусу працює. А у нас взагалі нічого не працює. У нас, щоб затримати особу, треба це зробити оперативному співробітнику правильно та на підставі ухвали слідчого судді.
– Що ви маєте на увазі?
– От людина сидить десь на передовій і каже: “Я не буду виконувати наказ, затримуйте мене, нікуди не піду”. Приходять з ВСП, а він каже їм: “Нафіг ідіть, я тут все одно буду сидіти”, за ними приходить командир – те саме чує.
Далі вже повинен би був приїхати оперативний працівник Державного бюро розслідувань або іншого правоохоронного органу за дорученням слідчого ДБР і затримати його. Для цього мати ухвалу суду, доставити цю людину до суду, і слідчий вже безпосередньо з прокурором будуть у суді клопотати про обрання міри запобіжного заходу.
Але на практиці такого немає. Бо усі працівники правоохоронних органів – цивільні особи. От один з прикладів, про який хлопці розповідали. Так сталося, що відступили. За цим фактом відкрили кримінальне провадження. А тих, хто відступив, слідча з ДБР приїхала допитувати в Курахове. Це приблизно 20 кілометрів від лінії зіткнення. Але, можливо, варто було б ще й оглянути місце події, зібрати докази. З’ясувати, чому ж вони відступали. Можливо, через те, що могли залишитись в оточенні.
Усі ці обставини не досліджуються. У подібних випадках Військовою службою правопорядку проводиться службове розслідування, теж відбираються покази. Але це не докази. Це просто чернетка для слідчого, який повинен потім зробити те саме з тими самими особами. Допитати, проаналізувати, витребувати процесуально правильні документи.
Чи інша ситуація. От, до прикладу, є п’ять осіб, яких мають притягнути до відповідальності за невиконання наказу. Щоб зареєструвати провадження, треба ще довести, що ці люди придатні до військової служби. Так, вони потрапили у військо, але мають дійсно бути придатні до військової служби. Бо, як кажуть прокурори, вже є випадки, що коли в суді з’ясовується, що людина не придатна до військової служби і не повинна була бути у війську, визнають, що вона непідсудна за військовий злочин. У нас все в якомусь паралельному перевернутому світі відбувається.
– Ви сказали, що має виїхати оперативник ДБР чи іншого правоохоронного органу за дорученням слідчого. А чому цим не займається Військова служба правопорядку? Як це можна просто їх проігнорувати і продовжувати робити, що хочеш?
– Досудове розслідування – це процесуальна дія, яка відбувається з метою збору доказів вини чи невинуватості особи. А безпосередньо допомога в досудовому розслідуванні, пошук, аналіз, затримання,– це оперативно-розшукова діяльність. Військова служба правопорядку не може проводити такі заходи.
Тому нам так важливо прийняти законопроєкт і надати повноваження військовій поліції. Зараз така ситуація, що якщо не буде військової юстиції, ми програємо війну.
– Законопроєктом передбачено, що військова поліція буде стояти на дорогах, зможе зупиняти транспорт. Як у цьому випадку розмежовуватимуться повноваження військової поліції і патрульної? Ця норма обговорюється в ЗМІ, люди не знають, чого очікувати.
– Людей можна зрозуміти. Навіть Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради у висновках щодо законопроєкту написало, що “Досить сумнівним, на нашу думку, є необхідність у створенні нового органу – військового формування з правоохоронними функціями, який здебільшого “перебирає” на себе функції Військової служби правопорядку ЗСУ”. Люди, які взагалі не знають, що відбувається за межами Верховної Ради, які ніколи не приїжджали на фронт, не запитували статистику військових злочинів, ось таке пишуть. Звісно, що у звичайних людей будуть виникати питання. Але відповідь дуже проста. Військова поліція буде контролювати питання, пов’язані тільки з військовослужбовцями Збройних сил України та Державної спеціальної служби транспорту.
– Який транспорт і в яких випадках вони зможуть зупиняти?
– Військовий транспорт, якщо ним керуватимуть військовослужбовці. Коли ще на самому початку обговорювався законопроєкт, депутати хотіли створити новий правоохоронний орган, який би мав повноваження щодо злочинів, які вчиняють всі військовослужбовці, тобто співробітники СБУ, Управління Державної охорони, прикордонники, Служби зовнішньої розвідки. Також стосувався усього, що пов’язано з оборонкою.
Тому під час засідань робочої групи ми пояснювали, що військова поліція – це не суто правоохоронний орган. Це військове формування з правоохоронними функціями. І його основне завдання – підтримка обороноздатності. А потім притягнення до відповідальності і розслідування. Спочатку з’ясовується, як зробити так, щоб боєць, наприклад, повернувся на позицію. Що робить правоохоронець у таких випадках? Боєць не виходить на бойове завдання – він його одразу притягає до відповідальності. У цьому й полягає величезна різниця. В ідеології роботи такої служби. Не посадити всіх, а підтримати обороноздатність.
Депутати це зрозуміли і відійшли від ідеї суто правоохоронної діяльності.
“ЛЮДИ, ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ У ВСП, АВТОМАТИЧНО ПЕРЕХОДЯТЬ У ВІЙСЬКОВУ ПОЛІЦІЮ”
– Російські телеграм-канали багато приділяють уваги цьому законопроєкту. Основний акцент у своїх дописах роблять на тому, що військова поліція буде таким собі каральним загоном для пошуку “ухилянтів”, який отримає повноваження без рішення суду вламуватися в домівки людей. Чи дійсно військові поліцейські розшукуватимуть “ухилянтів” і в яких випадках вони зможуть заходити у житло громадян без відповідної санкції на обшук?
– “Ухилянти” – це цивільні особи, вони просто військовозобов’язані. Їхній пошук і притягнення до кримінальної відповідальності – питання Національної поліції. Військова поліція матиме право здійснювати передбачені законом дії тільки щодо осіб, які склали присягу і вважаються військовослужбовцями, а також щодо резервістів.
У яких випадках військова поліція матиме право увійти в домівки? У тих самих, в яких може зайти поліцейський. Це безпосереднє переслідування злочинця та ситуація, коли небезпека загрожує третім особам у зв’язку з діями злочинця.
Навіть застосування зброї повністю передбачено так, як і в законі “Про Національну поліцію”. Хоч ми й були проти, бо на фронті всі озброєні і було б логічно дозволити військовій поліції застосовувати зброю більш вільно. Але погодились з такою нормою, щоб ні в кого не було підстав розганяти “зраду”.
– Після голосування за законопроєкт у першому читанні, дехто з нардепів публічно заявляв, що не варто створювати ще одне військове формування, тим паче якщо є проблеми з правопорядком в армії. Вони пропонують залишити Військову службу правопорядку, але надати їй більше повноважень. Можливий такий розвиток подій?
– Я знайомий з цією думкою. Зауважу, що ці депутати жодного разу не були на засіданнях робочої групи щодо військової юстиції при Комітеті з питань правоохоронної діяльності, яка активно працювала понад рік. Я зараз дуже стримано підбираю слова, щоб охарактеризувати їх поверховий, не державницький підхід. Дуже стримано. Не можна ставити політику попереду перемоги.
Ідеологія цього законопроєкту така: залишаються повноваження ВСП, додається оперативно-розшукова діяльність та дуже обмежено слідство. Додатково ще відточується механізм перевірок.
Окрім того, люди, які працюють у ВСП, автоматично переходять у військову поліцію. Ми по-іншому не можемо це зробити. Це ще один з приводів критикувати законопроєкт, але в період війни ми не можемо зробити жодної паузи. І навіть атестація, згідно з пропозиціями до законопроєкту, буде проводитись через два роки з моменту створення військової поліції. Зараз проводити якісь конкурси неможливо.
Тому, коли депутати кажуть, що треба лишити ВСП, але з більшими повноваженнями – це в цілому те саме, що робимо ми. Але створення військової поліції – це вимога Стратегічного оборонного бюлетеня, який введений в дію Указом Президента за рішенням РНБО в 2021 році. А в Указі Президента, виданому в 2019 році, передбачено створення військової поліції на базі Військової служби правопорядку. Також є окремий стандарт НАТО, який передбачає повноваження мілітарної правоохоронної структури – військової поліції у Збройних силах військ НАТО. І ми маємо його дотримуватися, якщо хочемо колись стати членом Альянсу.
Противники військової поліції є трьох видів: дилетанти, російські агенти впливу, ідеалісти, які відірвані від реальності. Ми їх не переконаємо. Але я впевнений, що людей, які усвідомлюють, наскільки її створення необхідне для країни, все ж більше.
– Нещодавно ви в одному з інтерв’ю заявили, що наступним має стати законопроєкт про військову прокуратуру. Чим оновлена структура має, на ваш погляд, відрізнятись від того, що є зараз?
– Зараз спеціалізована прокуратура у сфері оборони – це структурний підрозділ Офісу Генерального прокурора. І прокурори – це звичайні цивільні люди. А у військової прокуратури основна відмінність від звичайної – це статус прокурорів. Тобто, вони військовослужбовці.
Вони повинні мати право здійснювати як окремі слідчі дії, так і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, так і нагляд за дотриманням законності під час діяльності військової поліції. Де це відбувається? У зоні бойових дій. До того ж військові прокурори повинні мати беззаперечний доступ до будь-яких військових об’єктів.
Цивільні прокурори такого права не повинні мати. Як і правоохоронні органи. Пам’ятаєте, як співробітники ДБР зняли з радарів клістрони? Це ж ганьба! І одна військова частина це допустила, а інша – по безпосередньому наказу Командувача Повітряних сил – не допустила. І таким чином, зберегла обороноздатність та ППО певного регіону.
Тому основне питання – це статус прокурорів. Вони повинні бути військовослужбовцями і їхні повноваження щодо військових мають бути ширше.
– Ми вже колись говорили з вами про створення спеціалізованих військових судів. І ви висловлювали думку, що можна було не створювати щось окреме, а зробити в наявних судах спеціалізацію для суддів. Зараз не розглядається питання про створення військових судів?
– Таку систему військової юстиції, яка була зруйнована, ми вже не побудуємо. Ні грошей немає, ні можливостей. До того ж Венеціанська комісія вже висловлювалась проти існування окремих військових судів, тому, що це суперечить, на їхній погляд, Конституції. Але вихід є. І він уже проговорений. Зокрема у Верховному Суді.
– Який саме вихід?
– Це створення спеціалізації для суддів у судах загальної юрисдикції. І зараз Конституція дозволяє створення вищого спеціалізованого суду. Але там є певні нюанси. Тому що і ВАКС, і Вищий спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності – це суди і першої, і другої інстанції. А тут таке зробити неможливо, щоб в одному органі слухались питання щодо військових. Тому наразі обговорюється два варіанти – спеціалізація і створення або Вищого спеціалізованого суду щодо військових злочинів, або окремої палати у Верховному Суді.
Автор: Тетяна Бодня
Джерело: “Цензор.НЕТ”
Фото: Катерина Лащикова, для “Цензор.НЕТ”