Три сценарії того, як може скластися ситуація на українському фронті наступного року

Міністр оборони Британії Бен Воллес закликає українські війська зберігати темп та продовжувати наступ протягом зимових місяців.

“З огляду на перевагу, яку українці мають у підготовці, обладнанні та якості бойового складу проти деморалізованих, погано навчених, погано оснащених росіян, в інтересах України зберегти темп узимку, – сказав Воллес в інтерв’ю Daily Beast. – Вони мають 300 тисяч одиниць арктичного бойового спорядження, одержаного від міжнародного співтовариства”.

Воллес наголосив на непідготовленості російських збройних сил до ведення бойових дій на одному з прикладів. “Нещодавно російський підрозділ був розгорнутий без їжі та шкарпеїток і з невеликою кількістю зброї. Це катастрофа для людини, яка вирушає на поле бою”, – сказав він.

Взимку воювати важче, ніж улітку, і труднощі зазнають як російська армія, так і ЗСУ. Обидві сторони вже зараз займаються вирішенням нових проблем, пов’язаних із низькими температурами, нельотною погодою, випаданням снігу та іншими особливостями зимового періоду.

Характер бойових дій взимку також буде зумовлений й іншими чинниками – мобілізацією, яку почала восени Росія, а також вивільненням військ з-під Херсона, де лінія фронту тепер пролягла вздовж природної перепони – широкої річки Дніпро.

Затишшя на фронті може бути пов’язане з осіннім бездоріжжям і тим, що сторони не закінчили перегрупування після вивільнення сил з-під Херсона. Але що буде далі, коли резерви будуть на місцях, а земля промерзне? І головне, чого чекати навесні?

Українська зима

Хоча на більшій частині України переважає помірний клімат, узимку там бувають сильні морози та сніг, особливо на сході та північному сході країни. Ми вивчили статистику трьох регіонів, які фігурували у військових зведеннях останніми тижнями – Харківської, Донецької та Херсонської областей.

За даними українського метеорологічного сервісу “Метеопост”, у трьох цих регіонах середні температури грудня, січня та лютого опускаються нижче нуля. При цьому середня мінімальна температура, тобто те, наскільки холодно там буває в морозні дні або ночами, досить низька. Висота снігового покриву в різних районах на лінії фронту дуже відрізняється з року в рік. У деякі зими снігу може взагалі не бути.

Як розповів BBC колишній волонтер, тепер військовий ЗСУ, морський піхотинець Олександр Карпюк, з географічної та кліматичної точок зору єдиного театру бойових дій в Україні немає.

“Є південь, це більярдний стіл. Там просто немає пагорбів. Від Миколаєва та до Херсона йде рівне поле. Ніде не сховаєшся, посадки рідкісні. Луганська область – Соледар і де йдуть бої, там навпаки, пагорби, яри, річки, балки. Є Донецька агломерація, там взагалі – поле, степ, села зруйновані. Театри бойових дій різні, і температурно вони взимку різні. Якщо Маріуполь чи Херсон – море і волого, то Донецьк дуже вітряний, скажений вітер узимку гуляє”, – розповів він.

Згідно з довгостроковими прогнозами, зима 2022-23 років буде теплішою за звичайну. Наприкінці вересня Гідрометцентр України опублікував обережний прогноз, згідно з яким середня температура з грудня до лютого буде вищою на 1-2 градуси, ніж за період з 1991 по 2020 роки, ймовірність тривалого похолодання в Україні мінімальна, але можуть бути заморозки від одного до п’яти днів.

На початку листопада сайт Severe weather Europe опублікував прогноз, заснований на розрахунках Європейського центру середньострокових прогнозів погоди. За його даними, сніговий покрив у Європі цієї зими буде меншим за звичайний, але в багатьох районах, зокрема на півдні Херсонщини, він буде відповідати нормі, а в Донецькій та Харківській областях буде лише трохи тоншим.

За даними сервісу “Метеопост”, у Запоріжжі в середньому протягом зими снігопад тривав 34 дні, у Харкові – 48 днів, у Херсоні – 23 дні.

Хоча загалом сніговою зиму на сході України не назвеш, але що північніше, то снігу буде більше, і в районі Сватового цілком можна чекати снігопадів і навіть кучугурів.

“Генерал мороз”

Невдачі зимових військових кампаній часто пояснюють тим, що одна армія була стійкішою до морозів, ніж інша.

Наприклад, результат походу Наполеона в 1812 року в Росію, чи битви за Москву 1941 року багато істориків списують на те що, що одна сторона воювала у звичних зимових умовах, інша стикнулась з ними перше. Однак у цієї тези є слабке місце – “генерал мороз” ніколи не воює на чиємусь боці, він однаково небезпечний для всіх.

Вважається, що Червона армія чи російська імператорська нібито були більш звичні до війни у ​​сильні морози, і тому традиційно перемагали взимку. Але коли 1939 року СРСР вторгся до Фінляндії, з’ясувалося, що він також може програвати від негоди та клімату. Радянські невдачі першого етапу Зимової війни багато хто пояснює тим, що радянським солдатам довелося битися з фінами, для яких цей клімат був нібито звичнішим.

Насправді питання тут не так у тому, наскільки звичними були морози для тих чи інших армій. Питання було скоріше у матеріальному забезпеченні та підготовці. Інакше історія повторилася б в інших місцях в інший час.

Хоча радянська армія насилу воювала у Фінляндії, але взимку 1941 року змогла провести контрнаступ під Москвою. Німецькі війська після цього відступу та сталінградської зими 1942-43 року змогли організувати зимовий наступ в Арденнах у грудні 1944 року.

Корпус інженерів армії США в 1993 випустив книгу, в якій докладно описувалися особливості ведення бойових дій сухопутних сил в зимовий час. Її автор – Джордж Свинцов, уродженець Росії, був інтернований під час Другої світової війни до Німеччини, а потім переїхав до США.

Одна з тез настанови – відповідна тактична підготовка та правильне використання зимового екіпірування важливіше за звичку жити в певних кліматичних умовах, будь то тропічний ліс, пустеля чи зимовий степ.

“Немає нічого більш катастрофічного, ніж погано навчені люди на полі бою взимку. Якщо коротко, то підготовка солдатів до зимової війни повинна включати використання та догляд за одягом та спорядженням, використання снігу для укриття та захисту, а також розвиток вміння виживати та переміщатися по засніженій місцевості”, – написав Свинцов.

Навички виживання

Головна відмінність війни взимку в тому, що від солдатів на передовій потрібно не тільки мати певні тактичні навички, а й уміння виживати в умовах низьких температур.

Те саме стосується і зброї, одягу, апаратури, техніки і взагалі всього, що має значення на війні. Вони також мають відповідати сезону. Мороз, сніг та вітер можуть убити так само, як куля чи уламок.

Деколи важливими стають зовсім несподівані речі. Наприклад, вода. Небезпека зневоднення на холоді може бути більшою, ніж у спеку, тому що людина менше відчуває спрагу, а організм втрачає вологу навіть сильніше.

При цьому сніг не може повноцінно замінити воду, і це теж доводиться враховувати у постачанні – доставляти воду на передову взимку може бути важливішим, ніж улітку.

За словами Олександра Карпюка, у ЗСУ вистачає досвідчених ветеранів, які провели на фронті не одну зиму.

“Але немає і не було спеціальної програми підготовки до зими. Є просто розуміння, як воювати в якийсь період. ЗСУ вже не першу зиму відвоювали у степах. Так, попередні роки на Донбасі було трохи легше, але цей досвід є. Є ті ж люди, які 3-4 роки сиділи без світла під Маріуполем, у Широкиному та Павлополі. Ці люди чудово розуміють, як копати окопи взимку, як повзати так, щоб не залишати слід на снігу. У нас багато хто пережив зими на передовій з буржуйками та генераторами. Вони в армії, ми вже вміємо воювати взимку”, – розповів він.

Теплі речі

Взимку військова форма стає значно важливішою частиною постачання, ніж улітку. Причому справа не тільки в її якості, зрозуміло, що взимку одяг має бути теплим, інакше людина просто замерзне. Важлива ще і кількість.

Низькі температури можуть стати причиною смерті, наприклад, у разі поранення. Якщо влітку поранений може після перев’язки залишитися на полі бою і дочекатися темряви, то взимку кілька годин без руху на землі можуть стати фатальними.

Взимку фронтовий побут обростає новими предметами – хімічними грілками, електричними та звичайними пічками, генераторами, спеціальним мастилом для зброї, ланцюгами на колеса та багатьом іншим. Все це потрібно доставляти.

Через негоду взимку солдатам потрібно постачати більше одягу, ковдр, спальників та наметів – витрата таких речей у польових умовах висока, а військові залежать від них сильніше, ніж улітку.

Одяг в окопах зношується, рветься, щось може загубитися. Але якщо влітку, наприклад, відсутність сухих шкарпеток не так позначиться на боєздатності і здоров’ї, то взимку мокрі ноги можуть призвести до сильного обмороження. Це може відбуватися вже пізно восени. Через те, що зимова погода може бути дуже різною, готуватися також краще і до вогкості, і до морозу.

“Не можна сказати, що морози в п’ять або 10 градусів є критичними. Є низка інших факторів – вітер, вологість. Багато бійців вважають найнеприємнішою температуру близько нуля. Тому що сніг розтікається і стікає в окопи. Все перетворюється на бруд. Не можна нормально ходити по посадках, і волога всюди проникає, тому все залежить від того, де стоїть підрозділ, чи тане сніг і т. д. Через погоду часто позиція стає небоєздатною. Температура буває взимку тут дуже різною”, – розповів український морпіх Олександр Карпюк.

Військовий, який воював у складі збройних формувань самопроголошеної “ДНР” у 2014-15 роках (він попросив про анонімність із міркувань безпеки), розповів BBC що, за його інформацією, зимове екіпірування у підрозділах “ДНР” – на прийнятному рівні.

“Взимку складність у тому, щоб не намокнути. Тобто потрібні якісні ВВЗ (вітроводозахисний костюм – BBC), бажано мембрана. При хорошому екіпіруванні та обмундируванні взимку пофіг на сніг та мороз. Наприклад, якщо порівняти черевики, наші сучасні зимові, і, наприклад, німецькі КСК зразка 2010 року, то у німців вартість зараз 15-20 (тисяч рублів), у наших 8-9, а різниці в носінні я не помітив. За формою теж зараз у РФ і мембрана використовується, і вставки демпфуючі, й кордура”, – розповів він.

Мобілізовані, якими російська армія намагається заповнити нестачу особового складу на передовій, судячи з численних відеозвернень, які записують вони самі та їхні родичі, часто змушені закуповувати одяг і навіть засоби захисту власним коштом.

Серед них, напевно, є ті, хто захоплюється зимовою рибалкою і знає, які чоботи, штани та куртка краще тримають тепло і гірше промокають, але багато хто може купити теплі речі, які годяться для прогулянок у парку, але не будуть корисні в окопі. За словами Олександра Карпюка, українська армія зараз готова до зими краще за російську.

“Війська РФ переживуть цю зиму набагато гірше, ніж минулу. У них вже тоді було дуже погано з екіпіруванням. Ми таких бомжів витягували, що не розуміли, чи цивільні вони чи військові. Нам зараз багато форми постачають західні партнери. І головне – у нас є народ, цього немає у росіян. Тобто у нас, якщо у когось чогось немає в армії, йому люди все зберуть. Немає генератора – якісь волонтери привезуть. Є шляхи закривати важливі та зимові потреби не через державу”.

Теплий одяг та інше зимове спорядження почали з’являтися у списках західних поставок в Україну ще восени.

У вересні про такі поставки заявила Бельгія, на початку жовтня Канада оголосила, що поставить в Україну 400 тисяч одиниць різних предметів зимового одягу. Десятки тисяч зимових курток, штанів та шапок тоді ж пообіцяла поставити Німеччина. 35 тисяч комплектів зимової форми передала Литва, 25 тисяч – Велика Британія. Ковдри та теплий одяг постачав Ізраїль, Фінляндія. Про постачання в Україну теплого зимового одягу повідомляли і на брифінгу у Пентагоні.

Скільки саме комплектів зимової форми поставили в Україну західні партнери, невідомо.

Постачання

Взимку постачання саме собою стає набагато складнішим завданням.

Хоча підмерзлий ґрунт більш зручний для пересування, ніж мокра земля в осіннє і весняне бездоріжжя, сніг, що випав, навіть невеликий його шар сильно обмежує можливість переміщення по пересіченій місцевості. Теза “війна ведеться вздовж доріг” взимку особливо точна.

Самі дороги стають також менш проїзними. Досить згадати фури, які зупиняються на узбіччях після кожного сильного снігопаду в очікуванні розчищення дороги.

Снігопад, ожеледиця після заморозків вимагають додаткових зусиль для забезпечення пропускної спроможності доріг.

У разі невеликої поломки вантажівки влітку її можна відремонтувати на узбіччі. На морозі це робити набагато складніше.

Будь-яка поломка стає проблемою не тільки для тих, кому доводиться евакуювати та ремонтувати несправну або підбиту техніку, а й для постачальників, яким треба доставляти у фронтові майстерні запасні частини.

Електрика на виліт

Мінусова температура, навіть якщо це не тріскучий мороз, все одно згубно впливає на електричні системи, яких у військах стає все більше.

Насамперед, це стосується акумуляторів, які використовуються в армії всюди, наприклад, у радіостанціях та квадрокоптерах. Зв’язок та повітряна розвідка дронами – одні з головних складових сучасного бою.

Андрій Морозов, російський військовий блогер, який воює у складі збройних формувань самопроголошеної “ЛНР”, пише, що головна проблема квадрокоптерів – літієві батареї, які набагато гірше тримають заряд на холоді. Це стосується і розвідувальних дронів, і повітряних ретрансляторів.

У “ЛНР”, як і в українській армії, вистачає досвідчених ветеранів, які вигадують різні хитрощі, щоб вирішити проблему низьких температур. За його словами, у “ЛНР” навіть намагалися використати для ретранслювання радіосигналу повітряних зміїв.

У російській армії один із основних безпілотників середньої ланки – “Орлан-10” – використовує бензиновий двигун, який не залежить від холоду. Однак через складнощі з виробництвом невеликих двигунів внутрішнього згоряння багато російських безпілотників, зокрема боражуючий боєприпас “Ланцет”, застосовують електромотори, що знижує їхню ефективність у мороз.

Тактика зимової війни

У зимовий час складніше використовувати авіацію, оскільки нелітна погода взимку буває частіше, ніж улітку. Але зима дає певні можливості для тих, хто готовий їх використовувати.

Хоча квадрокоптери з електродвигунами складно застосовувати на холоді, ефективність розвідки з повітря взимку зростає. Влітку листя на деревах приховує те, що розташоване під ними. Сніг, особливо тонкий, може видати розташування позиції, укриття, складу – взимку з повітря чітко видно сліди землі.

Джордж Свинцов у своїй книзі цитує фінську приказку: “Настанова з безпеки табору написана на снігу – просто прочитай її”.

Сліди можуть видати розташування, але хибні сліди можуть обдурити розвідку противника. “Маскування, ухилення та обман у засніженій місцевості відрізняються від інших умов – будь-який рух залишає чітко помітні сліди, які зберігаються до наступного сильного снігопаду. Ці сліди можуть видати, але їх також можна використовувати для обману. Усі старі хитрощі, що застосовувалися під час Другої світової війни, мають бути включені до навчальних програм”, – йдеться в американській книзі.

Свинцов пише, що взимку набагато ефективніше діяти невеликими, добре підготовленими групами, ніж великими з’єднаннями.

Відповідно, оскільки такі групи відіграють значну роль у зимовій війні, для них дуже важливі розвідка, зв’язок та координація дій з іншими загонами.

За словами американського експерта, техніка, яка відіграє ключову роль у сучасному конфлікті, взимку більшою мірою, ніж улітку, залежить від доріг. Хоча промерзлий грунт і кращий за осіннє бездоріжжя, але у разі сильного снігопаду рух навіть гусеничних машин по пересіченій місцевості може бути утруднений, пише він.

Український морпіх Олександр Карпюк розповів, що у війні в Україні взагалі найважливіша артилерія. “Багато залежить від насиченості підрозділів інженерними машинами і технікою. Але у нас не дуже на бронетехніку йде надія. Так, на ній треба прориватися, але найголовніша – арта (артилерія. – BBC). 60-70% зброї перемоги під час наступу що влітку, що взимку – це арта”, – сказав він BBC.

Чи можна взагалі наступати взимку?

Згідно з поширеною точкою зору, взимку активність бойових дій вщухає. Однак, як пише Джордж Свинцов, оскільки зима ускладнює дії обом сторонам на фронті, та, яка почуватиметься впевненіше, чиї військові будуть більш підготовлені, має скористатися перевагою.

“Утримання та контроль над територією означає стабільність. Взимку це означає нерухомість. А нерухомість взимку – відкладена поразка, в якій територія втрачає свою стратегічну цінність”, – йдеться у книзі.

Єдиний продуктивний підхід у такій ситуації, за його словами, діяти якомога гнучкіше, не побоюючись втрачати якусь частину території.

“Фактор гнучкості важливий як в обороні, так і в наступі. Можна атакувати, навмисне пропускати противника (наприклад, у Сталінград), бити у фланг, захоплювати і негайно використовувати вороже озброєння, боєприпаси та техніку – це все обов’язкові прийоми, які ведуть до успіху “, – пише він.

При цьому, визнає американський автор, зимовий наступ можливий за п’яти-шестикратної переваги в живій силі. Якщо такої переваги немає у співвідношенні сил на великій ділянці, її треба створити локально.

Ветеран бойових дій із “ДНР” каже, що різні частини можуть мати різну здатність наступати взимку. “У загальній масі зима для нас звична. Локально для якогось підрозділу, може, буде складно, для якогось ні. У масштабі всієї операції, гадаю, що немає великої різниці”, – сказав він.

Український морпіх вважає, що українська армія довела, що здатна наступати: “Ще рік тому я сказав би, що не здатні наступати взимку. ЗСУ мало вели наступальні операції, ми непогані в обороні […] Але під Лиманом і в Харківській області, де наступ було зроблено дуже грамотно, розвалили логістику, зробили напруженість на кількох напрямках, ударили по найменш захищеному, і напрямок посипався. Це дає надію, що таке можуть робити ЗСУ”.

Чи може розпочатися новий наступ?

Українська армія досить численна, щоб протистояти російській, проте після початку мобілізації Росія змогла направити у фронтові частини поповнення.

Поспіх, з яким це було зроблено, практично виключив тактичну підготовку нових солдатів. При цьому мобілізованим дуже часто не вистачало теплого одягу і навіть засобів захисту, які вони змушені були закуповувати власним коштом.

Як би там не було, тепер російські війська на фронті отримали поповнення, яке дозволило ущільнити бойові порядки та ускладнити наступальні дії ЗСУ.

Наприкінці літа Україна спромоглася перехопити стратегічну ініціативу. Восени ЗСУ провели два великі наступи: на сході країни у Харківській, Донецькій та Луганській областях, а також на півдні, де після серії проривів під Херсоном російське угруповання було змушене залишити правий берег Дніпра.

Російська армія у свою чергу протягом кількох місяців продовжувала тиск у Донецькій області, який за характером відрізнявся від стрімких проривів ЗСУ. Російська тактика полягала (і досі полягає) скоріше у “прогризанні” добре підготовленої оборони ЗСУ.

Тепер, як зазначають багато експертів, обидві сторони мають підстави проводити наступальні дії. Україна, утримуючи ініціативу, не може дозволити собі втратити її, оскільки це ускладнить характер війни.

У Росії від армії після серії великих відступів чекають якогось успіху, щоб компенсувати розчарування від війни, яке може погіршитися через зростання втрат.

Все залежить від резервів

Два фактори, які мають сильний вплив на ситуацію на фронті – вивільнення боєздатних частин з-під Херсона та мобілізація. Після відведення російського угруповання на лівий берег Росії не потрібно тримати цьому напрямі багато боєздатних частин.

Дніпро – широка річка, форсувати її нелегко, тому тримати оборону там можуть менш численні чи боєздатні частини.

Як розповів BBC ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман, те, куди і як швидко направлять підрозділи, що вивільнилися, – головна інтрига ситуації на фронтах в Україні.

“Загалом у стратегічному сенсі найбільш привабливим для ЗСУ був би наступ із запорізького напрямку на Мелітополь з метою розділення сухопутного коридору до Криму: успіх такого наступу різко ускладнив би становище російського угруповання в Криму та на лівобережжі Херсонської області, насамперед у плані логістики”, – розмірковує він.

Проте, як зазначив експерт, противнику також очевидна ця можливість, і тому російське командування перекидає сили на запорізький напрямок, а також готує нові лінії оборони, зокрема фортифікаційні споруди.

Гендельман також зазначає, що оскільки на решті напрямів продовжують вестися активні бойові дії, то ЗСУ потрібно буде перекинути частину сил туди. Ці резерви допомогли б зупинити просування російської армії під Бахмутом та Вугледаром, зазначає він.

“Загалом залежно від конкретного співвідношення сил на обраному напрямку у ЗСУ є шанси на успішний наступ, але бажано було б додатково отримати ще кілька сотень одиниць бронетехніки та артилерії. З російського боку масштабний наступ і, таким чином, перехоплення стратегічної ініціативи поки що малоймовірне. Імовірніше подальше повільне прогризання, як у Бахмуті та під Вугледаром”, – сказав Давид Гендельман.

За його словами, зараз все залежить від надходження ресурсів: подальше перекидання російських мобілізованих на фронт, підготовка додаткових українських резервів, постачання західних озброєнь тощо. У разі, якщо таких сил вистачатиме одній зі сторін, вона почне діяти активніше, але станеться це не раніше, ніж завершиться процес перекидання частин, які вивільнилися з-під Херсона.

Три сценарії

Будувати прогнози на віддаленішу перспективу складно, у цій війні вже не раз відбувалися події, які докорінно змінювали обстановку. Проте минулого тижня видання Economist таки спробувало вивчити три сценарії того, як може скластися ситуація на українському фронті наступного року.

Згідно з першим сценарієм, взимку лінія фронту стабілізується, Росія накопичує резерви та переходить навесні у наступ. Потік американської допомоги блокується республіканцями в Конгресі, європейська закінчується, і Україна, втративши Кривий Ріг, Слов’янськ та Краматорськ, погоджується на перемир’я. Росія використовує його для переозброєння армії та підготовки до нової війни.

Другий сценарій передбачає патову ситуацію, коли жодна зі сторін не може здобути рішучої перемоги на фронті. Мобілізовані заповнюють окопи на передовій, але не можуть іти в наступ, а українській армії просування вперед коштує надто великих втрат. Війна завмирає на довгі місяці і навіть роки.

У третьому сценарії розглядається можливість наступу ЗСУ взимку, зокрема провал російської оборони в Луганській області. Навесні українська армія починає рух у Запоріжжі, оточує Маріуполь та підходить до кордону Криму.

У кожному з цих сценаріїв розглядаються ризики обох сторін. Перший загрожує новим витком війни в Україні у майбутньому; другий небезпечний більше для Росії, де суспільство дедалі менше підтримує війну; у третьому Economist побоюється застосування Росією ядерної зброї.

За участю Віталія Червоненка та Ольги Івшиної.