Масштабний наступ російських військ на Донбасі, який нібито почався вчора, задля отримання повного контролю над Донецькою і Луганською областями може розгортатися щонайменше за двома сценаріями: «великого» і «малого» оточення українських позицій.
Генерал-майор армії Австралії у відставці, залучений експерт американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) Мік Раян розмірковує про те, які фактори вплинуть на вибір ворогом того чи іншого сценарію. Видання «Тексти» наводить головне з треду.
У російської армії є два ключових варіанти реалізації своїх стратегічних цілей на східному напрямку.
Варіант 1 – це глибоке подвійне оточення українських сил на сході. Це означає, що росіяни намагатимуться наступати на місто Дніпро з північного сходу та з півдня. Одночасно їм потрібно було б заблокувати українські сили в Луганській та Донецькій областях. Кінцевою метою такого розвитку подій було б захопити всю українську територію на схід від Дніпра та знищити угруповання Операції об’єднаних сил на сході. Це була б значна військово-політична перемога для росіян.
“Глибокий” варіант наступу
Варіант 2 – «мінімалістичний підхід», який передбачає неглибоке оточення українських військ, притискання їх на сході атаками в Донецькій та Луганській областях із одночасним просуванням з північного сходу (і, можливо, з півдня) по від лінії від Ізюма до Маріуполя.
Це дало б змогу взяти під контроль Луганську та Донецьку область, а також дозволило б значно зменшити чисельність української армії, яка розгортає одні зі своїх найкращих сил у цьому регіоні.
“Помірний” варіант наступу
У військовому плануванні ми часто обговорюємо «найімовірніші» та «найнебезпечніші» способи дій противника. На сході, враховуючи російські диспозиції та їх продемонстровані сильні/слабкі сторони, «найімовірнішим» є варіант «неглибокого охоплення». Якщо це завдання вдасться виконати, це може задовольнити поточну «теорію перемоги» Путіна для його спеціальної військової операції.
Але є кілька змінних, які можуть вплинути на їхню здатність досягти цього.
По-перше, українці, схоже, розпочали атаки в околицях Харкова та Ізюма. Ключовим питанням є те, чи це локальні підривні атаки, спрямовані на те, щоб зірвати підготовку Росії до подальшого просування, чи частина ширшого українського контрнаступу.
Обидва варіанти можливі. Але ми не можемо відкидати і ширший контрнаступ українців. Вони знають, що перехоплення ініціативи у росіян до того, як вони зможуть почати великий наступ в районі Ізюма, порушить російську стратегію і поламає плани, пов’язані із 9 травня.
Друга змінна – Маріуполь. Якщо він впаде, це може звільнити російські війська для східного наступу. Ключовою змінною є кількість сил, які вивільняться, та їхній рівень боєготовності. Після тижнів жорстоких міських боїв росіянам може знадобитися перерва.
Третя змінна — логістика. Ми бачили, наскільки погана логістика Росії протягом всієї війни. Чи можуть вони покращити її для забезпечення концентрації сил на сході? Ключова змінна полягає в тому, чи дозволить це їхня логістична система та рівень безпеки в тилу.
Втім, логістика також на порядку денному і в українців. На сході вони, ймовірно, потребуватимуть більшої кількості артилерійських боєприпасів, палива та інших речей, незалежно від того, чи перебувають вони в наступі чи діють в обороні.
Четверта змінна — роль російських військ на півдні під час наступу на сході. Чи залишаться вони в обороні, чи візьмуть активнішу участь, проводячи маневри та підтримуючи атаки, щоб відтягнути сили українців зі сходу чи півночі?
Останньою змінною є плани російських дій на випадок, якщо їх східний наступ не досягне поставлених цілей. Путіну майже ніде більше шукати «перемог». Якщо стане зрозуміло, що вони не можуть досягти вирішального успіху на сході, що тоді?
Невдача може спровокувати застосування Росією ядерної або хімічної зброї. Вони шукали привід для застосування хімічної зброї. Чергова навіть тактична поразка від українців може виправдати – у свідомості росіян – використання такої зброї для досягнення прориву.
На східному театрі можуть відображатися масштабні бої такого типу, якого ми не бачили на півночі. Росіяни, які краще знайомі з місцевістю на сході (ніж на решті території Україні), будуть намагатися використовувати кількісну перевагу (включаючи низькоякісних військовослужбовців строкової служби) і перевагу вогневої потужності для досягнення прориву.
У той же час українці можуть прийняти рішення про низку контрнаступів ще до того, як росіяни почнуть свою східну навалу, аби зірвати план Росії і перехопити ініціативу.