Повномасштабне вторгнення РФ вдруге з 2014 року масштабно перекроїло карту судоустрою України та вплинуло на перебіг судочинства. Десятки судів нині в статусі “переселенців”, а точніше таких, яким змінено територіальну підсудність. Сотням суддів наказами про переведення змінили робоче місце. Відновлення втрачених через бойові дії матеріалів справ залишається під питанням, як і точна інформація про “суддів-колаборантів”.
Якими є проміжні результати великого переселення судів із тимчасово окупованих територій, які проблеми накопичилися в судочинстві під час цього переїзду та чи враховувався досвід 2014 року в налагодженні доступу до правосуддя? Про все це йдеться в матеріалі МІПЛ.
Двічі переселенець
Донецький апеляційний суд пережив наслідки окупації двічі. До 2014 року він обслуговував 55 місцевих судів області й базувався в Донецьку і Маріуполі.
Як розповідає Наталія Місько, керівниця апарату суду, на початку 2014 року робота суду в Донецьку опинилася в підвішеному стані.
“З травня по червень ми ходили на роботу, підшивали справи, спускали їх в архів. У вересні 2014 року будівлю Донецького апеляційного суду захопили незаконні збройні формування, також призупинили роботу 34 місцевих суди області”, — пригадує Наталія Місько.
12 серпня 2014 року президент України підписав закон, що передбачав можливість зміни територіальної підсудності судів, на території розміщення яких велися бойові дії. Відповідно до цього закону Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ видав розпорядження і змінив територіальну підсудність судів Криму та окупованих територій Луганської і Донецької областей.
Підсудність Донецького апеляційного суду (крім справ, які розглядалися в Маріуполі) перейшла до Апеляційного суду Запорізької області.
“Станом на вересень 2014 року фактично працювало 115 суддів та 100 співробітників апарату. Декілька з них переїхали працювати в Маріуполь, частина лишилась у Донецьку. Також тоді діяла практика, коли суддів брали на роботу у Вищий спеціалізований суд в рамках підвищення кваліфікації. Більшість працівників апарату суду перебували у простої. Я переїхала в Маріуполь працювати помічником судді”, — розповідає Наталія Місько.
Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 травня 2015 року Донецький апеляційний суд відновив роботу у Бахмуті.
“Більша частина суддів, — пригадує Місько, — які мали значний стаж, тоді пішли у відставку з різних причин. У Бахмуті працювали судді переважно з цього міста, а також частина суддів з Донецька. Тобто в Бахмуті сформувався новий колектив”.
Щодо матеріалів справ, то, зі слів керівниці апарату суду, майже нічого не збереглося.
“На той час була можливість вивезти справи. Але від тодішнього керівництва суду не було такої вказівки. У 2015 році завдяки Уповноваженому з прав людини й Теруправління ДСА в Донецькій області нам передали до сотні справ з Донецького апеляційного суду. Наскільки пам’ятаю, працівники суду їздили на ту територію й забирали справи”, — говорить пані Наталія.
Унаслідок повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Донецький апеляційний суд вдруге поїхав в евакуацію. Цього разу включно з маріупольським “відділом”. Прихистив його Хмельницький апеляційний суд — виділив окремі кабінети.
“Колеги дуже підтримували, допомагали навіть продуктами й речами першої необхідності. Судді почали працювати дистанційно, ми реєстрували усі справи, що надходили на пошту. Також співпрацювали з прокуратурою, сканували всі справи”, — розповідає керівниця апарату суду.
У порівнянні з 2014 роком, за словами Наталі Місько, ситуація зі збереженням матеріалів справ, що були у провадженні суду, дещо краща. 14 березня 2022 працівникам суду вдалося вивезти всю техніку й сервер із Бахмута до Хмельницького апеляційного суду. Справи лишилися у провадженні тих суддів, які їх слухали до евакуації. А ось справи з Маріуполя вивезти не встигли.
Колектив Донецького апеляційного суду у Бахмуті. Фото з сайту ДСА
Водночас у суді була налагоджена робота електронного документообігу, матеріали справ сканували та зберігали за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Тож наразі значна частина інформації міститься в електронному форматі.
“Якщо матеріали справи не збереглися, то процесуальне законодавство дозволяє відновити справу за умови наявності рішення суду першої інстанції. Крім того, якщо матеріали справи не збереглися і судове рішення ще не ухвалене, то сторона має подати новий позов до суду, якому була передана підсудність. Відповідно, розгляд судової справи відбувається з самого початку”, — йдеться у роз’ясненні голови Верховного Суду.
У березні 2022 року Верховна Рада внесла зміни до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, якими передбачається зміна територіальної підсудності тих судів, де через бойові дії неможливо здійснювати правосуддя. Згідно з новим порядком, Вища рада правосуддя (ВРП) за поданням голови Верховного Суду має передавати підсудність до найбільш територіально наближеного суду. Утім на той час ВРП не працювала, тому такі розпорядження ухвалював голова Верховного Суду.
Так, 22 липня 2022 року підсудність Донецького апеляційного суду змінили на Дніпровський апеляційний суд.
“Наразі Донецький апеляційний суд не розглядає справи, а судді переведені до Дніпровського апеляційного суду. Водночас помічники суддів звільнені, адже відбулося переведення суддів. Щодо працівників апарату, які є держслужбовцями, вони перебувають у простої. На початок березня цього року надійшла інформація з центрального апарату, що фінансування немає, тому пропонується призупинити трудові відносини з працівниками апарату”, — розповідає Наталія Місько.
Скільки судів вимушено переїхали
У Вищій раді правосуддя на запит МІПЛ повідомили, що у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану, 171 суд змінив територіальну підсудність судових справ. Із них 117 судів станом на перше березня цього року не змогли повернутися назад:
АРК Крим та місто Севастополь – 36 судів; Донецька область – 14 судів; Запорізька область – 18 судів; Луганська область – 16 судів; Миколаївська область – 2 суди; Харківська область – 11 судів; Херсонська область – 19 судів; Сумська область – 1 суд.
Відновили роботу 54 суди: Житомирська область – 3 суди; Київська область – 4 суди; Миколаївська область – 1 суд; Харківська область – 13 судів; Херсонська область – 4 суди (відтерміновано до 1 квітня 2023 року); Чернігівська область – 26 судів; Сумська область – 3 суди.
Зведена таблиця з переліком усіх судів, яким змінено та яким відповідно визначено територіальну підсудність, розміщена на сайті Верховного Суду.
Щодо наслідків таких змін для судочинства у судах, яким визначено територіальну підсудність, відгуки різні.
На запит МІПЛ у Дніпровському апеляційному суді, якому визначено підслідність справ Донецького апеляційного суду, повідомили, що кількість апеляційних скарг, які надходять до суду, зросла. Проте навантаження на суддів порівняно з 2021 роком не збільшилось, оскільки штат розширили шляхом переведення суддів з Донецької та Луганської областей.
Дніпровський апеляційний суд Фото dp.suspilne.media
Упродовж 2022 року Дніпровському апеляційному суду надійшло на розгляд з місцевих загальних судів Донецької області: 555 кримінальних проваджень та справ про адміністративні правопорушення, 652 цивільних справ. З Донецького апеляційного суду — 202 кримінальних проваджень та 332 цивільних.
Інша ситуація в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області. Йому визначена територіальна підсудність Снігурівського районного суду Миколаївської області, який до осені 2022 року був в окупації. До листопада 2022-го в Бобринецькому суді здійснювали правосуддя троє суддів, нині – лише двоє. Навантаження на суддівський колектив зросло на 155 судових справ та матеріалів у 2022 році, при цьому всього у 2022 році на розгляд Бобринецького районного суду Кіровоградської області надійшло 1534 справи.
Бобринецький райсуд Фото Фейсбук
Скільки суддів-переселенців опинилися у відрядженнях
Аби судді-переселенці продовжували здійснювати правосуддя, Верховний Суд розпочав процедуру відрядження. Рішенням від 11.04.2022 “Про затвердження орієнтовного переліку судів, до яких передбачається відрядження суддів” було визначено кілька сотень судів, куди могли влаштуватися судді з територій, де ведуться бойові дії. Для цього їм треба було подати заяву з обґрунтуванням та вказати три суди, де б вони хотіли працювати.
Як розповідає Наталія Місько, керівниця апарату Донецького апеляційного суду, частина суддів скористалася такою можливістю.
“Станом на 1 січня 2022 року у нас було 34 судді. З них шість суддів написали заяви на відрядження і в жовтні їх відрядили в Хмельницький, Івано-Франківськ і Харків. Згодом змінили закон, згідно з яким за умови зміни територіальної підслідності суду на час воєнного стану суддю можуть перевести без його згоди. У липні він набув чинності. Решту суддів перевели до Дніпровського апеляційного суду”, — розповідає посадовиця.
Судові справи, які на той момент були у провадженні суддів Донецького апеляційного суду, передали на розгляд у Дніпровський апеляційний суд.
“Коли суд працював у Хмельницькому, нові справи розподілялися за звичною процедурою авторозподілу. Після того як запрацював механізм відрядження суддів, ці справи передали до Дніпровського апеляційного суду. На той момент у нас в залишку було 230 кримінальних проваджень та 357 цивільних. У Маріуполі було 209 кримінальних проваджень, 184 цивільних, а також адміністративні”, — говорить Наталія Місько.
Однією з суддів, хто перевівся за процедурою відрядження, була Олена Бодрова, суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області. Цей суд базується у Снігурівці.
“Я жила в Херсоні та щодня їздила на роботу до Снігурівського суду. Коли почалося вторгнення, я була на роботі. Того дня дуже складно діставалася дому. З трьома дітьми я пробула в окупації 41 день, чоловік зміг виїхати раніше, бо він поліцейський. Виїжджали ми з колегою зі Снігурівського суду, проїхали низку блокпостів”, — пригадує суддя.
Коли з’явилося оголошення про відрядження суддів на роботу, вона одразу написала заяву.
“Чесно, обирала суд у більш безпечному регіоні, адже в мене троє дітей. Після життя в окупації хотілося, щоб вони були в спокої. З 1 червня я почала працювати в Дрогобицькому суді Львівської області. Колеги дуже допомогли, навіть меблі дали. В мене є помічник та секретар. Щоправда, техніку довелося придбати самостійно, адже, зрозуміло, зараз немає коштів”, — говорить Олена Бодрова.
Снігурівський міський суд після деокупації міста. Фото Апеляційний суд Миколаївської області
Наразі суддя слухає нові справи, які надходять до Дрогобицького суду. Каже, що в разі, якщо підсудність Снігурівського суду відновлять раніше, ніж вона завершить розгляд якоїсь зі справ у Дрогобичі, доведеться передавати провадження іншому судді. Однак суддя Бодрова підкреслює, що справи намагається розглядати оперативно. Щодо справ, які були в неї на розгляді в Снігурівці, то на кінець 2021 року, каже суддя, їх було небагато, їхня доля буде з’ясовуватися після повернення на старе робоче місце.
Як повідомили на запит МІПЛ у Вищій раді правосуддя, з 24 лютого 2022 року по 1 березня 2023 року ухвалено 468 рішень про відрядження суддів.
Що відомо про суддів-колаборантів
Голова Вищої ради правосуддя у лютому 2023 року заявив, що у ВРП немає точних даних про суддів, які почали співпрацювати з ворогом і тих, хто не зміг виїхати з тимчасово окупованих територій. У Державній судовій адміністрації на запит “Українських новин” також не змогли надати таку інформацію. МІПЛ надіслала запит в СБУ про суддів, яким оголошено підозру у справах щодо колабораціонізму, однак спецслужба його проігнорувала.
У реєстрі держзрадників руху “Чесно” щодо суддів і юристів зібрано відомості про понад дві сотні осіб, які перейшли на бік ворога, починаючи з 2014 року. З пресрелізів правоохоронців та інформації в ЗМІ відомо, що наразі підозру у держзраді оголошено Володимиру Купіну, голові Балаклійського районного суду Харківської області; Ірині Уханьовій, голові Вовчанського районного суду Харківської області; Ігорю Кудрявцеву, судді Старобільського районного суду Луганської області. Правоохоронці також взялися розслідувати факти співпраці з окупантами Олени Іванової, судді Новоайдарського районного суду Луганської області.Також відомо про ймовірну співпрацю з окупантами Олексія Турченка, колишнього судді Центрального райсуду Маріуполя.
Ця публікація підготовлена ГО “Медійна ініціатива за права людини” в рамках проєкту “Судові процеси щодо подій війни в Україні: моніторинг, висвітлення, аналіз”, який здійснюється за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми “Справедливість для всіх”. Погляди авторів, викладені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку або уряду Сполучених Штатів Америки.
Анастасія Зубова, журналістка МІПЛ
Джерело: Медійна ініціатива за права людини