Попереду Україну чекають важкі бої на сході. Росія намагатиметься здобути швидку перемогу до параду на 9 травня і кидатиме в бій усі резерви. В росіян все ще більше сил та техніки й вони можуть проломити українську оборону. Але вони все ще страждають від проблем з логістикою, а новий театр бойових дій дає можливості українським військовим бити по російських тилах.
Важливу роль у майбутній битві зіграє місцева географія. Росія готується створити “котел”, про який вісім років мріяла її пропаганда. Але може загнати власні війська в оточення. На території нинішньої битви таке вже було під час Другої світової, зазначає видання ТЕКСТИ.
31 березня російські війська відступили з півночі України під натиском ЗСУ. За декілька днів до цього російське військово-політичне керівництво заявило, що “все идет по плану”: армія РФ виконала завдання демілітаризувати українські підрозділи й тепер переходить до головного завдання — завоювання вільної частини Донбасу. Експерти та розвідки країн союзників України передбачають, що вивільнені війська Росія планує зосередити на сході й намагатиметься оточити угрупування українських сил, яке тримало кордон з окупованими територіями. Там і зараз ведуть бої досить значні наші сили, і оточення та знищення їх – це суттєва поразка, яка дозволить ворогу далі рухатися на місто Дніпро, а якщо пощастить, то потім і на Київ.
За даними Генштабу ЗСУ, майже 20 тис. російських солдатів вбито, кількість поранених може втричі перевищувати кількість вбитих, знищено тисячі одиниць техніки. Ті військові РФ, що залишилися цілими – деморалізовані та дезорганізовані. Для того, щоб підрозділ знову став ефективним після важких боїв і втрат, його потрібно вивести із зони бойових дій, відремонтувати техніку та замінити втрачену, поповнити новими людьми та провести злагодження. Цей процес може тривати декілька місяців.
Росія не може чекати кілька місяців, щоб повноцінно відновити свої збройні сили. На неї тиснуть санкції та, що важливіше, “політична необхідність” здобути хоч якусь перемогу до 9 травня. Тому всі вивільнені сили спрямовують на схід України. Але не все так просто. Як пишуть аналітики Інституту дослідження війни: “Російські військові все частіше відмовляються йти у бій, малоймовірно, що Кремль зможе в короткі терміни перевести боєздатні сили з північно-східної України в зону операції на Донбасі”. Набір нових рекрутів у Росії теж не має значних успіхів, ГУР МО повідомляє про те, що люди з військовим досвідом відмовляються підписувати контакти з ЗС РФ.
Логістика
Ще одна проблема росіян — логістика. Ми неодноразово згадували про те, що російська армія – це армія “короткого кидка”. Вона залежить від російської залізничної мережі, щоб перекидати нову техніку, припаси та амуніцію. Там, де немає залізниці, росіянам доводиться покладатися на вантажівки. Це вже зіграло поганий жарт з ними на Поліссі. На карті нижче видно, що російські війська практично ніде не змогли просунутися далі ніж на 150 км від російського кордону (або окупованих територій). Єдиний виняток – Запоріжжя-Херсонщина. Там ворог зміг здобути контроль над залізницею з Криму до Херсона та Мелітополя та використовує її для постачання.
Ізюм міститься прямо на “логістичній межі”, а також на березі річки Сіверський Донецьк. Лісисті та заболочені береги Дінця обмежують можливості для маневру російських військ у тій місцевості. На річці всього декілька мостів, і всі сили, які перейдуть річку, опиняться в небезпеці, якщо мости позаду них знищать. До речі, таку тактику застосовували наші бійці на Київщині: давали ворогу перейти міст, потім його підривали та знищували підрозділ.
Ймовірно, основний логістичний центр російської армії в тилу Ізюма – це Куп’янськ. Нагадаємо, що мер Куп’янська ще в перші дні повномасштабного вторгнення публічно перейшов на бік росіян. Цінність Куп’янська в тому, що на ньому сходяться дві великих автомобільних дороги та гілки залізниці, що ведуть з Росії до України. Також у Куп’янську велика залізнична станція, де можна розвантажувати чималі обсяги військових товарів. Така велика тилова база на українській території дозволяє росіянам спробувати просунутися далі своєї стартової “логістичної межі”. Те, що їм вдалося під Мелітополем.
Плани росіян
Росіяни накопичують ресурси на цьому напрямку для того, щоб прорватися далі на південь і спробувати оточити українські війська. Два можливих напрямки просування – це місто Барвінкове та Слов’янськ. Найочевидніший напрямок для подальшого наступу, зважаючи на максималістські цілі росіян, це рухатися через Барвінкове до Покровська. Водночас інше угруповання російської армії може спробувати прорватися їм на зустрічі з Донецька. Це міг би стати “котел”, про який вже багато років мріють російські політики та пропагандисти.
“З погляду російської доктрини, «котел» – це ізольоване угруповання військ противника. Якщо росіянам вдасться створити котел, вони зможуть заблокувати значне українське угруповання без потреби вступати у ближній бій” Jomini of the West.
Росія вже намагалася використовувати такий підхід у 2015 році біля Дебальцевого, щоб посилити свої позиції на перемовинах. Але “замкнути” котел у них не вийшло, українські війська відійшли з боями, завдавши серйозних втрат ворогу, але залишили стратегічне перехрестя доріг і залізниць між Донецьком і Луганськом.
Український військовий експерт Микола Бєлєсков пояснює, що є два варіанти розгортання “битви за Донбас”. Перший: російські командири збирають сили, відновлюють боєздатність виведених підрозділів та готуються до масованого наступу. Другий: російське командування намагається здобути швидкий результат до параду на 9 травня. В такому випадку, замість того, щоб сконцентрувати сили, РФ буде кидати підрозділ за підрозділом на українську оборону в надії її зламати.
“Мені здається, ні в кого не має бути сумнівів у здатності українців ефективно проводити оборонні операції з метою вимотування наступального потенціалу противника і створення основ для того, щоб відкидати його з тих рубежів, які він зайняв”, – каже Бєлєсков
В обох сторін є декілька варіантів того, як можна найкраще підготуватися до майбутньої операції. На думку пана Бєлєскова, для росіян логічно: “прогризти тактичну глибину оборони” та кинути в цю пробоїну багато сил. Такий підхід опирається на сильні сторони російської армії: великі запаси бронетехніки та артилерії, чисельна перевага на місцевості, потужна авіапідтримка.
На користь українських військ, за словами пана Бєлєсков, грає те, що завчасно відомо, в якій місцевості діятиме противник, і можна вирахувати ймовірні напрямки ударів та обладнати лінії оборони. Укріплені лінії оборони будуть подібними до українських позицій на колишній лінії зіткнення на Донбасі. Більше про те, як обладнуються позиції для оборони, читайте у нашому проєкті.
Українські укріплення на колишній лінії зіткнення на Донбасі
“Далі – коли ми бачитимемо, що ворог підводить основні сили, ми будемо знищувати його на дальніх підступах”, – каже пан Бєлєсков. Ті сили, що переживуть бомбардування і спробують прорватися, “зустрінуться з підготовленими рубежами оборони й з однією з найбільших у світі щільностей протитанкових засобів”. У такому випадку українське командування максимально використає сильні боки ЗСУ — мотивовану та добре підготовлену піхоту та чималий запас сучасних протитанкових засобів.
Це не означає, що бій даватиметься легко і, можливо, українським військовим доведеться відступати на підготовлені рубежі. Як зазначає Микола Бєлєсков: “в обороні дозволяється інколи відступати з метою вимотування потенціалу противна, щоб зберегти сили”. І коли противник втратить наступальний потенціал, ЗСУ зможуть перейти в контратаку.
Особливості місцевості
Важливу роль у битві грає місцева географія. Російські війська довкола Ізюма залежні від кількох великих доріг. Кінець весни й початок літа – це період найбільшої кількості опадів як в Україні загалом (читайте наш проєкт про опади), так і в околицях Ізюма. А це означає, що техніка, а особливо вантажівки постачання, зможе пересуватися лише дорогами з хорошим асфальтованим покриттям. Наприклад, не недавніх супутникових знімках з’явилися колони російської техніки, що рухаються від російського кордону через Великий Бурлук до Ізюма.
Коли ця техніка наближається до Ізюма, її вражають українською артилерією та завдають ударів наші спецпідрозділи. Визначальну роль у цій місцевості грають річки Оскіл та Сіверський Донецьк. Якщо знищать мости на Осколі, росіяни втратять найкращу дорогу для постачання військ в Ізюмі. Якщо знищать мости в Ізюмі — ударне угрупування росіян залишиться без постачання та резервів і під загрозою знищення.
Розгром радянських військ у 1942 році
Схожі події трапилися у цій місцевості у 1942 році. Радянські війська намагалися розвивати наступ після того, як відбили атаку на Москву. Вони закріпилися на правому березі Сіверського Донця в районі Ізюма (там, де зараз російські позиції). Спершу радянська армія успішно наступала і просувалася до Харкова. Але зрештою німецькі війська зупинили наступ і перейшли в контратаку. Вони притисли Червону армію до Сіверського Дінця та Осколу, зруйнували мости позаду сил наступу й захопили в полон майже 300 тис. солдатів.
В обох випадках сторона, що намагається прорватися через оборону, розтягує свої комунікації та залежить від кількох мостів, які просто зруйнувати. Без мостів переправити на інший берег не вдасться, а значить ні підкріплення, ні поповнення припасів не зможе прийти. А ударне угруповання не матиме куди відступати.
Ми не можемо стверджувати, що російські війська у 2022 році діятимуть так само, як радянська армія у 1942-му. І у них усе ще є кількісна перевага та перевага у техніці та вогневій силі. До того ж ЗСУ безперервно воюють уже майже два місяці. Солдати виснажені, техніка ламається, а підрозділи зазнають втрат. Тому битва за Донбас може обернуться дуже по-різному, і не варто очікувати легких перемог. Але, як і в битві за Київ, вдале використання особливостей місцевості разом з російським бажанням здобути хоч якусь перемогу до 9 травня можуть зіграти на нашу користь.
Автори: Петро Боднар, Надя Кельм; ТЕКСТИ