Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

Як ексголова Апеляційного суду Києва та його син тягнуть з держави гроші

Як ексголова Апеляційного суду Києва та його син тягнуть з держави гроші
Як ексголова Апеляційного суду Києва та його син тягнуть з держави гроші

Влітку 2015 року голові Апеляційного суду міста Києва Антону Чернушенку оголосили підозру у втручанні у роботу автоматизованої системи документообігу суду та ухваленні неправосудних рішень. Його синові Дмитру відвели роль підбурювача — наче він надсилав батькові на мобільний телефон прохання і вказівки по конкретним справам.

На момент оголошення підозри син судді Чернушенка працював головним консультантом відділу опрацювання конституційних звернень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України, заначає видання  «Судовий репортер» .

Із листопада 2014 року по червень 2015-го до апеляційного суду надійшли вісім скарг на ухвали Печерського районного суду Києва. Усі вони стосувалися зникнення ексголови правління ПрАТ «Нафтогазвидобування» Олега Семінського, яке розслідував Департамент з особливо важливих справ Генпрокуратури.

У лютому 2012-го Семінського викрали люди в масках неподалік власного будинку. Інцидент розслідували як імовірне вбивство з метою заволодіння 10% його частки акцій у компанії. У 2014-2015 роках слідчий ГПУ Дмитро Сус ініціював арешти майна  «Нафтогазвидобування» та вручення підозр особам, яким інші співвласники компанії могли замовити викрадення Семінського.

Чернушенко як голова суду з корисливих мотивів, нібито, доручив працівникам суду втрутитися в авторозподіл справ, що саме його визначити головуючим для розгляду апеляційних скарг.

За результатами розгляду апеляційних скарг були скасовані рішення про взяття під варту підозрюваних, а також про арешт майна «Нафтогазвидобування».

Діяльність Чернушенка припинили, коли в його кабінет із обшуком зайшов слідчий ГПУ Дмитро Сус і буквально вирвав із рук судді щойно виготовлений проєкт рішення у справі «Нафтогазвидобування».

Контрольована система розподілу справ

Від початку слідчі припускали, що втручання в авторозподіл справ в Апеляційному суді Києва було не одиничним випадком, а постійною практикою.

І, начебто, саме тому керівництво суду відмовилося від розробленого Державною судовою адміністрацією України програмного забезпечення Автоматизованої системи документообігу суду (Д-3). Натомість було замовлено розробку власного програмного забезпечення, розробником якого стала компанія «Софтлайн». Систему розробили і встановили в будівлі суду, але ДСА відмовилася оплачувати компанії «Софтлайн» її обслуговування.

Тому Чернушенко вирішив у ДСА питання про призначення декількох працівників компанії «Софтлайн» на посади в Державному підприємстві «Судовий будівельно-експертний центр», яке належить до сфери управління ДСА України та займається утриманням і обслуговуванням приміщення Апеляційного суду Києва. Крім того, керівництво Апеляційного суду Києва, начебто, обіцяло працівникам «Софтлайну» додаткову оплату власними коштами обслуговування згаданої системи.

За версією слідства, Чернушенко і його заступники віддавали перелік справ, які необхідно розподілити на підконтрольних суддів, керівникові апарату суду, який був довіреною особою голови суду передавав списки справ колишнім співробітникам компанії «Софтлайн», які мали повний доступ, в тому числі віддалений через мережу «Інтернет», до автоматизованої системи документообігу суду розподіляли справи на конкретного суддю.

Слідство на паузі

Після оголошення підозри Чернушенко не став чекати затримання і зник. За інформацією правоохоронців, він виїхав до Росії. Перебуваючи у розшуку, суддя оприлюднив в інтернеті відеозвернення, розповідаючи про незаконне прослуховування дипломатичних місій і посольств на території України. Чернушенко назвав свою кримінальну справу розправою з боку президента України Петра Порошенка, який був колишнім співвласником «Нафтогазвидобування».

Син Чернушенка вийшов із СІЗО, внісши 6 мільйонів гривень застави, і згодом отримав ще одну підозру — в підбурюванні до розголошення державної таємниці. За версією слідства, вже після скандалу з батьком, у липні 2016-го він змовився зі старшим консультантом першого відділу Апеляційного суду міста Києва, щоб продати зацікавленим особам за 2000 доларів інформацію про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій.

Працівник суду визнав себе винним, а саме що сфотографував клопотання слідчого СБУ і ухвали судді Апеляційного суду про дозвіл на НСРД. Ці слідчі дії проводилися у кримінальному провадженні, в якому голова Адміністрації морпортів Андрій Амелін отримав підозру в привласненні 3,5 мільйона гривень на закупівлі паливно-мастильних матеріалів.

Колишній співробітник Апеляційного суду Києва у 2017-му за угодою отримав 5 років позбавлення волі умовно. Матеріали щодо Чернушенка-молодшого також скерували до суду, але процес затягнувся.

Розслідування справи щодо втручання в систему авторозподілу справ також загальмувало — офіційно у звʼязку з розшуком як судді Чернушенка, так і його сина. Слідчого ГПУ Дмитра Суса, який обшукував кабінет судді самого притягнули до кримінальної відповідальності і з посади звільнили.

За 5 років і 6 місяців слідство у справі судді Чернушенка 4 роки і 8 місяців було зупинене через його розшук. У справі сина слідство тривало близько 4,5 роки, за яких більше 3 років було на паузі також у звʼязку з розшуком.

Якщо вірити стороні захисту, то тривалість слідства була формальною і такою, що переслідувала інші цілі, а саме створення оманливої громадської думки щодо підозрюваних.

Та для сина судді Чернушенка все, імовірно, складалося не зовсім погано. Бо це тільки на папері він був підозрюваний і в розшуку.

Насправді у 2018-2019 роках син судді вів дуже публічний спосіб життя у Києві — був частим гостем на телебаченні у програмі «Стосується кожного», виступав у ролі фізіономіста і гіпнотерапевта, а також проводив психологічні тренінги. Тому реальність зусиль правоохоронців щодо його розшуку виглядають більш аніж сумнівно.

Поки досудове розслідування було зупинено, ніякі докази не збиралися. Через пʼять років, коли адвокат попросив закрити справу, зʼясувалося, що початкова версія слідства не тільки не підтвердилася, а й розпалася. Двоє свідків повідомили, що втручання в роботу автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду Києва відбувалося за вказівкою керівника апарату суду і останній такі показання свідків, начебто, підтвердив. Але до підозри керівнику апарату суду не дійшло.

У жовтні 2019-го справу проти Чернушенка-молодшого закрили у звʼязку з відсутністю доказів та вичерпанням всіх можливостей для їх отримання.

У 2020 році колишній суддя Чернушенко особисто зʼявився до Печерського суду зі своїми адвокатами, щоб оскаржити бездіяльність слідчого. У січні 2021-го справу проти нього також закрили.

Після цього батько та син подали позови до держави, вимагаючи компенсації.

Антон Чернушенко вже пройшов три інстанції і в жовтні минулого року Верховний суд визначив йому 750 тисяч гривень моральної компенсації. Його синові в грудні Печерський суд Києва погодився стягнути 636 тисяч гривень.

Мінімальний розмір моральної шкоди визначається, виходячи з розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. На момент подачі позову мінімальна зарплата становила 6000 гривень і мінімальна компенсація за 4,5 роки переслідувань для Чернушенка-молодшого могла б становити близько 300 тисяч гривень. Але Чернушенку присудили вдвічі більше.

Суд пояснив, що вважає таку суму достатньою і правильною, враховуючи тривалість перебування позивача під слідством та судом, неодноразові обшуки як за місцем роботи, так і за місцем проживання, завдання шкоди діловій репутації, публічний резонанс, втручання в особисте життя, наслідком якого стало розірвання шлюбу з дружиною (діючою суддею Деснянського суду Києва).

Чернушенко-молодший, як виявилося, у 2015-2016 роках претендував на посаду  судді Фастівського міськрайонного суду Київської області. Але після висунутої підозри Вища рада юстиції його  кандидатуру не затвердила.

Але будь-яких доказів звільнення з роботи і непризначення Чернушенка на посаду судді саме через притягнення до кримінальної відповідальності суд не побачив.

Вища рада юстиції, відмовляючи у внесенні президентові України подання про призначення Чернушенка на посаду судді Фастівського міськрайонного суду Київської області, виходила з того, що кандидат не мав необхідного 3-річного стажу в галузі права після здобуття вищої юридичної освіти.

В Офісі генпрокурора проти позовних вимог повністю заперечували, наголошуючи, що слідство тривало так довго з вини самих підозрюваних, які переховувалися.

Проте Верховний суд вважає, що вимушена перерва у розслідуванні не змінює того факту, що людина перебуває під слідством, а тому компенсація стягується за весь період.

Наразі в сина екссудді Чернушенка залишається незакритим ще одне кримінальне провадження щодо розголошення державної таємниці — передачу стороннім особам копій клопотань і ухвал суду про проведення НСРД.

Соломʼянський районний суд Києва у березні 2023-го зупинив розгляд цієї справи. Адвокат подав довідку з військової частини, що його клієнт із 17 березня 2022 року мобілізований до лав збройних сил.


Автор: Ірина Салій

Джерело: «Судовий репортер» 

Exit mobile version