Токмацький напрямок є найгарячішим сьогодні, а Генштаб інформує суспільство дуже дозовано. Загалом помітне просування намітилося десь 10 серпня. Але слід мати на увазі, що локальні штурмові дії штурмових груп рівня “взвод” відбувалися постійно на різних напрямках (стратегія “тисячі порізів”), хоча загальна картина почала вимальовуватися ближче до середини серпня.
Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк у виданні LB.ua аналізує події на фронті впродовж вересня.
Фото: 55 оабр Запорізька Січ
На шахівниці було наступне (від правого флангу до лівого, від Нестерянки до Новопокровки): у Нестерянці оборонявся 503-й мсп 19-ї мсд 58-ї армії противника, у Копанях – 810-а обрмп ЧФ РФ та “Ахмат-Схід”, у Новопрокопівці – 70-й мсп 42-ї мсд 58-ї армії, у Вербовому – 11-й загін БАРС, у Новопокровці – загін 22-ї обрспп. Між Новопрокопівкою та Вербовим оборонялися 1430-й мсп ТрВ, 210-й мсп, 14-й загін БАРС, 201-й мсп, 71-й мсп, 1-й та 3-й загони БАРС. Дещо в глибині зосередилися: в Ільченковому – 291-й мсп, між Солодкою Балкою та Пшеничним – 104-й дшп 76-ї дшд, за Вербовим – 417-й розвідбат, між Вербовим та Новофедорівкою – батальйон 100-ї розвідбригади.
Довідково: ТрВ – територіальні війська, тобто піхота, для котрої не вистачило бойових машин, лише індивідуальна та місцями – колективна стрілецька зброя, важке дають, як є що дати. БАРС – “боевой армейский резерв страны”, резервісти; такі загони сформувала кожна дивізія/бригада. Нерегуляри, хоча досвіду набралися чималого. Ті з них, хто пережив півтора роки війни, звісно. Розвідбригада – таке собі екзотичне формування з двох батальйонів, дуже схожих на звичайні мотострілецькі, але має підрозділ РЕБ. Нічого страшного, коротше кажучи.
Кілька слів про систему оборонних рубежів та позицій на цьому напрямку. Інтернет пропонує купу ілюстрацій і схем, але повнота картини краще всього постає перед очі, як сам колись копав щось масштабне. Вручну. Бажано – котлован під фундамент будинку. Це не лише система опорних пунктів, пов’язаних між собою тактичним та вогневим зв’язком, протяжністю сотні кілометрів, але й понаднормово щільні мінні поля, протитанкові пастки, за лінією мінних полів – протитанкові рови та знову мінні поля ледь не під бруствери окопів першої лінії. В останні 75 років у світі такого ніхто не будував, навіть на навчаннях. І не долав теж.
1 вересня наші (оперативно-стратегічне угруповання військ “Таврія”) ударили на Вербове своїм лівим флангом та прорвали оборону противника на фронті близько 3 км. Це читається легко, а проривається важко, повільно та криваво. Але щоб ворог менше воював, а більше гадав, почали обходити правим флангом Новопрокопівку зі сходу. Ворог зосередився на утриманні Вербового та спробував загальмувати рух “Таврії” в напрямку на Очеретувате. Впродовж доби наші прорвали першу позицію противника, хоча й на вузькій ділянці. Успіх? Успіх!
До цього тактика противника була простенька – відступати в межах позиції, контратакувати і відновити становище, яке вдасться. На вечір картинка була така: 70-й мсп зачепився та утримував Новопрокопівку, 291-й мсп, побитий в боях раніше, готувався до контратаки з району Ільченкового, по рубежу Новофедорівка – Новокарлівка розгорталася 7-а дшд противника. Таке розташування ворожих військ явно натякало на ймовірну контратаку на флангах “Таврії”.
3 вересня ворог лягав кістками, зупиняючи рух “Таврії” на Вербове. І це йому вдалося. У сенсі лягти. А зупинити – ні. “Таврія” подолала батальйонні райони оборони першого ешелону противника з усіма їх мінними полями-ровами і пастками. Залишки 1429-го мсп ТрВ, 1-го та 11-го загонів БАРС відкотилися на західну околицю села. 417-й розвідбат 42-ї мсд стійко тримався на північно-західній околиці села та північніше нього. У Новопрокопівці окопувалися 201-й та 71-й мсп противника. 100-а розвідбригада втягнулася в бій за Вербове. Командування противника вирішувало, чи настав час для контратаки, чи ще ні. Бо статут пише, що противник має бути зупинений, а “Таврія” зупинятися ніяк не збиралася. Друга умова – боєздатний резерв, а наявний лише не особливо боєздатний. Проблема.
Цього дня трапляється прецікавий бойовий епізод. Ті, хто уважно слідкує за подіями на фронті, легко пригадають розгром російської колони під Вугледаром, коли “Чорні запорожці” взимку цього року дозволили втягнутися ворожій колоні вглиб мінного поля та у слушний момент завдали дуже потужного вогневого удару. Почалася паніка, ворожі танки кинулися відходити через мінні поля, більшість підірвалася, решта танків увімкнула задню, та трощачи свої ж вантажівки, подекуди з піхотою, спробувала відійти. Я “запорожців” знаю, там сильно не відійдеш, вони це ще в боях під Броварами показали. Підсумок бою – 33 знищені танки, близько сотні вантажівок, від 400 до 700 осіб убитими та пораненими. Точніше на болотах ще не підрахували. Так ось методичка про цей бій збереглася в штабі “Таврії”…
Є у росіян такий хронічний двієчник – 108-й дшп 7-ї дшд. Уроків не робить систематично. Взимку 22-го року вдерся на Херсонщину, вихопив фігурних, аж таких, що був убитий командир полку полковник Віталій Сукуєв. Ні щоб зібрати лахи та чкурнути до Новоросійська! Поїхали вони з Херсонщини під Мелітополь. По дорозі десь 50 бійців дезертирували, їх Росгвардія по всьому Приазов’ю шукала з собаками та вертольотами.
Отже їдуть вони по дорозі від Токмака до Новопрокопівки, а колону полку виявили наші спостерігачі і накрили залпом HIMARS. Бо не варто їздити вдень без маскування. Приблизні втрати 200-ми – від 230 до 350 осіб, тобто від 30 до 50% від підрозділу, що рухався. А полк мав контратакувати в районі Роботине – Вербове, але своїми рештками зайняв оборону в Новопрокопівці.
І знову даремно, як з’ясувалося: передові підрозділи були накриті вогнем артилерії “Таврії” касетними боєприпасами. А це вам не унітази по хатах на Херсонщині тирити! Побігли “ніхто, крім нас” так, що крім загороджувальних загонів зупинити ніхто і не зміг. Толком не взявши участі у боях, полк втратив на цьому напрямку від третини до половин особового складу і повністю втратив боєздатність. Ось така ціна маневрування без дотримання правил маскування.
4 вересня наші гризли оборону, а штаб противника все ще думав, як контратакувати. На флангах “Таврії” завислі дві ударні тактичні групи (звучить грізно, але в житті воно дещо скромніше виглядає). Командування противника яскраво натякало нашим на необхідність увести у бій частину своїх резервів або хоча б щось перекинути з напрямку на Очеретувате на фланги, там же ж загроза намалювалася! Наші проігнорували.
Тим часом з-під Лиману до Роботиного доїхала 76-а дшд противника (не вся поки) і її почали вводити в операцію: частково – північно-західніше Новопрокопівки, решту сил – на рубежі Копані-Новопрокопівка. Загалом дивізія зла та мотивована, бо відгребла під Гостомелем, Васильковим, на Херсонщині і все ніяк не заспокоїться. В обороні – стійка та агресивна, до речі. Таке застосування штурмової дивізії виглядає дещо дивним: по-переш – а як же ж принцип концентрації зусиль? А по-друге – російському командуванню що, не треба відвойовувати першу позицію свого прорваного головного рубежу? Нагадаю, ціна маневру дивізією з-під Лиману – повна зупинка наступу під Лиманом.
На вечір наша розвідка розібралася з побудовою противника на напрямку нашого головного удару між Новопрокопівкою та Вербовим: у першому ешелоні опинилися 70-й, 71-й, 291-й мсп. Сюди ж зібрали 1429-й, 1430-й та 1441-й мсп ТрВ, 1-й, 3-й, 11-й та 14-й загони БАРС, 201-й мсп 2-го АК (банда з бантустану «ЛНР»). А щоб нікому не прийшло в голову розбігтися, розгорнули заградзагін «Ахмат-Юг» (він же 249-й полк Росгвардії). Цікаво, що кадирівці, котрі мали б воювати у складі своєї рідної 42-ї дивізії у складі 78-го полку, чогось опинилися далеченько від епіцентру подій, десь між Новопрокопівкою та Копанями. Ударні тактичні групи на флангах посилилися 76-ю зліва та 7-ю дшд справа.
Замисел ворога – максимально уповільнити рух “Таврії” на Очеретувате і коли вона зупиниться – вдарити двома тактичними групами з флангів одна назустріч іншій. Є підозра, що штаб 58-ї армії противника бачить там перспективу оточити частину військ “Таврії”, розгромити їх і таким чином поставити хрест на нашому наступі в Запоріжжі.
6 вересня “Таврія” із впевненістю асфальтового катка продовжила свій рух вперед, одночасно посилюючи свої фланги. Ширина смуги прориву на вечір вже становила 4,5 км. У Вербовому 417-й розвідбат ворога, залишки 1429-го мсп ТрВ, 1-го та 11-го загонів БАРС були вимушені відходити на західну та північно-західну околиці села. У Новопрокопівці 71-й та 201-й мсп ворога, 3-й та 14-й загони БАРС намагалися утриматися на східній околиці села, але “Таврія” чогось з ними воювати всерйоз не стала і покотила далі на південь. Неочікувано так. І з’ясувалося, що Новопрокопівський вузол оборони, один з найпотужніших на Токмацькуому напрямку, наші просто обійшли з північного сходу. А й правильно, чого на дурних час гаяти?!
Зараз, до речі, штаб ворога має думати, як, де і коли ввести в бій свої 291-й та 210-й мсп, бо “Таврія” просто обійде Новопрокопівку зі сходу. Крім того, зволікання з контратаками на флангах виглядає, як писав Л.Керрол в книжці про Алісу “все дивніше і дивніше”. “Таврія” прорвала оборону, розвиває успіх, вже є фото захоплених ворожих гаубиць, тобто наші рухаються в міжпозиційному просторі, де розгортається арта, а на все це з трибун дивляться дві замріяні десантно-штурмові дивізії і нічого не роблять. Щогодини у противника зростає потреба чимось прикрити ділянку прориву, адже наш командувач не боїться за свої фланги та явно має чим відповісти.
Тим часом ворожі ресурси для глибоко внутрішнього споживання на вечір 6 вересня почали гомоніти, що “Таврія” не лише підійшла до лінії “зубів Суровікіна”, але й подолала її на фронті аж в 6 км. Побочка цього виходу – поспіхом відступив ворожий гарнізон з Новопрокопівки. Пишуть, що відступили майже не чинивши спротиву. Не знаю, треба перевірити.
Розклад на шахівниці наступний: Вербове – бої, Роботине – під контролем “Таврії”, південніше та східніше – сіра зона, Копані – під загрозою обходу з південного сходу. Щось серйозне ворог може організувати на рубежі Ільченкове – Солодка Балка, звідки до Токмака – кілометрів з 20. Купірувати наш прорив під Роботино у противника немає резервів, утримати займані позиці – далеко не факт, питання – як довго це йому вдаватиметься, наш тиск на Вербове зростає, швидше за все ворог відкотиться на Більмак (десь 52 км як напряму бігти полями). Токмак – потужний вузол оборони, але його втрата відкриє дорогу на Мелітополь.
Токмацько-Мелітопольську перспективу вже роздивилися окупантські структури: з обох міст закінчують вивозити документи прокуратури, поліції, слідчого комітету. Співробітники ФСБ покинули Токмак ще кілька днів тому, залишивши пару оперів та кинувши агентуру. Цікава дурня відбулася з так званими “виборами”: процес зімітували, кар’єрні висуванці з РФ та місцеві колаборанти омандачені, а те, що ледь не до кінця вересня там знову буде Україна, клоунів з кремлівського шапіто не особливо цікавить, здається. Ось чого напружувалися-то?
А карти тим часом показують, що в Токмацький укріпрайон “Таврія” якраз і не збирається. Наші явно задумали якийсь сюрприз. Чекаємо. Все буде Україна.
Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій