До Києва — за 15 годин, інструкції по користуванню зброєю для солдатів із «Вікіпедії», Путін ще в березні визнав, що війна пішла не за планом: головне з розслідування The New York Times
Видання The New York Times опублікувало велике розслідування причин невдач російської армії в Україні. З нього випливає, що спочатку до Києва путінська армія планувала дійти за 15 годин, солдати вчилися користуватися гвинтівками з «Вікіпедії», а Путін у приватних розмовах уже в березні визнає, що війна «іде складніше, ніж передбачалося». Видання “Агентство” виділило головне з цієї публікації.
Як провалився бліцкриг. Один з російських військових, які дислокувалися на початку війни в Білорусі, розповідає, що його підрозділ отримав «одночасно простий і дико оптимістичний наказ»: слідувати за машиною, що йде попереду, і дістатися до Києва за 18 годин.
Як свідчать дані бортового журналу підрозділу, який вивчили журналісти та три незалежні військові експерти, перші колони техніки мали дійти до Києва за 15 годин — до 14:55.
Одним із ключових пунктів цього плану було взяття аеропорту авіапідприємства «Антонов» у Гостомелі. Російські сили розраховували, що їхній напад на аеродром буде несподіваним, проте українські війська були готові до цього. За словами високопоставлених американських та українських чиновників, у ході боїв ЗСУ збивали російські літаки та гвинтокрили і знищили до 300 російських десантників. Про це свідчать і дані із захопленого російського бортового журналу.
Американські чиновники у розмовах з NYT також звертали увагу на низьку маневреність російських військ. Через централізацію системи управління їм зазвичай потрібно було від 48 до 72 годин, щоб узгодити нові цілі та оновити розвіддані. На той час українські військові зазвичай уже залишали старі позиції.
Деякі підрозділи також отримували суперечливі вказівки. 26-й танковий полк, накази якого проаналізувала газета, передбачав можливий опір українських військ, але від військових все одно вимагали безперешкодно пройти від українсько-російського кордону до Дніпра за 24 години.
Карта радянської доби сучасної України, Білорусі та Росії, знайдена з поля битви.
Радянські карти та роздруківки з «Вікіпедії». Однією з причин провалу початкового наступу могли стати погані розвідувальні дані, якими оперувало військове командування російської армії. Саме за рахунок цього на початковому етапі українська система ППО залишилася практично незайманою російськими обстрілами. Як пишуть журналісти, військовим командуванням використовувалися карти України ще за радянських часів. Як докази журналісти додають фотографію однієї з таких карт.
Деякі солдати не вміли користуватися зброєю і були змушені навчатися по статтям з «Вікіпедії», пише NYT. Журналісти розповідають про це на прикладі одного із солдатів російської армії — 54-річного Руслана, якого у вересні вбили на Харківщині. У рюкзаку окупанта виявили пачку паперів, серед яких були оголошення про розшук командирів ЗСУ та роздруківки статті з «Вікіпедії», де докладно описувалася робота його гвинтівки.
Російські солдати йдуть у бій з невеликою кількістю їжі, кількома кулями та інструкціями з Вікіпедії щодо зброї, якою вони ледве вміють користуватися.
Атаки на генералів. За словами американських чиновників, бойовий дух російських солдатів був настільки низьким, що Кремль вирішив перекидати на передову генералів. Однак українські військові дізнавалися про це і успішно атакували їх. У квітні візит до передової почав таємно планувати і начальник російського Генштабу Валерій Герасимов. Американська сторона знала про це, але приховала інформацію від українського командування, побоюючись, що ті завдадуть удару по позиціях, де знаходився генерал.
За словами співрозмовників, вбивство генерала Герасимова, на їхню думку, могло призвести до ескалації конфлікту. Українці все одно довідалися про плани генерала.
Генерал Валерій Герасимов
Американські чиновники попросили їх скасувати атаку із формулюванням: «Це вже занадто». Однак коли до них дійшло повідомлення, українські військові повідомили американцям, що вже почали атаку на позиції, де мав бути генерал. У результаті було поранено десятки військових, але Герасимов залишився цілим.
Реакція еліт. За словами депутата Держдуми від «Єдиної Росії» Костянтина Затуліна, у нього з’явилися перші підозри про те, що президент серйозно готується до війни у середині лютого. За його словами, 15 лютого він мав виступати від своєї фракції з промовою, яка мала сигналізувати про те, що вторгнення не буде. Але лише за п’ять хвилин до початку засідання він отримав повідомлення про те, що керівництво партії скасувало його виступ.
▪️Представники бізнесу очікували на зустріч з Путіним у лютому: вона постійно переносилася і в результаті була призначена на 24 лютого — день вторгнення. За словами мільярдера Андрія Мельниченка, обстановка того дня у вестибюлі Кремля була напруженою: усі були приголомшені подіями. «Це вторгнення, на мою думку, було просто ірраціональним. Я був шокований», — заявив Мельниченко журналістам.
Ще один мільярдер із присутніх на зустрічі з Путіним згадує, що надто пізно зрозумів задум усієї зустрічі: зробити їх «причетними» до війни. Сенс полягав, за його словами, щоб «замазати всіх присутніх» — щоб на них наклали санкції.
Визнання Путіна. Президент Росії ще у березні у приватних розмовах визнавав невдачі російської армії, пише NYT. Під час зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю Нафталі Беннетом він сказав: війна буде «набагато складнішою, ніж передбачалося». Журналісти пишуть про це з посиланням на два джерела, знайомі зі змістом переговорів.
Путін зустрічався з Беннетом і раніше: співрозмовники NYT розповідають, що під час їхньої зустрічі у жовтні 2021 року, коли мова зайшла про Україну, Путін «був у гніві». Беннет сказав йому, що Зеленський був би не проти зустрітися з російським президентом, на що той парирував: «Мені нема чого обговорювати з цією людиною. Він є посібником нацизму», — пишуть журналісти.
Як Україна готувалася до війни. До осені минулого року американська розвідка, про що писала газета Washington Post, вже знала про те, що Росія може напасти на Україну. 22 лютого, за два дні до вторгнення, глава МЗС України Дмитро Кулеба вирушив до Пентагону і заявив, що його країна відчайдушно потребує переносних ЗРК «Стінгер».
Міністр оборони США Ллойд Остін погодився допомогти і на тій зустрічі запитав: «Якщо вас витіснять з Києва, куди ви подаєтеся?». Кулеба на це заявив, що «навіть не збирається говорити чи думати про це».
Незабаром, як розповідають журналісти, на зустріч із українською делегацією прийшов голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. «Вони [російські війська] прибудуть до Києва за кілька днів. З танками та колонами з’єднань. Ви маєте бути готові до цього. Ви маєте бути готові. Якщо ні, буде бійня», – говорив генерал Міллі.
Але все не так сталося як гадалося. Російські війська були розбиті під Києвом та вимушені були тікати й від Чернігова та Сум.
Українські військові йдуть вулицею, де у квітні під Черніговом була знищена колона російської військової техніки. Даніель Берегулак для The New York Times
Росія не тільки провалила наземну та повітряну атаку, але й надто сильно довірилася іншому крилу свого хваленого арсеналу: хакерству. Ще до того, як пролунали перші ракети та постріли, в/ч 74455 російського ГРУ намагався проникнути в українські мережі та зламати їх. Але й тут нічого путнього не вийшло, хоча хакерам вдалось зламати систему супутникового звʼязку Віасат, у ЗСУ була резервна система, а потім зʼявився Старлінк, який похоронив російські мрії покласти український звʼязок.
Оскільки їхні плани щодо швидкої перемоги були зруйновані, російські війська раптово зіткнулися з найпростішою проблемою: вони не привезли достатньо їжі, води та інших запасів для тривалої кампанії. Солдати грабували продуктові магазини, лікарні та будинки.
«Хлопці ходили від квартири до квартири і виносили великі сумки — грабунок у всій красі», — написав один російський військовий у середині березня у своєму щоденнику, який знайшли українські війська на сході України та поділилися з репортером Times «Хтось бере лише необхідне, хтось бере все: від старих несправних телефонів до плазмових телевізорів, комп’ютерів і дорогого алкоголю».
У щоденнику солдат розповідає про полювання за ліками, їжею та іншими предметами першої необхідності, описуючи радість, яку відчули його люди, заходячи в продуктовий магазин.
«Ми знайшли все, чого нам так не вистачало, навіть солодощі», – написав солдат. «Всі раділи, як діти».
Сторінка із щоденника російського солдата, яку знайшли українські війська, де описується пошук цукерок і шкарпеток.
Путін підвів свою країну до війни, мріючи закріпити своє місце в російській історії. В ньому вбачали царя, а він просто збожеволів, наводить The New York Times слова одного з кремлівських обивателів.
