Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

Як викрадають дітей під прикриттям громадської організації «Батько має право»

Як викрадають дітей під прикриттям громадської організації «Батько має право»
Як викрадають дітей під прикриттям громадської організації «Батько має право»

Навесні цього року до журналістів видання  NGL.media звернулися кілька жінок, у яких колишні чоловіки викрали дітей. Спочатку журналісти просто не могли повірити: у деяких історіях йде мова про трирічок, яких забрали під час прогулянки і вивезли у невідомому напрямку. Після цього мами не бачили своїх синів та доньок роками.

Журналісти NGL.media верифікували список з 72 жінок, які зараз намагаються повернути своїх дітей. Усіх їх об’єднує те, що батько їхньої дитини став клієнтом або активістом громадської  організації «Батько має право». Ця організація уже майже дев’ять років організовує в Україні викрадення і переховування дітей, називаючи це юридичною допомогою чоловікам.

Ця організація має всі ознаки розгалуженої, але закритої секти, куди заманюють новобранців, користуючись їхнім пригніченим станом. Організація має харизматичного лідера, залежність від себе «віруючих» і неухильне виконання його настанов. Ну і головне: учасники ГО переконані, що вони потрапляють у коло обраних, а їх лідер регулярно повторює, що вони увійдуть в історію як батьки-реформатори. Реформувати мають намір українське законодавство. А поки це не вдалось, то використовують всі можливі прогалини.

Історія Алли Голинської

Алла і Вадим вчилися в одній школі маленького містечка Балта на Одещині, Вадим був на чотири роки старшим. Коли він закінчував університет, зустрів Аллу в місцевому кафе і відтоді вони почали спілкуватися, а згодом зустрічатися. Після п’яти років стосунків, у 2016 році, вони одружилися, а у 2017 році у них народилася донька Софія.

«Конфлікти в родині почалися, коли почала втручатися свекруха. Вона їздила на заробітки в Італію, а коли приїжджала, починала розказувати, хто що має робити. Дитину я вже народжувала сама. Батько дитини вперше до нас прийшов, коли доньці було два місяці», – пригадує Алла Голинська.

У березні 2020 року вони офіційно розлучилися. Алла не заперечувала, щоб Вадим бачився з донькою, проте він вирішив звернутися у службу у справах дітей, аби йому офіційно виділили конкретні години для побачень. Тричі на тиждень він бачився зі Софією у присутності Алли. У вересні 2020 року приїхав на чергову зустріч, під час якої вони планували гуляти у парку.

Алла Голинська з донькою Софією (фото з домашнього архіву)

«Я взяла самокат для Софії і ми з нею сіли на заднє сидіння  його машини. І тут сталося дещо дивне. Раніше він ніколи нічого не привозив, а тут каже: «Я дещо купив, будь ласка, занеси в будинок». В той момент я щось відчула, але Софійка наполягла і я вийшла з авто з торбинкою продуктів. Щойно закрила дверцята, чоловік натиснув на газ і поїхав геть», – пригадує Алла.

Це був останній раз коли вона бачила свою доньку.

Алла Голинська відразу ж звернулася в поліцію, але там порадили просто дочекатися закінчення «годин батька», тобто 20:00. Проте після восьмої вечора Вадим не вийшов на зв’язок.

«Ми поїхали в будинок колишнього чоловіка, там нікого не було. До нас вийшли сусіди, сказали, що о 16:20 він під’їхав, в машину сіла його мама, а далі поїхали у бік Вінниці. Їхні телефони були вимкнені. Наступного ранку я отримала есемеску від нього: «Софійка захотіла у Карпати, ми там», – розповідає Алла Голинська.

Вадима з Софійкою не було у місті півтора місяці. Але і після повернення до Балти він всіляко перешкоджав контактам матері з донькою, щоразу вигадуючи різні причини – дитина зараз спить, або не хоче бачитися, або не в настрої…

«У грудні [2020 року] суд виніс рішення про «негайне повернення» дитини до матері. Проте, коли ми приїхали додому до Вадима, моєї доньки там не було. Його забрали у поліцію, де він все ж розповів, що дитина з його мамою. Але за цей час свекруха просто втекла! Втекла у Вінницьку область до своєї подруги», – розповідає Алла.

Пізніше вже від поліцейських вона дізналась, що у подруги свекруха телефоном зв’язалась з якимось «Сашою», який сказав їхати їм на Умань, де він їх забере. Саме в Умані потім знайшли покинуту машину свекрухи.

Алла більше трьох з половиною років не знає, де її уже тепер семирічна донька. Софія офіційно оголошена у національний і міжнародний розшук як зникла безвісти, поки безрезультатно.

34-річний Вадим Голинський, оголошений у національний розшук за статтею про самоправство (ст. 356 КК) та невиконання рішення суду (ст. 382 КК). Його 56-річна матір Людмила Голинська оголошена у національний і міжнародний розшук за викрадення людини (ст. 146 КК).

Безпрограшна стратегія

Відразу після викрадення доньки Алла Голинська почала описувати цю історію у Facebook. Але уже перші коментарі її здивували. Активно коментувати викрадення дитини у маленькому містечку Балта раптом почав киянин Олександр Швець, при цьому його коментарі відрізнялись обізнаністю з ситуацією. Він агресивно заперечував її слова про викрадення і переконував, що дитина у безпеці з батьком.

Коли Алла з’ясувала, що цей Швець є керівником організації «Батько має право», яка декларує допомогу чоловікам у схожих конфліктах, то зрозуміла, що викрадення Софії не було імпульсивним вчинком колишнього чоловіка – це було більше схоже на сплановану і підготовлену акцію, яку проводять уже не вперше.

Тоді ж Алла почала шукати інших жінок, які опинилися у такій же ситуації.

На сьогодні відомо про понад 70 випадків, коли чоловіки після консультацій Олександра Швеця викрадали дітей у колишніх дружин. Це ключовий елемент стратегії його організації «Батько має право» – будь-яким чином і принаймні на кілька років відлучити дитину від матері. Далі уже простіше: або жінка зневірюється і сама припиняє боротися за дитину, або ж проживання дитини з батьком узаконюють через суд – на тій підставі, що вона уже і так давно живе з ним.

Олександр Швець стверджує, що така стратегія безпрограшна: «За вісім років ми програли у суді лише дві справи, але не програли жодної дитини». Він має на увазі, що навіть після рішення суду на користь матері його клієнти продовжують переховувати і утримувати викрадених дітей.

NGL.media відомо лише про один випадок, коли мати змогла повернути дитину у такій ситуації. Через два роки після викрадення доньки у її колишнього чоловіка виникли фінансові проблеми і він сам звернувся до неї пропозицією повернути дитину за 6500 євро. Вона погодилася і той справді віддав їй доньку.

Потрійне викрадення сина Влади Лало

Подружні стосунки Влади і Віталія Лало, які разом працювали у київській прокуратурі, зіпсувалися після того, як вони були змушені переїхати з орендованої квартири до його мами. Влада пошкодувала про це вже за кілька днів. Свекруха намагалася контролювати усі рішення сім’ї і принижувала невістку.

«В нас був перший і останній гучний скандал, де мене обізвали і принизили. Після того я щодня таємно виносила свої речі на пошту і врешті переїхала до своїх батьків у іншу область. Сину було півтора року, тоді ж я подала на розлучення», – пригадує Влада.

Уже за кілька місяців, у січні 2019 року, вона отримала позови від Віталія і його мами про встановлення часу спілкування з сином. Хоча жодних перепон, за словами Влади, у їхньому спілкуванні вона не чинила.

Під час усіх засідань суду Віталія Лало супроводжував адвокат Дмитро Незвіський, який, як з’ясувала Влада, тісно співпрацює з громадською організацією «Батько має право». «Що більше я дізнавалася про цю організацію, то більше ставало зрозуміло – він піде на будь-які кроки, аби забрати дитину», – розповідає Влада Лало.

Влада Лало з сином Сашею (фото з домашнього архіву)

За позовом батька суд встановив графік побачень і зобов’язав його повертати після них дитину до матері. Проте у грудні 2021 року Віталій без будь-яких попереджень забрав сина, написавши таке повідомлення колишній дружині: «Дитина захворіла, везу в Київ і тепер він житиме зі мною, ти його більше не побачиш». На той час жінка мала на руках постанову апеляційного суду, яка набрала законної сили, про відмову визначення місця проживання дитини з батьком.

Попри всі скарги та звернення до усіх можливих інстанцій, Віталій Лало не віддавав сина більше року. Він не просто переховував його, а й умисно дезорієнтував колишню дружину – наприклад, після початку російського вторгнення сказав, що вивіз сина у Яремче. Влада добралася туди переповненими потягами і кілька днів безрезультатно намагалася знайти сина на вулицях, аж поки зрозуміла, що він її просто обманув.

Врешті, жінка змогла вистежити, що її сина водять у нелегальний садок у одній з квартир Києва – і у лютому 2023 року їй вдалося забрати його звідти силою.

«Після повернення син регулярно відвідував психолога, ми планували віддати його до школи. Але 25 грудня 2023 року колишній чоловік [знову] викрав його просто на зупинці громадського транспорту. Для цього він залучив групу чоловіків, які просто відштовхнули мою маму, поки він силою посадив сина у машину і втік», – розповідає Влада.

Віталій Лало, прокурор Офісу генерального прокурора України

Це було сплановане викрадення. Опитані пізніше поліцією свідки  розповіли, що машина з викрадачами приїхала раніше і деякий час стояла біля зупинки, чекаючи слушного моменту. Серед ідентифікованих викрадачів був і Максим Карплюк, активіст ГО «Батько має право», який ще фігуруватиме у цій історії.

Зараз діючий співробітник Офісу генерального прокурора Віталій Лало є фігурантом у трьох кримінальних провадженнях за ст.146 КК (викрадення людини), ст. 126 КК (побої та мордування) і ст. 126-1 КК (домашнє насильство). Проте син досі у нього.

У коментарі NGL.media Віталій Лало підтвердив, що проти нього порушені ці провадження, зауваживши, що схожі справи порушені і проти його колишньої дружини. Він також наголосив, що його посада прокурора ніяк не впливає на цю ситуацію: «Я батько, я фізична особа, громадянин України, який захищає свою дитину у встановленому законом порядку».

Схема роботи організації

Найбільш дивовижною у всіх історіях є їхня надзвичайна подібність. Різні імена, міста, вік дітей та професії батьків, але у всіх випадках події розгортались за однаковим сценарієм.

Переважно, жінки самі віддавали дітей батькам на чергову заплановану зустріч. Як, наприклад, Анна Струніна з Дніпра, яка згадує, що син не надто прагнув їхати на канікули до тата у село Гатне під Києвом, але вона переконувала, що тато за ним сумує. Вже наступного дня, телефони і сина, і колишнього чоловіка були відключені. За кілька днів чоловік сказав лише одну фразу – «ти більше сина не побачиш».

Решта жінок розповідають те саме – відключені телефони, щонайменше на два тижні. Дитину повністю ізолюють від матері – жодних зустрічей, жодних дзвінків. При цьому важливим моментом є створення максимального святкової атмосфери для дитини: море, гори, подорожі, нові враження, відпочинкова вседозволеність. Це необхідно для створення контрасту з упорядкованим попереднім життям з мамою, де була школа чи дитсадок, розпорядок дня і рутинні правила.

Звернення матерів у поліцію не допомагають. Там просто не приймають заяви про викрадення – дитина перебуває з батьком, це законно і безпечно.

Повна і тривала ізоляція від матері – це загалом головна умова, яку повинні виконати чоловіки, які вирішили боротися за своїх дітей за правилами ГО «Батько має право». Це чи не найважливіший елемент «виграшного алгоритму», який голова організації Олександр Швець пропонує чоловікам. Потім це допомагає перемагати в судах. Адже це не просто психологічний розрахунок на втому і зневіру жінок, це реальна підстава для суду віддати дитину тому з батьків, з ким вона проживає останні кілька років. Судді ухвалюють такі рішення, керуючись інтересами дитини, щоб ще більше не травмувати її.

Ізоляція триває роками. І весь цей час дитина, якщо і спілкується з матір’ю, то лише по відеозв’язку і під наглядом батька. Багато матерів розповідали NGL.media, що дуже помітно як діти повторюють ніби завчені фрази і весь час позирають у сторону, для звірки правильних відповідей.

«Про інтереси дітей, зазвичай, не йдеться. У таких справах батько використовує дитину як інструмент помсти та засіб тиску на колишню дружину. Такий батько може залякувати дитину «з мамою опинишся під парканом на вулиці», «мама тебе не любить і здасть у дитячий будинок» чи маніпулювати дитиною, купуючи дорогі подарунки, не зважаючи на шкоду, яку завдає психічному здоров’ю та розвитку дитини», – пояснює адвокатка правозахисного центру «Жіночі перспективи» Галина Федькович, яка вже представляла десятки жінок, які зверталися до суду для визначення місця проживання дитини з мамою.

«Жіночі перспективи» ведуть низку справ, де батькам активно допомагає «Батько має право» (БМП). За словами Федькович, зараз таких випадків стає більше, оскільки дитина може бути інструментом ухилення від мобілізації. Цією можливістю відразу після викрадення сина у червні 2022 року скористався один з найактивніших членів БМП Володимир Крепосняк – ТЦК надало йому відстрочку від мобілізації як батькові, що самостійно виховує неповнолітню дитину.

«Нещодавно до нас звернулася за допомогою жінка, у якої колишній чоловік, який майже 10 років проживає окремо, «переконав» дитину-підлітка не тільки піти до нього жити, але й написати заяву до поліції, що мама нібито вчиняла насильство. Бо терміново потрібно уникнути мобілізації, – каже Галина Федькович з «Жіночих перспектив». – Такі справи, зазвичай, дуже складні. З’ясовувати, чи це вільне волевиявлення дитини чи результат впливу батька, чи це відповідає найкращим інтересам дитини дуже складно поки дитина проживає з батьком-кривдником».

Саме ці моменти – викрадення і свідоме налаштування дитини проти матері – зупиняє деяких батьків. NGL.media вдалося поговорити на умовах анонімності з чоловіком, який скористався багатьма порадами БМП у боротьбі за право бачити свою доньку. Наприклад, він придбав боді-камеру, щоб записувати всі зустрічі та розмови з колишньою дружиною і представити ці записи у суді. Деякі інші поради БМП він теж використовував, але викрадення дитини і налаштування проти матері, за його словами, суперечить і його принципам, і інтересам доньки.

Особиста історія Олександра Швеця

За кожним із відомих NGL.media десятків випадків викрадення дітей стоїть один натхненник – засновник і голова громадської організації «Батько має право» Олександр Швець.

Цей 48-річний майже повністю сивий чоловік середнього зросту створив не просто громадську організацію для допомоги чоловікам у складних життєвих ситуаціях – він створив ефективну бізнес-модель, що нагадує секту. Основою цієї бізнес-моделі стала його особиста життєва історія.

Олександр Швець заснував і очолив громадську організацію, яка під виглядом правозахисту фактично підштовхує чоловіків до кримінальних правопорушень

У 2010 році тоді 34-річний любитель подорожей і гучних вечірок Олександр Швець познайомився з 20-річною молодою співачкою Дашею Медовою. За кілька місяців вони одружилися.

Як розповіла NGL.media близька подруга Даші, цей шлюб не був схожий на обдумане рішення.

«Даша тоді тільки переїхала в Київ, стресувала у великому місті та з усіх сил шукала підтримку. Можливо, так вона хотіла знайти опору. Але Саша не виглядав надійним партнером, регулярно тусувався в клубах, любив розповідати, що пише книжку про сексуальні пригоди, вів блог про це ж і детально перераховував усіх партнерок, описував де, коли, з ким і куди… В мене склалося враження, що він психічно хворий чи одержимий», – пригадує подруга  Даші.

Тоді ж Олександр став продюсером Даші і вона брала участь у національному відборі на Євробачення, де зайняла четверте місце. У 2011 році у них народилася донька Варя, але стосунки, за словами друзів, помітно погіршилися.

Після народження дитини Даша на деякий час переїхала до подруги, потім до батьків у Херсон. Розповідала подрузі, що ходить до психолога. В цей час вона коротко підстриглася і помітно схудла. Тоді ж підписала контракт і стала вокалісткою відомого гурту «ВІА Гра», але у березні 2014 року без публічних пояснень покинула команду.

«Вона була дуже закритою. Наскільки я зрозуміла, у неї вже були борги і вся ця тяганина за доньку забрала останні сили», – пригадує подруга.

Ще одна подруга Даші розповідає, що під час розлучення Олександр робив усе, аби принизити жінку і зробити їй боляче. «Він закрив доступ до її публічної сторінки у фейсбуці. Потім продав її особистий ноутбук з усією інформацією, яка там була. До мене звернулися люди, які його купили з запитанням, чи ці дані потрібні», – каже вона.

Про приниження і знущання у стосунках розповідає і батько Даші – Володимир Кобець. У розмові з NGL.media він пригадує випадок, коли приїхав до Києва, або разом відсвяткувати новий 2015 рік. Тоді його здивувало, що зять вирішив святкувати не з родиною, а поїхав до друзів у Росію.

«Ми тоді з донькою та онукою розвернулися і поїхали у Херсон. А коли у січні 2015 року вони повернулися Київ, їх чекав сюрприз: мати Швеця поміняла замки у їхній спільній квартирі і не пустила Дашу з внучкою всередину. Відтоді почалося пекло», – пригадує Володимир Кобець.

Після цього Даша з донькою повернулася до своїх батьків у Херсон, а Олександр почав писати пости у фейсбуці про те, що його дитину викрали і переховують. З огляду на те, що Даша на той час вже була досить відомою, цю історію активно обговорювали медіа. Олександр також звернувся в поліцію із заявою про те, що його доньку викрали.

Швець не збирався зупинятися, у серпні 2015 року він зареєстрував громадську організацію «Батько має право» і навіть звертався до Європейського суду з прав людини. Даша зрозуміла, що і їй треба ретельніше захищатися. Вона долучила до матеріалів суду висновок спеціаліста про психологічний стан колишнього чоловіка. На основі аналізу публічних виступів Швеця і дописів у соцмережах психолог зробив висновок, що його погляди можуть негативно вплинути на виховання його доньки.

Швець і справді не приховує свої мізогінних поглядів, стверджуючи, що чоловіки від природи мають перевагу над жінками, а жінок називає не інакше як «мандалінами», «кошолками», «бабами» чи «старими клячами». Попри це Олександр Швець виграв суд, який визначив місце проживання дитини з батьком.

«Три з половиною роки я спав чотири-п’ять годин, вчив право, мав близько сотні судових справ, які програв. Врешті, було ухвалено унікальне рішення про визначення місця проживання дитини з батьком», – так Олександр Швець у червні 2018 року описував цей період свого життя.

За кілька тижнів після того Даша Медова зникла безвісти, вона досі перебуває в офіційному розшуку МВС. Ні рідні, ані друзі не знають, що з нею сталося.

Ціна переможного алгоритму 

Попри відсутність юридичної освіти, набутий у судах досвід Олександр Швець вирішив перетворити на бізнес, який сам він називає правозахистом. Зареєстрована ним ще у 2015 році громадська організація «Батько має право» (БМП) спочатку декларувала, що допомагатиме усім, хто бореться за право бачитися зі своїми дітьми чи онуками, без поділу на статі. Але уже незабаром риторика Швеця змінилася – організація допомагатиме лише чоловікам.

«Ми і дітей допоможемо залишити з батьком, і майно поділимо на користь батька, і з вашої квартири колишню допоможемо вигнати, і аліменти на неї повісити. А ви будете жити зі своєю дитиною, трах.ючи нових молодих кобіт, якщо часу вистачить після піклування за дитиною, та живучи нове життя», – ось приклад одного з типових дописів БМП у червні 2024 року.

На усіх публічних сторінках «Батько має право» у різних соцмережах вказаний єдиний контактний телефон – це особистий номер Олександра Швеця. Лише після розмови з ним є шанс потрапити у закриту групу в Telegram, де її учасники відвертіше обговорюють різні аспекти своєї діяльності, в тому числі і відверто незаконні.

NGL.media вдалося отримати доступ до цього чату і вивчити його вміст.

Проте для початку нам довелося вигадати правдоподібну історію. Журналіст NGL.media майже дві години спілкувався зі Швецем під виглядом батька двох дітей, одного з яких він намагається відсудити у колишньої дружини.

Під час телефонної розмови Олександр Швець справляє враження професійного продавця чи страхового агента. Він дуже багато говорить, майстерно маніпулюючи і підштовхуючи співрозмовника до потрібних йому висновків. На перший погляд він справляє враження відвертої людини, пропонує різні варіанти допомоги, але про ключові моменти – силове викрадення і переховування дітей – говорить обережно і обтічно. Не приховує, що за його послуги доведеться заплатити багато.

За якийсь час він пропонує перелік наступних кроків – «якщо ви справді готові повернути свого сина». Кожен з цих кроків має свою ціну.

Крок №1. Спершу треба вступити у закриту телеграм-групу «Батько має право», де можна спілкуватися з однодумцями. Це коштує 150 грн на місяць, передоплата відразу за три місяці. Саме так ми змогли потрапити у цю групу, яка наразі налічує 117 учасників – це близько 200 тис. грн в рік. Не особливо значна сума, але далі буде дорожче.

Крок №2. Далі клієнта чекає дві особисті консультації від Швеця. Перша триває дві години і коштує 300 євро (13,5 тис. грн за курсом НБУ). Друга консультація триває мінімум чотири години і коштує 600 євро (27 тис. грн). Сам Швець запевняє, що уже дав більше 20 тис. консультацій, що виглядає явно завищеною цифрою, але саме ці консультації складають основу його бізнесу.

Крок №3. Після запевнення «батька» про те, що гроші – не проблема, Швець перейшов до оплати адвокатів. За його словами, адвокати ГО «Батько має право» працюють під його безпосереднім керівництвом і займаються лише справами, що передбачають визначення місця проживання дитини з батьком. «Я точно найкращий у цій сфері у цій країні, – хвалиться Швець. – Адвокатів я контролюю сам – фактично, вони мої руки і ноги».

Адвокати БМП працюють на погодинній оплаті – 80 євро за годину. Оплачується і час простою, чи очікування в суді – 40 євро за годину.

Швець відразу попереджає, що судова тяганина може затягнутися на роки, тому клієнт відразу має покласти на депозит 1000 євро, поповнюючи його щомісяця ще на 250 євро – аж доки не збереться 3000 євро. Додатковий бонус у 500-1000 євро залежно від судової інстанції адвокат отримує за виграну справу.

Плюс потрібні гроші на збір доказів. Ця сума залежить уже від фінансової спроможності клієнта, проте Швець наполягає, що чим більше доказів, то краще. Йдеться про різного роду експертизи, насамперед психологічні. За його словами, БМП має «спеціалістів», які готові з цим допомогти. NGL.media знайшли цих експертів і з’ясували розмір їхніх гонорарів. Про це буде далі.

«Ми програли на даний момент всього два процеси. Але ми не програли дітей – тобто діти залишилися жити з батьками. В середньому, з Божою поміччю, кожні два-три місяці ми черговому батькові виграємо черговий процес. Але це процеси, які планувалися три-чотири роки тому», – стверджує Швець.

ЯКА РОЛЬ СУДДІВ У ТАКИХ ПРОЦЕСАХ?

Позиція суддів у процесах з визначення місця проживання дітей після розлучення є визначальною. NGL.media проаналізували судову практику усіх виявлених нами випадків, пов’язаних з БМП. Ми були впевнені, що виявимо певні закономірності і зловживання, але ні. Різні сторони цих процесів, звичайно не погодяться з цим висновком, кожна з таких сторін майже напевно наведе свої приклади упередженості суддів. Але об’єктивно ми цього не побачили.Натомість одна з юристок у розмові з NGL.media зауважила, що проблема з суддями полягає скоріше у їхній байдужості. Точніше, у тому, що суди не дотримуються спеціалізації і не виділяють для розгляду цих справ ювенального суддю. І не через злий умисел чи домовленість, часто просто бракує суддів.

Cудді, які не мають практики роботи з дітьми, можуть просто ігнорувати їхні особливості. Якщо чотирирічна дитина відмовляється зустрічатися з матір’ю – це не нормально. Суд має право і можливість це з’ясувати – викликати додаткових свідків, призначити додаткові експертизи тощо. Проте судді переважно не виявляють такої ініціативи і просто механічно виносять рішення на користь того, з ким дитина живе останній період.

Саме ця особливість українських суддів лежить в основі «успішного алгоритму» Олександра Швеця.

Загалом з розрахунку на три роки клієнт «Батько має право» має бути готовий заплатити щонайменше 10 тис. євро.

Звичайно, ця сума не враховує інших щоденних побутових витрат, які різко зростають у клієнтів БМП. Адже переховування дитини часто супроводжується переїздом в інше місто, що означає оренду житла.

Крім того, діти зазвичай уже не вертаються до звичайної школи чи садка, вони починають вчитися вдома або в приватних школах. Чому саме приватні? Тому що у деяких приватних шкіл є цікава опція – укладення контракту, який передбачає, що школа несе відповідальність лише перед людиною, яка уклала контракт. Іншими словами, така школа не дасть жодної інформації про дитину нікому, навіть матері – лише тому, хто платить.

Скриншот з закритого чату БМП про вибір дитсадка

У закритих чатах БМП батьки найчастіше радять один одному київську дистанційну школу «Оптіма», де рік навчання коштує 31,5 тис. грн. Такий формат навчання дозволяє залишати дитину вдома під постійним наглядом. Саме тут, за словами її матері, вчиться викрадена Софія Голинська, яка перебуває в офіційному розшуку МВС.

Як це можливо? Неодноразові спроби NGL.media отримати пояснення керівництва цієї школи завершилися відмовою від адвокатського об’єднання «Протас, Сорокін та партнери», яке обслуговує інтереси школи «Оптіма».

Що відбувається у закритих чатах

Після попередньої розмови і оплати Олександр Швець особисто додає усіх нових учасників до закритої групи «Батько має право Україна» у Telegram. Тут ви отримуєте доступ до 25 різних чатів за інтересами. Наприклад, є чат ТЦК, де учасники ділять новинами та порадами юристів з приводу мобілізації. Є група ДНЗ, де радять як зробити так, щоб мама не могла без згоди чоловіка перевести дитину у іншу школу. Є регіональні чати для різних міст – Дніпро, Одеса, Херсон, Львів, Харків.

Найцікавішим є чат SOS, куди можна писати тільки в екстрених випадках. Наприклад, у квітні 2024 року киянка Влада Лало знайшла свого викраденого сина у Броварах і викликала поліцію, щоб забрати його. Тоді у чаті SOS Олександр Швець закликав активістів БМП негайно їхати туди і тиснути на поліцію. Ця стратегія спрацювала – Влада так і не змогла забрати дитину.

Аудіозаклик Швеця у чаті SOS
https://ngl.media/wp-content/uploads/2024/07/shvec_lalo.mp3?_=1

Сюди ж пишуть, коли хтось потрапляє в ТЦК або має чергове судове засідання, де треба показати громадську підтримку. Члени БМП активно підтримують один одного – це одна з ключових характеристик цієї організації.

Саме в цьому чаті обговорювали викрадення доньки Алли Голинської з Балти. Нагадаємо, коли у грудні 2020 року суд виніс рішення про «негайне повернення дитина до матері» і поліція приїхала виконувати рішення суду, то дитини не було з батьком – за вказівкою Олександра Швеця бабуся везла дитину в сторону Умані. В той же час батько дитини Вадим  Голинський давав пояснення у відділку поліції. Звідти він телефонував Швецю, який особисто контролював всю ситуацію, а в чаті він прописував покрокові інструкції і вказівки учасникам щодо вивезення Вадима, тиску на поліцію, та організації інформаційної кампанії у соціальних мережах.

Після вивезення Голинського з Балти Швець регулярно робив пости про збір коштів для «існування його родини». Збір коштів для Голинського відбувався навіть у 2023 році. З постів також зрозуміло, що вони час від часу бачаться. Нагадаємо, що Вадим Голинський оголошений у національний розшук за кількома статтями Кримінального кодексу.

Попри те, що ці закриті телеграм-чати доступні лише для своїх, активісти БМП часто використовують для опису своїх дій кодові слова. Наприклад, силове викрадення дитини на вулиці називають «фортуною».

Більш поширений спосіб, коли батько просто не повертає дитини після умовленого побачення, тут називають  «поїхати на море». На практиці це означає, що їхати можна будь-куди (в гори, сусідню область або просто в Київ) – аби подалі від мами.

Додаткове шифрування навіть у закритих чатах свідчить про те, що активісти БМП розуміють незаконність своїх дій.

Психологи і юристи на зарплаті

«Ми розраховуємо результат процесу з вірогідністю перемоги до 90%. Чому не 100%? Тому що завжди є фактор дурака, є фактор грошей, є фактор можливостей [протилежної сторони]», – каже Олександр Швець.

Одним із ключових елементів у стратегії «Батько має право» є висновки психологів та експертів на підтвердження важливості батька у вихованні дитини і, відповідно, згубність впливу матері. NGL.media вдалося встановити, що такі висновки для клієнтів БМП пишуть переважно психологи Тетяна Вакуліч, Людмила Федосова і Віктор Вус.

Найчастіше у проаналізованих NGL.media справах зустрічаються імена Тетяни Вакуліч  та Людмили Федосової. Саме вони давали експертні висновки для Федора Олійника, для Тимура Заскалкіна, для Сашка Лало і для багатьох інших. Всі ці діти різного віку і живуть часто в різних містах та різних умовах, але всі експертні висновки для них написані як під копірку.

Тетяна Вакуліч (зліва) і Людмила Федосова (справа) готували десятки психологічних висновків на замовлення клієнтів БМП, які оплачував Олександр Швець (фото Instagram)

Ось, до прикладу, кілька цитат з висновків Людмили Федосової, які використані у щонайменше десятьох висновках щодо дітей, незалежно від віку та ситуації у сім’ї:

«дитина має тісну, надійну прив’язаність та позитивну прихильність до батька, який є її опорним об’єктом», «дитина намагається відсторонитися від матері, оскільки вона становить для неї загрозу», «примусове відібрання дитини від батька є неможливим без завдання дитині психологічної травми».

Психологиня Тетяна Вікулич використовує трохи інший набір фраз, але зміст такий самий.

Сам факт наявності однакових фраз, на думку опитаних NGL.media експертів, не є прямим доказом роботи Федосової і Вакуліч на стороні «Батько має право». Психологи справді часто оперують певним набором типових фраз. Проте NGL.media виявили більш вагомі докази тісної співпраці цих психологів з БМП – лише протягом 2021-2023 років особисто Олександр Швець заплатив Тетяні Вакуліч та Людмилі Федосовій щонайменше 310 тис. грн. Людмила Федосова відмовилась говорити з NGL.media про умови співпраці з БМП.

А психолог Віктор Вус отримав від Швеця майже 33 тис. грн у 2021 році. У розмові з NGL.media він заявив, що це «було дуже давно» і він більше не працює з Олександром Швецем і його організацією.

Тобто саме Олександр Швець платив за послуги психологів для інших учасників БМП. Вартість одного висновку психологів коливається від 6,5 тис. грн до 12 тис. грн.

Лише за п’ять місяців 2021 року Олександр Швець особисто перерахував Тетяні Вакуліч 78,5 тис. грн. Саме в цей період вона робила психологічні висновки для батьків-активістів БМП – це Сергій Мельник, Андрій Твердохліб, Вадим Голинський, Кирило Олійник та Дмитро Пузік.

У 2022 році Вакуліч отримала від Швеця 21,4 тис. грн – тоді вона, зокрема, готувала висновок одному з найактивніших членів «Батько має право» Володимиру Крепосняку. На той момент Тетяна Вакуліч перебувала за кордоном, куди вона виїхала з початком повномасштабного російського вторгнення. Тобто усі свої висновки про стан дитини і роль батька у її вихованні вона могла зробити виключно онлайн, спостерігаючи за дитиною через камеру комп’ютера, або ж взагалі не спілкуючись з дитиною. NGL.media не змогли отримати коментар Тетяни Вакуліч.

Можливо, саме через відсутність Вакуліч, у 2023 році Швець замовляв висновки переважно у Людмили Федосової – протягом року вона отримала від нього 145 тис. грн. Ці гроші вона отримала, зокрема, за висновки для ще двох активних учасників БМП – Владислава Мінтенка та Євгенія Криєвіньша.

Людмила Федосова (в центрі) в оточенні активістів ГО «Батько має право»

Отримані висновки психологів ще треба грамотно використати в суді, тому БМП працює лише з конкретними адвокатами. Олександр Швець наголошує, що саме він є мозком всієї організації і саме він все контролює. Він навіть у Facebook наголошує, що його адвокати ніколи самі не звертаються до клієнтів і не пишуть їм. Всі контакти – і гроші – йдуть лише через нього особисто.

Зараз «Батько має право» співпрацює переважно з київськими адвокатами Миколою Якименком та Ніною Каменською. Їхні послуги Швець також оплачує особисто. Наприклад, Ніна Каменська отримала від нього протягом 2021-2023 рр. понад 250 тис. грн. Вона не відповіла на запит NGL.media. За той же період Микола Якименко отримав значно більше – більше мільйона гривень. Він відмовився говорити з NGL.media про співпрацю зі Швецем, емоційно відреагувавши на питання про отримані від нього 1,13 млн грн: «Звідки ця інформація? Я вимагаю відповіді на це питання! Не вздумайте збирати про мене інформацію. Вам зрозуміло? Ще раз питаю, вам зрозуміло?!».

Члени організації і розподіл ролей між ними

Крім юридичного і експертного супроводу, є і інші люди, які забезпечують діяльність організації. Проаналізувавши діяльність БМП як по відкритих, так і по закритих джерелах, NGL.media змогли ідентифікувати кістяк організації – людей, роль яких дещо ширша, ніж у звичайних активістів.

Саме цей поділ та структурованість дає підстави говорити, що громадська організація «Батько має право» містить всі ознаки такої собі тоталітарної секти.

Тоталітарна секта – це відокремлена група осіб, що замкнулася в своїх вузьких групових інтересах, саме таке визначення дає тлумачний словник. А серед ознак секти, експерти визначають, зокрема, такі:

Про наявність харизматичного лідера ми писали вище. А тепер – про його наближене коло і розподіл ролей. Наші визначення цих ролей досить умовні: ми орієнтувались на діяльність, яку демонстрували чоловіки публічно та у закритих групах.

Насамперед, це «інформаційники». Це люди, які активно рекламують діяльність організації через власні історії успіху. Вони ведуть соцмережі, розповідають про своє життя та відповідають на коментарі у відкритих групах. Їхня основна роль – залучення нових клієнтів     

Основним інформаційником є Володимир Крепосняк, що мешкає в селі Гатне під Києвом. У цьому ж селі, до речі, живуть ще щонайменше троє батьків, пов’язаних з ГО «Батько має право». 43-річний колишній спортсмен зараз судиться відразу за двох своїх дітей. Після розлучення із Анною Струніною, він ще раз одружився і в другому шлюбі у нього народилась донька. Тепер уже його друга колишня дружина переїхала з дитиною з-під Києва, і за словами Струніної, дуже переживає за те, щоб він не викрав і її доньку.

Саме Володимир Крепосняк і його сусід по Гатному Кирило Олійник завжди є на фотографіях з судових засідань. Вони активно підтримують інших батьків під час судових засідань, точніше створюють публіку у залі, що часто є опосередкованим тиском на суддів. Раніше Олійник був досить успішним торговим агентом міжнародних компаній. Сьогодні він зі своїм сином є своєрідною живою рекламою успішності організації.

На думку колишніх дружин, і Крепосняк, і Олійник такою активністю відробляють послуги організації. З їхньої поведінки у закритій телеграм-групі, куди NGL.media отримали доступ, стає зрозуміло, що вони також виступають своєрідними торговими агентами, які ненав’язливо нагадують новеньким «А ви вже брали платну консультацію Саші? Це вам реально допоможе».

Також на фото з судів майже завжди фігурують автомеханік Владислав Мінтенко і таксист Сергій Калініченко. Саме Калініченко був одним з тих, хто допомагав Олександрові Швецю забирати його власну доньку. У липні 2019 року на телевізійному ток-шоу «Стосується кожного» Сергій Калініченко як представник БМП розповідав, що був присутній під час виконання рішення суду про відібрання доньки Швеця і саме він свідчив, що Даша Медова мала проблеми з наркотиками.

«Адміністратори» – це люди, які технічно підтримують діяльність групи у соцмережах. Насамперед, це Ігор Дубас, який опікується закритими чатами у Telegram – саме він відстежує оплати та додає нових учасників. А також Михайло Наумов, програміст, батько двох дітей, з одним з яких на початку повномасштабного вторгнення він виїхав закордон і зараз перебуває у Мексиці.

«Бойовики» – це насамперед 47-річний Максим Карплюк та 43-річний Олександр Стеценко. Саме вони допомагають іншим втілювати силовий сценарій відбирання дітей. А після того вони дають прихисток батькам з викраденими дітьми. Подейкують, за окрему орендну плату.

«Силовики». Окремо варто описати людей, які не світяться на фото, але однозначно є важливими для діяльності «Батько має право». Точніше їх посади та вид діяльності – це Віталій Лало, Артем Заскалкін та Святослав Городнюк.

Святослав Городнюк є колишнім правоохоронцем, який забезпечує для організації стеження за мамами та встановлює за потреби GPS-трекери на їхні автомобілі. Про виявлений у своїй машині трекер NGL.media розповідала зокрема Владислава Лало, слідча ДБР.

Артем Заскалкін є начальником відділу організаційного та правового забезпечення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону. Його історія давно публічна – такою її зробила Людмила Заскалкіна, яка вже майже два роки продовжує боротьбу за те, щоб бачити сина. В Instagram Людмила детально описує історію викрадення дитини з дитсадка.

Ще більше відомим є уже згаданий вище Віталій Лало, прокурор Офісу генерального прокурора, який двічі викрадав свого сина у колишньої дружини. У розпорядженні NGL.media є докази того, що Лало особисто заплатив Швецю щонайменше 36 тис. грн. Це порівняно небагато, тому не виключено, що він відробляє його послуги якимось іншим чином.

Є ще і «спонсори», які платять значно більше, ніж інші члени БМП. Наприклад, успішний аграрій з Кропивницького Андрій Твердохліб спонсорував створення великого промоційного фільму про організацію. Або власник туристичної компанії «Лакі-Тур» Ігор Весков, який за півроку заплатив Швецю майже 100 тис. грн. Тепер, судячи з обговорення у чатах БМП, Весков з викраденою дитиною виїхав закордон, де опинився у досить важкому матеріальному становищі.

Коментар Олександра Швеця

Всупереч наведеним вище фактам Олександр Швець заперечує і фінансову, і моральну сторону своєї діяльності. Після завершення роботи над цим розслідуванням NGL.media офіційно зв’язалися з ним для фінального інтерв’ю.

«Наші консультації безкоштовні. Я не займаюся комерційною діяльністю особисто. У нас, звісно, є інформація про гарних адвокатів, про інші ресурси. Туди люди можуть звернутися і за рахунок цих ресурсів реалізувати захист своїх прав», – заявив Олександр Швець, хоча раніше він же розповів агенту NGL.media під прикриттям про вартість усіх його послуг. Підтвердив оплату за консультації і прокурор Віталій Лало.

При цьому схоже, що саме Швець контролює усю фінансову сторону діяльності організації, збираючи усі гроші від клієнтів та особисто оплачуючи послуги юристів і психологів, свідчать дані джерела NGL.media.

Він також наполягає, що не несе жодної відповідальності за свою діяльність. «Ми лише радимо. Я кажу батькові – якщо ти хочеш повноцінно виховувати свою дитину, то бери і виховуй! Я ж не можу сказати, що саме їм треба робити. Це їхній вибір і їхня відповідальність», – заявив Олександр Швець.

Стосовно ж долі дітей, яких після його консультацій батьки викрадають силою, то він переконує, що усі ці діти самі втекли через насильство з боку матерів.

Висновки

Ми розуміємо, що не всі чоловіки, які навіть входять до закритих каналів «Батько має право», використовують дітей чи намагаються помститися колишній дружині. Частина з них, справді борються за дітей, з якими їм не дають спілкуватися колишні дружини. І вони через розпач готові використовувати різні способи боротьби.

Але у цьому випадку йдеться про розгалужену організацію, яка використовує розпач батьків для посилення власного впливу і прямо підштовхує їх на правопорушення.  Наявність у її лавах чинних та колишніх правоохоронців, успішних бізнесменів та політиків, дає можливість одній людині вирішувати долі цілих родин.

Усі дані, отримані з закритих чатів БМП, зокрема плани про «вивезення дітей на море», NGL.media передали жінкам, колишні чоловіки яких фігурували у переписках.

Автори Наталя Онисько і Мар’яна Вербовська, редактор Олег Онисько, аналіз даних Назар Тузяк, ілюстрації Y16 спеціально для NGL.media

Джерело: NGL.media

Exit mobile version