Західні коментатори, які стежать за російською війною в Україні, кажуть, що сподіваються якомога успішнішого українського контрнаступу, щоб вигнати російських окупантів, але визнають, що українські просування виявилися важчими.
Головний висновок наразі полягає в тому, що на відміну від блискавичного українського контрнаступу восени минулого року на Харківщині, в теперішніх бойових діях таких масштабних просувань ще не було. При цьому багато коментаторів вважають, що і зараз український контрнаступ приносить досягнення, навіть якщо вони не видовищні, пише Голос Америки.
«Звичайно, я розчарований», – каже військовий фахівець Ґустав Ґрессель, старший співробітник Європейської ради міжнародних відносин, який активно переконував уряд Німеччини надати Україні танки “Леопард”.
Ґустав Ґрессель, як і чимало його колег, вважає, що готовність російських військ до стримування українського контрнаступу «виявилася високою, або, принаймні, вищою ніж був рівень готовності росіян до їхніх зимових спроб наступати».
Він сказав Голосу Америки, що «про мінні поля було відомо, проте влітку росіяни також виявили кращу координацію застосування дронів і поєднання дій сухопутних сил з повітряною підтримкою».
«Але є досягнення і є можливість прориву. Українці ще не залучили всі свої сили в наступі. Якщо їм вдасться досягти прориву, тоді вони можуть пустити в дію ті сили і використати більше простору для маневру. Отже, наступ в певний момент може пришвидшитися. А тим часом бої на виснаження також можуть виявитися слабким місцем Росії. Вона покладається на дешеву піхоту: на мобілізованих, на підрозділи сформовані з в’язнів, щоб утримувати нерухомі позиції», – вважає фахівець.
Український солдат з мінометом біля Бахмута в Донецькій області.13 липня 2023 р.
Деякі західні коментатори припускають, що зараз українська армія має перевагу над росіянами в високоточній артилерії наданій західними партнерами і, очевидно, завдає російським військам відчутних втрат та створює умови для українських наступальних операцій.
Австралійський генерал у відставці Мік Раян наголошує, що російська армія готувалася до українського контрнаступу понад півроку і створила в окупованих регіонах України смугу перешкод «небачених іншими військовими за майже 80 років».
«Прорив комбінованих оборонних перешкод є найважчою справою для військового планування і виконання… Їхнє здійснення дуже повільне і призводить до високих втрат», – вказує Мік Раян, підкреслюючи, що для подолання мінних полів і для прориву перешкод використовується «техніка і технології, які не змінилися за останні півсторіччя».
Аналітик Франц-Стефан Ґейді, який каже, що у липні особисто був біля фронтової смуги в Україні та розмовляв з українським військовими та посадовцями, вважає, що український контрнаступ дуже повільний, бо йдеться про застосування переважно піхоти з підтримкою артилерії.
«Українські війська досі не опанували великомасштабні операції з застосуванням різних видів зброї. Операції здійснюються радше у послідовному, а не в синхронізованому порядку», – написав коментатор y Twitter, стверджуючи, що саме в цьому головна притичина повільного контрнаступу.
З цією оцінкою назагал погоджуються також інші помітні коментатори, але, наприклад, Майкл Кофман, старший співробітник Фонду Карнеґі, при цьому вказує, що те, як зараз воює українська армія, обумовлено її досвідом і можливостями, наприклад браком ефективної бойової авіації.
«Краще буде, якщо Захід підтримуватиме український спосіб ведення війни», – вважає Кофман, і пропонує не очікувати, що українці воюватимуть так, як можливо воювала б західна армія в значно коротших часових рамках і володіючи потужною авіацією.
На тлі цих дискусій провідний радник українського президента Михайло Подоляк закликає, до «політичних рішень: 1. Про розблокування надання Україні авіації, включно з літаками F-16. 2. Рішення про розблокування передання далекобійних ракет. 3. Рішення про збільшення постачань сучасних систем #ПРО та #ППО.»
«Усі ці рішення відомі, але головне – їх своєчасність. Щодо решти треба розуміти: росіяни мають бути вибиті з окупованих територій військовим шляхом, а путінське вторгнення – зазнати тотального фіаско. Будь-який інший «політичний» результат стане крахом системи глобального безпекового порядку та тріумфом кривавих людожерів по всьому світу», – підкреслює Михайло Подоляк.
«Західна зброя має великі можливості, але набагато важливіше те, хто з нею працюватиме і як можливості певних видів зброї інтегровані в комбіновані операції та наскільки вміло її застосування поєднується з іншими ресурсами», – каже Ґустав Ґрессель.
Він зауважує, що «один “Леопард-2” кращий за один танк радянського зразка, але “Леопард” не могутніший за 100 танків радянського чи новітнього російського зразка».
На прикладі “Леопардів” він вказує на те, що німецькі танки більш витривалі і краще захищають екіпаж.
Це на думку Ґустава Ґресселя дуже важливо особливо для тривало війни, бо натреновані досвідчені військові набагато цінніші за техніку.
«Танк можна купити інший. А знання і досвід командира танкіста незамінні», – каже він.
Саме досвідчені бійці, особливо командири, здатні виконувати завдання в межах масштабних наступальних операцій з записуванням різних родів військ і різних озброєнь.
«Більшість великих політичних рішень щодо постачання нових видів зброї Україні вже схвалена. Літаки винищувачі потрібні… Але, окрім того, потрібне збільшення обсягів постачань техніки, бо досі постачання було нижчим, або в деяких випадках лише трохи перевищувало рівень втрат. Ми ще не маємо таких обсягів постачань, за яких можна сказати, що Росія зазнає поразки в тривалі війни на виснаження, на яку розраховує Путін», – підкреслює Ґустав Ґрессель.