Яу судили 21-річного мешканця Київщини за співпрацю з російськими загарбниками

У Кропивницькому судили Костянтина Солов’я з Київщини, який погодився виконувати завдання невідомого співрозмовника з російським номером. Переписка в Telegram перетворилося на співпрацю — чоловік збирав дані про окремі об’єкти, зокрема через неповнолітнього знайомого.

На суді він визнав провину, але запевняв, що не до кінця розумів, у що втягнувся. Прокуратура наполягала: його дії — це допомога Росії, навіть якщо об’єкти зрештою не обстріляли. Як саме відбувався процес і що казав підсудний — розповідає МІПЛ. 

“Не усвідомлював наслідків”

Костянтину Солов’ю 21 рік. Він не мав постійної роботи, підпрацьовував на будівництві. На початку року його затримала СБУ, звинувативши у державній зраді. Обвинувальний акт до Фортечного районного суду скерували в серпні.

Прокурор Кіровоградської обласної прокуратури Володимир Лещенко під час судового засідання 19 вересня повідомив, що у січні цього року Соловей отримав повідомлення у Telegram від співрозмовника “Оператор” з російським номером. Той запропонував Солов’ю за гроші збирайти і надсилати інформацію про військові, енергетичні та інші об’єкти в Кропивницькому й області. Соловей погодився.

За даними слідства, згодом він залучив і знайомого — неповнолітнього мешканця Кропивницького, який, ймовірно, не знав, що збирав інформацію для росіян.

У січні цього року, за словами прокурора, “Оператор” доручив Солов’ю приїхати у Кропивницький та сфотографувати міський автовокзал, залізничну станцію й будівлю Кіровоградської обласної військової адміністрації. Соловей орендував житло за гроші від “Оператора”, виконав завдання та надіслав знімки з геолокацією.

Згодом він отримав нове доручення зняти будівлю залізничної станції та “Обленерго”. Крім того, Соловей сфотографував обласну лікарню й парковку біля будівлі ОВА. Того ж місяця “Оператор” наказав йому придбати GPS-трекер і відтак встановити його на автомобіль супроводу колони військової техніки.

— Він залучив свого неповнолітнього знайомого, який не знав про співпрацю з представником російських спецслужб. Разом вони сфотографували з прив’язкою до геолокації парковку біля будівлі Кіровоградської обласної прокуратури, — зазначив прокурор.

Після цього Соловей повернувся додому на Київщину, але знову отримав від “Оператора” завдання — зняти електропідстанцію та місце розташування 3-го окремого полку ССО у Кропивницькому. Виконати його він попросив того ж неповнолітнього товариша, знімки якого згодом переслав співрозмовнику.

Крім того, за вказівкою “Оператора” Соловей доручив неповнолітньому встановити GPS-трекер на автомобіль Військової інспекції безпеки дорожнього руху, що супроводжував військову техніку. Наприкінці січня підліток спробував виконати це завдання. Тоді ж його викрили. Невдовзі під варту взяли й Солов’я.

Як пояснив прокурор, обстрілів за переданими координатами не було, втім такі дії кваліфікують як державну зраду.

Після проголошення обвинувального акту суд з’ясовував позицію обвинуваченого.

— Ви провину визнаєте? — запитав Олександр Куценко, головуючий у колегії.

— Так, — коротко відповів підсудний.

— Обставини викладені правильно в обвинувальному акті?

— Є одне непогодження. Неповнолітній Р. був обізнаний, — зазначив Соловей, маючи на увазі, що його товариш розумів, що збирає дані для росіян.

Після цього прокурор запропонував розглядати справу у скороченому порядку — без дослідження всіх доказів. Закон дозволяє такий формат, якщо обвинувачений визнає провину й не заперечує проти матеріалів справи.

Суддя Олександр Куценко роз’яснив Солов’ю, що у такому разі він зможе оскаржити в апеляції лише міру покарання, але не докази, оскільки в такій процедурі вони вважаються доведеними. Соловей і його захисник погодилися. Тож Куценко дав слово Солов’ю для пояснення.

— Мені написав чоловік на ім’я Дмитро та запропонував роботу. Коли я погодився, сказав, що мені напише інший абонент, — почав розповідь Соловей. — “Оператор” повідомив, що треба фото й відео об’єктів дислокації. Я погодився і надсилав.

Надалі прокурор поставив кілька запитань, і Соловей підтвердив, що приїздив у Кропивницький для виконання завдань.

— Де ви брали кошти на оренду житла?

— Отримував на карту від “Оператора”. Через банківські українські картки.

— Чи пам’ятаєте, які об’єкти сфотографували й передали ви, а які — неповнолітній?

— Я передав автостанцію, залізничний вокзал, Кіровоградську ОВА, “Обленерго” ваше і стоянку прокуратури, — відповів Соловей.

Грооші він отримував щодня — загалом близько 50 тисяч гривень. Також він визнав, що придбав трекер. Втім, неповнолітній встановлював на авто інший, адже цей не прикріплювався.

— В мене тоді запитання, — взяв слово суддя Куценко. — З якою метою ви це робили?

— Отримати грошову винагороду, кошти, — тихо відповів Соловей.

— Ви потребували коштів?

— Так.

— Ви усвідомлювали, якими можуть бути наслідки? — продовжив суддя.

— Так. Але не сильно розумів, якими вони можуть бути.

— Тобто ви розуміли, що туди прилетить шахед або ракета, а наслідки — ні? Прилетить ракета — і зацвітуть рози, чи що?

Соловей лише кивнув. Далі суддя уточнив, як саме на нього вийшли співрозмовники.

— Я займався ремонтами у Київській області. Кидав у різні групи оголошення про пошук роботи. Мені написав якийсь Дмитро, запропонував співпрацювати. Сказав, що мені напише другий абонент.

— Ну це явно не будівельні роботи, — відреагував суддя. — А цей неповнолітній?

— Він мій знайомий, я йому запропонував.

— Цей “Оператор” давав конкретні вказівки, що саме потрібно фотографувати, чи лише окреслював загальний інтерес, а ви вже обирали об’єкти самостійно? Тобто він прямо зазначав, що його цікавить парковка прокуратури, чи загалом парковки біля силових структур?

— Він говорив “парковка прокуратури”, конкретний об’єкт.

— З якою метою він це питав, ви розуміли? — уточнив суддя.

— Так.

Далі на питання судді підсудний перелічив об’єкти, які сфотографував.

— Ви розуміли, якщо прилетить в обласну лікарню, загинуть люди? Наслідки усвідомлювали? — запитав суддя.

Хлопець лише хитнув головою.

— А скільки ж платили, якщо ви так халатно ставилися?

— Небагато. Дві з половиною тисячі у день, якщо передав дані. 

— А скільки будівельником ви заробляли? — продовжив суддя.

— Теж небагато. Тисячі півтори на день.

Після прокурор надав відомості, що обвинувачений осудний і не перебуває на обліку у психлікарнях. На цьому суд закрив судове слідство.

Дебати

Судові дебати у справі відбулися 3 вересня.

— Ну що, як настрій? — підбадьорливо звернувся до підсудного Богдан Урсаленко, його адвокат, залучений за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги.

— Та не дуже, — хитнув головою чоловік.

Тим часом до зали увійшла колегія суддів. Почалися дебати з виступу прокурора.

Володимир Лещенко заявив, що Соловей порушив конституційний обов’язок захищати країну під час війни й допомагав ворогу. Зокрема, передавав фото важливих об’єктів, а також спланував встановлення трекера для відстеження військової техніки. Крім того, залучив неповнолітнього.

— Єдиною правильною поведінкою в цьому випадку, на моє переконання, є повідомлення працівників правоохоронних органів про те, що на нього вийшли представники спецслужб Росії, — зазначив прокурор.

Він просив визнати Солов’я винним у державній зраді та призначити 15 років ув’язнення з конфіскацією.

Далі слово взяв адвокат Урсаленко. Він нагадав, що його клієнт співпрацював зі слідством і визнав провину, тож справа не затягувалася. Адвокат також наголосив, що наслідків від дій підсудного не було.

— Ваша честь, фактично весь шлях його злочинної діяльності був у рамках контролю з боку СБУ. Тобто латентність його діяльності вже була на мінімумі. Фактично, ваша честь, він майже від початку спілкування з цим невстановленим “Оператором”, був під повним контролем СБУ, — зазначив адвокат.

Він просив врахувати вік підсудного під час ухвалення вироку.

— Прошу врахувати, що він також є нашим співгромадянином, молодою людиною. Вважаю, що у держави в особі виконавчого органу була можливість раніше припинити його злочинну діяльність. Це не стосується справи, але стосується просто логіки. Чому раніше її не припинили й органи дозволили йому це робити не один день, а цілий місяць? — наголосив Богдан Урсаленко.

Захисник просив суд застосувати законодавчу норму, що дозволяє призначити покарання нижче, ніж визначено санкцією статті. Тобто призначити менш як 15 років ув’язнення:

— Він молода людина, яка ще навіть фактично не жила, не працювала ні на себе, ні на країну, не створила сім’ю. А ми людину, яка фактично покаялась, як то передбачає законодавство і навіть закон Божий, зараз відправимо на 15 років до місць позбавлення волі, не дозволивши йому виправитися на благо країни й своєї родини.

Захисник повідомив, що Соловей відмовився від пропозиції написати заяву на обмін до Росії. Він додав, що у Солов’я тут батьки та сестра, з Росією його нічого не пов’язує. За словами адвоката, підсудний не усвідомлював, що невстановлений співрозмовник у Telegram, ймовірно, був співробітником ФСБ.

— Я вважаю, що треба дати можливість змінитися і зрозуміти, що йому вже не 18 років, він вже не хлопчик і певні дії призводять до невідворотніх наслідків. І я радий, що працівники СБУ й прокуратури вчасно здійснили ці заходи й, слава Богу, жодних наслідків від його діяльності не настало, — завершив виступ адвокат.

— Обвинувачений, вам дається останнє слово, — звернувся суддя Куценко.

— Я дуже сильно каюся у тому, що робив, — лише сказав Соловей.

За пів години колегія у складі суддів Олександра Куценка, Наталії Іванової та Віталіни Мохонько проголосила резолютивну частину вироку: 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Підсудний сприйняв вирок беземоційно. Від коментарів відмовився.

Після засідання я запитала у прокурора, чому до відповідальності не притягнули неповнолітнього спільника Солов’я і чи є сенс в аргументі захисника про те, що варто було припинити правопорушення на початковій стадії спілкування обвинуваченого з росіянами.

Прокурор припустив, що неповнолітній, ймовірно, дав викривальні свідчення. Щодо позиції захисту, він зазначив: спецслужби могли паралельно перевіряти й інших причетних до злочинів, тому не втручалися в подальше спілкування підсудного з представниками Росії. Хто саме пересилав гроші обвинуваченому, слідство не встановило.

Авторка: Анастасія Зубова

Джерело: МІПЛ