Історія колишнього топменеджера «Укрзалізниці» Романа Веприцького — це наочний приклад того, як перетворити кримінальну справу НАБУ на 100 мільйонів гривень на успішний міжнародний релокейт. Поки українські правоохоронці вже чотири роки безуспішно шукають «зниклого безвісти» доктора юридичних наук з п’ятьма дипломами, сам фігурант спокійно керує заводом в Білорусі, консультує провладні фонди в Мінську, ходить на чай до білоруського прем’єра та продовжує методично поповнювати свою рекордну колекцію слоників.
Одним із бізнесменів, які прийшли на «тімбілдинг» до Палацу незалежності в Мінську, став Роман Веприцький — колишній топ-менеджер Української залізниці, якого оголосили в розшук за статтями про корупцію. З вересня 2022 року на батьківщині він офіційно вважається зниклим безвісти. Білоруське видання «Дзеркало» з’ясувало, що колишній чиновник мешкає в Білорусі: керує заводом, пов’язаний із провладним фондом і вже встиг поспілкуватися з прем’єр-міністром на нещодавній зустрічі у палаці.
Захоплююча кар’єра та звинувачення у «схемах»
«На відміну від більшості українських політиків і бізнесменів, Роман Сергійович має не одну, а одразу п’ять вищих освіт», — писав про Веприцького анонімний автор. Мабуть, у деяких вишах він навчався паралельно — у результаті став дипломованим фахівцем з державного управління, менеджером, землевпорядником, залізничником і доктором юридичних наук в одній особі. З 2009 року він працював на державних посадах у Дніпропетровській та Харківській областях, у 2015-му став депутатом обласної ради.
У 2017 році Веприцький перейшов до регіонального підрозділу Української залізниці, незабаром очолив місцеву філію. Уже в лютому 2020 року він отримав підвищення до директора з інфраструктури в материнській компанії, а ще через кілька місяців став членом правління. Видання «Стопкор» називало це рішення «одним із найдивніших за останні тижні», а керівника — «одним із головних авторів тіньових схем у залізничній сфері».
Зліт закінчився через місяць: Національне антикорупційне бюро України провело обшуки у керівника вдома та на робочому місці. Державні аудитори виявили у його діяльності фінансові порушення на суму приблизно 100 мільйонів гривень (близько 3,8 мільйона доларів на той момент). Його спочатку відсторонили від посади, а потім звільнили.
Сам Веприцький називав це рішення упередженим і стверджував, що діяв згідно із законом. У своєму звільненні він бачив реакцію впливових груп на його публічність та спроби боротися з корупційними схемами всередині компанії.
Як закінчилася та історія, невідомо: українські ЗМІ більше про неї не писали, а сам менеджер зник із публічного простору. Проте через два роки Національна поліція оголосила Веприцького у розшук.
У його профілі на сайті відомства зазначено, що його розшукують за такими статтями:
-
ч. 5 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах або групою осіб);
-
ч. 2 ст. 366 КК України (Службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки).
Веприцького хотіли взяти під варту, але не змогли знайти. У результаті його визнали зниклим безвісти з вересня 2022 року — у такому статусі він залишається й досі.
Нове життя в Білорусі
Усі перераховані вище події не завадили Роману Веприцькому знайти роботу в Білорусі у 2024 році. Він став директором заводу «Ізомат-комплект», який виробляє кріпильні елементи. Сам завод розташований в Івацевичах у Брестській області, а склад та офіс — у Мінську.
Фотографії на сайті та в соціальних мережах підприємства свідчать: заводом керує не просто однофамілець, а та сама людина, яку розшукують в Україні. Сервіс Amazon Recognition оцінює ймовірність збігу в 99,9%.
Веприцький також пов’язаний із провладним Білоруським фондом миру. Його можна побачити на заходах організації, у публікаціях його представляють як радника голови правління — тобто Максима Місько. При цьому на сайті фонду не згадується така посада.
Нещодавно Веприцький приїжджав до мінського Палацу незалежності на зустріч підприємців із прем’єр-міністром Олександром Турчиним. Судячи з фоторепортажу, він встиг звернутися до чиновника з питанням (а можливо — з пропозицією).
Цікаво, що колишній чиновник привіз із собою до Білорусі не лише інтерес до бізнесу та громадської діяльності, а й хобі. На сторінці Веприцького у «Вікіпедії» хтось склав довгий перелік його нагород і досягнень — наприклад, медаль «Лідери XXI століття», орден «Патріот України», перша діюча копія київського вокзалу.
У цьому ж списку — найбільша в Україні колекція фігурок слонів. До від’їзду їх було 3700, депутат навіть включав їх у свої щорічні декларації. У Білорусі Веприцький вступив до об’єднання колекціонерів, а цього літа отримав для своєї колекції спеціальний сертифікат. До речі, вона поповнилася: фігурок уже більше чотирьох тисяч.
Авторка: Олександра Реквісова
Джерело: «Дзеркало»