Мешканці та мешканки будинку на Позняках, де влітку стався вибух, повідомляють, що досі не мають обіцяного житла і не змогли забрати власні речі з помешкань. Навіть більше ― меблі і техніку почали просто викидати з вікон, незважаючи на попередні домовленості та протести.
Про це розповіла LB.ua одна з мешканок Марина Писаненко.
Фото: facebook/Марина Леонідівна Писаненко
“У п’ятницю, 16 жовтня, потерпілим призначили на 8-му ранку виніс речей, що лишилися у квартирах ― до цього ми мали ще три дні, і це мусив бути останній, «підчищання». На кожну квартиру виділяли 10 хвилин, прийшло 40 родин. Але директор будівельної компанії-субпідрядника, що проводить демонтаж, заборонив нам забирати речі. Він передав по рації наказ припинити роботу техніки, сам зайшов у квартиру на першому поверсі, вибив скло і почав через вікна викидати чужі речі. Потім причепив чотири гаки крана до решітки на балконі і дав команду її вирвати ― саме в аварійній частині будинку. Нам чотири місяці розказували, що споруда аварійна і заходити не можна!” ― говорить Писаненко.
Фото: facebook/Марина Леонідівна Писаненко
Марина від імені всіх потерпілих мусила б підписати акт на зупинення демонтажних робіт, але документ їй не видали, а в понеділок речі знову полетіли з вікон: “Нам не стало терпіння, і ми пішли під КМДА, вимагаючи зустрічі з Кличком. Зрештою, нас прийняв його заступник, і після розмови зупинив викид речей. Після обіду їх знову почали спускати люлькою крана, люди забрали майно”.
Потерпілим обіцяють, що більше такого не повториться і вони зможуть забрати решту меблів ще й у процесі демонтажу, але чіткого алгоритму не повідомляють.
Марина каже, що вся організація винесення речей була влаштована хаотично:
“Це було паскудно. Спершу нас усіх, 40 квартир, намагалися втиснути у два дні, а це нереально. Або ж ми викликали людей з перших трьох поверхів, а люльку в той день піднімали на 10 чи на 7. Дехто за цілий день так і не зміг потрапити у квартиру або ж чекали від ранку до вечора. Наприклад, я з родиною чекала від 8 до 17 і оплачувала простій автомобіля погодинно”.
Фото: facebook/Марина Леонідівна Писаненко
― У нас дуже ускладнений діалог. Леся Забуранна, що відповідає за це, ще 12 жовтня обіцяла сказати, коли ми будемо мати поштові адреси. Але ми досі не знаємо. Її помічники мовчать, а прямих контактів ми не маємо.
Мешканців і мешканок, що не мали житла, уже розселили зі школи-інтернату до інших гуртожитків.
Вибух у спальному районі Києва, біля станції метро Позняки стався 21 червня 2020 року. Тоді загинуло п’ятеро людей, 40 родин залишилися без помешкання.
Президент України Володимир Зеленський обіцяв, що нові квартири потерпілі матимуть уже через півтора місяця.