Верховний суд підтвердив рішення у частині стягнення 3 мільйонів гривень моральної шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на постанову від 9 жовтня.
Ввечері 30 грудня 2005 року на вулиці Артема в Києві незнайомець на вулиці зі словами «З Новим роком» облив 25-річній жінці обличчя сірчаною кислотою. Потерпіла зазнала непоправного знівечення обличчя. «Їй зробили декілька операцій з пересадки шкіри, а зараз вона готується до операції з протезування лівого ока, яке неможливо спасти, праве око дівчини бачить, але погано», — писали тоді в ЗМІ.
Зʼясувалося, що раніше, на початку грудня, співмешканцю постраждалої спалили автомобіль.
У лютому 2006-го поліція затримала нападника, який, начебто, майже одразу визнав вину і підтвердив версію, що діяв на замовлення колишнього співмешканця дівчини. Під час відтворення обстановки пояснював, що кислоту, начебто, хотів вилити лише на одяг. Підозрюваний, за даними ЗМІ, був засновником охоронних компанії і на початку своєї карʼєри, нібито, працював охоронцем Рината Ахметова і сина бізнесмена Щербаня.
Замовником злочину вважався 45-річний тодішній голова спостережної ради АКБ «ТАС-Комерцбанк». На 20 років молодша потерпіла була його підлеглою і коханкою, яка покинула його і почала зустрічатися з іншим чоловіком, чим дуже розлютила. Жінка та її новий співмешканець стверджували, що отримували погрози.
У квартирі імовірного виконавця нападу знайшли касету із начебто записом розмови із банкіром, який висловлював свої побажання розправи над потерпілими.
— Я бы хотел, чтобы на лице был у неё серьезный шрам какой-нибудь, э-э, какое-то повреждение. Я не знаю (відбувається посилення зовнішніх шумів відкритого середовища: шум транспорту, тощо). Чем-то сожжена какая-то часть лица, короче такое, чтобы она. Все, больше ничего. Все остальное пусть как бы, с этим живет, на здоровье. По крайней мере, когда будет смотреть в зеркало, будет, э-э, как бы думать иногда. С мальчиком, я естественно тоже хотел бы, чтобы у него шото на лице осталось (…) У меня… Сергей, у меня никаких, у меня никаких моральных препон как бы не существует. Естественно я бы хотел, штобы они как бы жили, были живы, здоровы, э-э…
— Ну остались жить.
— Остались живыми, потому што, э-э, это как бы жизни. Э-э, мне в определённой степени выжгли душу. Я не могу и не хочу как бы выжигать душу, это все сложнее. Я просто хочу, штобы за выжженную душу остались следы на лице, остались следы в фигуре. Девочка пусть хромает на одну ногу, мальчик на другую. У девочки как бы шрам на лице там, или кислотой сожженное лицо, ради бога. Порезанное ухо. У мальчика там шо-то тоже на лице и так далее. Ну и на здоровье. Пусть живут…
Із 1 квітня 2006 року до 29 травня 2006 року банкір перебував під вартою у Київському слідчому ізоляторі. Але у 2007-му судово-психіатрична експертиза показала, що чоловік став психічно нездоровий. А значить не може постати перед судом і до нього за наявності доказів скоєння злочину мають бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
У 2010-му чоловіка, який вважався виконавцем замовлення, засудили до 11 років увʼязнення. Однак апеляційний суд скасував вирок і повернув справу в прокуратуру для додаткового розслідування. Загалом суд повертав справу на дорозслідування 7 разів.
У 2015-му суд ухвалив виправдувальний вирок. Обвинувачений у нападі не визнав вину і повідомив, що раніше дав зізнавальні показання під тиском.
Зʼясувалося, що поліція виманила майбутнього підозрюваного на зустріч в центрі міста на Хрещатику. Незнайомець у цивільному, який, нібито, виявився працівником поліції, штовхнув його. Завʼязалася бійка і чоловіка затримали під приводом того, що при затриманні він чинив опір, не предʼявив поліції документів та намагався втекти. Затриманому призначили 15 діб адмінарешту і вже на другу добу під арештом визнав вину в нападі на дівчину і підпалі авто.
Суд вирішив, що такі дії поліції є незаконними. Адміністративне затримання відбулося фактично для можливості допиту чоловіка як підозрюваного у кримінальній справі, що становить свавільне позбавлення волі та є безумовним порушенням Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
Також суд суд визнав недопустимим доказом касету із аудіозаписом розмови. Прокурор не надав доказів того, хто і на яких підставах записував цю розмову. Сам обвинувачений заперечував фіксування розмови.
Виправдувальний вирок намагалися оскаржувати, але він встояв у всіх інстанціях. Щодо банкіра суд відмовився застосовувати примусові заходи медичного характеру та закрив кримінальне провадження, оскільки не доведено, що він вчинив суспільно небезпечні діяння.
У подальшому обидва фігуранти подали позови про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним переслідуванням.
Чоловік, якого вважали виконавцем злочинів, провів під вартою 7 років і 8 місяців. У 2021 році суд погодився стягнути йому 1,5 млн грн компенсації.
Колишньому банкіру присудили вдвічі більше — 3 мільйони гривень моральної шкоди.