Жовківський районний суд Львівської області визнав колишню співробітницю митниці винною в одержанні неправомірної вигоди і службовому підробленні.
Жовківський районний суд Львівської області визнав колишню співробітницю митниці винною в одержанні неправомірної вигоди і службовому підробленні.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 1 липня.
Обвинувачена працювала головним державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.
Заяву про злочин подав чоловік, який займається волонтерством і часто їздив через пункт пропуску. Протягом 2022 року він їздив через кордон близько 27 разів. 15 та 24 січня 2023 р. перевозив вживані шини в кількості 85-90 коліс, вага таких коліс приблизно 1 тонна.
Працівники митниці почали йому натякати, що потрібно платити за нескладання протоколу про порушення митних правил та безперешкодне ввезення в Україну вживаних шин для легкових автомобілів.
Зокрема, при черговій поїздці, при поверненні з Польщі, на митниці, приблизно у грудні 2022-го чоловік спілкувався із двома інспекторами. Обвинувачена бачила його, але з ним не говорила, а тільки посміхалася та підтакувала, коли її колега натякав на хабар. Чоловік звернувся у правоохоронні органи і надалі їздив під їх контролем. У січні 2023 року на пості була лише обвинувачена і він заплатив їй 6 тисяч гривень, щоб його пропустили з вантажем понад норму. 24 січня його не пропустили, сказали розвантажити бус, після чого він виїхав, трішки вигрузив бус, знову заїхав і заплатив 2 тисячі гривень.
Додатково свідок пояснив, що йому дали зрозуміти, що якщо він не заплатить, то не проїде. Зокрема інший працівник митної служби в присутності обвинуваченої сказав, якщо «здивуєш нас, то пропустимо». Обвинувачена це чула та посміхалася на такі слова. Гроші свідок передав, вклавши у свій паспорт. Інспекторка проставила необхідні штампи і повернула паспорт, але вже без грошей.
Щодо суми хабара йому розʼяснив напарник обвинуваченої, що це має бути 15- 20% від суми товару, яка є в машині.
Обставини справи підтверджувалися також матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.
Колишня співрробітниця митниці вину заперечувала повністю. Говорила, що при огляді авто не помітила товарів, які підлягають декларуванню і дала дозвіл на вʼїзд в Україну. На її думку, візуально вага шинне перевищувала 50 кг, а якщо і перевищувала, то незначно, оскільки це були вживані шини і, як їй пояснили для потреб військових, то вона, можливо, десь допустила службову недбалість, бо не переважила їх. Номер мобільного телефону вона справдні дала водієві, тому що була вказівка даватисвої телефони волонтерам. Змісту розмов із цим чоловіком вона не пригадує. Обвинувачена стверджує, що грошей серед документів для проїзду не було і вона їх не отримувала. Жодних пропозицій надання їй неправомірної вигоди вона не висловлювала. Висловлювання інших працівників митниці і, зокрема, фразу «здивуй нас, поїдеш назад», пояснити неможе, і вважає, що такі пояснення мають давати ті, хто такі це говорив.
Адвокат намагався довести провокацію злочину, а також те, що оскільки його підзахиснисна була службовою особою митного (правоохоронного) органу, то справа підслідна слідчим ДБР, а не поліції. Завуальовані пропозиції надання неправомірної вигоди це вислови, які можна трактувати по-різному, а, крім того, їх озвучили інші службові особи. Захисник стверджував, що докази від НСРД у цій справі є недопустимі, оскільки проводилися шляхом перетину заявником кордону з України в напрямку Польщі та назад, коли спецтехніка і кошти переміщались під контролем правоохоронних органів. А в матеріалах справи відсутнє відповідні доручення і запит про проведення в порядку міжнародного співробітництва.
Суд вважає, що доводи захисту спростовуються матеріалами справи.
Заступник керівника обласної прокуратури доручив досудове розслідування іншому органу, а саме поліції.. Причиною слугувало те, що протягом майже місяця у Територіальному бюро розслідувань, розташованому у місті Львові, слідчого для справи тк і не було визначено, матеріали не прийнято до провадження, що спричинило необґрунтовану тяганину.
Щодо НСРД, то фіксування розмови обвинуваченої, її рухів і дій під час одержання неправомірної вигоди проводилося виключно на території України.
Жінку засудили до 6 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна.