Народні депутати, які фігурують у кримінальних справах, часто тікають за кордон. Зокрема, нещодавно у відрядження за межі України дозволили виїхати «слузі народу» Сергію Кузьміних, якого вже кілька років підозрюють у хабарництві.
Як так виходить і чому топкорупціонерів не завжди вдається екстрадувати назад в Україну, в інтерв’ю ZN.UA розповів директор Національного антикорупційного бюро Семен Кривонос, з яким поспілкувалася Інна Ведернікова.
«НАБУ не дозволяло їхати за кордон у відрядження. Є частина підозрюваних і вже обвинувачуваних у суді, у яких зобов’язання щодо обмеження змінює суд. Зобов’язання не залишати місце проживання або територію області можуть змінити на дозвіл їздити лише по території України. Або ж термін обмеження пересування взагалі спливає й суд його вже не подовжує», – зазначив Кривонос.
Що стосується ще одного «слуги» Андрія Одарченка, підозрюваного у підкупі криптовалютою, то за даними НАБУ він перетнув український кордон поза зоною митного прикордонного контролю. Кривонос зазначив, що в цьому випадку Одарченко не був зобов’язаний носити електронний браслет, адже суд не продовжив таке зобов’язання.
«НАБУ не має права контролювати фігурантів кримінальних справ із моменту, коли справу передали до суду, без відповідної санкції суду. Контроль кордону — це зона відповідальності прикордонної служби. Але тут знов-таки питання системи. Топкорупціонери виходять під заставу, за певний час їхні зобов’язання щодо обмеження пересування зазвичай пом’якшують», – додав Кривонос.
За його словами, судовий розгляд може тривати роками. Цього, власне, і прагнуть підсудні та їхні захисники. Адже «поправки Лозового» нікуди не поділися.
«Браслетів у МВС бракує… Тобто немає чітко налагодженої державної системи, яка б гарантувала неминучість покарання», – додав директор НАБУ.
На питання, чи не зверталося Бюро по допомогу до влади, аби організувати продуктивні переговори про екстрадицію втікачів, Кривонос відповів, що це рішення вирішується виключно судом. Тобто саме судові органи тієї чи іншої країни вирішують, екстрадувати підозрюваного чи ні, з урахуванням обставин, зокрема й тих, що можуть загрожувати життю.
«Й саме повномасштабна війна, що триває в нашій країні, часто стає причиною відмови в екстрадиції. Та є й позитивні кейси, коли людину все-таки вдається повернути в Україну для притягнення до відповідальності. Останній такий — екстрадиція одного з підозрюваних у заволодінні нерухомістю держпідприємства «Національна кінематека України», – додав Кривонос.