Служба безпеки України повідомила громадянину РФ Алєксєю Хавєцкому підозру в порушенні законів і звичаїв війни.
Одним із місць утримання українських військовополонених і цивільних заручників є «Виправна колонія №7» Федеральної служби виконання покарань по Владімірскій області РФ (смт. Пакіно Владімірскої області).
Щонайменше з січня 2023-го заступником начальника з безпеки і оперативної роботи в цій установі є Алєкєй Хавєцкій, який тривалий час працював на керівних посадах в системі виконання покарань.
У змові з іншими керівниками колонії та співробітниками Хавєцкій вдавався до жорстокого поводження із полоненими, щоб примусити їх до надання неправдивих показань, прийянття громадянства РФ.
Полонених били і катували струмом, який підводили через військово-польовий телефон, відомий як «тапік». Утримували в неналежних умовах. Засоби для прання спідньої та постільної білизни і туалетний папір не надавались. Прийняти душ можна було раз на тиждень і при цьому полонених змушували повністю роздягатися в камерах та бігти до душових приміщень повністю оголеними.
У черзі на прийом душу, незважаючи достатню кількість вільного місця у приміщенні, полонених змушували ставати дуже близько один до одного в ряд, обличчям до спини, таким чином, щоб оголені статеві органи притискались до оголених сідниць особи, яка стоїть спереду.
Різновидом знущань було примушування полонених до імітації гомосексуальних статевих контактів.
Якось наприкінці травня 2023-го один із увʼязнених колонії висловив полоненим вимогу, щоб вони доторкались до інтимних частин тіла один одного та імітували гомосексуальний статевий акт в різних формах. Вимога виконана не була, вʼязень неодноразово її повторював, але сам не міг змусити полонених підкоритися. Тоді підключився Хавєцкій. Під час видачі їжі він та інші працівники колонії змусили полонених імітувати гомосексуальний статевий акт.
У подальшому полонених змушували це робити також у приміщеннях для прийому душу, медичній частині, прогулянкових двориках та інших місцях на території колонії. Траплялося, що полрнені при цьому бували голі, а також мусили придумувати та виконувати різні сюжетні лінії. За імітацією статевого акту, окрім Хавєцкого, спостерігали інші працівники колонії, іноді до десяти осіб, які одночасно дивилися і давали вказівки, що робити.
Одного разу полнені зігнуті поперек бігли строєм по коридору на прогулянку. Хавєцкій різко зупинив стрій, так що полонені вдарилися нахиленими головами у сідниці тих, хто біг попереду. Коли це сталося, один із спецпризначенців підійшов і завдав полоненому штовхаючий удар гумовою палицею в область анального отвору. Полонений впав і зміг підвестися і продовжити рух тільки з допомогою інших полонених.
Іншим разом спецпризначенець різко зупинив стрій, коли полонені бігли повністю голі після прийому душу і вдарилися головами об оголені сідниці тих, хто біг попереду. Працівник колонії підійшов і вдарив палкою по сідницях останнього, хто біг у строю.
Також полонених змушвали танцювати в парах, притискаючись один до одного і торкаючись до інтимних частин тіла один одного.
Крім того, полонені не отримували достатнього харчування. Іноді їх на тиждень позбавляли хліба під час видачі їжі. А потім їм одноразово видавалось по буханці на одну людину і вони мали до 15 хвилин часу, щоб її з’їсти. За спробу приховати чи викинути хліб полонених били.
Швидке споживання хліба, після того як він був відсутнім у раціоні впродовж тривалого періоду часу, викликало у полонених розлади харчової системи у формі діареї та блювання.
При цьому в камері був лише один унітаз, тому чого дефекація та блювання вимушено здійснювались прямо на підлогу. Імовірно, саме такого результаті добивалися Хавєцкій та інші працівники колонії та особи, які відбували там покарання.
Коли полоненим ставало зле, Медична допомога їм не надавалась, а натомість згадані особи особисто приходили поспостерігати за цим та словесно познущатись.
Щонайменші двічі — у грудні 2023 року і в лютому 2024 року — Хавєцкій особисто був присутній, коли полоненим було зле, внаслідок переїдання хліба, при цьому висловлював своє задоволення побаченим.
Навесні 2024-го полонені захворіли на коросту. Але хворих не перевели в ізолятор і не видали їм ліків. Єдине, що зробити працівники колонії, це забирали у людей весь одяг, особисті речі та постільну білизну. Як наслідок хворі протягом тривалого часу цілодобово залишалися у камері зі здоровими полоненими, ходили в душ, на прогулянку та інші місця в повністю оголеному вигляді.
Коли хвороба дуже поширилася, то полонених могли переміщати в спеціально відведені камери і утримували там повністю оголеними аж до самого видужання.
Вся ця інформація була отримана слідчими від українських військоволонених, яких звільнили в результаті обміну.
Один із них потрапив у полон ще у березні 2022-го і перебував у Бєлгородській області — спочатку в таборі у селі Ржевка, а потім у СІЗО міста Старий Оскол. Пізніше його перемістили до СІЗО в місті Новозибків Брянської області РФ, а наприкінці до вже згаданої «Виправної колонії №7» у Владімірскій області, де він утримувався до обміну. На момент звільнення чоловік важив 60 кг при зрості 184 см, а звичайна вага його до потрапляння в полон становила 110 кг.
Інший військоволонений перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони і спочатку утримувався у таборі для військовополонених десь на території Білорусі, потім був переміщений до СІЗО №2 (м. Новозибків Брянської області, РФ) і до виправної колонії №7 (смт. Пакіно Ковровського району Володимирської області РФ), де утримувався до обміну. На момент звільнення чоловік важив 70 кг при зрості 179 см, а звичайна його вага була 110 кг. // Судовий репортер