Миколаївський районний суд Миколаївської області виправдав 54-річну Світлану Оголь від звинувачення у державній зраді.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 8 листопада.
Йдеться про жительку села Кашперо-Миколаївка Баштанського району Миколаївської області. У березні 2022-го, під час окупації, жінка, нібито під час спілкування та спільного проведення часу із російськимим військовими повідомляла про місцевих жителів, в тому числі тих, які могли б організувати рух опору. За це отримала грошову винагороду в 500 гривень, а також дозвіл вільно пересуватись по селу незважаючи на комендантську годину.
За місцем проживання Оголь були вилучені консерви і нагрівачі для їжі російського виробництва росії.
Початково Оголь звинуватили також в тому, що вона назвала росіянам адресу проживання учасника АТО. Окупанти пішли туди і вбили атовця і ще одного чоловіка, якого застали в будинку. За кілька місяців до винесення вироку прокурор у судовому засіданні від цієї частини обвинувачення відмовився як такої, що не підтверджувалася доказами.
Підсудна вину не визнала. Із чоловіками, видачу яких окупантам їй спочатку інкримінувалося, вона контактів не підтримувала, де вони знаходились не знала. Оголь показала, що російські війська зʼявились поблизу села 4 березня, а 8 березня почали обхід по будинках, перевіряли документи і шукали диверсантів. Вона тоді була в будинку сусіда, а раніше ночувала в інших сусідів, тому що разом було не так страшно. Вранці 9-го березня вона збиралась додому і почула, як хтось гукає з двору, вийшла і побачила солдата, як вона зрозуміла, чеченця, тому що той казав, що він від Кадирова. Окупант витягнув гроші — 500 гривень і запитав, що можна на них купити. Оголь відповіла, що усі магазини вже пограбовані і нічого він не купить. Тоді солдат сказав, що хай залишає гроші собі і, як вона припускає, поклав ці 500 гривень їй до кишені, але цього вона не памʼятає, бо була розгублена. Потім вийшли сусіди і солдат почав запитувати їх, чи в них можна купити мʼяса, а вона в цей час пішла з двору до свого будинку покормити собаку. Вона запевняла, що більше напряму з військовими не спілкувалась, окрім випадків перевірки документів. Староста попередила, щоб на запитання, де чоловіки, відповідали, що на заробітках у Польщі. І вона так одного разу відповіла.
9-го вона з білою повʼязкою йшла вулицею і бачила, що сусід спілкується з окупантом. Ніхто вдень не забороняв пересуватися. Вона привіталася, а російський солдат почав казати, що вони не хочуть цієї війни, але був напідпитку, але його одразу забрали інші військовослужбовці. Чому сусід вказує на неї Оголь не знає, адже до нього самого солдати ходили з першого дня. З окупантами вона спиртне не розпивала і з ними в будинку не ночувала.
14 березня росіяни поспіхом залишили село, покинули своє майно і хто хотів, той собі і забирав їх речі, у тому числі продуктові пайки. Вона також собі дещо взяла. А 15-го числа сусідка зі своїм чоловіком та українськими солдатами викликала її у двір і прилюдно звинуватила, що вона здавала окупантам списки і через це людей забирали на допити. Потім підійшли співробітники СБУ і її затримали. Інший сусід при всіх характеризував її, що вона алкоголічка і злягалась з окупантами. Оголь просила виправдати її через невинуватість, що вона не робила того, що ставиться їй у провину.
У вироку є посилання на показання восьми свідків.
Сусідка, яка публічно мала сутичку щ Оголь, розповіла, що її чоловіка російські солдати забирали в школу на допит. Одного разу свідок на вулиці розмовляла з господарем магазину і підійшла Оголь та просила дати спиртне, тому що її за цим прислали. Потім підійшли двоє військових РФ і хотіли забрати Оголь, щоб та допомогла старенькій жіночці, знайомій, яка проживала біля школи. Сусід розказав, свідку, що його попередили російські військові, що Оголь працює на них і показали конкретно на неї. Після звільнення села свідок на фоні обурення в присутності українських солдатів запитала Оголь навіщо вона це робила, а та відповіла: «А що б ти робила?» і за це свідок застосувала до неї силу. Українські військовослужбовці, коли село звільнили, також сказали свідку, що Оголь працювала на росіян.
Інший житель того села розповів, що має там магазин і Оголь є йому сусідкою. Під час окупації 8-го березня його та інших чоловіків забрали до школи і допитували, хто з чоловіків є в селі і хто пішов до ЗСУ. Після допитів свідка підійшли двоє солдатів-дагестанців і попередили, що тут по селу ходить маленька жінка і може здати, якщо про росіян будуть говорити погано, попросили попередити інших про неї. При цьому окупанти показали на Оголь, яка стояла поряд із криницею. Сказали, що вона розпивала з ними з алкоголь і отримує цигарки в будинку навпроти школи. Після звільнення села приїхали з СБУ і забрали Оголь. Пайки російські видавали усім і при обшуку будинку Оголь виявили такий же пайок.
Ще одна жінка показала, шо колись із Оголь вони разом працювали у пекарні. 9-го в будинок свідка заселились 14 військових РФ і розпитували, де знаходяться чоловіки, але про когось конкретного не питали. Про 500 гривень Оголь сама їй розповідала, що солдати запитували, можна купити за ці гроші, а вона сказала, що пачку цигарок, то вони їй ці гроші подарили. Свідок на чула про інших людей, які отримували б від росіяни у дарунок гроші, але односельчани отримували пайки і цигарки, просто про це не говорили. 9 березня Оголь була з нею з вечора у підвалі вдома, тому що тривав обстріл і була тверезою. Вранці вони сиділи на кухні і там було декілька військових РФ, але вони навіть не розмовляли.
Знайомі і родичі розповіли, що останні роки Оголь заробляла дрібними роботами людям по найму і трошки випивала, але загалом відгукувалися про неї позитивно. Вона дійсно може випити, але є добропорядною, чесною, їй довіряли ключі від житла і гроші. Після окупації вона заходила до сусіда і допомогла йому з доглядом матері похилого віку. В їх селі були атовці в половині родин, але під час окупації вони не постраждали.
Племінниця Оголь розповіла, що через три дні з початку окупації села у її дитини піднялась температура і вона з малими дітьми городами перейшла жити до іншої своєї тітки, а старші діти залишились вдома і ховались там у підвалі. Потім вона дізналася, що її старших дітей росіяни вигнали з будинку. Зі слів своєї сусідки жінка дізналась, що її тітка Оголь перебувала також перебувала в хаті. Коли племінниця спитала, що вона у неї робила, то Оголь, начебто, сказала, що охороняла будинок, щоб нічого не вкрали. Але з хати викрали телевізор та інші цінні речі. Зі слів сусідів, у хаті проживало 9 руських військових. Після їх них лишилося багато пляшок від спиртного. Чим займалась Оголь із військовослужбовцями РФ племінниця не знає. Проживати у своєму будинку вона Оголь не дозволяла. Але вона охарактеризувала тітку загалом позитивно, хоча та може випивати.
У підсумку суд жінку виправдав. Показання свідків, що військовослужбовці Росії вказали на обвинувачену як на ту, що може “здати”, оскільки вона приходить до них, не можуть бути покладені в основу висновку про її винуватість. Адже це фактично показання зі слів невідомих осіб, військовослужбовців країни-агресора й інформації, яку б можна було перевірити наявними доказами, не містять. Показання свідка про те, що протягом якогось невідомого періоду окупації Оголь знаходилась в її будинку разом з військовослужбовцями РФ, проти чого Оголь не заперечувала, надаючи своє пояснення цьому, не можуть бути використані на користь обвинувачення, оскільки цей факт сам по собі не утворює фактичні обставини обвинувачення. Отримання 500 гривень від військовослужбовців РФ визнається і пояснюється Оголь і така її версія була підтверджена свідком обвинувачення. Немає інших доказів, що жінка одержала ці кошти від військовослужбовців РФ саме як грошову винагороду за дії на шкоду Україні. Тобто даний факт відповідає обвинуваченню, але не містить складу інкримінованого злочину, оскільки не співвідноситься з поняттям “допомоги у проведенні підривної діяльності проти України”. Привілей пересуватися в комендантську годину є недоведеним, оскільки показання свідків різняться в цій частині. Один свідок сказав, що був запроваджений жорсткий комендантський режим із забороною перебування на вулиці, а інші двоє свідків говорили, що пересування було можливим за умови носіння білої повʼязки. Також показаннями свідків встановлено, що Оголь не демонструвала прихильності до країни- агресора.
За даними СБУ, декілька населених пунктів Баштанського району, у тому числі село Кашперо-Миколаївка, з 4 по 16 березня 2022 року були окуповані військовослужбовцями 205 окремої мотострілецької казачої бригади і підрозділами 7 гвардійської десантно штурмової дивізії РФ.