Приморський районний суд міста Одеси визнав невинуватим начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 12 червня.
12 березня 2018 року юристка Затоківської селищної ради подала заяву, що чиновник Держміграції вимагає неправомірну вигоду за сприяння у видачі посвідок на постійне перебування для двох громадян Королівства Йорданії — студентів Одеського медичного університету.
У подальшому зафіксовано, як посадовець пояснює жінці, що для отримання посвідки іноземцю необхідно одружитися із громадянкою України чи жінкою, яка має посвідку, мати батьків громадян або зробити інвестиції в Україні. Він розʼяснює, що студентам слід одружитись, бо коли закінчиться навчання, тимчасове право проживання в Україні скасовується і тоді їх ніхто не одружить.
Водночас обвинувачений нібито озвучив, що така допомога буде коштувати 5000 доларів для однієї особи. І при цьому підкреслив, що лише у випадку надання йому неправомірної вигоди займеться цим. Якщо ж студенти невчасно отримають посвідки, то їх депортують наступного ж дня.
16 березня 2018-го посадовець був затриманий. За версією обвинувачення, одразу після передачі йому 10 тисяч доларів.
У судовому засіданні чоловік розповів, що працював у ДМС в Одеській області 5 років. Заявниця його давня знайома, яка попросила консультації. Обвинувачений говорив, це була провокація і саме заявниця натякала, що таке питання можна вирішити за гроші. Тому власну провину він заперечував.
Юристка дала показання, що текст заяви про злочин їй диктував слідчий і до написання заяви її підбурили працівники правоохоронних органів.
Оперуповноважений, який приймав заяву, тиск на заявницю заперечував. Чи приходила громадянка із текстом чи писала заяву в його присутності, він не памʼятає.
Але суд вважає, що суттю показання оперуповноваженого не можуть бути допущені як докази, оскільки під час досудового розслідування він не допитувався як свідок.
Досудове розслідування офіційно розпочали ще навесні 2017-го, майже за рік до ймовірного скоєння злочину. Сторона захисту також надала низку копій судових рішень слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД у 2017 році, у тому числі, як можна зрозуміти із цих рішень, і щодо обвинуваченого. Результати цих НСРД суду не надавалися, що може свідчити і про те, що докази винуватості не були здобуті.
Суд вважає, що розслідування від початку ґрунтувалося на чутках і мало звинувачувальний нахил, було упередженим до обвинуваченого.
Крім того, дозволи на проведення НСРД, на думку суду отримані із порушенням правил територіальної підсудності.
Клопотання щодо провадення НСРД розглядаються апеляційним судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. За винятком, якщо ідеться про суддів, працівників суду та правоохоронних органів або НСРД проводяться приміщеннях судових та правоохоронних органів. В останньому випадку слідчий і прокурор звертаються до апеляційного суду найбільш територіально наближеного до того, в межах територіальної юрисдикції якого іде досудове розслідування.
Обвинуваченому не інкримінувалося скоєння злочину як працівником правоохоронного органу. Але клопотання про дозвіл на НСРД подавалися до Апеляційного суду Миколаївської області.
Оскільки дозвіл на проведення НСРД наданий із порушенням територіальної підсудності, то результати НСРД суд визнав недопустимими доказами.
Крім того, із матеріалів справи зʼясувалося, що обвинувачений не мав повноважень погоджувати видачу посвідки на постійне проживання.
Прокурор надав веоику кількість посадових інструкцій, але не надав посадової інструкції заступника начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства чи іншого працівника, який має повноваження надавати посвідку на постійне проживання. Тому суд не зміг пересвідчитись, що у прямому підпорядкуванні обвинуваченого були працівники, які мали право видати дозвіл на постійне проживання особи.