Згадки про NDA (договір про нерозголошення) є доволі поширеними в діловому світі, науці, технологічному секторі, в контексті захисту інформації, що становить комерційну таємницю чи інтелектуальну власність. Урядові установи часто вимагають підписання NDA від співробітників, контрактників, що мають доступ до конфіденційних даних.
Що це за договір про нерозголошення, та де, хто й в яких випадках його вимагають підписати, розповідають експерти юридичної компанії Dextra Law.
Що таке NDA?
Договір про нерозголошення (NDA, non-disclosure agreement) – це юридичний договір, який забороняє розголошення конфіденційної інформації сторонами, що його підписали.
Такі угоди про конфіденційність, як їх ще називають, з’явилися відносно недавно в історії, але точне походження цього юридичного інструменту достеменно невідомо. Одні джерела вказують, що перші задокументовані випадки використання NDA відносяться до середини 19 століття у Сполучених Штатах Америки. Зокрема, цитують справу 1868 року про порушення нерозголошення комерційної таємниці компанії з виготовлення цигарок.
Інші джерела стверджують, що прототипи сучасних договорів про нерозголошення можна простежити до ранніх часів масового промислового виробництва в 19 столітті, коли компанії намагалися захистити свої комерційні таємниці та інновації від конкурентів.
Поширене використання NDA почалося в середині 20 століття, коли вони стали звичною практикою в багатьох галузях, особливо в наукомістких сферах, ІТ, фінансах і розвагах. Зростаюча цінність інтелектуальної власності та конфіденційної інформації спричинили необхідність юридичного захисту.
Сьогодні договори про нерозголошення є невід’ємною частиною багатьох бізнес-трансакцій, договорів про співпрацю, процесів найму працівників тощо в багатьох країнах світу, включаючи Україну. Вони стали стандартним юридичним інструментом для захисту конфіденційної інформації.
Основними аспектами договору про нерозголошення являються:
- Визначення конфіденційної інформації – чітке роз’яснення, яка саме інформація вважається конфіденційною згідно з договором.
- Заборона на розголошення – сторони зобов’язуються не розкривати конфіденційну інформацію третім особам без дозволу.
- Виключення – може містити випадки, коли розголошення конфіденційної інформації допускається (наприклад, за наказом суду).
- Строк дії – визначає, протягом якого періоду сторони повинні зберігати конфіденційність.
- Штрафні санкції – може передбачати штрафи або компенсації у разі порушення умов нерозголошення.
Договори про нерозголошення широко використовуються під час злиття чи поглинання компаній для забезпечення конфіденційності фінансової та іншої важливої інформації. При співпраці з підрядниками, консультантами, щоб захистити комерційні таємниці, технології, бізнес-плани. При обміні науково-технічною інформацією між компаніями чи науковими установами. Для захисту прав інтелектуальної власності під час спільних досліджень. В кіноіндустрії, щоб актори, знімальна група не розголошували деталі майбутніх фільмів. При записі музичних альбомів для нерозголошення пісень до офіційного релізу. Використовується урядами для обмеження розголошення конфіденційних відомостей працівниками.
Які вимоги зазвичай висуваються для таких договорів
Договір про нерозголошення має відповідати певним вимогам, щоб бути дійсним і ефективним. Фахівці юридичної компанії Dextra Law називають такі основні вимоги до договору NDA:
-
Чіткість та визначеність
Договір повинен чітко визначати, яка інформація вважається конфіденційною, встановлювати часові рамки та межі її захисту.
-
Законність
Положення договору не повинні суперечити чинному законодавству. Договір не може вимагати нерозголошення незаконної діяльності.
-
Розумний строк дії
Строк нерозголошення повинен бути обмежений розумним періодом часу, протягом якого інформація зберігає свою цінність.
-
Виключення із конфіденційності
Договір має визначати виключення, за яких розголошення інформації є допустимим (наприклад, за рішенням суду).
-
Доказ отримання інформації
Має бути встановлено, що конфіденційна інформація була фактично отримана стороною, яка підписала договір.
-
Обґрунтоване обмеження
Обмеження на розголошення повинні бути обґрунтованими та не створювати невиправданих перешкод для ведення бізнесу.
-
Юридична сила
Договір має бути належним чином оформлений та підписаний уповноваженими особами, щоб мати юридичну силу.