Непублічні люди з бойовим досвідом і глибокими знаннями – такими бачаться нові керівники СЗР і Міноборони, укази про призначення яких Зеленський щойно підписав
Президент провів відразу кілька значних замін в Міністерстві оборони та СБУ. Зокрема відправив у відставку людей, що вже “зрослися” з посадами, які посідали. Так, наприклад, можна сказати про головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака. А ось ще свіжі кадрові заміни:
- Замість Сергія Корнійчука начальником Генштабу призначено Сергія Шапталу – генерал-майора з великим бойовим досвідом.
- Володимир Кравченко був звільнений з посади командувача Операцією Об’єднаних сил – на його місце призначений Олександр Павлюк. Він є також генералом з досвідом в АТО.
- Звільнено командувача десантно-штурмових військ ЗСУ Євгена Мойсюка – його поки що ніким не замінили;
- призначений новий заступник глави Служби зовнішньої розвідки – Олег Сінайко.
Шаптала – герой оборони Дебальцева
Новий генштабу – Сергій Шаптала, генерал-майор, герой війни з Росією. У 2014 – 15 рр. Шаптала командував 128-ю гірсько-піхотною бригадою, яка тримала оборону Дебальцева. ЗСУ здобули місто ще в липні 2014. Аж до кінця року Росія і сепаратисти намагалися цей район відбити.
Причини тут були дві. Дебальцеве – великий залізничний вузол. Потяги з Донецька до Луганська можуть йти лише через Дебальцеве.
Також район Дебальцеве розсікав окуповані території на дві частини – Горлівка та Єнакієве з одного боку, Артемівськ – з іншого. Саме тому в районі Дебальцева відбувалися запеклі бої.
Росія розгорнула в даному районі вісім батальйонно-тактичних груп. Місто постійно перебувало під обстрілами, внаслідок яких значна частина будівель була зруйнована. До того ж, були перебиті всі три нитки водопроводу, що вели в Дебальцеве, тож місто залишилося без води.
Перевага позиції Дебальцева оберталася проблемою: українська група військ ризикувала потрапити в оточення, залишаючись затиснутою між Горлівкою та Артемівськом. 3 лютого 2015 спікер РНБО України Андрій Лисенко так описував сили противника в районі Дебальцевого:
“Там тільки танків було більше трьох десятків, близько 80 бронемашин, велика кількість артилерії, як ствольної, так і пересувної – САУ”.
За словами радника президента Порошенка Юрія Бірюкова, українському угрупованню в 2,5 тис. осіб протистояло 15-17 тис. складу ЗС РФ і сепаратистів.
Шаптала, тоді він був полковником, перебував у самому центрі подій. 128 бригада вийшла з Дебальцевого останньою. Оскільки колони військовослужбовців ЗСУ, незважаючи на перемир’я, потрапляли під обстріл, виходячи з міста, був організований помилковий маршрут відходу. Шаптала фактично керував операцією, після того як командування “сектору “С” залишило позиції. Саме за свої дії в Дебальцевському котлі він отримав звання Героя України.
Президент Порошенко вручає Сергію Шапталу “Героя України” / Фото: mil.gov.ua/
Павлюк воював за Лисичанськ, Луганський аеропорт і 32 блокпост
Історія Олександра Павлюка – нового командувача ООС – багато в чому схожа на історію Шаптали. Він теж воював на Донбасі, і теж у званні полковника.
У 2014 – 2015 Павлюк командував 24 окремою механізованою бригадою ім. князя Данила Галицького. І в цій якості отримав значний бойовий досвід.
На Донбасі 24 ОМБР відзначилася у багатьох гарячих точках – Слов’янськ, Красний Лиман, Лисичанськ, бої за Луганський аеропорт. Вона брала участь в операції з блокування російського кордону в Луганській області, зазнала втрат під час російських ракетних атак по Зеленопіллю. Там 10-11 липня 2014 Росія вперше нанесла по ЗСУ удар з реактивної артилерії (БМ-21 “Град”). За даними Bellingcat, обстріл вівся з території Росії.
Після того, як на Донбасі стихло, Павлюка призначили командувачем військами Оперативного командування “Захід”. Пізніше він став командувачем підготовки командування Сухопутних збройних сил. Зараз Павлюк – генерал-лейтенант.
Павлюк на навчаннях в якості командувача ОК “Захід” / Фото: mil.gov.ua/
Теоретики з президентського інституту
Олег Сінайко був призначений заступником глави Служби зовнішньої розвідки. Рішення щодо нього було очікуваним після того, як главою СВР призначили професора (і генерал-майора) Олександра Литвиненка. Раніше Литвиненко і Сінайко разом працювали в Національному інституті стратегічних досліджень (НІСД), обіймаючи посади директора і його заступника відповідно.
Обидва вони не дуже публічні люди, і багато про них невідомо. Наприклад, у Литвиненка – дві вищі освіти. Перша – прикладна математика, він пройшов навчання в Інституті криптографії, зв’язку та інформатики Академії ФСБ Росії. Друга – правознавство. Докторську дисертацію він захищав у КІМО.
Неофіційно професора Литвиненка називають одним з тих, хто організував переговори Зеленського з главою КНР Сі Цзіньпіном, які стали певним чином “перезавантаженням” стосунків між Україною і Китаєм. Водночас сам Литвиненко відзначав в коментарі, що можливості партнерства з Китаєм обмежені міжнародною ситуацією, і через ці обмеження не можна переступати.
Джерела, близькі до Банкової, кажуть, що саме Литвиненко міг бути одним з ідеологів кадрових перестановок в силовому блоці – МВС, СБУ, Міноборони, які тривають просто зараз. Але наскільки це точна інформація, сказати складно.
Однак вона не виглядає неймовірною. НІСД – науково-дослідний інститут, одним із завдань якого є саме підготовка наукових рекомендацій для президента України та органів державної влади. НІСД навіть готує особливий документ – експертну доповідь до щорічного послання президента Верховній Раді. До того ж, НІСД, створений в 1992 році, перебуває у підпорядкуванні у офісу президента. Якщо точніше, інститут підпорядковується Державному управлінню справами (“ДУСЯ”), а воно – у підпорядкуванні у ОП.
Тобто, біля керма СЗР тепер дві дуже цікавих особи. Теорію вони знають дуже добре. А які вони будуть практики, стане ясно зовсім скоро.
Фото: НИСИ
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський призначив на посаду головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Генерал-майор замінив на цій посаді Руслана Хомчака. // “Сьогодні”