Джулія Тофана. Легендарна отруйниця, яка допомогла сотням жінок назавжди позбутися своїх чоловіків

У 1791 році Вольфанг Амадей Моцарт перебував при смерті і був переконаний, що його отруїли. Він навіть здогадувався, якою саме речовиною.

“Хтось дав мені Акву Тофану і розрахував точний момент моєї смерті”, – казав композитор. Аква Тофана була легендарною отрутою. Ідеальною для здійснення досконалих злочинів.

Вона була без смаку, запаху і прозора, тому залишилася непоміченою. Дію отрути могла регулювати людина, яка її використовувала, і це дозволяло розраховувати час смерті – на тиждень, місяць або рік вперед і не залишати слідів на тілі жертви.

Історія загадкової рідини, яка лякала Європу за часів великого композитора, налічує сторіччя. Понад 600 чоловіків загинули внаслідок її використання власними дружинами, перш ніж таємницю отрути розкрили.

Однак подробиці того, що сталося, оповиті імлою, так само як і в найкращих легендах.

Аква Тофана

Найвідоміша версія полягає у тому, що отруту Аква Тофана створила знатна італійка Джулія Тофана, яка жила у першій половині XVII століття.

Вона займалася виробництвом косметики ручної роботи, але й виготовляла цю річ для жінок, у яких були більш серйозні неприємності, ніж проблемна шкіра обличчя.

За словами сучасників, Аква Тофана продавали під виглядом “миро Святого Миколая з Барі”, цілющої ароматичної олії, яке нібито дивовижним чином капало з кісток святого і яке нерідко можна було знайти в будинках того часу.

Як розповідав журнал Chambers’s Journal 1890 року, кількох крапель Аква Тофана вистачало, аби покласти край життю найсильніших чоловіків.

“Підлита улесливою зрадницею у вино, чай або іншу рідину [вона мала] ледве помітний ефект; чоловік ставав трохи дратівливим, відчував себе слабким і млявим, трохи нездоровим, але він навряд чи викликав би лікаря. Після другої дози отрути ця слабкість і млявість посилювалися.

Прекрасна Медея, яка так непокоїлася через нездужання свого чоловіка, навряд чи могла стати об’єктом підозр, і, можливо, вона своїми прекрасними руками готувала їжу своєму чоловікові, як порадив лікар. І таким чином третя крапля потрапляла до нього, і вона врешті-решт звалювала з ніг найсильнішу людину.

Лікар лишався абсолютно збитим з пантелику, побачивши, що, на перший погляд проста хвороба не піддалася лікуванню, і, хоча він все ще не знав, яка її природа, хворому підливали чергові дози [отрути], доки врешті-решт смерть не забирала жертву”.

Чому було так багато жертв?

Історія свідчить, що Джулія Тофана дала цю отруйну речовину сотням італійських жінок, поки одна з них не почала нервувати перед тим, як дати своєму чоловікові миску з отруєним супом. Вона врешті-решт розповіла те, про що багато хто мовчав.

Якщо у вас виникне питання, чому в ту епоху було так багато жінок, готових скоїти такий злочин, згадайте, що одруження з любові – це відносно новий звичай: шлюби, навіть у впливових жінок, укладали батьки, без урахування того, яким буде спільне майбутнє цих пар.

А враховуючи, що соціальний порядок прирікав жінок завжди бути нижчими в ієрархії, не дивно, що багато з них потрапляли в глухий кут, в якому – якщо це був агресивний, схильний до насильства чоловік – навіть їхнє власне життя могло опинитися в небезпеці. Хоча були й інші причини, як у випадку, виявленому істориком Майком Дешем.

Заради кохання

Марію Альдобрандіні, представницю однієї з наймогутніших і впливових аристократичних родин Риму, видали заміж, коли їй було 13 років, за графа Франческо Чезі, нащадка видатної родини – його батько був видатним вченим, близьким до Галілея, а сам він був племінником майбутнього Папи Інокентія XI). Чоловік був старшим за дружину щонайменше на 30 років.

Граф Чезі раптово помер 9 років потому, в 1657 році, і став найбагатшим і наймогутнішим з учасників скандалу з використанням отрути Аква Тофана.

Через кілька століть італійський історик та письменник Алессандро Адемолло (1826-1891) опублікує результати своїх розслідувань цієї історії, заснованих на стародавніх записах судових процесів з римського державного архіву.

За його словами, Джованна де Грандіс, яка працювала на Джулію Тофану, тоді зізналася, що Марія Альдобрандіні шалено закохалася в іншого графа, Франческо Марія Сантінеллі, і забажала позбутися чоловіка, який вже був тоді хворим.

Вона звернулася до священника, який постачав жінкам з групи Джулії Тофани миш’як – до падре Джироламо з церкви святої Агнеси в центрі Риму. Священник подарував їй Аква Тофана, а через кілька днів граф Чезі вже лежав у труні.

Графиня, однак, не досягла того, на що сподівалося її серце: власна родина замкнула її у будинку, щоб уникнути скандального і нерівноправного другого шлюбу з її коханим Сантінеллі. А через кілька років, коли правда про отруєння стала відомою, її запідозрили в смерті чоловіка.

Проте, щоб уникнути скандалу, звинувачення їй так і не висунули.

Таємнича пані Тофана

Проблема цієї історії в деталях. Деякі версії стверджують, що Джулія Тофана жила на Сицилії в 1630-х роках; інші розповідають про її діяльність набагато пізніше, у Палермо, Неаполі або Римі. Іноді кажуть, що це вона винайшла смертельне зілля. Інші версії стверджують, що вона успадкувала його рецепт від матері.

Рецепт приготування такого ефективного еліксиру досі точно невідомий, хоча майже в усіх джерелах згадується складова – миш’як.

“Таємниці множаться, – зазначає Деш, – коли ми досліджуємо спірне питання про те, коли і як Тофана зустріла свій кінець”.

Одне джерело повідомляє, що вона померла своєю смертю в 1651 році, інше – що вона знайшла притулок в монастирі і жила там багато років, продовжуючи виробляти свою отруту і поширювати її через мережу черниць та священників.

“Деякі стверджують, що її схопили, піддали тортурам і стратили, але вони розходяться в думках щодо того, коли це сталося – в 1659, 1709 або 1730 році. В особливо детальному описі розповідається, що Тофану витягли з її схованки і задушили”, – каже історик.

Так, а що з Моцартом?

Моцарт так і не встав з того ліжка, на якому казав про Аква Тофана.

Минуло 230 років, з’явилися десятки досліджень, але ми не знаємо достеменно причину його смерті. Навіть якщо це і була отрута, вже ніхто не згадує про Акву Тофану.