В Україні за підкуп виборців суди карають умовно. І на лаві підсудних частіше опиняються люди, які погодилися продати свій голос за суму — від 50 до 1000 гривень. Організатори цілих мереж із фальсифікацій та підкупу залишаються без покарання. Принаймні, поки що.
Цього року були внесені зміни до «виборчих» статей Кримінального кодексу та Кодексу про адмінправопорушення, але результати цих нововведень зможемо оцінити лише за деякий час, зазначає «Судовий репортер».
Судова статистика. Підкуп
Відповідальність за підкуп виборця або члена виборчої комісії передбачає стаття 160 Кримінального кодексу України. Мінімальне покарання за цією статтею у нинішній редакції — штраф від 5100 гривень, а максимальне — позбавлення волі на строк до семи років.
Станом на 8 листопада 2020 року, у судовому реєстрі вдалося розшукати 25 вироків щодо підкупу на виборах. Це судові рішення, винесені українськими судами у період від 2015 по 2020 роки. З них два вироки були скасовані та не набрали законної сили.
Так, у 17 із 25 знайдених нами вироків обвинувачені йшли на угоди з прокурором про визнання винуватості. Окремої уваги заслуговує одеський вектор цієї історії.
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області на межі 2015–2016 років затвердив 12 таких угод — половину від загальної кількості вироків за статтею 160 ККУ в Україні. Обвинуваченими були люди, які погодилися продати свій голос на місцевих виборах у жовтні 2015 року. Усі отримали штрафи по 850 гривень. За голос їм пропонували від 300 до 1000 гривень. Але часто місцеві мешканцям не платили нічого або значно менше від обіцяного. Також в судовому реєстрі ми не знайшли вироку, в якому б покарання отримали організатори цих підкупів.
У 2018–2019 роках Шевченківський районний суд Чернівців виправдав чотирьох осіб, які були обвинувачені у прийнятті пропозиції підкупу. Троє дівчат та хлопець, студенти юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Федьковича, начебто погодилися проголосувати за кандидата у депутати Чернівецької міської ради. За це мали отримати по 250 гривень. У всіх виправдувальних вироках написано, що суд не знайшов підтвердження обставинам, викладених в обвинувальних актах.
Судова статистика. Перешкоджання
Ще одна стаття, яка передбачає відповідальність за перешкоджання у реалізації права обирати — 157 Кримінального кодексу. Покарання у вигляді штрафу вона не передбачає. Мінімум — обмеження волі, максимум — тюремне покарання на строк до десяти років.
Єдиний реєстр містить 21 вирок за цією статтею, однак від 2014 року ухвалено тільки 7. Та й із цих семи один вирок був скасований. Обвинувачені відбулися умовними строками від одного до трьох років.
Найперший і він же найтяжчий вирок за 157 ККУ виніс Буринський районний суд Сумської області у 2007 році. Чоловік організував цілу мережу з підкупу, фонд на який склав понад 200 тисяч гривень. Це були президентські вибори 2004 року. Суд призначив 3 роки позбавлення волі, але звільнив засудженого одразу ж у зв’язку з амністією.
Недорозслідувана макаронна справа
Чомусь саме за статтею про перешкоджання виборчому праву слідчі кваліфікували дії агітаторки, яка на виборах до Верховної Ради 2014 року начебто намагалась підкупити жителя Новомосковська 30 %-ми знижками на макарони, халву та печиво. У лютому 2015 суд першої інстанції оштрафував жінку на 5100 гривень. Однак вирок так і не набув законної сили — апеляційний суд його скасував і направив кримінальне провадження на дорозслідування. Більше справа до суду не поверталася.
До речі, чоловік, якому фігурантка справи нібито робила «вигідну пропозицію», таки скористався знижкою і купив продуктів на 85 гривень, з урахуванням знижки.
71 куплений голос
Троє мешканців Чернівців опинилися на лаві підсудних у справі про підкуп виборців — студентів юридичного факультету. За версією слідства, у 2015 році чоловіки отримали від іншої особи 20 тисяч гривень на «оплату» голосів на виборах до Чернівецької міської ради. Вони знайшли 71 охочого поставити позначку в бюлетені навпроти прізвища обумовленого кандидата, сфотографувати результат разом зі своїм паспортом та відправити фото на підтвердження виконаної домовленості.
Обвинувачені уклали угоди про визнання винуватості з прокурором. Кожному суд призначив основне покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, але звільнив із 1 роком іспитового строку. Вирок набрав законної сили.
Пенсіонерка в законі
Останній вирок за статтею про підкуп виніс у 2019 році Котовський міськрайонний суд Одеської області. За матеріалами справи, пенсіонерка одержала від невстановленої особи 16 тисяч гривень, з яких мала платити виборцям за підтримку конкретного кандидата у народні депутати. Жінка навіть склала список із 16 осіб, кожна з яких отримала від 500 до 1000 гривень.
Обвинувачена пішла на угоду та визнала провину. Суд призначив їй основне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, однак замінив його на 2 роки іспитового терміну.
5 років та 6 місяців ув’язнення
Найтяжчий вирок за статтею 160 КК України — 5,5 років позбавлення волі — призначив Кілійський районний суд Одеської області 3 грудня 2018 року. Тут не було ані угоди, ані умовного покарання.
За матеріалами справи, жінка пропонувала кільком особам по 200 гривень за підтримку кандидата на посаду депутата ОТГ від партії ВО «Батьківщина». Вирок ще не набув чинності, оскільки переглядається в апеляції.
Обвинувачена провину не визнала. Вона пояснила, що гроші, які слідство їй інкримінує як «оплату» голосів, вона насправді давала знайомим у борг.
Справа спаленого банера
Єдиний обвинувальний вирок у справі про перешкоджання здійсненню виборчого права у 2019 році виніс Володарський районний суд Київської області. Вирок набрав законної сили.
За матеріалами провадження, обвинувачені спалили банер кандидата у народні депутати України від політичної партії «Слуга Народу». Під час засідання вони пояснили, що у скоєному розкаюються. А тоді у них був поганий настрій, бо «все дістало». Тому, побачивши агітаційний банер, вирішили його спалити. В автомобілі якраз був бензин, що залишився після викошування трави бензокосилкою. Чоловікам дали 2 роки іспитового строку.
Механізм притягнення до відповідальності змінено. Чи будуть результати?
Радник з юридичних питань громадянської мережі «ОПОРА» Павло Романюк прокоментував «Судовому репортеру» проблеми із притягненням до відповідальності за «виборчими» статтями Кримінального кодексу.
«Чому така наднизька кількість обвинувальних вироків? До літа 2020 року нарікання викликали законодавчі конструкції ст.ст. 157, 160 та й інших статтей ККУ, які не завжди сприяли виявленню та притягненню до кримінальної відповідальності винних осіб. За статтею 157 ККУ обов’язковою умовою наявності складу кримінального правопорушення є наявність способу вчинення перешкоджання: шляхом обману, примушування, насильства, пошкодження майна, з доведенням наявності якого є складнощі. А за статтею 160 — проблеми виникали з фіксацією підкупу та зі збором належної доказової бази. Якщо ми говоримо про прямий підкуп, то такі дії, зазвичай, мають прихований характер. Підкуп відбувається за мінімальної кількості або за відсутності свідків, дуже важко «схопити за руку» злочинця», — пояснює Павло Романюк.
До липня 2020 року ці кримінальні правопорушення за мірою покарання переважно належали до злочинів середньої тяжкості. У таких випадках поліція не могла ефективно розслідувати «виборчі» кримінальні правопорушення, оскільки законодавство не дозволяло проводити негласні слідчі (розшукові) дії. Тому чи не єдиним варіантом доведення провини залишався, коли особа сама зізнається у злочині. Звідси велика кількість угод про визнання винуватості.
«Але коли був прийнятий законопроєкт про внесення змін до виборчого законодавства, було посилено як кримінальну, так і адміністративну відповідальності у сфері виборчих правопорушень. Зокрема, для забезпечення невідворотності покарання за перешкоджання здійсненню виборчого права за умов коли відсутній спосіб вчинення, наявність якого обов’язкова для притягнення до кримінальної відповідальності, законодавець доповнив відповідний розділ КУпАПу новим адмінправопорушенням передбаченого ст. 212–24 (Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, або діяльності суб’єкта виборчого процесу, процесу референдуму)», — каже Романюк.
Експерт говорить, що у статті 157 ККУ було виокремлено в окрему частину та уточнено такий склад кримінального правопорушення як ухилення члена виборчої комісії від виконання своїх обов’язків у роботі комісії без поважних причин, що призвело до неможливості роботи виборчої комісії в день голосування, проведення підрахунку голосів на виборчій дільниці чи дільниці з референдуму, встановлення підсумків голосування у відповідному виборчому окрузі, встановлення результатів виборів. Хоча це і зараз один зі складів злочину, який найважче, мабуть, довести. Крім того, було видозмінено і статтю 160 ККУ. Збільшилася міра покарання, що за рахунок розширення можливостей у проведенні НСРД за частинами 1 та 2 цієї статті, може покращити ефективність розслідування поліцією цього злочину.
«Доповнено перелік суб’єктів стосовно яких здійснення непрямого підкупу вважатиметься кримінальним правопорушенням, розширено перелік товарів (продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби) надання яких незалежно від їх вартості вважатиметься кримінально караним підкупом виборців. Водночас про висновки стосовно дієвості забезпечення невідворотності покарання за виборчі правопорушення у зв’язку з цими нововведеннями можна буде говорити лише через деякий проміжок часу після завершення виборчої кампанії 2020 року», — говорить Павло Романюк.
Автор: Микита Панасенко; «Судовий репортер»