Продаж частки співзасновнику виглядає простішим, ніж продаж третій особі. Товариство залишається “у своєму колі”, ціна часто узгоджена ще на кухні за кавою. Але процедура все одно підпорядкована чітким нормам закону, і відступ від них коштує дорого.
Що каже закон про ТОВ
Основний документ тут — Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Саме він у статтях 20–21 визначає, як відчужується частка, коли діє переважне право інших учасників і які умови обов’язкові для дійсності угоди. Перш ніж заглиблюватися у деталі, варто зазначити: питання корпоративних угод — це та сфера, де самостійність часто виходить боком, тож краще звернутися за консультацією в адвокатське об’єднання, і тоді спеціалісти здатні одразу зняти половину ризиків ще на етапі підготовки документів. Звучить логічно, чи не так?
Головна особливість продажу частки саме іншому учаснику — товариство як юридична особа практично не бере участі в угоді. Статутний капітал не зменшується, жодних “вихідних” виплат ТОВ не нараховує. Гроші й частка переходять безпосередньо від продавця до покупця.
Переважне право: чи актуальне воно тут
Логічне запитання — навіщо переважне право, якщо покупець сам є учасником? Насправді закон формально не звільняє від цієї процедури автоматично: переважне право виникає у інших учасників, коли частка продається за межі кола, узгодженого статутом. Якщо покупцем виступає один із співзасновників, а решта учасників не заперечують — конфлікту немає. Але якщо в товаристві троє й більше учасників, а частку хоче придбати лише один із них, інші зберігають право пропорційно скористатися своєю часткою в купівлі, якщо статут прямо не виключає цю норму для операцій “усередині” товариства.
Ось так, перед тим як укладати договір, варто перевірити статут. Деякі товариства прописують спрощений порядок для угод між учасниками — без повідомлення й очікування місяця. Інші, навпаки, зберігають загальний порядок для всіх випадків продажу.
Порядок повідомлення та строки
Якщо статут не містить спрощеної процедури, діє загальний алгоритм.
- Учасник, який планує продати частку, письмово повідомляє про це товариство та кожного з інших учасників — із зазначенням ціни, розміру частки та інших істотних умов.
- Інші учасники мають право надіслати письмову згоду на використання переважного права протягом строку, визначеного статутом. Якщо статут мовчить — застосовується строк у тридцять днів з дня отримання повідомлення.
- Якщо ніхто з учасників не скористався правом у визначений строк — частка може продаватись на умовах, вказаних у повідомленні, будь-якому з учасників або третій особі.
Пропуск цього кроку — типова помилка, яка згодом дає підстави для оскарження угоди в суді іншими партнерами. Тому навіть коли всередині компанії “все домовлено на словах”, формальне повідомлення варто зробити письмово, з підтвердженням вручення.
Оцінка вартості частки
Закон не зобов’язує проводити незалежну оцінку частки при продажу між учасниками — сторони вільні визначити ціну самостійно. Утім, оцінка корисна з кількох практичних причин:
- вона фіксує ринкову вартість на випадок майбутнього спору між колишніми партнерами;
- допомагає обґрунтувати ціну перед податковою у разі значного відхилення від номінальної вартості частки;
- слугує орієнтиром, якщо частка передається не за грошові кошти, а в рахунок зустрічних зобов’язань.
На практиці для невеликих ТОВ найчастіше беруть за основу вартість чистих активів, пропорційну розміру частки, підтверджену фінансовою звітністю або довідкою бухгалтера.
Договір купівлі-продажу та акт приймання-передачі
У тексті обов’язково прописати розмір частки, її номінальну вартість, ціну продажу, строки й порядок розрахунків. І окремо — підтвердження, що частка оплачена повністю. Це не формальність: продати можна лише те, що вже сплачено, частину неоплаченої частки закон відчужувати не дозволяє.
Підписали договір — далі акт приймання-передачі. Невеликий документ, але саме він фіксує момент, коли частка фактично перейшла новому власнику. Якщо оплата йде частинами, цей папірець стане чи не головним доказом у разі спору.
Нотаріальне посвідчення стає наступним кроком. Договір купівлі-продажу частки завіряється у нотаріуса. До речі, той самий нотаріус часто одразу подає документи на реєстрацію змін — зручно, два кроки за одне відвідування.
Корпоративний договір
Діє в товаристві корпоративний договір? Тоді угода купівлі-продажу має вписуватися у його рамки. А рамки бувають різні: заборона продажу без згоди всіх партнерів, право на спільний продаж (tag-along), опціони на викуп. Порушили умови — угода автоматично не стане недійсною, але позов від постраждалого партнера цілком реальний.
Реєстрація змін у ЄДР
Далі — Єдиний державний реєстр. Новий склад учасників і перерозподіл часток вносять за правилами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Подати пакет документів може або нотаріус, який щойно посвідчив угоду, або державний реєстратор — за заявою від уповноваженої особи товариства. І поки реєстрація не завершена, покупець для третіх осіб формально ще не учасник.
Податкові наслідки для продавця
Продаж частки — це оподатковуваний дохід. Якщо покупцем є юридична особа, вона виступає податковим агентом і самостійно утримує з виплати ПДФО за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 5%. Якщо ж частку купує фізична особа (тобто інший учасник-фізособа), продавець самостійно розраховує інвестиційний прибуток (різницю між доходом від продажу та документально підтвердженими витратами на придбання частки), подає річну декларацію до 1 травня наступного року та сплачує податки самостійно.
Ну що ж, схема виглядає впорядкованою — але саме тому, що кожен крок у ній прописаний законом, а не залишений на розсуд сторін.