Сьогодні, 16 січня, набуває чинності стаття 30 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, згідно якої вся сфера обслуговування має перейти на українську.
Цей Закон закріплює за українською мовою статус єдиної державної, але в ньому не йдеться про примусову українізацію.
Зокрема, документ не поширюється на мову проведення релігійних обрядів і побутове спілкування.
Водночас, підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи-підприємці та інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів, мають надавати інформацію про товари та послуги, а також обслуговувати людей саме українською.
При цьому інформація може дублюватися іноземною мовою, а на персональне прохання клієнта обслуговування можуть проводити мовою, що прийнятна для обох сторін.
Діють ці правила як офлайн, так і в Мережі. До Інтернет-магазинів та онлайнових каталогів вимоги ті самі, однак там за замовчуванням має завантажуватися сторінка українською.
Можна помилково припустити, що ці норми діють тільки у сфері торгівлі. Однак те саме стосується надавачів освітні, медичних та соціальних та ін. послуг. Тож українською за замовчуванням мають спілкуватися і в секції з баскетболу, і в поліклініці — будь-де, де надають товари чи послуги.
Відповідальність за порушення
Жодних особливих уповноважених за дотриманням не буде, але позапланові заходи контролю може здійснювати Секретаріат уповноваженого із захисту державної мови (мовного омбудсмена). Скарги туди можна буде надсилати аж протягом пів року з дня виявлення порушення.
Відповідно до статті 57, за підсумками розгляду скарги у мовного омбудсмена мають оголосити порушникові попередження та висунути вимогу усунути проблему протягом 30 днів.
У разі повторного протягом року порушення вимог уповноважений або його представник складає протокол про це. Цей протокол порушник або його представник має підписати, або ж надати пояснення щодо мотиву відмови від підписання.
Справи про порушення розглядає уповноважений за присутності представника порушника (без нього — якщо про його відсутність не було проінформовано за 3 дні до розгляду). Виносить постанову про накладення штрафу також уповноважений.
Сума штрафів — від 5100 до 6800 гривень (або від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).