“Асвабадітєлі” всіляко намагалися стерти місто з лиця землі.
Українці, яким вдалося виїхати з окупованого російськими військовими Маріуполя, пережили приниження та жорстокість окупантів. Тепер люди, які втратили будинки, намагаються освоїтися на новому місці.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Анестезіолог з Маріуполя Оксана Кірсанова розповіла, що звикла працювати в будівлі без вікон, на морозі, під обстрілами. За її словами, переломним моментом стало бомбардування пологового будинку. Вона не планувала виїжджати з Маріуполя до 12 березня, коли окупанти захопили лікарню, куди привозили всіх поранених. “Друга армія світу” прикривалася медиками та пораненими як живим щитом.
Олександр Белаж за 22 роки практики лікаря-анестезіолога він бачив багато чого, але нічого не зрівняється з жорстокістю росіян. Він три тижні рятував людей, але потім це стало неможливо, тому що окупанти після захоплення лікарні не дозволяли надавати допомогу.
Керівник Маріупольського тролейбусного ДЕПО Олександр Литвинов розповів, що у 2021 році повністю оновили весь рухомий склад. Він до останнього не хотів їхати, але російські війська не залишили йому вибору.
“Коли нам в будинок прилетіла авіабомба. Коли Росія почала знищувати Маріуполь квадратами, ми зрозуміли, що або ми тут залишимося назавжди, нас поховають десь у підвалі, або потрібно вибиратися”, – згадує чоловік.
Виїжджав з рідними довго і важко через велику кількість блокпостів. За його словами, росіяни могли зупинити машину в полі й змусити роздягнутися до білизни.
Оксана Кірсанова в Луцьку працює в пологовому будинку, а Олександр Белаж в клініці. Олександру Литвинову також пощастило знайти роботу за професією – заступник голови Луцького підприємства електротранспорту. Він упевнений, що незабаром сяде за кермо тролейбуса, як і у себе в Маріуполі.
На сьогодні у Луцьку 16 тисяч внутрішніх переселенців. // УНІАН