Загарбник розповів, що кілька тижнів війни перебував в інформаційній ізоляції. Усвідомивши масштаби трагедії, чоловік вирішив піти у відставку.
Молодший офіцер армії РФ, який брав участь в окупації Херсонської області й невдовзі звільнився, розповів журналістам про приготування до вторгнення та страх від гніву місцевих мешканців.
Про це росіянин розповів в інтерв’ю CNN.
Особисті дані росіянина приховано задля його безпеки в РФ. На момент вторгнення він командував підрозділом, залученим до маневрів тих військ, які були зосереджені вздовж кордонів України з листопада 2021 року. Окупант запевняє, що буцімто і гадки не мав, що їм накажуть вторгнутися в Україну.
За словами росіянина, ще 22 лютого його підрозділ був у Краснодарі. У цей день командування без пояснень наказало здати мобільні телефони та нанести на бойову техніку білі лінії. Через деякий час лінії наказали стерти та нанести знаки Z.
“23 лютого нас перекинули в (окупований росіянами – УНІАН) Крим. Чесно кажучи, я не думав, що ми поїдемо в Україну. Я не думав, що дійде до такого. Нам не промивали мізки якоюсь риторикою про “українських нацистів”. Більшість з нас не розуміли цілі, які перед нами ставлять, і що ми маємо робити там (на території України – УНІАН). 25 лютого нам наказали їхати в Україну. Деякі хлопці відразу відмовились. Написали рапорт і поїхали. Я не знаю, що з ними сталося потім. Я залишився. Не знаю, чому. Наступного дня ми виїхали в напрямку (материкової – УНІАН) України (зі сторони анексованого Криму – УНІАН)”, – розповів загарбник.
На в’їзді у Херсонську область росіянин зрозумів, що Росія прийшла в Україну з війною, а Збройні сили України налаштовані давати відсіч. Окупант пригадав, що сидів у КАМАЗі, міцно стискаючи автомат. У нього були ще пістолет і дві гранати. Перше, що він побачив – розкидані коробки від російських сухпайків і гори знищеної техніки.
Особливо окупанти боялися гніву місцевих мешканців. Ті буквально погрожували їм та попереджували, що в Україні загарбники знайдуть свою смерть.
“Коли ми їхали в бік Херсона і проїжджали село, до нашого конвою вискочив чоловік з батогом й вилаяв нас “Вам п**да!” Він майже виліз до нас у кузов, де ми сиділи. У нього були вологі очі від сліз. Я цього не забуду. Загалом, коли ми бачили місцевих, ми напружувалися. Деякі з них ховали зброю під одягом, наближались упритул і стріляли по нас. Перший тиждень чи десь так я був у стані шоку, заціпеніння. Я ні про що не думав. Просто лягав спати і думав “Сьогодні 1 березня. Завтра я прокинуся, і буде 2 березня – головне пережити ще один день”. Декілька разів снаряди падали дуже близько від мене. Це диво, що ніхто з нас не загинув. Ми були брудні й виснажені. Довкола нас гинули люди. Я не хотів бути частиною цього всього, але я, виходить, був частиною цього”, – пригадав росіянин.
Співрозмовник розповів CNN, що більшість його колег та особового складу не розуміли мети цієї війни. Командування відрізало їх від світу, обмеживши доступ до інтернету. Окупанти не знали, що відбувається в інших регіонах України.
Окупант зізнався, що приховував своє обличчя від місцевого населення, бо соромився, що причетний до окупації. Однак у певний період командування вирішило пожвавити деморалізованих солдатів надбавками. Деякі окупанти вирішили, що за гроші ще можна повоювати.
Через кілька днів підрозділ співрозмовника видання перемістився під Херсон. По цих позиціях відразу почали гатити мінометними снарядами.
Через декілька тижнів офіцер поїхав у тил, супроводжуючи пошкоджену техніку. Тоді він вперше дізнався про новини з фронту, завдяки радіоприймачу.
“Так я дізнався, що магазини зачиняються й економіка розвалюється (в Росії – УНІАН). Я відчував сором, відчував себе винним у цьому. Але ще більше я почував себе винним у тому, що ми прийшли в Україну. Нарешті я зібрався духом, прийшов до командування і написав рапорт про свою відставку”, – запевняє росіянин.
Спочатку його командир відмовився брати цей рапорт, пригрозивши кримінальною справою. Він називав дії офіцера “зрадою батьківщини й дезертирством”. Потім рапорт прийняли.
Зараз співрозмовник CNN перебуває в Росії зі своєю родиною. Водночас загарбник не впевнений, що уникне покарання після закінчення війни. // УНІАН