На думку Золкіна, Україна могла б «урізати пайку, а не зробити її якнайкращою».
Російським полоненим окупантам в Україні створили настільки комфортні умови, що це стало заважати обмінам. Росіяни інколи просто не хочуть повертатися додому, адже у багатьох із них там набагато гірше, ніж у неволі. Таку думку висловив український журналіст і блогер Володимир Золкін, який бере інтерв’ю у полонених окупантів. Про це він сказав під час стриму з головною редакторкою видання «Гордон» Олесею Бацман.
За його словами, полонені загарбники в таких таборах «мають усе».
Своєю чергою Олеся Бацман додала, що в таборі в російських полонених є барбершоп, пекарня, магазин, можливість заробляти гроші і спілкуватися з рідними.
«Вони живуть там краще, ніж у себе вдома», – зауважила вона.
Золікін уточнив, що «все сказане вище» військовополоненим гарантують Женевські конвенції, але Україна може «уже аж так не перегинати» з хорошими умовами
На його думку, Україні можна було б «урізати пайку, а не зробити її якнайкращою». Журналіст пояснив, що росіяни все одно не оцінять цієї доброти і сприймають її як слабкість.
«Тут списую на наш менталітет, ми якісь надто вже добрі люди. Гостинні навіть до такого. Воно (росіяни, – ред.) ж не розуміє доброти. Воно сприймає будь-яку доброту як слабкість», – переконаний він.
Золкін звернув увагу на ситуацію із дзвінками полонених окупантів додому в Росію. Він наголосив, що ці дзвінки не передбачені Женевською конвенцією і є по суті ініціативою України. Водночас, Росія зі свого боку жодного разу не давали змоги полоненим українцям телефонувати додому.
«Це ми зробили жест доброї волі, дуже гуманні. Питання в тому, що за два роки цей жест доброї волі не здобув паритетного відгуку з того боку. Кабмін, напевно, коли дозволяв, керувався тим, що й там нашим також дадуть таку можливість – зателефонувати додому. Але з того боку – ні, ми нічого такого не одержуємо», – сказав він.
«Я навіть не кажу про те, щоб просто мати можливість зателефонувати додому один раз, просто сказати, щоб ці родичі заспокоїлися. Тому що наші, вони ж роками шукають деяких людей і не можуть зрозуміти, у полоні вони чи ні», – зазначив журналіст.
Золкін розповів, що підтримав петицію про заборону полоненим окупантам дзвінків додому, яку зареєстрували родичі українських військовополонених. Але Кабмін відмовився прийняти цю ініціативу.
«І коли прем’єр-міністр Денис Шмигаль відмовляється, говорячи, що “ні, ми не заборонимо, тому що ці дзвінки зокрема допомагають обміну», у мене просто забирає мову. Тому що вони не допомагають обміну», – вважає Золкін.
На його думку, комфортні умови, які окупантам надали в Україні в полоні, і дзвінки мають для обміну зворотний ефект.
«Коли цей умовний Ваня телефонує умовній Марфі й обидва розуміють, що їх слухає на тому дроті ФСБшник… І Ваня не буде говорити про те, яку неправду їм (у Росії) розповідали по телевізору. І не буде розповідати, як в українців добре, які вони добрі й чудові. Ні. Зате Марфа розповідатиме Вані, що їй Скабєєва розповіла по телевізору», – переконаний блогер.
Таким чином, на його думку, навіть в полоні українська сторона сприяє тому, щоб окупант й далі перебував в інформаційному полі РФ.
Це перший негативний бік дзвінків полонених їхнім рідним у Росію. Другий негативний бік – в РФ родичі не кваплять свою владу з обміном, бо знають, що їхнім близьким в Україні нічого не загрожує.