Юлія Тимошенко – спільниця Павла Лазаренка? Під такою назвою вчора, 2 листопада, в УНІАН відбулася прес-конференція науково-дослідної фундації «Антикорупційний комітет «Межа». Голова фундації Тарас Клименко оприлюднив копії документів, які можуть свідчити про те, що американське правосуддя вимагає визнання свідчень Юлії Тимошенко як свідчень співучасника у кримінальних злочинах Павла Лазаренка.Антикорупційний комітет «Межа» оприлюднив документи, які можуть свідчити про те, що американська прокуратура вважає Юлію Тимошенко спільником Павла Лазаренка. Голова науково-дослідної фундації «Антикорупційний комітет «Межа» Т.Клименко оприлюднив отриманий від невідомих осіб документ, який має всі ознаки документа з судової справи «США проти Лазаренка».
Квінтесенцією представленого документа, якщо він справжній, Тарас Клименко вважає статус можливих свідчень Юлії Тимошенко у процесі «США проти Павла Лазаренка». Обвинувачення начебто наполягало на тому, щоб свідчення Тимошенко були прийняті як свідчення необвинуваченого спільника Павла Лазаренка.
Тарас Клименко навів ключову, на його думку, цитату даного документа: «Тимошенко була спільником як у змові з «відмивання» коштів, так і у схемі шахрайства. Акції Тимошенко та її компаній спеціально наводяться в обвинувальному акті і, хоча, вона не була звинувачена як спільник, уряд надав достатньо доказів, щоб продемонструвати, що вона сучасником злочинної змови і що її свідчення мають бути прийняті як свідчення спільника».
Він закликав тих осіб, які ініціювали передачу Антикорупційному комітету «Межа» даних документів, і осіб, які згадуються в тексті копій цих документів, відгукнутися та підтвердити або спростувати їх достовірність.
На скандальній прес-конференції Т.Клименко зазначив: «Для нас немає священних корів. Нам байдуже, чи при владі сьогодні людина, яка вчора скоювала корупційні правопорушення, чи вона позиціонує себе як опозиціонер. Йдеться про політиків, які на сьогодні відсторонені від влади, але мріють повернутися до неї будь-яким шляхом. До мотивації дій таких політиків, як і до мотивації дій представників чинної влади, буде і у подальшому привернута увага Антикорупційного комітету «Межа».
Тарас Клименко розповів, що Антикорупційний комітет «Межа» отримав пакет з копіями документів, «зміст яких становить інтерес для суспільства та правоохоронних органів». Керівник АКМ підкреслив, що не може стверджувати про достовірність чи недостовірність цих документів і закликав і тих осіб, які ініціювали передачу АКМ даних матеріалів, і осіб, які згадуються в їх тексті, відгукнутися та підтвердити або спростувати їх автентичність.
Реквізити на титульній сторінці свідчать, що це – копія судового документу, в якому прокуратура США вимагає визнання свідчень Юлії Тимошенко як свідчень спільника у справі Лазаренка. Якщо цей документ справжній, то він являє собою відповідь обвинувачення на протест захисту щодо такого визнання. Тоді фактично можна вважати, що захист Лазаренка захищає і Тимошенко в даному епізоді.
У тексті копії значне місце займає тема боргів ЄЕСУ перед Газпромом, зокрема гарантія уряду України на погашення боргу розміром 200 мільйонів доларів. Якщо вірити тексту документа, український уряд сплатив борги ЄЕСУ перед Газпромом.
Зокрема, на першій сторінці вказується, що обвинувачення намагалося залучити до справи свідчення російського посадовця Андрія Вавилова, який нібито у 1996 році обговорював тему цих боргів з Юлією Тимошенко. Згадується і про засідання Кабінету Міністрів України від 12 червня 1996 року, на якому розглядався борг ЄЕСУ перед Газпромом, про урядову гарантію на погашення боргу розміром 200 млн. доларів. Якщо вірити тексту документа, то, на думку американського обвинувачення, український уряд сплатив борги ЄЕСУ перед Газпромом.
Цікаво, що активісти «Межі» ще місяць тому офіційно направили Ю.Тимошенко звернення щодо її стосунків з Генпрокуратурою Россії. Ось перелік з 10 «незручних» питань, які були поставлені «Межою» Юлії Тимошенко та водночасно – Генпрокуратурі України:
«Чи отримувала Ю.Тимошенко повістку, чи виклик іншим способом (по телефону, інформація у ЗМІ тощо) до правоохоронного органу РФ? Хто конкретно був ініціатором цього виклику? Чи обговорювалися при цьому питання взаємних гарантій, а саме: гарантія скасування міри запобіжного заходу – арешт – взамін на певні гарантії з її боку? У якому процесуальному статусі у кримінальній справі, яка перебуває у провадженні російської прокуратури, Ю.Тимошенко прибула до РФ, перебувала там і повернулася до України? Чи були пред’явлені Ю.Тимошенко обвинувачення, чи була допитана слідчим? Чи був при цьому присутній адвокат? У вчиненні яких злочинів їй було пред’явлено обвинувачення? Чи визнала Ю.Тимошенко свою провину (повністю, частково), чи не визнала? Чи не скористалися вона своїм конституційним правом про відмову у дачі свідчень відносно себе під час допиту? Чи не була поїздка Ю.Тимошенко до правоохоронного органу РФ пов’язана з наміром подати явку з повинною? Чи була така явка нею подана? Які обставини заважали Ю.Тимошенко здійснити таку поїздку під час обіймання посади Прем’єр-міністра України? Чи наполягає Ю.Тимошенко на офіційній версії зайнятості під час посівної кампанії? Яку відповідь Ю.Тимошенко надала на обов’язкове питання російського слідчого про причини її тривалої неявки на неодноразові виклики до військової прокуратури РФ? Наскільки Ю.Тимошенко усвідомлювала, що тривале перебування у міжнародному кримінальному розшуку Прем’єр-міністра країни, яка здійснила революційні перетворення, шкодить міжнародному авторитету держави? Чи вважає себе Ю.Тимошенко після цього законослухняною громадянкою? Чи не побоювалися вона репресивних дій стосовно себе з боку правоохоронних органів РФ? Яку міру запобіжного заходу було застосовано до Ю.Тимошенко після проведення процесуальних дій у кримінальній справі з її участю в РФ? Можливо, до неї застосовано міру процесуального примусу, а саме – зобов’язання про явку, як це передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством РФ? Скільки слідчих дій було проведено з її участю під час відвідання нею прокуратури? Чи проводилися очні ставки між Ю.Тимошенко та особами, що вже засуджені за вчинення злочинів, щодо яких вона також фігурує у справі як співучасник? Чи існує фінансовий борг компанії ЄЕСУ перед РФ? Якщо існує, то у якій сумі, яким чином він виник та які шляхи його погашення відпрацьовуються? Чи було прийнято органами прокуратури РФ остаточне процесуальне рішення щодо Ю.Тимошенко, можливо, про закриття кримінальної справи або про припинення кримінального переслідування щодо неї? Чи видали Ю.Тимошенко відповідну постанову, чи можете вона її оприлюднити? У її кримінальній справі засуджено високопоставлених посадових осіб за вчинення ними з її участю злочинів – у зв’язку з цим чи існує ймовірність засудження Ю.Тимошенко за законами РФ та судом судової системи РФ, чи, можливо, вона розраховує на передачу цієї справи до Генеральної прокуратури України для продовження досудового слідства за законами України? Чи не надходило Ю.Тимошенко пропозицій з боку посадових осіб органів прокуратури РФ, політичних діячів РФ надати певні гарантії чи зобов’язання політичного характеру в обмін на свободу? Чи не дала вона таких зобов’язань? Інакше як пояснити скасування міри запобіжного заходу арешт щодо особи, яка перебувала у міжнародному розшуку? Адже Інтерпол приймає до міжнародного розшуку осіб після ретельної перевірки висунутих проти них обвинувачень».
Відповіді «Межа» так і не отримала…
Ігор Чубак, спеціально для «УК»
Комментарий «УК»: цель скандальной конференции ясна – ударить по деловой и политической репутации Юлии Тимошенко, припомнив ей грехи бурной «бизнес-молодости». Ради этого публике и демонстрировались копии документов из судебного дела Павла Лазаренко.
Интерес представляет ответ на вопрос: кто стоит за этим начинанием? Небольшой экскурс в биографии двух этих господ дает основания для ответа. Тарас Григорьевич Клименко, председатель правления Антикоррпционного комитета «Межа». Кандидат исторических наук, он около четырех лет работал ранее в так называемом Антикоррупционном форуме, за которым стоял одиозный Николай Азаров, представитель одной из ветвей донецкого клана. Андрей Александрович Сафоненко, заместитель председателя «Межи». Кандидат политологии, преподаватель Донецкого института МВД Украины. В 2002 году активно трудился в Донецком избирательном штабе партии Регионов Виктора Януковича. В Интернете, в перечне диссертаций, легко находим запись: Сафоненко Андрей Александрович. Антикоррупционная политика в условиях трансформации украинского общества: дис… канд. полит. наук: 23.00.02 / Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко. – К., 2004.
Можно предположить, что этот «наезд» на Тимошенко организован «донецкими», выполняющими некие тайные договоренности с «Нашей Украиной» и Виктором Ющенко лично. Для чего в «Межу» и были «делегированы» «специалисты» узкого профиля.
Стоит отметить, что подача информации фактически взрывной силы – достаточно дилетантская. Новоявленные борцы с коррупцией даже не потрудились толком собрать сопутствующие данные. Например, уже многим известно, что показания Андрея Вавилова (проходит в России по «делу ЕЭСУ – Минобороны), упомянутые в документе американского суда, строго засекречены американским правительством. Зачем это нужно США – вопрос.
Даже используя информацию из открытых источников, наступить на больной «мозоль» Юлии Владимировны можно было куда эффектнее и эффективнее.
Напомним, что в Украине против П.Лазаренко выдвинуто обвинение в злоупотреблении властью, хищении государственного имущества в особо крупных размерах, а также в причастности к организации убийств народных депутатов Евгения Щербаня и Вадима Гетьмана. По словам тогдашнего заместителя Генпрокурора Украины Николая Обихода, бывший глава украинского правительства Павел Лазаренко заплатил за убийство народных депутатов Вадима Гетьмана и Евгения Щербаня около 3 миллионов долларов.
П.Лазаренко находится в США с февраля 1999 года. В США экс-премьер обвиняется в отмывании 114 миллионов долларов, полученных незаконным путем и переведенных на зарубежные счета в 1994 – 1999 годах. В Швейцарии П.Лазаренко признан виновным в отмывании денег, и приговорен Женевским судом к 18 месяцам тюремного заключения условно. Правительство Швейцарии вернуло Украине 6,5 украденных П.Лазаренко миллионов долларов. Еще на 6 миллионов долларов Лазаренко был оштрафован. В свое время швейцарский прокурор в деле Лазаренко Бернар Бертосса заявлял, что бывший украинский премьер обвиняется в хищении из Украины в общей сложности 880 миллионов долларов в промежутке времени между 1994 и 1997 годами, при этом около 170 миллионов долларов прошли через счета швейцарских банков.
Против Ю.Тимошенко Генеральная прокуратура Украины до января нынешнего года выдвигала обвинения, в частности, в хищении и присвоении государственных средств в особо крупных размерах путем злоупотребления служебным положением (ущерб по этому уголовному делу официально составлял 2 миллиарда 271 миллионов долларов США). И даче взяток премьер-министру П.Лазаренко на общую сумму более 162 миллионов долларов. Почувствуйте размах!
Еще 4 сентября 2003 года Генпрокурор С.Пискун заявил, что Генеральная прокуратура Украины завершила расследование и направила в суд страны часть уголовного дела в отношении руководителей компании «Единые энергетические системы Украины» (ЕЭСУ), гендиректором которой в 1997-98-е годы являлась Ю.Тимошенко. «Следствием установлено, что Павел Лазаренко в бытность премьером получал взятки от руководителей «ЕЭСУ» – ему перечислялись средства, полученные за продажу газа из России», – сказал генпрокурор, добавив, что «эти деньги – сотни миллионов долларов – в числе общего долга Украины России за газ». «Последний эпизод, связанный с отмыванием в Лихтенштейне в июле 1999 года 34 миллионов долларов, полученных экс-премьером от ЕЭСУ, был установлен нами минувшим летом – после того, как Лазаренко уже был арестован в США», – рассказывал с телеэкранов разговорчивый Генпрокурор.
К тому времени Лазаренко уже четыре года находился под арестом в США…
23 января 2004 года уже новый Генеральный прокурор Украины – Геннадий Васильев – в ходе встречи с послом США Джоном Хербстом предложил вернуться к двусторонней работе над соглашением об экстрадиции. По словам Г.Васильева, пока документ об экстрадиции не подписан, нет возможности вернуть в Украину экс-премьера Павла Лазаренко, который ранее попросил в США политическое убежище. С Америкой начались торги. Украина не желала передавать в руки американского правосудия гражданина США Натана Гозмана, который совершил тяжкое преступление в Америке, а жил в Украине по фальшивым документам. В ходе встречи с Г.Васильевым Дж.Хербст настаивал на том, чтобы Н.Гозмана передали американским правоохранительным органам «в ближайшее время». Однако генпрокурор отметил, что это не представляется возможным без договора об экстрадиции. Короче: вы нам – Лазаренко, мы вам – вашего уголовника.
Как известно, с повторным воцарением С.Пискуна на генпрокурорской должности, «прозревший» в одночасье Станислав Михайлович все дела по «ЕЭСУ» закрыл в одночасье – якобы из-за отсутствия состава преступления в действиях фигурантов. Но обывателю все равно не понятно: деньги «ЕЭСУ» Лазаренко исправно перечислялись, и что это, как не взятка?
С Вавиловым – тоже непонятно. 22 января стало известно, что 5 января 2004 года по требованию федерального прокурора округа Северная Калифорния (США) в аэропорту города Палм-Бич совершил вынужденную посадку личный самолет члена Совета Федерации РФ, бывшего замминистра финансов А.Вавилова, следующий по маршруту Москва – Барбадос – Аспен. Как выяснилось в дальнейшем, А.Вавилова давно ждали в США, в связи с чем все международные аэропорты США имели четкую инструкцию по встрече сенатора. В этот день в Палм-Бич специально прибыли нескольких агентов ФБР, спецагент министерства финансов США и помощник федерального прокурора Сан-Франциско округа Северная Калифорния. А. Вавилов и его жена были задержаны для допроса, длившегося более четырех часов. Туда же срочно из Нью-Йорка прибыла группа адвокатов А.Вавилова. После этого произошел беспрецедентный для подобных ситуаций случай: А.Вавилов и его жена были отпущены. Ему пришлось всего лишь подписать обязательство о даче показаний по интересующим власти США вопросам на месте дальнейшего пребывания Вавилова – горнолыжном курорте города Аспен.
20 января Вавилов с супругой благополучно вернулись на родину. О причинах задержания А.Вавилова ничего неизвестно. Но по информации информагентства РБК, речь шла о документах, касающихся периода 1995-97 гг. Скорее всего, А.Вавилов был задержан по «делу П.Лазаренко». Следствие интересовал вопрос исчезновения из ОАО «Газпром» 700 миллионов долларов, Странно, что совершенно нет претензий на эту сумму у самой России. Известен ряд лиц, в свидетельских показаниях которых заинтересовано следствие – это Б.Ельцин, В.Черномырдин, Р.Вяхирев, и другие. Известно также, что в случае въезда этих лиц на территорию США, они будут принудительно доставлены в суд. А.Вавилов пока оказался первым и единственным свидетелем, которого удалось заполучить американскому правосудию.
22 января 2004 года председатель Счетной палаты РФ Сергей Степашин заявил, что вопрос о долге Украины перед Министерством обороны РФ в размере 300 миллионов долларов не закрыт. «Речь идет о ситуации, связанной с уголовным делом бывшего главного финансиста Минобороны РФ генерала Георгия Олейника за неосуществленные поставки материалов в счет газа из России», – заявил С.Степашин, открывая совместное заседание Счетной палаты и руководства Главной военной прокуратуры.
Бывший финансист Минобороны РФ Георгий Олейник был осужден за неправомочный перевод в Украину 450 миллионов долларов в счет поставок материально-технических ресурсов для нужд Минобороны (в 1996-1998 годах). Стройматериалы для Минобороны так и не были поставлены в полном объеме. Деньги были перечислены английской фирме United Energy International для корпорации «Единые энергетические системы Украины», которыми в то время руководила народный депутат Юлия Тимошенко. Суд признал, что Олейник превысил свои полномочия, подписав первой подписью платежное поручение о переводе денег в Украину, и приговорил его к трем годам лишения свободы. Впоследствии срок наказания был сокращен Московским окружным военным судом до двух лет, а к Г.Олейнику применен акт амнистии. Однако сейчас он отбывает наказание в местах лишения свободы сроком на 5 лет за то, что, превышая свои должностные полномочия, осуществил продажу принадлежавших Минобороне России облигаций внутреннего валютного займа (ОВВЗ).
30 января 2004 года Генеральный прокурор Украины Г.Васильев встретился с послом России в Украине В.Черномырдиным и Председателем Счетной палаты Российской Федерации С.Степашиным. Во время встречи С.Степашин, в частности, информировал Г.Васильева, что Счетная палата по результатам проверки выполнения Министерством обороны Российской Федерации федерального бюджета обнаружила убытки в сумме более 300 миллионов долларов США. В ходе обсуждение отмечалось, что указанные убытки причинены корпорацией «ЕЭСУ» – в результате превышения служебных полномочий и взяточничества при реализации соглашений между Министерством обороны РФ и корпорацией «ЕЭСУ».
Сегодня у России уже якобы нет вопросов к Юлии Владимировне. Хотя и уголовное дело, где фигурирует «ЕЭСУ», так и не закрыто. Большая политика – и этим все сказано. Но вопросы все равно остались.
«Дело Лазаренко» – настоящий ящик Пандоры, который еще долгие годы будет источником скандальных «открытий» и сенсационных разоблачений.