Сьогодні в усіх органах державного управління, у тому числі й у Мінтрансзв’язку, відбувається процес очищення, набуття прозорості та відкритості. Зрозуміло, що багатьом з тих, хто добре почував себе за умов тотальної корупції та «підкилимових» рішень, ці процеси недовподоби. Останнім часом шквал необґрунтованої критики спрямований на Міністерство транспорту і окремих його посадовців. Але очищення галузі продовжуватиметься й далі – за будь-яких умов. Останнім часом шквал критики спрямований на Міністерство транспорту і окремих його посадовців. І це у той час, коли великими зусиллями починає наводитися порядок у майже занедбаній за перші кілька років незалежності України автомобільній галузі. Коли Мінтрансзв’язку України та Державним департаментом автомобільного транспорту проводяться заходи щодо спрощення процедури забезпечення українських перевізників дозволами на поїздку по територіях інших країни. А також зменшення вартості разових дозволів та дозволів ЄКМТ, безперешкодного відкриття міжнародних маршрутів, забезпечення прозорого проведення конкурсів на відкриття міжобласних маршрутів. І посилення контролю за безпекою перевезень автомобільним транспортом шляхом створення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.
Природа цієї критики, на наш погляд, пояснюється тим, що наведення ладу в автомобільній галузі заважає деяким безіменним і далі здійснювати свою нелегальну діяльність, ламає їх корупційні схеми, вимагає виходити із «тіні».
Стосовно складу Державного департаменту автомобільного транспорту – цей урядовий орган державного управління на даний час укомплектований персоналом майже на 90 відсотків. Дійсно, великий відсоток штату складає молодь. Проте, така ситуація характерна не тільки для цього органу, а й для інших державних установ. Ця ситуація обумовлена відносно низьким рівнем заробітної плати державних службовців. Але підбір кадрів до штату Укравтотрансу все одно здійснюється на конкурсній основі у встановленому порядку.
Щодо міжвідомчих переговорів з колегами із Російської Федерації. Зазначимо, що 26-27 жовтня 2005 року в Києві відбулися переговори делегацій Міністерства транспорту та зв’язку України і Міністерства транспорту РФ. Українська делегація на переговорах була представлена на найвищому рівні. Очолив делегацію Міністр транспорту та зв’язку України Володимир Бондар. З російської сторони делегацію очолював заступник Міністра транспорту Російської Федерації – О.Мішарін. З метою вирішення актуальних і проблемних питань в галузі автотранспортних перевезень між Україною і РФ до складу української делегації входили – заступник Міністра транспорту зв’язку України С.Кроль та, на той час, виконуючий обов’язки директора Державного департаменту автомобільного транспорту – С.Доброход. 26 жовтня нинішнього року відбулися переговори С.Доброхода з Є.Москвичовим – директором Департаменту державної політики в галузі дорожнього господарства, автомобільного та міського пасажирського транспорту Мінтрансу РФ. Тобто, українська делегація на переговорах з Російською Федерацією була представлена саме на найвищому рівні.
Результатом переговорів щодо двостороннього співробітництва України з Російською Федерацією стало вирішення питань обміну дозволів між країнами, а також проведення робочої зустрічі експертів з перевезень автомобільним транспортом. Ця зустріч із запрошенням представників Росії та Білорусії відбулась 21 листопада 2005 року. І Л.Докіль приймав у ній участь як представник українських перевізників з метою зустрічі із російськими перевізниками. Доречі, до АсМАП входить більше 90% українських перевізників, які займаються міжнародними перевезеннями. Тому участь в даній зустрічі Л.Докіля є цілком обґрунтованою.
Що стосується російських дозволів в/з третіх країн, то в 2005 році російські перевізники виконали тільки 1205 таких перевезень, а українські перевізники – 10450. Різниця – 9245 дозволів на користь українських перевізників. Це підкреслює професіоналізм роботи працівників Мінтрансзв’язку України. До того ж кількість дозволів на поїздку по територіях іноземних країни, що надаються українським перевізникам, щорічно зростає. Висновки про забезпечення дозволами українських перевізників кожен може зробити самостійно.
Стосовно «платност» відкриття, закриття та продовження терміну дії міжнародних регулярних маршрутів – ці питання, як відомо, регулюються положеннями міждержавних, міжурядових і міжвідомчих Угод, підписаними Урядом України з Урядами іноземних країн, а також нормативно-правовими та законодавчими актами України. Укравтотранс чітко керується вимогами зазначених нормативних актів. Про це свідчить факт визнання українських перевізників за кордоном. Наслідок цього – майже безперешкодне відкриття маршрутів, що відбувається за спрощеною і прозорою процедурою, яка увійшла у світову практику.
Нажаль, ще багато перевізників не володіють знанням чинного законодавства і подають документи, які не відповідають міжнародним вимогам, в неповному обсязі або в обмежений термін та мають багато змістовних помилок. У цих випадках Укравтотранс вимушений повертати на доопрацювання подані документи, але жоден перевізник, який звертається до Державного департаменту автомобільного транспорту не залишається без надання консультації, інформації та роз’яснень. Принципову вимогливість до документації на право здійснювати міжнародні перевезення не можна розглядати як ознаку корупції. Ще більш абсурдним є твердження, що окремі особи отримали важіль, що дозволяє душити своїх конкурентів. Навпаки, існуючий порядок розподілу дефіцитних дозволів виключає можливість впливу суб’єктивного чинника. І дозволяє максимально прозоро будь-якому міжнародному перевізнику брати участь, бачити розподіл і використовування дозволів.
З урахуванням вимог керівних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту та наказу Міністерства транспорту та зв’язку України «Про проведення конкурсу на отримання дозволів Європейської комісії Міністрів Транспорту (ЄКМТ) в 2006 році» від 07.10.2005 року № 624, розподіл дозволів ЄКМТ для українських автоперевізників на 2006 рік проводився на конкурсній основі. При визначенні переможців конкурсним комітетом враховувалась: відсутність порушень перевізниками положень чинного транспортного законодавства протягом попередніх років, ефективність використання дозволів ЄКМТ за попередні роки; наявність повного комплекту документів, передбаченого Умовами проведення конкурсу. При визначенні переможців у конкурсі до всіх претендентів застосовувались єдині принципи та єдиний механізм розподілу. Розподіл проводився за алгоритмом, і Конкурсний Комітет не міг впливати на результати розподілу, бо результати розраховувались суто математичним шляхом.
Зростання української квоти дозволів ЄКМТ в 2006 році вдвічі та відсутність скарг на дії комісії по їх розподілу підтверджує ефективність такого розподілу. Попередній розподіл дефіцитних дозволів на транспортування вантажів до Італії та Угорщини проводився АсМАП України, яка є громадською організацією, діяльність якої контролюється всіма її членами. Такий підхід є виправданий з точки зору демократичності та прозорості.
З метою забезпечення прозорості розподілу дозволів на поїздку по території іноземних країн Укравтотрансом створено власний офіційний веб-портал, який входить до структури офіційного веб-сайту Мінтрансзв’язку України. На ньому міститься розгорнута інформація про стан розподілу дозволів на поїздку по територіях іноземних країн серед українських перевізників – із відміченням кожного конкретного перевізника. Стосовно організації внутрішніх перевезень та можливості отримання прибуткового маршруту – Державний департамент автомобільного транспорту будує свою діяльність на принципах відкритості та прозорості. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» кожен суб’єкт підприємницької діяльності та пересічний громадянин має право звернутися до Мінтрансзв’язку України та Укравтотрансу з письмовим запитом щодо будь-якого питання, що його цікавить.
Склад конкурсного комітету – 14 чоловік, з яких тільки 3 – працівники Укравтотрансу. Решта – представники громадських організацій, асоціацій автомобільних перевізників, професійних спілок, державної автомобільної інспекції. Тому не можна стверджувати про вирішальний вплив на рішення конкурсного комітету представників Мінтрансзв’язку України. Неупередженість та об’єктивність дій конкурсного комітету легко підтвердити, перевіривши результати останніх конкурсів на здійснення міжобласних пасажирських автоперевезень. Та співставивши їх із реальними показниками кожного перевізника, що брав участь у даних конкурсах.
Процес роздержавлення галузі автомобільного транспорту створив надзвичайно складну ситуацію в забезпеченні безпеки перевезень на автомобільному транспорті загального користування. Вихід на ринок послуг десятків тисяч перевізників, які не мають необхідної кваліфікації і досвіду роботи, достатньої матеріально-технічної бази, належних умов для проведення контролю технічного стану транспортних засобів та медичного стану здоров’я водіїв призводить до чисельних порушень правил перевезень пасажирів і дорожнього руху, і, як результат, до виникнення дорожньо-транспортних пригод. Тому, з метою запобігання дорожнього травматизму та посилення контролю за додержанням законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до Указу Президента України від травня 2004 року, постановою Уряду було утворено Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті.
Основними завданнями Головавтотрансінспекції є здійснення державного контролю за додержанням суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт. А також державного нагляду за забезпеченням безпеки автомобільних перевезень у сфері автотранспорту загального користування та ліцензування господарської діяльності у сфері автоперевезень.
Добір фахівців до Голоавтотрансінспекції, чисельність якої становить 584 працівника, було здійснено виключно на конкурсних засадах. На сьогоднішній день і центральний апарат, і територіальні органи укомплектовані майже на 100 відсотків. Причому, за дев’ять місяців практичної роботи, в процесі підбору кадрів було звільнено 77 спеціалістів (з них 76 – за власним бажанням), що становить 13,2 відсотки.
У своїй роботі Головавтотрансінспекція керується виключно актами законодавства, що безпосередньо закріпили за нею та її територіальними органами контрольно-наглядові функції в сфері автомобільного транспорту загального користування. Зокрема, перевірка виконання суб’єктами господарювання Ліцензійних умов здійснюється Головавтотрансінспекцією на підставі квартальним планів перевірок, які погоджуються з Мінтрансзв’язку і Держпідприємництвом.
Позапланові перевірки здійснюються на підставі скарг, заяв громадян та листів державних установ, термін виконання яких та інформування про вжиті заходи знаходяться під контролем Мінтрансзв’язку.
Процедура анулювання ліцензій обумовлена Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». А прозорість її забезпечується через механізм розгляду матеріалів на засіданнях дорадчого колегіального органу Головавтотрансінспекції – Ліцензійний комісії, в складі якої представники ряду міністерств та відомств, а також представники громадських організацій.
Визначені відповідними постановами Уряду органами державного контролю, Головавтотрансінспекція та її територіальні органи у частині накладання фінансових санкцій на суб’єктів господарювання, які допустили порушення законодавства про автомобільний транспорт, керуються Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування. Затвердженого відповідною постановою Кабінету Міністрів України.
Що стосується питання визначення Головавтотрансінспекції, як органу, уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення: проект відповідного Закону України під реєстраційним № 8490 від 23.11.2005 винесено Кабінетом Міністрів України на розгляд до Верховної Ради України.
Стосовно реорганізації УДП «Укрінтеравтосервіс». Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» було створено на виконання наказу Мінтрансу від 20.10.1993 № 376. Створення і існування такого підприємства в системі Мінтрансу на той час було досить актуальним. Оскільки на той момент стояло завдання щодо транспортно-експедиційного і технічного обслуговування міжнародних автомобільних перевезень, визначеного відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Воно забезпечувало автомобільних перевізників у пунктах пропуску через Державний кордон України оформленням та видачею дозвільних документів й комплексом сервісних послуг.
Після прийняття у 2001 році Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було покладено на службу міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через Державний кордон України. З різних причин Мінтранс на виконання цього Закону своєчасно не вніс відповідних коректив щодо здійснення вищезазначених контрольних повноважень. Враховуючи існування відділень СМАП у структурі УДП «Укрінтеравтосервіс», було залишено виконання вказаних функцій за підприємством.
Комплексні перевірки господарської діяльності підприємств транспортного комплексу показали цілий ряд недоліків, які протягом тривалого часу існували в галузі. УДП «Укрінтеравтосервіс» також потрапило до їх числа. Перевіркою фінансово – господарської діяльності УДП «Укрінтеравтосервіс», проведеною комісією Мінтрансзв’язку, було виявлено ряд порушень чинного законодавства. Серед них – поєднання одним суб’єктом господарювання, яким є УДП «Укрінтеравтосервіс», виконання господарських і контрольних функцій. Кошти за виконання державних функцій розподілялись непродуктивно. А саме – направлялись на утримання структурних підрозділів, які здійснювали господарські комерційні функції, чим порушувались вимоги чинного законодавства.
Для усунення зазначених порушень Мінтрансзв’язку України був виданий наказ від 05.10.2005 р. № 612. Пунктом 1.5 якого передбачено підготувати пропозиції щодо розмежування державних та господарських функцій відповідно УДП «Укрінтеравтосервіс» та Служби міжнародних автомобільних перевезень. Відповідні пропозиції знайшли своє відображення у наказі Міністерства транспорту та зв’язку України від 17.10.2005 р. № 652. Яким передбачено проведення відповідної реорганізації УДП «Укрінтеравтосервіс» та вжиття ряду пов’язаних із цим заходів.
Реорганізація передбачає виділення зі складу УДП «Укрінтеравтосервіс» Служби міжнародних автомобільних перевезень в окрему структуру – державне підприємство. І подальше надання йому статусу державного органу виконавчої влади. Крім того, на сьогоднішній день постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.1991 р. № 293 «Про транспортно-експедиційне і технічне обслуговування міжнародних автомобільних перевезень», у відповідності до якої було створено УДП «Укрінтеравтосервіс», втратила чинність. Отже, на сьогоднішній день немає жодних правових підстав існування УДП «Укрінтеравтосервіс» у тому вигляді, як воно існувало.
Твердження щодо ліквідації цього «стратегічно важливого об’єкта», що поширюється деякими ЗМІ, не відповідає дійсності. По-перше, УДП «Укрінтеравтосервіс» не ліквідується, а реорганізується, що несе за собою інші правові наслідки, ніж при ліквідації. По-друге, в даний час, в установленому порядку проводиться робота щодо виключення із переліків об’єктів УДП «Укрінтеравтосервіс», що мають стратегічне значення, та об’єктів, що не підлягають приватизації. Та включення до них ДП «СМАП». Помилковим також є твердження, що вивільнення працівників відбувається з порушенням вимог трудового законодавства. Пунктом 8 наказу Мінтрансзв’язку України від 17.10.2005 № 652 передбачено здійснення заходів щодо вивільнення працівників підприємства у зв’язку з реорганізацією – відповідно до вимог трудового законодавства. У відповідності до ст. 492 Кодексу законів про працю України, усіх працівників УДП «Укрінтеравтосервіс» за два місяці персонально було попереджено про наступне вивільнення.
Для працівників УДП «Укрінтеравтосервіс» існувала альтернатива: або прийняти пропозицію керівництва і продовжувати роботу в УДП «Укрінтеравтосервіс» (якщо в його штатному розписі передбачена відповідна посада), або припинити трудову діяльність в цьому підприємстві за власним бажанням (ст. 38 КЗпП), чи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ст. 40 п.1 КЗпП). Частина працівників УДП «Укрінтеравтосервіс» припинили трудову угоду (звільнилися) на підставі п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України – в зв’язку з переведенням працівника, за його згодою, до ДП «СМАП». Закон детально не регламентує порядок переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію. Для звільнення необхідно лише подання власника підприємства, установи, організації, куди працівник переводиться, та погодження власника підприємства, з якого працівник звільняється, на припинення трудового договору у порядку переведення на інше підприємства.
Таким чином, частина працівників, яких було запрошено до ДП «СМАП» у порядку переведення, припинили трудові взаємовідносини з УДП „»Укрінтеравтосервіс» на підставі поданої ними заяви на звільнення у зв’язку з переведенням. І були звільнені з УДП «Укрінтеравтосервіс» відповідно до ст.36 п.5 КЗпП. Решта працівників, здебільшого інспекторський склад, були звільнені з УДП «Укрінтеравтосервіс» та прийняті до ДП «СМАП» за власним бажанням. Такі заходи були прийняті керівництвом новоствореного підприємства з метою належного виконання завдань, поставлених Міністерством транспорту та зв’язку щодо підбору висококваліфікованих кадрів. А саме, приймаючи працівників на роботу до ДП «СМАП» з метою перевірки відповідності працівника роботі, що йому доручається, ДП «СМАП» прийняте рішення про встановлення 3-місячного випробувального терміну для працівників, що приймаються на роботу.
Працівники, які не погодились із пропозиціями щодо продовження роботи на будь-якому із вказаних підприємств, були звільнені після закінчення строку попередження (17 січня 2006 року) у встановленому чинним законодавством порядку – відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП (з усіма наслідками, що з цього випливають).
Викладене свідчить: єдиною метою прийняття рішення про реорганізацію УДП «Укрінтеравтосервіс» є розмежування державних та господарських функцій, які виконувало підприємство.
Сьогодні в усіх органах державного управління, у тому числі й у Мінтрансзв’язку, відбувається процес очищення, набуття прозорості та відкритості. Зрозуміло, кому з тих, хто добре почував себе за умов тотальної корупції та «підкилимових» рішень, ці процеси не до вподоби. Це очищення продовжуватиметься й далі – за будь-яких умов. Мінтрансзв’язку та професійні транспортні асоціації України готові вислухати пропозиції від усіх, хто працює в галузі, відкрито їх обговорити та виробити консенсус, який обов’язково запровадить у життя.
Просимо звертатись за адресою: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, 14, Державний департамент автомобільного транспорту та Головна державна інспекція на автомобільному транспорті.
Президент Всеукраїнської асоціації
автомобільних перевізників В.М. Рева
Президент Асоціації міжнародних
автоперевізників України Л.М. Костюченко
Голова спілки роботодавців України,
народний депутат України О.Д. Климпуш
Голова Ради Всеукраїнської незалежної
професійної спілки працівників транспорту В.В. Гербеда
Голова профспілки працівників
Автомобільного транспорту та
шляхового господарства
України А.Г. Король
Голова Професійної спілки
таксистів України В.І. Попик
Директор Державного департаменту
автомобільного транспорту С.О. Доброход
Начальник Головної державної
інспекції на автомобільному транспорті В.О. Сінько
Директор державного підприємства «СМАП» А.М. Ткаченко
Генеральний директор Українського державного
підприємства «Укрінтеравтосервіс» М.В. Король