З нагоди світлого прокурорського свята, яке щороку 1 грудня святкують найчесніші люди нашої країни, українське телебачення вирішило переконати пересічного українця, що є на світі дві безмежності – зоряне небо над головою та неймовірна дурість Генерального прокурора. Того самого керівника Генпрокуратури, який днями зізнався на всю країну, що прагне бути схожим на імператора-душогубця. Отже, відтепер Святослава Михайловича належить величати не інкаше як Генеральний Нерон України.
Те, що українські православні не люблять Держподаткову адміністрацію – загальновідомо. Власне, а хто її любить? Після того, що за часи своєї наближеності до бюджетної годівниці наробили пан Азаров зі своїм заступником Піскуном, саме слово “податківець” набуло лайливого відтінку й відтепер позначає в народній мові людину з обмеженими розумовими здібностями та розвинутими хапальними рефлексами. Але у вірних численних християнських конфесій, що заполонили собою територію колишнього екзархату Московського патріарха, є свої, суто релігійні підстави скоса поглядати на діяльність скандально відомої інституції. Вже котрий рік українські громадяни, які шанують розіп”ятого Понтієм Пілатом пророка, відмовляються одержувати в держподаткових органах ідентифікаційні номери, оскільки в комбінаціях цифр можуть випасти три шістки поспіль. Число звіра, про яке попереджав Іоанн у своєму Апокаліпсисі, наводить жах на християн не тільки в нас, але й у всьому світі, бо асоціюється з ім”ям чи не найганебнішої постаті в історії людства – римського імператора Нерона.
“Хто має розум, той підрахує число звіра, оскільки число це є людським. Число його 666”
(Ап., ХІІІ, 17,18)
Іриней наприкінці другого століття нашої ери знав ще одне значення числа звіра – 616. І лише в 1836 році німець Фердинанд Бенарі зміг розтлумачити обидва варіанти, які беруть свої витоки від халдейської кабали. Оскільки давньоєврейські літери здавна використовувалися для позначки чисел, 666 легко розшифровується як Neron Kaisar – саме в такому написанні ім”я імператора карбувалося на сході імперії. Якщо ж візьмемо за основу латину, то одержимо з числа 616 сполучення Nero Caesar – у класичному написанні.
Якби п”ятий за рахунком імператор Риму тільки любив співати, страждав на сексуальні збочення та відрізнявся садистськими нахилами, то, можливо, не було б у нинішніх українських податківців таких проблем з привласненням отих ідентифікаційних номерів. Урешті-решт, й зараз на українському владному олімпі чимало людей, які цінують одностатеве кохання чи до нестями полюбляють співати, акомпануючи собі якщо не на античній кіфарі, як Нерон, то на сучасній гітарі. Принаймні, співців-аматорів точно не бракує – самі тільки виступи Президента варті дорогого. Але Нерон увійшов в історію як перший переслідувач християн, за наказом якого кидали на арени до хижих звірів тисячі й тисячі послідовників Христа. Ось і вирішив генерал-лейтенант податкової міліції Святослав Піскун заспокоїти своїх співвітчизників у святковому інтерв”ю по УТ-1 першого грудня.
До інтерв”ю Святослав Михайлович готувався ретельно, можливо, навіть, прочитав якусь книжку. У всякому разі, як тонко було зазначено за кадром: “Коли запитання ставить не Святослав Михайлович, а ви самі, бесіда виходить невимушеною й цікавою”. Ще б пак, уявляючи коло інтересів Генерального прокурора, можна припустити, на які саме запитання здатна його уява – хіба що “Котра година?”, чи може “Ще по п”ятдесят?”. І тому журналістка, аби продемонструвати українському глядачеві інтелектуальний рівень податкового генерала, томно підводячи очі, запитала першою: “А от якщо порівнювати себе з ким-небудь з персонажів греко-римської історії, то на кого Ви більше б за все хотіли би бути схожим?”. Уявляєте масштаби –Піскун і греко-римська історія?..
Виявляється, Святослав Михайлович “менше за все схожий на Брута”. “Я ніколи, – заявив найголовніший страж української законності, – не нанесу удару в спину. А більш за все, я думаю, хотілося би бути схожим на Нерона”.
Господи, ну хто Піскуну дозволив розкривати рота?! Про те, що він з себе являє, досі знали хіба тільки прямі підлеглі та дружина, але тепер на всю країну новітній Нерон виставив на сміховисько і себе, і своє прокурорське військо. Ну, грець з ним, з Брутом, Піскун, внаслідок чи-то помилок у вихованні, чи-то через якісь персональні особливості може не знати, що насправді Брут очолював заколот проти тиранії Цезаря та домогався поновлення республіканської форми правління. Урешті-решт, у початковій школі таких речей не проходять, а Історію давнього світу Славко Піскун мав учити в п”ятому класі, коли йому вже мабуть було не до уроків. Але невже податковий генерал ніколи не чув про Нерона та проблеми з отими ідентифікаційними кодами? Невже він ніколи не цікавився, що то була за людину, яку через дві тисячі років по смерті проклинають українські платники податків?
Можливо, Святославу Михайловичу, який понад усе прагне бути схожим саме на цього “героя” римської історії, було б цікаво довідатися, що Нерон прийшов до влади, вбивши в 59 році н.е. власну матір Агріппіну. Через три роки він наказав вбити свою дружину Октавію, після чого в Італії запанував морок терору та масових страт. Характеризуючи Нерона, у наслідуванні якого покаявся податковий генерал, Тацит писав “Грошові визискування спустошили Італію, розорили провінції, а також союзні народи й держави, що йменується вільними. Здобич було взято й з богів, оскільки храми в Римі було пограбовано” (Тацит, Аннали, XV, 45). А Светоній наводить іншу фразу римського імператора, справжнього попередника нинішнього Генпрокурора: “Будемо діяти таким чином, щоби ні в кого нічого не залишилося!”. Знедолені зусиллями Святослава Михайловича вкладники банку “Слов”янський” можуть повною мірою оцінити його гумор та намагання усіляко наслідувати одіозного сатрапа, про якого сучасники говорили, що він має звіроподібну натуру.
А може Святославу Михайловичу забули доповісти про те, як Нерон кілька разів наказував спалити Рим? А може й про вбивство за наказом імператора його учителя Сенеки Генпрокурору ніхто не розповідав? Якщо так, то даремно, оскільки Піскуновські одкровення його вчитель Микола Янович може сприйняти на власний рахунок. Не зрозуміло також, чому до податково-міліцейського серця так припала саме постать Нерона, а не Гітлера, Ігнатія Лойоли чи хоча б маркіза де Сада?
На жаль, прес-служба Генпрокуратури призабула також нагадати пану Піскуну, в який спосіб закінчив Нерон своє земне існування. Терпець римлян урвався, проти нього повстали війська й імператор був змушений накласти на себе руки. Це, продовжуючи запропоновану Генпрокурором аналогію, дає певні сподівання українським громадянам на те, що коли-небудь і в нашій країні запанує повага до законності.
Але цікаво інше – як податківці після розповідей колишнього заступника Голови ДПАУ про втаємничені закутки своєї міліцейської душі сподіваються переконувати співгромадян в тому, що несамовитий римський імператор не має ніякого відношення ані до Держподаткової адміністрації, ані до тих клятих ідентифікаційних кодів? Чи може, замість того, щоби розпочинати по новій податкову пропаганду серед віруючих, простіше було б визнати колишнього начальника Слідчого управління ДПАУ неосудним та списати оті розповіді про Нерона на його виняткову навіть для міліціонера безграмотність? Здається, після того, як Генеральний прокурор публічно визнав імператора-душогубця за приклад, вартий наслідування, нічого іншого просто не залишається.
Володимир БОЙКО, УК