У суботу 14 червня в офісі адвокатської фірми “Фенікс”, якою керує колишній начальник УМВС у Львівській області, генерал запасу Іван Мотринець, з»явилися озброєні люди у камуфляжах. Вони провели ретельний обшук приміщень фірми і вилучили деякі документи. “Львівська Газета” з»ясувала, що обшук “Фенікса” санкціонували з Києва. Його провели співробітники київського СБУ, Генпрокуратури і ГУБОЗу. У львівських міліцейських колах цей обшук пов»язують зі справою про замах на життя Петра Писарчука (нині народний депутат, на час замаху у 2000 р. – директор ринку “Південний”). Наразі результати обшуку пресі невідомі. В інтерв”ю, що наводимо нижче, Писарчук заявив: “Більшість замовних убивств у Львові не обійшлися без силовиків. Правоохоронці і бандити ділили сфери впливу, внаслідок чого люди або ставали небіжчиками, або каліками, або втікали за кордон”. Також поаємо коментар Івана Мотринця.- Я відразу хочу відкинути будь-які припущення, що цей обшук здійснили на моє замовлення, – заявив “Газеті” Петро Писарчук. – Про обшук я дізнався не офіційно, а від своїх добрих знайомих. Напевно, у тому, що на “Феніксі” був обшук, не моя провина, і не мені потрібно робити якісь закиди, а все-таки керівникові цієї структури Іванові Мотринцю, який своїми діями дав підставу для проведення слідчих дій.
– А що дає вам підстави висувати такі припущення?
– Скільки би пан генерал запасу Мотринець не подавав до суду і публічно не заявляв про те, що він не знайомий з Богданом Семком (цю особу підозрюють у замаху на мене), я маю достовірні факти про його співпрацю із Семком. Я проводив власне розслідування, і дозволю собі поділитися з пресою певними роздумами, і не тільки щодо цієї людини.
Для мене не відкриття, що Іван Мотринець уже багато років знайомий із бандитом Семком. Звичайно, назвати людину “бандитом” може тільки суд, але я дозволю собі переступити через етику і законослухняність, бо знаю цю особу аж надто добре. Познайомилися вони тоді, коли пан генерал працював на “НТОНі”, а неподалік знаходився офіс згодом невинно убієнного бізнесмена Андрія Двораківського. Саме в Андрія часто бував Богдан Семко. Там Мотринець і Семко познайомилися. Я це достеменно знаю, бо тоді Двораківський був моїм сусідом по вулиці Китайській, 10, і ми з ним часто спілкувалися. Вважаю, що нині силовим структурам потрібно перевіряти ще й інформацію про причетність до вбивства Двораківського цього ж Семка. Бо незадовго перед тим, як його вбили, Андрій мені казав: “Усе, я вже з бандитами не “працюю” і з Семком порвав остаточно”. Підґрунтя пострілів у Двораківського повністю нагадує сценарій замаху на мене у грудні 2000 року – перед тим ми теж прогнали Семка з ринку.
– А до чого тут “Фенікс” Івана Мотринця?
– Щодо діяльності цієї фірми, то я вважаю її цілком аморальною і наполягатиму на тому, аби слідчі органи перевірили роботу цієї фірми щодо всіх підозрілих демпінгових маклерських послуг. Але я хотів би розглядати всі питання в комплексі. Правоохоронці не гребують у Львові нічим: вони розпускають плітки, домисли, інформаційні спекуляції, неперевірену інформацію, а подекуди самі це все й вигадують. Ці люди ні на копійку в житті не зробили, а лише прагнуть приєднатися до перерозподілу якихось фінансових потоків, які їм не належать. Вони своїми посадами і посвідченнями залякують і придушують підприємництво, не залишаючи собі часу на боротьбу зі справжньою злочинністю. А хто не піддається, того вони прибирають. З усією відповідальністю заявляю: більшість замовних убивств, які скоїли в нашій області, не обійшлися без силовиків. Злочини переважно розслідують ті, хто їх організовував або їм потурав. Правоохоронці і бандити ділили сфери впливу, внаслідок чого люди або ставали небіжчиками, або каліками, або втікали за кордон.
Саме в “еру Мотринця” (а всі ще пам»ятають підозрілу “антирекетирську” пасивність Івана Михайловича) рекет на Львівщині зацвів буйним квітом. Я цього дуже боявся, щоб відгородитися від цього, звернувся у відділ боротьби з організованою злочинністю, де працював мій добрий знайомий, офіцер міліції Михайло Куртяк (навіть записали частку власності на ринку на його дружину). Я хотів, аби з криміналом розбирався саме він. Та, на жаль, нічого в Куртяка не вийшло. Тодішні кримінальні королі Львова “Артур” і “Завіня” привезли мене в аеропорт у кафе “Сателіт” і сказали: “Мєнти – це добре, але якщо хочеш жити спокійно, то треба, дорогий друже, платити і нам”. Потім рекетири вкрали мою машину, побили вікна в барі і почали нас “доїти”. А я після того, як Михайла звільнили з органів, я узяв його до себе на роботу у фірму “ВОМП”, де тоді директором був Володимир Семенюк (застрелений кілерами у 2002 році. – “Газета”). Сам Михайло потім розповів мені, що є двоюрідним братом пана Андрушківа, першого заступника пана Мотринця на фірмі “Фенікс”.
Всім тим, хто захищає УБОЗ, хочу нагадати, що у 1992-94 роках становленню на “Південному” розмаїтих “дахів” сприяв ще й офіцер УБОЗу Іванець, який і нині працює у цій структурі. Згодом у Семенюка на “ВОМП” працювала і дружина депутата міської ради Батюка. Після її звільнення пан Батюк на “Південний” і на
мене особисто теж має зуб, організовує нам розмаїті протидії і проблеми. Зважаючи на все це і ще на низку фактів і мотиви, які я поки що не називаю, обшук на фірмі “Фенікс”, очевидно, був небезпідставним.
– Ви вважаєте, що ваш колега депутат Володимир Стретович мав рацію, коли звинувачував львівських правоохоронців у потуранні криміналітетові?
– Я згідний із паном Стретовичем далеко не у всьому. Скажімо, з податковою, до якої він має багато претензій, можна боротися із допомогою суду, а от як мені було боротись із повною бездіяльністю Львівської обласної прокуратури?! Прокурор Ринажевський ситуацією не володів, на неї не впливав, він лише бажав забезпечити собі безбідне існування за рахунок того, що робив “дахи” і “вікна” на митниці і мав свої інтереси на НПК “Галичина”.
– Це для преси?
– Усе, що я вам сказав, – для преси.
Микола Савельєв, для «Львівської газети»
Іван МОТРИНЕЦЬ, президент адвокатської фірми “Фенікс”
До правоохоронців я не маю жодних претензій. Вони проводили обшук не тільки на фірмі, а й у мене вдома за рішенням Печерського місцевого суду міста Києва від 11 червня за підписом судді пана Горянова. Єдина заувага: панове, не потрібно з роботи робити шоу. Адже мене не залякаєш ні масками, ні камуфляжем, ні автоматами – я досвідчений і психологічно стійкий оперативник. Якщо винен – готовий сидіти в камері.
Але тільки тоді, якщо винен. Під час обшуку в мене вилучили низку доручень, записник, кілька матеріалів справ і фотографії моїх знайомих. Також правоохоронці вилучили у мене і мого заступника пана Андрушківа дозволи на нарізну зброю. Я сам ще рік тому писав до обласної прокуратури заяву з вимогою перевірити всі звинувачення на мою адресу, які лунають з боку пана Писарчука, щодо факту мого знайомства з підозрюваним у замаху на нього Богданом С. Саме з цим я і пов»язую обшуки. Чому пан Писарчук не згадує, що 5 червня я виграв суд у газети “Україна і час”, котру у місячний термін зобов»язали спростувати всі поширені проти мене наклепи?! Я написав лист голові Верховної Ради з вимогою розглянути поведінку пана Писарчука, який переслідує мене і мою сім»ю, на комісії з депутатської етики.