НАПЕРЕДОДНІ СЕЛЯНСЬКИХ БУНТІВ

Ми, мешканці с. Велика Рача та с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області не в змозі більше так існувати під керівництвом нині діючого Голови Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області Яновича Володимира Миколайовича.

Ми хочемо розповісти Вам про людину, яку уповноважено виконувати функції держави в нашому районі та шукаємо захисту від нього, тому що він залякав не тільки нас, а також більшість керівників району, які сумлінно виконують свої обв’язки.На території нашої сільської ради знаходиться ТОВ „Селекційний центр „Україна”, що створено на базі КДПНВСЦМС „Росія” згідно Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. „Про прискорення реформування аграрного сектора економіки” на базі майнових і земельних часток (паїв) членів згаданого вище підприємства „Росія”, Зазначеним Указом визначено, що підприємство „Україна” має виплачувати орендну плату пайовикам за користування земельними та майновими паями у нормах регламентованими чинними законодавчими актами. При створенні підприємства генеральним директором було обрано нині діючого керівника району Яновича Володимира Миколайовича.

За весь період своєї „діяльності” від ветеринарного санітара до Голови Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області він став звичайним злочинцем — рецидивістом. І це не пусті слова.

У 1981 році він був засуджений за крадіжку металевої сітки в колгоспі с.Нова Буда Радомишльського району та був покараний 5-тьма роками примусової праці.

У 1998 році за скоєння ряду злочинів проти Яновича було порушено кримінальну справу за ст.ст.86 ч.1., 165 ч.2., 172 ч.2., 222 ч.1, Кримінального кодексу України, бо тут він вже обкрадав державу в дуже великих розмірах – використовував державне фінансування на особисті потреби, наприклад на купівлю квартири в Києві та машини для свого сина.

Зазначені кошти держава дала для розвитку сільського господарства (будівництво тваринницьких комплексів, машинно-тракторного парку та купівлю техніки), а це поліпшення рівню життя селян, створення нових робочих місць, але його це зовсім не хвилює. Також були виділені державні кошти на будівництво житлових будинків для працівників господарства, але на жаль замість будинків — тільки стіни, а гроші не відомо де і все зійшло з рук. В результаті Черняхівським судом у листопаді 2000 року наш „господар” був засуджений до 5-ти років позбавлення волі умовно з іспитовим терміном 1 рік, тобто все минулося легким переляком та маленьким штрафом. Він прилюдно говорить, що такий вирок суду ним був „куплений”.

Так, у 1997 році КДПНВСЦМС „Росія” мало 7000 голів ВРХ, а у 2000 році залишилося 1000 голів. Де ж вони поділися? Думаємо, не тяжко здогадатися, що 3 роки судової тяганини з’їли принаймні пару тисяч голів „громадського” скотарства. Під час вирізки худоби та її продажу застосовувалися примітивні механізми „відкату”. Племінна худоба (поліська біла), що була частиною державної програми селекції м’ясної худоби здавалася на м’ясо різним приватним ділкам. Але ж, на то він і Янович, щоб усе робити чужими руками, бо продаж худоби здійснював фінансовий директор Павленко А.А. Хоча і він на цьому руки нагрів. За допомогою корів він побудував, за короткий час, «невеличку хатку», майже 1000 кв. м. В той же час Янович В.М. на зборах кричав, що худоба гине від лейкозу. Усю збуту худобу списали на лейкоз.

До речі, він неодноразово заявляв на нарадах та зборах, що своєму сину – Яновичу Сергію Володимировичу „купив” посаду у Генеральній прокуратурі України, незважаючи на своє минуле, і тим самим заявляє, що його ніхто не в змозі покарати з таким „дахом”.

Але ж і цього мало — його діяльність розповсюдилась по всьому району. Так в с. Кочерів Радомишльського району він шляхом обдурювання селян – власників земельних паїв, та в зговорі з Сільським головою Волинцем Л.О. та Генеральним директором СТОВ „Кочерів” Кузьменком М.М. – видурив за копійки та „могоричі” 10 га хмільників вартістю понад 107 000 грн., оформивши на ТОВ „Янко”, яке є власністю його улюбленої доньки Янович Ірини Володимирівни, та судячи з матеріалів наведених нижче дуже багатої особи. Пізніше, в травні 2001 року, в с.Краснобірка Радомишльського району, сфальсифікувавши протокол загальних зборів власників земельних і майнових паїв, „заграбастав” 10 га хмільників, вартістю також більше 100 000 грн. і знову оформивши на „карманну” фірму ТОВ „Янко”.

Підприємство „Янко” отримує державні кошти для здійснення своєї діяльності (знайома історія 1998 р.). Маючи тільки трьох штатних працівників та основних фондів на суму 2 тис. грн., паразитує у двох господарствах СТОВ „Кочерів” та ТОВ „Селекційний центр „Україна”, всі роботи (обробіток хмелю, збирання врожаю, сушіння, транспортування) виконують дані господарства за мінімальну винагороду, а дохід за готову продукцію отримує ТОВ „Янко”. Тобто, пан Янович, займаючись такою прибутковою справою, як вирощування хмелю, прибуток привласнює, а ТОВ “Селекційний центр „Україна” гине, разом з ним гинуть і люди. Хоча в підприємстві фактично залучається велика кількість людей, так як вирощування хмелю трудомісткий процес, ТОВ „Янко” наприклад, за минулий рік сплатило до пенсійного фонду менш ніж 800 грн. Реалізація готової продукції (хмелю) здійснюється без оформлення відповідних документів, відповідно дохід не оподатковується.

З вищенаведеного випливає висновок, що великим тягарем для району та держави являється дітище пана Яновича ТОВ „Янко”, яке своєю діяльністю прикриває „брудні” справи Яновича В.М., а саме з держави витягують бюджетні кошти, господарства несуть збитки, податки не сплачуються, а прибуток лягає у кишеню Яновича В.М.

Не нехтував пан Янович і металобрухтом, на який здавав все що можна. А гроші „десь” дівалися, але не через касу підприємства. Мабуть ті гроші пішли на купівлю більше сотні племінних коней або бичків, яких утримують поза балансом підприємства, зате годівля їх лягає на плечі господарства. Наш Янович полюбляє тварин і птицю і заради цього контрабандою ввіз 10 африканських страусів із Польщі, а документи на придбання бідних птахів підробив. Та, що говорити, своїми „геройськими” вчинками зумів нашкодити усім : від простого працівника до держави, що не крок — то злочин.

Бідне наше господарство, бо вгамувати апетит „хазяїна” – злодія неможливо. Після фактичного розвалу першого в районі господарства, він узявся за район. Цікаво хто спинить його маніакальні посягання, та тягу до безмежної влади та грошей?

Про що свідчить дана діяльність пана Яновича, про неповагу, нехтування інтересів мешканців, те що по 3-4 роки зарплата не виплачувалася (борги складають 3000-5000 грн. кожному працівнику), а керівники господарства, Янович, Павленко та інші, не сплативши людям заробітну плату, не розрахувавшись за земельні та майнові паї, взяли величезні ссуди в кассі підприємства ТОВ “ Селекційний центр „Україна”, хоча підприємство прибутків не отримувало. Орендна плата за користування земельними паями сплачувалась ячменем по ціні 50-70% дорожче ринкової вартості та гній по ціні майже, як золото, а на даний час заборгованість по земельним паям складає 3 роки. За майнові паї не розраховувався ніхто, хоча з кожним роком вартість майна знижувалася – вирізалася худоба, занедбалися господарські споруди, продавалася техніка та заварювалися гаражі з технікою (для чого і від кого ?). А для того, щоб забрати зароблені „гроші”, потрібно було кланятися, принижуватися перед паном Павленком А.А., а в особливо „тяжких ” випадках перед Яновичем В.М.

А спробуйте знайти джип Ніссан Патрол Люкс, який є майновим паєм ? Він його здав в оренду до Полтави, пану Ківшику, за символічну плату – 1000 грн. за рік, да й то плата за оренду непоступає. Одне зрозуміло, він його подарував. А це що, не розтрата підприємства ? Він наніс велику розтрату нашому підприємству. Не купляв би джип, або вже б продав його, а виручені кошти пустив би на розвиток господарства. І цього йому не досить, бо на людях він економить як може, бо середньомісячна зарплата працівників складає 60 грн. Так, виходить що роботи немає, чи люди не працюють, так ні, і люди працюють і робота є. А коли прийде час йти працівникам на пенсію, то мабуть людям пенсію буде платить Янович, бо зиск від їхньої праці йшов йому в кишеню, а збитки лягали на ТОВ „Селекційний центр Україна” та на трудовий колектив.

Та й зараз коли наш „батько” став головою РДА, він „опікає” ТОВ „Селекційний центр” – наприклад, дане господарство вирощує для нього 14 неоприбуткованих племінних коней, за свій рахунок годує, доглядає. Коли обласна прокуратура виявила даний факт, то зараз же Янович надав фіктивний договір, що ТОВ „Янко” поставило даних коней на зберігання, що при поглибленій перевірці не підтвердилось.

Але не дивлячись на невдоволення народу пан Янович створював нові фірми: ТОВ „Садко”, ТОВ „Ринок” у м.Радомишль, та збирав гроші для купівлі собі посади Голови Радомишльської РДА, що не раз заявляв на районних нарадах при чинному голові Радомишльської РДА, та зводив наклепи на Голову Радомишльської РДА Чорнія О.Р ображавши його словом „гастрольор” (що він мав на увазі?), людину порядну, авторитетну, яка користувалася повагою в районі та області.

Цікавими були його виступи на зборах працівників господарства, наприклад пропонував купити земельні паї (шляхом фіктивного дарування), хвалився, що його ніхто не здолає, також загрожував всім непокірним, що розправиться з ними. Свої „репресії” він проявляв у тому, що звільняв, залякував та подавав до суду на „дисидентів”, так сталося з Папірною Г.Д., Марченко Н.І. та з багатьма іншими.

Дуже зацікавився пан Янович В.М. ринком, та примітивною схемою привласнив його собі, створивши ТОВ „Ринок” (маючи 51% голосів), забравши ринок у райспоживспілки, а зараз для замилювання очей взяв кредит 200 тис. грн., щоб викупити ринок, чи землю на ринку. Така ж доля чекала ВАТ „Радомишльський хлібозавод”, директором якого був його сват Горобенко М.Ф., створивши ЗАТ „Радомишльський хлібозавод” та забравши все майно ВАТ „Радомишльський хлібозавод” збанкрутував його шляхом штучного доведення до банкрутства (бо це він вміє). Засновниками вищезазначеного ЗАТ „Радомишльський хлібозавод” є його невістка, тобто жінка сина та її батько пан Горобенко М.Ф.

В цей же час Янович В.М. був депутатом Житомирської обласної Ради народних депутатів. Як видно, що апетити Яновича В.М. з часом зростають і в геометричній прогресії, бо вже у 2002 році він став Головою Радомишльської районної ради народних депутатів, підкупивши деяких депутатів районної ради. Та на цьому він не зупиняється, його не покидала думка, як зайняти посаду голови райдержадміністрації.

У 2002 році, коли його обирали головою ради, було спірне питання, люди не бажали, щоб його кандидатура була зареєстрована комісією, так як у нього є судимості. Але він приніс довідку, що в нього судимості на території України не було. Ця довідка знаходиться в Великорацькій сільській раді.

У 2003 році, коли колишнього голову райдержадміністрації було переведено на нову посаду до м. Житомира, пан Янович почав оббивати пороги до колишнього голови облдержадміністрації Рудченка М.М. Однак, ми звертались до Рудченка М.М. з проханням не призначати Яновича на посаду голови Радомишльської райдержадміністрації, бо ми знали, який він був хазяїн. Дана посада слугувала йому трампліном для отримання нової високої посади, за допомогою якої він зміг би красти ще більше. Яким чином він здобув дану посаду нам невідомо, але знаючи засоби якими користується Янович В.М. то можна впевнено сказати, що за допомогою наклепів, брехні та своїх „брудних” грошей.

За 9 місяців його „правління” наш район по всім показникам роботи соціально-економічного розвитку спустився на одне з останніх місць (це офіційні відомості).

За роки роботи головою райдержадміністрації Чорнієм О.Р. декілька комерційних структур здійснювали інвестування в розвиток району, зокрема, одне з сільгосппідприємств закупило для сільгоспробіт новітню техніку.

З приходом на цю посаду Яновича В.М. ні жодної копійки інвестиційних коштів не надійшло до району. Навпаки, створюються умови для припинення діяльності цих підприємств. Всім, що зазначеними підприємствами напрацьовано, Янович хоче особисто заволодіти.

Янович В.М., як вище згадувалося, не раз запевняв у своїй неушкодженості та недосяжності не для кого, а особливо для Правосуддя. Він неодноразово говорив, що у нього „все зхвачено, і має достатньо грошей на всі перевірки і суди”. Та нагадуємо, що це все він каже на апаратних нарадах в райдержадміністрації, не соромлячись своєї посади.

Янович В.М. хоча і не є на даний час керівником ТОВ „Селекційний центр „Україна”, але складається враження, що підприємство є його власністю – бензин, м’ясо, інша продукція вимагається їм постійно, Янович В.М, також постійно втручається в справи підприємства. Самим болючим питанням селян є земля і на даний час, багато власників земельних паїв, якими користується ТОВ „Селекційний центр „Україна” хочуть отримати акті на право власності на землю та забрати свої земельні частки у натурі. Згідно земельного законодавства власники земельних паїв повинні були отримати акти на право приватної власності на землю до кінця 2003 року (загальна кількість часток, якими користується підприємство складає 2080 паїв), але ТОВ „Селеційний центр „Україна” даний факт не стосується, правільніше сказати не стосується Яновича В.М. Всі сільскогосподарські підприємтва Радомишльського району розпайовані, та власникам земельних паїв видані акти на право приватної власності на землю. В ТОВ „Селекційний центр „Україна” ситуація варта уваги. Підприємство, що займалося виготовленням актів (згідно гранту, що надавався іноземними інвесторами для приватизації землі в Україні), вже виконало комплекс робіт та вже цілий рік чекає жеребкування, для того що б віддати документи, але пан Янович В.М. весь час відтягував дану подію. Янович В.М. не раз висказувався, що нічого і нікому він не віддість, ні землі, ні майна. Ми мешканці села не раз ініціювали проведення жеребкування, але на наші вимоги не реагували. Дійшли до того, що до нас приїхали з телепрограми „Сільский час”, ми назначили місце та час проведення жеребкування, але на жаль ні чого не відбулося. Янович В.М. весь час знаходить причини відмовити власникам земельних паїв. Та це ще не все, тих громадяни, що хочуть забрати свої земельні частки пан Янович В.М. звільняв з роботи, та не тільки не дає їм землю, а й користується тією землею безкоштовно (розриваючи з ними договора, та несплачуючи їм орендну плату), тобто незаконно. Орендна плата за 2003 рік сплачена лише на 39 % 169 тис.грн. від загальної суми 435 тис.грн.

Доречі, багато людей бажають забрати свої майнові паї, про що свідчать їхні заяви. Але він не дозволяє їм цього робити. Заяви знаходяться в бухгалтерії ТОВ “Селекційний центр “Україна”. Зверніть увагу і на те, що немає оцінки майнових паїв, бо з ТОВ „Агрореформа”, яке робило оцінку майна, він не розрахувався, не знайшов грошей щоб заплатити за виконану роботу, хоча експертна оцінка коштувала біля 20 тис.грн (на нашу думку не така вже непосильна сума).

Ми вважаємо, що своєю діяльністю він наніс ТОВ “Селекційний центр “Україна”, мешканцям с. М. Рача та с. В. Рача, та іншим підприємствам Радомишльського району величезні розтрати, що привело до величезних матеріальних та моральних збитків. Сподіваємося, що він за свої вчинки буде нести відповідальність за законом.

Жителі сіл Велика та Мала Рача

Відкритий лист

Голові Житомирської обласної державної
адміністрації п. Рижуку С.М.
Прокурору Житомирської
області п. Черненку М.А.
Прокурору Радомишльського
району п. Лось С.М.

Звертаються до Вас мешканці с. Краснобірка Радомишльського району за допомогою повернути нам землю, на яких розміщені хмільники, які по закону нам належать.

В 1995 році згідно Указу Президента України та розпорядження голови районної державної адміністрації №110 від 04.04.1997року нам була затверджена вартість земельної частки (паю) та її розмір в умовних кадастрових гектарах.

Були в нас хмільники та хутко зникли. Довго ми не могли зрозуміти в чому тут справа, чому на наших хмільниках господарює Янович В.М. зі своєю донькою та фірмою „Янко”, та ще й не платить орендну плату.

Аж тепер нам зрозуміло,бо наш добродій пан сільський голова Камінський О.О.подарував нашу частку землі, на якій розміщені хмільники, Яновичу та його доньці на фірму „Янко” підробивши протокол загальних зборів співласників майнових та земельних паїв. Читаючи цей протокол, здається, ніби ми самі відмовилися від хмільників.

Та брехня все це, збори дійсно були 7.03.2001року. Головою зборів був Путь С.Г. а не Камінський О.О. секретарь зборів Стадченко Л.М. а не Степанчук Н.А.(копія дійсного протоколу дійсних загальних зборів додається) но на них навіть не ставилося питання про відмову від землі, яку нам дала держава.Як не соромно одному та другому, виходить вони нас обікрали, як не соромно дивитися людям в очі. Як можуть ці люди займати державні посади. Копія сфабрикованого протоколу загальних зборів від 16.05.2001року також Вам надсилаємо.

Дуже прохаємо Вас, допоможіть нам повернути наші хмільники, захистіть нас від злодіїв, які в зговорі обікрали нас. Яновичу нема вже чого тягнути з селекційного центру „Україна” с.В.Рача так він до нас протягнув свої брудні руки. А що? Досвід є ! Обікравши державу все зійшло з рук. В грудні 2000 року в Черняхівському суді відбувся легким переляком,так що коштує такому досвідченому „спеціалісту” обікрасти селян?

Як що Ви придивитися уважніше до Яновича В.М. то що не крок то злочин, не завжди він робить ці злочини свїми руками, но чомусь завжди в свою користь, як ї в даному випадку з нашими хмільниками.

З повагою до Вас мешканці с. Краснобірка Радомишльського району.

Читайте также: