МІНІСТР ЮСТИЦІЇ ОЛЕКСАНДР ЛАВРИНОВИЧ: «Я взагалі не можу стверджувати, що в нас є катування.»

Міністр Юстиціі Олександр Лавринович не знає, що в Україні широко поширено катування. Йому важко уявити корупційні діяння в пенітенціарній системі. Також, мабуть, він думає, що „слонік” – це слоненятко, буц-команда” – то є рок-група ,а „параша” – форма жіночого імені Параска. Ну-ну…

З 1 квітня у Міністерстві юстиції утворено новий підрозділ – примусового виконання судових рішень. Чому виникла така потреба і чим примусові виконавці відрізнятимуться скажімо від тих же державних судових виконавців? Може вони будуть озброєні…

В усіх правоохоронних органах існує ієрархія підрозділів, які працюють на різних рівнях – в містах, районах, в центральних апаратах. П’ятирічний досвід Державної виконавчої служби засвідчив: виконавцям міських та районних управлінь юстиції складно вести справи, де боржниками, відповідачами є центральні органи влади, прокуратура, суди або провадження обчислюється десятками чи сотнями мільйонів гривень. Ми мали кілька серйозних проблем з багатомільйонними сумами. Тому і виникла ідея створити в центральному і обласних апаратах юстиції окремі підрозділі, які будуть виконувати судові рішення стосовно органів державної влади, включно, з судовими, а також апарату Верховної Ради, Рахункової палати. І у рішеннях, де виконавче провадження перевищує 10 мільйонів гривень. Підрозділи уже сформовано. З 1 квітня вони почали працювати. Роботи для них назбиралося чимало. В центральному апараті цим займатимуться 47 осіб. В областях уніфікованої цифри немає – залежно від потреби регіону.

Крім цього Мінюст запропонував встановити кримінальну відповідальність за невиконання судових рішень…

В Кримінальному кодексі України є стаття, яка передбачає відповідальність посадових осіб за невиконання судових рішень. На жаль, мушу констатувати – вона майже не діє. З чотирьох тисяч звернень державної виконавчої служби до прокуратури щодо притягнення посадовців, до суду направлено матеріали тільки щодо трьох десятків осіб. А от відповідальність громадянина за нехтування судовим рішенням чинне законодавство взагалі не передбачає. Безкарність породжує проблеми, коли свідомо відчужується або псується майно, яке завинив боржник. Загалом рівень примусу сьогодні є аномальним. Це ненормально, коли понад 80 відсотків рішень суду у цивільних справах – не виконуються.

Які санкції цієї статті і хто розслідуватиме такі справи?

Державні виконавці не можуть порушувати кримінальну справу. Органом підслідності буде прокуратура. А санкції статті передбачають до 2 років позбавлення волі.

Які бар’єри передбачено на шляху можливих службових зловживань примусових виконавців. Особливо, після отримання додаткового важелю впливу як спеціальна стаття Кримінального кодексу. Колись Ви казали, що блискавичне виконання “незрозумілих” судових рішень (як правило у майнових справах) іноді дивує навіть міністра юстиції…

З ініціативи міністра юстиції розв’язання цієї проблеми закладено у Цивільно-процесуальному Кодекс, вже ухваленому парламентом. Коли він набере чинності, ми забудемо про таку категорію судових справ, коли рішення передбачають негайного виконання. І тоді буде ліквідовано ланку… я не вживатиму термінів Кримінального кодексу, скажімо, ланку, яка працювала в дружньому тандемі – державні виконавці, судді і той, хто забезпечував ухвалення рішення і його виконання за лічені години. Щодо підозр про новоутворений підрозділ, хочу запевнити, там поспішності не буде, а контроль – найсуворішим: і з боку керівництва Мінюсту, і з спеціальною контрольною службою, яка існує майже півтора роки.

А можна почути Вашу версію подій довкола акцій компаній, що належать відомому російському бізнесменові Костянтину Григоришину. Виконавча служба Шевченківського району Києва спочатку заарештувала його активи, а міське управління юстиції це скасовує.

Я взагалі не розумію, чому таке виокремлене ставлення до цього виконавчого провадження. Можливо тому, що у Ваших колег або у окремих працівників юстиції є бажання отримати якось роду дивіденди від причетності до висвітлення цієї проблеми. Загалом було виконано рішення суду, і воно і сьогодні ще не скасовано.

Тобто Київське управління юстиції не знімало арешту з українських акцій Григоришина.

Дійсно перевірка була, але підкреслю, жодне рішення про арешт, який наклав суд, не мінялося. І ніякий арешт не знімався. Скасувати його може тільки Апеляційний суд.

До іншої теми. У парламенті знаходиться законопроект про підпорядкування Департаменту виконання покарань Міністерству юстиції…

Такий стан справ існує в усіх без винятку країнах світу. І природно, що при вступі до Ради Європи Україна зобов’язалася вивести пенітенціарну систему з підпорядкування Міністерства внутрішніх справ і зробити її частиною юстиції. В проекті закону “Про органи юстиції” як раз і передбачено вирішення цього питання.

Коли тюрми та СІЗО виводилися із МВС, висловлювалися різні страшні прогнози – ледве не про загрозу загальних бунтів в’язнів, над якими буде втрачено оперативний міліційний контроль. А зараз кажуть, що перехід під “цивільних” ще більше погіршить правопорядок у місцях позбавлення волі.

Я не буду нікого переконувати. Я скажу інше: Бог з ним, забудемо про Європу і про розвинуту Північну Америку. Але усі країни колишнього СРСР уже багато років мають підпорядкування цієї системи юстиції. І можна подивитися як функціонує ця система в Російській Федерації або Таджикистані, не кажу вже про колишні балтійські республіки, які крокують до Євросоюзу. А говорити про погіршення можна, але якщо спеціально це зробити. Не думаю, що в когось в українському уряді є спеціальні бажання працювати на погіршення ситуації.

Як позначиться запровадження цивільного контролю на пересічному в’язні – умовах його утримання?

Де з’являється цивільний контроль над людьми, вповноваженими на здійснення репресивної функції, там більше відповідальності і більше дотримання прав, передбачених для громадян цієї категорії.

Тобто катувань поменшає?

Я взагалі не можу стверджувати, що в нас є катування. Це – кримінальний злочин. І про катування можна говорити там, де є вирок суду. Я знаю лише кілька випадків. Це резонансна справа, коли в СІЗО СБУ до смерті закатували невинну людину, здається, прізвище Мозола. Я не приділяв спеціальної уваги збиранню такої статистики. Знаю, що такі випадки – доведені в суді – поодинокі. Але якщо є поодинокі, то, очевидно, що не всі були доведені. Саме цей масив (не знаю його розмірів), має скорочуватися після запровадження цивільного контролю.

А чи скоротить цивільний контроль розміри корупції серед адміністрації тюрем та СІЗО.

А хіба там є корупція?

Про це свідчить скандал у Лук’янівці, коли двоє засуджених до пожиттєвого увезення спробували втекти зі зброєю в руках. Кажуть, пістолет у їхню камеру занесла працівниця слідчого ізолятору. Мабуть, не безкоштовно.

Мені взагалі складно це уявити: і зброю, і корупційні діяння в цій системі. Принаймі, я не володію такими фактами. Можливо, я не дуже обізнаний із процедурами, які таку можливість відкривають…З моєї точки зору, в пенітенціарній системі немає місця для корупції.

Яка доля законопроекту “Про органи юстиції”? Його розгляд було заплановано на лютий.

Він готовий до другого читання. Є рішення профільного комітету, який розглянув усі пропозиції та зауваження народних депутатів. Сподіваюся, у квітні законопроект розгляне і парламент. Причин для третього читання я не бачу.

В законопроекті крім підпорядкування органам юстиції Держдепартаменту виконання покарань було закладено і норму про передачу Мінюстові паспортно-реєстраційних служб МВС.

Хочу уточнити, законопроект, розроблений народними депутатами спільно з Мінюстом не орієнтовано на те, щоб когось комусь підпорядкувати. Він вирішує проблему функціонування усієї системи юстиції, як того вимагає Конституція. Починаючи від системи реєстрації актів цивільного стану, нотаріату, реєстрації нормативних актів, законопроектної роботи. А стосовно Держдепартаменту з питань виконання покарань, там є пропозиція, щоб залишити його окремим органом урядового управління в системі юстиції. Приміром, як Державний комітет у справах релігії. Тобто пенітенціарна система залишатиметься автономним утворенням. Але на міністра юстиції буде покладено додаткову відповідальність за стан справ в цій системи. І очевидно, що невеликий підрозділ буде працювати на забезпечення виконання міністром цього завдання. Щодо реєстраційних функцій – під час підготовки до другого читання було враховано пропозиції парламентарів і цю частину із законопроекту вилучили.

Тобто паспортні столи залишаються за міліцією?

Профільний комітет вирішив – так.

І щодо нормо- проектної роботи. Торік Мінюст зареєстрував наказу МВС, який дозволив працівникам Державтоінспекції вилучати, вірніше, не повертати правопорушникові водійські документи. Щоб скасувати цю норму знадобилося втручання генеральної прокуратури ….

Зверніть увагу, нещодавно Верховна Рада України ухвалила зміни до закону “Про дорожній рух”, де скасувала право на вилучення водійських прав. Вам не спадало на думку: чому це вдруге скасовують, коли хтось вже втрутився і усе вирішено. Мінюст жодної не припускався жодної помилки. В Україні усі нормативні акти повинні відповідати законам. І коли ДАЇ ініціювало, а МВС видало наказ про вилучення прав, то він базувався на статті 15 закону “Про дорожній рух”. Таким чином будь-яке втручання інших органів було, м’яко кажучи, недоречним. А втрутилися ті, хто має на це повноваження і обов’язок вирішувати суспільні проблеми на рівні законів – тобто парламентарі – вони внесли законодавчі зміни. Тому Міністерство юстиції діяло виключно на підставі закону, а не грало в популістські заяви.

Ви казали, що в жодній країні світу немає міністерства тюрем… А якщо піти далі – в багатьох цивілізованих країнах світу органи поліції підпорядковані органам юстиції. Чи можливо таке в Україні, хоча б гіпотетично.

…. Так далеко я не можу розглядіти перспектив…. А коли настане день, коли українська юстиція стане такою як у більшості інших держав – де функції примусу і функції, що їх виконують прокурорські працівники, які, до речі, носить спеціальні ранги радників юстиції? У більшості держав юстиція – це і поліцейські функції, і прокурорські. Думаю, в Україні це станеться не скоро. Потрібен еволюційний перехід, без ускладнення виконання функцій. Необхідно усвідомлення цього політичною елітою, і тими, хто уповноважений ухвалювати рішення від імені держави. Але, очевидно, чим швидше у нас проходитимуть інтеграційні процеси до Євросоюзу, тим швидше відбуватиметься еволюція і усвідомлення необхідності трансформації усієї правоохоронної системи. Зрештою сьогодні діяльність державної виконавчої служби Мінюсту – здійснювати примус від імені держави для відновлення порушених прав – це великою мірою правоохоронна діяльність.

Олена Мельник для «УК»

You may also like...