На мапі можна подивитися не лише показники діяльності. Можна також побачити загальний рейтинг в’язниць від “найкращої до найгіршої”, а також специфічні рейтинги – за будь-яким із сотень показників, а також за окремими напрямами, як-от права людини чи безпека.
Насправді звести рейтинги було найскладніше. Я разом з колишнім начальником виправної колонії Ігорем Овчаренком понад рік розробляв критерії та їхню вагу в рейтингу. ІТ-фахівець Серій Беляков допоміг звести це все докупи. До речі, нову систему розроблено завдяки уряду Канади й проєкту SURGe, Support to Ukraine’s Reforms for Governance. Максимально можливий показник для кожного закладу – 1000 балів. Але за цією тисячею криються десятки тисяч “мінібалів” щодо кожного нюансу життя в’язниці. Іноді складалося враження, що для повноти картини треба було ще порахувати, скільки комарів перелітає через тюремний паркан.
Але є речі, які нам виміряти повністю не вдалося. Не вдалося виміряти моральний клімат. Адже ми знаємо, що в тюрмах з басейнами та зимовими садами (а такі в Україні є) може панувати атмосфера страху та знущання. Однак ми вдалися до хитрого виверту. За допомогою низки “дзвіночків” коригували алгоритм обрахунку рейтингу. Наприклад, якщо трапився факт недопуску у в’язницю правозахисників, установа отримувала суттєвий мінус. Подібні мінуси виставлялися й за інші об’єктивні речі, такі як підвищена смертність серед засуджених. Адже факт смерті приховати не вийде.
Не вдалося нам і перевірити всі дані. Утім, якщо тюрма збрехала в статистиці, вона може отримати мінус 10% від отриманих балів. Чи будуть в’язниці, які отримають мінус 10%, ще належить побачити. Але зараз можу сказати, що статистику збирали двічі. Адже після першого кола було багато “випадкових” неточностей. Керівництво тюрем зрозуміло, що цього разу збір статистики – це не жарт і може мати наслідки для їхньої кар’єрної стежки. Саме тому всі начальники колоній особисто підписували листи з уточненнями щодо статистики. Цим вони дали свої руки на відсіч.
Тому просто чудово, що всі ці дані опубліковано. Тепер прокуратура або правозахисники можуть легко звірити їх на місцях. У разі виявлення брехні повідомляйте Мін’юст, а він, сподіваюся, розбереться.
Замість підсумку маю пропозицію. Установи-лідери за окремими ключовими напрямами мають отримати винагороду:
1. У вигляді табличок-відзнак. Наприклад, установа посіла перше місце з фінансової діяльності. Або установа посіла друге місце з прав людини чи працевлаштування засуджених. Або ж третє місце за умовами праці для персоналу.
2. У вигляді кадрових рішень. Наприклад, керівництво установ з найбільшою кількістю засуджених, які навчаються чи працюють, можуть отримати підвищення. Вони цілком ладні відповідати за аналогічні напрями роботи в міжрегіональних управліннях або в Мін’юсті.
3. У вигляді грошових заохочень. На аналітичній мапі ми побачили, як у деяких установах керівництво виставляє собі премії, набагато вищі, ніж своїм підлеглим. Потрібно зробити висновки й підтримати ті установи, де керівництво є чеснішим щодо своїх підлеглих. Також можливе заохочення у вигляді премій або збільшення бюджету установ у частині витрат на зарплати персоналу. Взагалі, бюджети установ потребують “вирівнювання” через викривлення, які сформували роки безладу в менеджменті тюремної системи.
Але я певен, що час для цього ще настане, якщо Україна справді хоче стати цифровою і сервісно орієнтованою державою.>
Автор: Вадим Човган, доктор публічного права, експерт із пенітенціарних питань; Центр прав людини ZMINA